Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 березня 2019 року

справа №818/155/17

адміністративне провадження №К/9901/38181/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у складі судді Прилипчука О.А.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року у складі суддів Донець Л.О., Бенедик А.П., Мельнікової Л.В.

у справі №818/155/17

за позовом ОСОБА_1

до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі - податковий орган, перший відповідач у справі) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 січня 2015 року № 0000121703, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 20956, 84 грн, у тому числі за основним платежем - 16765,47 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4191,37 грн, з мотивів необґрунтованості його прийняття.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що визначена у акті перевірки сума, з якої нарахований податок з доходів фізичних осіб, не с об'єктом оподаткування.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року, відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні суди висновувалися з того, що прощена (анульована) сума боргу є доходом та додатковим благом позивача, що підтверджується належними доказами.

У травні 2017 року позивачем подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій вона, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанції.

У касаційній скарзі платник податків зазначає, що позивачем повернуто банку, достроково, значно більшу суму коштів, ніж була отримана в якості кредиту, що не може призвести до збільшення загального майнового стану і забезпечення приросту активів у тій чи іншій формі. Відповідно доходу у 2013 році не отримувала, тому податкову декларацію про майновий стан і доходи не подавала, податок не сплачувала.

У запереченні на касаційну скаргу податковий орган просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанції - без змін.

01 червня 2017 року Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, а справу № 818/155/17 витребувано з Сумського окружного адміністративного суду.

06 грудня 2017 року справа № 818/155/17 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

14 березня 2018 року справа № 818/155/17 та матеріали касаційного провадження №К/9901/38181/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що з 08 грудня 2014 року по 10 грудня 2014 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету позивача, за результатами якої складено акт від 12 грудня 2014 року № 380/17-03/2613918487 (далі - акт перевірки).

Вказаним актом перевірки встановлені порушення підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України у результаті неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за період, що перевірявся, в тому числі за 2013 рік; підпункту 164.1.2 пункту 164.1, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.4.5 пункту 168.4 статті 168, пункту 176.1 е) статті 176 пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб в період, що перевірявся на загальну суму 16765,47 грн, у тому числі у 1 кварталі 2013 року на суму 16765,47 грн.

Разом з тим, суди установили, що 27 лютого 2013 року між банком та позивачем укладена додаткова угода, згідно з пунктом 5 якої передбачено, що як наслідок перерахунку боргу на умовах пункту 1 цього Додаткового договору, кредитор здійснює прощення боргу позичальника за договором на суму 102456,00 грн. Також, зазначено, що позичальник стверджує, що він повідомлений про те, що згідно з підпунктом «д» пункту 164.2.17 Податкового кодексу України позичальник зобов'язаний самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб, сума яка складає прощену суму боргу за договором в розмірі 99969,83 грн та відобразити їх у своїй річній податковій декларації.

Зазначена угода є чинною та в судовому порядку не розірвана.

Повідомлення про анулювання (прощення) частини боргу отримано позивачем особисто 27 лютого 2013 року, про що свідчить її підпис на даному повідомленні.

Довідкою АТ «Дельта Банк» від 10 березня 2017 року № 1915АТ зазначено, що банком анульовано (прощено) частину заборгованості за кредитним договором у розмірі 99969,83 грн - тіло кредиту.

Проблемою цього спору є наявність або відсутність підстав для збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у зв'язку з отриманням додаткового блага у вигляді прощеної (анульованої) суми за кредитним договором.

Аналіз змісту положень, передбачених абзацом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин), дозволяє прийти до висновку, що склад цього податкового правопорушення наявний за сукупності умов: анулювання (прощення) суми боргу платника податку кредитора за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності; належне повідомлення платника податків про анулювання (прощення) боргу; включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду; встановлення розміру отриманого позивачем додаткового блага.

За змістом положень підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, підпунктів 14.1.47, 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага в якості оподатковуваного доходу повинні бути нарахованими (виплаченими, наданими) платнику податків.

До бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб абзацом "д" підпункту 164.2.17 статті 164 Податкового кодексу України віднесено дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки банком прощено (анульовано) позивачу частину заборгованості за кредитним договором, а саме тіло кредиту, то в даному випадку відповідно до норм податкового законодавства вказана сума включається до бази оподаткування і має відображатися в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік.

Враховуючи викладене, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року у справі №818/155/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер