ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

04 грудня 2018 року

справа №804/291/16

адміністративне провадження №К/9901/40474/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2017 року у складі судді Юрко І.В. у справі № 804/291/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

13 січня 2016 року Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпрообленерго» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 вересня 2015 року №0000294801.

08 квітня 2016 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено повністю.

21 червня 2016 року відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції оскаржив його в апеляційному порядку.

24 червня 2016 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу податкового органу залишено без руху на підставі частин третьої, шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання оригіналу документу про сплату судового збору.

14 липня 2016 року відповідач, на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, подав до суду заяву про звільнення від сплати судового збору у зв'язку з відсутністю у відповідача коштів на його сплату.

22 серпня 2016 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду відмовлено податковому органу у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу повернуто заявнику.

06 квітня 2017 року відповідачем повторно подано апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції від 08 квітня 2016 року, одночасно заявлені клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відстрочення сплати судового збору.

18 квітня 2017 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду відмовлено у задоволенні заявлених клопотань, апеляційна скарга залишена без руху на підставі частин третьої, четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час прийняття ухвали судом апеляційної інстанції). Скаржнику у справі запропоновано протягом тридцяти днів із моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням інших причин його пропуску та документ про сплату судового збору.

22 травня 2017 року до суду апеляційної інстанції від апелянта надійшла заява, в якій він зазначає, що отримав копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 24 квітня 2017 року, та просив визнати поважними причини пропущення строку на апеляційне оскарження та поновити його, а також продовжити строк для надання платіжного доручення про сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

26 травня 2017 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду відповідачу відмовлено в задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження за вказаними в заяві підставами (неможливість сплатити судовий збір), відмовлено в задоволенні клопотання про продовження строку для надання платіжного доручення про сплату судового збору за подання апеляційної скарги, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою податкового органу на підставі частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час прийняття ухвали судом апеляційної інстанції).

У червні 2017 року відповідачем подана касаційна скарга на ухвалу суду апеляційної інстанції від 26 травня 2017 року, провадження за якою відкрито ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 серпня 2017 року та витребувано справу №804/291/16 з суду першої інстанції. Цією ухвалою також здійснено процесуальне правонаступництво, замінено відповідача Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС його правонаступником - Дніпропетровським відділенням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

У поданій касаційній скарзі скаржник у справі, із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Товариством надані заперечення на касаційну скаргу податкового органу, в яких позивач просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

31 серпня 2017 року справа №804/291/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України та 19 березня 2018 року разом із матеріалами касаційного провадження №К/9901/40474/18 справа передана до Верховного Суду.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час прийняття ухвали судом апеляційної інстанції) передбачено порядок та строки апеляційного оскарження.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Відповідно до частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час прийняття ухвали судом апеляційної інстанції) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та його поновлення відповідач посилався на відсутність коштів на сплату судового збору.

Суд вважає, що наведені скаржником доводи не можуть бути підтвердженням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22 травня 2015 року №484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" Кабінет Міністрів України зобов'язаний забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.

З огляду на приписи статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час прийняття ухвали судом апеляційної інстанції), відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Відтак, відповідач в особі свого керівника, який, в силу наданих йому повноважень, має можливість безпосереднього впливу на процес організації діяльності податкового органу, повинен забезпечити належний рівень здійснення претензійно - позовної роботи, а тому зазначені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, оскільки вони не пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги і не надають права у будь-який необмежений після спливу цього строку час реалізовувати право на апеляційне оскарження судових рішень.

З огляду на зазначене, Суд приходить до висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2017 року у справі № 804/291/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер