Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 березня 2019 року

справа №806/1066/16

адміністративне провадження №К/9901/19601/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року у складі судді Шуляк Л.А.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року у складі суддів Котік Т.С., Жизневської А.В., Охрімчук І.Г.

у справі № 806/1066/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

про визнання протиправним та скасування наказу,

У С Т А Н О В И В :

21 червня 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі Підприємець, платник податків, позивач у справі) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ керівника податкового органу про проведення перевірки, з мотивів незаконності його прийняття.

25 липня 2016 року постановою Житомирського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ податкового органу № 630 від 11 травня 2016 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки».

Приймаючи рішення суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що предмет перевірки, яку призначено оскаржуваним наказом щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2013 року по 30 вересня 2015 року та предмет перевірок, за наслідками яких складено акти перевірки від 10 листопада 2014 року №7138/17-2/2466002815 та від 6 травня 2016 року №2243/13-05/2466002815 в частині періоду з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року є тотожними, а відтак оскаржуваний наказ прийнятий всупереч положенням абзацу 2 пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України, а тому не відповідає критеріям правомірності рішень суб'єкта владних повноважень, які визначені частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає скасуванню.

У жовтні 2016 року відповідач подав касаційну скаргу, в який, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У лютому 2017 року від позивача надійшло заперечення на касаційну скаргу. Позивач стверджує, що судові рішення є аргументованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, просить відмовити відповідачу у задоволенні касаційної скарги.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира ухвалою від 7 жовтня 2015 року по справі № 295/14633/15-к призначив позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного соціального внеску за період діяльності з 1 січня 2013 року по 30 вересня 2015 року.

Наказом начальника податкового органу № 630 від 11 травня 2016 року згідно з ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 7 жовтня 2015 року про призначення позапланової документальної перевірки по кримінальному провадженню № 32015060000000024 наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2013 року по 30 вересня 2015 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

За приписами підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент винесення наказу) документальна позапланова перевірка здійснюється якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Пунктом 78.2 статті 78 Податкового кодексу України обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження.

Контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року вже було предметом документальних планових виїзних перевірок, за наслідками яких складено акти перевірок від 10 листопада 2014 року № 7138/17-2/НОМЕР_1 та №2243/13-05/НОМЕР_1 від 6 травня 2016 року. Вказані обставини відповідачем не спростовано.

Відповідач стверджує, що фактично на підставі спірного наказу перевірено лише період, який не було охоплено під час попередніх перевірок, а саме з 1 січня 2015 по 30 вересня 2015 року, що підтверджує акт перевірки № 2823/13-05/24666002815 від 27 травня 2016 року, проведеної на підставі спірного наказу.

Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції стосовно того, що якщо в ході перевірки, проведеної на підставі оскаржуваного наказу, певні періоди не перевірялись повторно - це не спростовує того факту, що наказ прийнятий з порушенням пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки позивачем оскаржується наказ, а не дії відповідача щодо проведення перевірки.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року у справі № 806/1066/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер