ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 березня 2019 року

справа №814/2158/16

адміністративне провадження №К/9901/33277/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року у складі судді Марича Є.В.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року у складі суддів Запорожана Д. В., Романішина В. Л., Шляхтицького О. І.

у справі № 814/2158/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Миколаївській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

21 жовтня 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, платник податків, позивач у справі) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 вересня 2016 року № 0002961405, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5 707 грн 80 коп., з мотивів безпідставності його прийняття.

16 березня 2017 року постановою Миколаївського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року, позов задоволено в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій висновувалися з протиправності спірного податкового повідомлення-рішення внаслідок відсутності у діях позивача складу правопорушення, передбаченого пунктом 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі також - Закон № 265/95-ВР) та правомірності застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі статті 20 цього Закону.

07 серпня 2017 року податковим органом подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій відповідач обґрунтовує правомірність своїх дій та доводить наявність складу правопорушення, посилаючись на те, що фізична особа-підприємець не здійснювала облік товарних запасів у Книзі обліку доходів та витрат, натомість під час перевірки вибірково зафіксовано фактичні залишки товарних запасів. У зв'язку із зазначеним податковий орган просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

08 серпня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу. Справа № 814/2158/16 фактично з Миколаївського окружного адміністративного суду не витребовувалася.

03 березня 2018 року матеріали касаційної скарги № К/9901/33277/18 передано до Верховного Суду.

07 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги № К/9901/33277/18 прийнято до провадження та витребувано з Миколаївського окружного адміністративного суду справу № 814/2158/16.

20 березня 2018 року справа № 814/2158/16 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до вимог статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

За змістом частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 16 вересня 2016 року о 15 год. 35 хв. посадовими особами проведена фактична перевірка Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання порядку проведення розрахунків, ведення касових операцій, наявності ліцензій, виробництва та обігу підакцизних товарів, за результатами якої складено акт № 020/14/23/14/НОМЕР_2 (далі - акт перевірки).

29 вересня 2016 року заступником начальника податкового органу на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням за порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 5 707 грн 80 коп. на підставі статті 20 цього Закону.

Склад правопорушення за висновком податкового органу полягає у не веденні Підприємцем у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання на загальну суму 2 853 грн 90 коп.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані, зокрема, вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Положеннями статті 20 Закону № 265/95-ВР передбачено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що склад правопорушення доводиться відповідачем на підставі того, що під час перевірки виявлено фактичні залишки товарів, які не обліковані у встановленому порядку, а саме надлишок товару на суму 1 237 грн 70 коп. і нестачу на суму 1 616 грн 20 коп. товарно-матеріальних цінностей, з урахуванням лише контрольних стрічок з касового апарату.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що надлишок або нестача товарно-матеріальних цінностей встановлюються за даними бухгалтерського обліку на початок звітного періоду та на певний звітний (поточний) період, що виключає висновок про не ведення суб'єктом господарської діяльності обліку товарів. Нестачу товару можна виявити лише при проведені інвентаризації, коли відомі данні про залишки товару на початок інвентаризації та їх рух (вибуття, надходження) за звітний період. У відомості (документ складений представниками контролюючого органу в ході проведення фактичної перевірки) не зазначено залишки запасів на початок звітної дати та вибуття (реалізація) запасів за визначений період, що взагалі виключає можливість вирахування нестачі (залишків) товару та підстави стверджувати про наявність нестачі товару.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок зі сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Платник податків, відповідно до положень статті 16 Податкового кодексу України, зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців визначено приписами статті 177 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. затверджені наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481.

Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат не передбачено ведення у ній залишку товарних запасів фізичними особами - підприємцями на загальній системі оподаткування.

Поняття «запаси» визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 (зі змінами) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 751/4044.

Судами попередніх інстанцій досліджено первинні документи, що є підставою для оприбуткування (обліку) товару, а саме накладні, видаткові накладні та ін. Судами також встановлено, що суб'єкт господарювання здійснював належне ведення Книги обліку доходів і витрат. Висновок податкового органу про не оприбуткування товару ґрунтується на підставі вибіркової фіксації фактичних залишків товару. Факту реалізації вказаного товару податковим органом не зафіксовано.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що статтею 20 Закону № 265/95-ВР передбачена відповідальність за реалізацію не облікованих товарів, а не за їх надлишок чи нестачу.

Відтак, враховуючи належне ведення Підприємцем Книги обліку доходів і витрат, недоведеність податковим органом фактів реалізації не облікованого товару, а також не проведення податковим органом інвентаризації, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо безпідставності застосування штрафних (фінансових) санкцій, визначених податковим повідомленням-рішенням від 29 вересня 2016 року № 0002961405.

Посилання податкового органу на правову позицію, викладену у постанову Верховного Суду України від 11 червня 2013 року у справі № 21-147а13, є безпідставним, оскільки правовідносини, які аналізуються в ній, виникли станом на 2009 рік, отже вказана правова позиція не враховує подальшої зміни нормативного регулювання, крім того, у цьому рішення Верховний Суд України лише констатує необхідність здійснення обліку товарів фізичною особою-підприємцем у порядку, визначеному чинним законодавством.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року у справі № 814/2158/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер