ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року

м. Київ

справа №380/18083/22

адміністративне провадження № К/990/27197/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.,

суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу №380/18083/22

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою МВС України

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2023, ухвалене судом у складі головуючого судді Кравціва О.Р.

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2023, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді - Запотічного І.І., суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії МВС України щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, викладеної в листі від 11.08.2022 №22586/15-2022;

- зобов`язати МВС України призначити одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання пов`язаного з проходження служби в органах внутрішніх справ відповідно до вимог Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 (далі - Порядок № 850).

2. В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що Законом України від 20.12.1990 № 565-XII «Про міліцію» (далі - Закон №565-XII) не встановлено обмежень дворічним строком щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку №850. На думку позивача, зазначена норма Порядку №850 не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги, залежно від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Також позивач зазначив, що пункт 4 Порядку №850 не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності. Вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у пункті 14 Порядку №850, і підстави, з якої виходив відповідач, вказана норма не містить.

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2023, адміністративний позов задоволено.

4. 04.08.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга МВС України, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, відповідач просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2023, ухвалити в цій справі нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

5. Верховний Суд ухвалою від 14.08.2023 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

6. 14.09.2023 до Верховного Суду надійшло клопотання МВС України про зупинення виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2023 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2023.

7. Ухвалою судді Верховного Суду від 25.09.2023 відмовлено в задоволенні клопотання МВС України про зупинення виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2023 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2023.

8. Правом на подання відзиву на касаційну скаргу позивач не скористався.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ і був звільнений з посади відповідно до наказу від 31.10.2005 №615.

Згідно з свідоцтвом про хворобу від 16.11.2005 №525 позивачу встановлено діагноз: захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ та за сукупністю захворювань визнано непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку.

Згідно з довідкою Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхована компанія «Оранта» від 20.10.2020 №1389 позивачеві 21.08.2006 виплачено страхову суму в розмірі 27216,00 грн за державним обов`язковим страхуванням.

21.11.2005 позивачеві встановлено ІІІ групу інвалідності.

Відповідно до довідки до акту огляду обласної МСЕК від 19.12.2019 №3 серії 12 ААБ №330341 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності.

Згідно з довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 28.10.2020 серії 12 ААА №012018, ОСОБА_1 встановлено 70% втрати професійної працездатності.

23.02.2021 позивач звернувся до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області із заявою, в якій просив здійснити виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності.

Листом від 10.03.2021 №36 Ліквідаційна комісія Головного управління МВС України у Львівській області повідомила ОСОБА_1 , що оскільки після первинного огляду медико-соціальної експертної комісії пройшло більше двох років, а також у зв`язку з відсутністю у поданих матеріалах необхідного переліку документів, передбаченого пунктом 7 Порядку №850, законодавчих підстав для підготовки висновку щодо виплати грошової допомоги немає.

ОСОБА_1 , вважаючи, що такі дії Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області порушують його права та інтереси, звернувся з позовом до суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.06.2021 у справі №380/3830/21 визнано протиправними дії Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області щодо повернення матеріалів для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850; зобов`язано Ліквідаційну комісію Головного управління МВС України у Львівській області сформувати та подати до МВС України висновок щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до Порядку №850 у зв`язку із встановленням йому інвалідності ІІ групи.

На виконання зазначеного рішення суду листом від 03.11.2021 №50213/15-2021 Ліквідаційна комісія Головного управління МВС України у Львівській області направила до МВС України документи необхідні для прийняття рішення про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Листом від 03.11.2021 №50213/15-2021 МВС України повернуло зазначені матеріали до Ліквідаційної комісії МВС України у Львівській області на доопрацювання.

ОСОБА_1 вважаючи, що вказані дії відповідача порушують його права та інтереси, звернувся з позовом до суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2022, у справі №380/1049/22 визнано протиправними дії МВС України щодо повернення документів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності та зобов`язано МВС України повторно розглянути документи про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону №565-XII, пункту 9 Порядку №850 та прийняти відповідне рішення.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2022 у справі № 380/1049/22 листом від 15.11.2019 №591/108/05/29-2019 МВС України повідомило, що за результатами опрацювання матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 прийнято рішення про відмову в призначенні йому одноразової грошової допомоги, з мотивів того, що встановлення йому ІІ групи інвалідності відбулось 19.12.2019, тобто в період понад два роки від дати первинного встановлення йому інвалідності ІІІ групи у 2005 році.

Не погодившись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із протиправності дій та рішення відповідача щодо відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки пункт 4 Порядку № 850 не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.

IV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

11. Касаційна скарга МВС України обґрунтована, зокрема тим, що суди попередніх інстанції неправильно застосували положення статті 23 Закону № 565-XII та Порядку № 850, дійшовши помилкових висновків про наявність у позивача права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги щодо якої виник спір у цій справі.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.

13. Спір між сторонами у цій справі виник щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності як колишнього працівника органів внутрішніх справ відповідно до статті 23 Закону № 565-XII та Порядку №850.

14. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Аналіз зазначеної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

16. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

17. На час звернення позивача за отриманням одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону № 565-XII та Порядку № 850 (набрав чинності з 31.10.2015) пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закону № 580-VIII) визнано таким, що повністю втратив чинність Закон № 565-XII.

18. Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.

19. До набрання чинності Законом № 580-VIII, тобто до 07.11.2015, право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону №565-ХІІ та Порядком № 850, відповідно.

20. Відповідно до частини шостої статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

21. На реалізацію вимог статті 23 Закону № 565-XII Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», якою затвердив Порядок № 850, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

22. Відповідно до пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

23.Підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 також визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

24. Перелік документів, які необхідно подати працівнику міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, визначений у пункті 7 вказаного Порядку.

25. Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС України в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги (пункт 8 Порядку № 850).

26. Згідно із пунктом 9 Порядку № 850 МВС України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

27. За правилами пункту 10 Порядку № 850 грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС України рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС України.

28. При цьому, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції щодо процедури, умов, розмірів, а також строків, визначає Порядок № 850.

29. Разом з цим, відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

30. Колегія суддів зазначає, що за своєю суттю одноразова грошова допомога є одноразовою виплатою, гарантованою державою у зв`язку із, зокрема, встановленням інвалідності працівникові міліції, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

31. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що право на отримання грошової допомоги та право отримання допомоги в більшому розмірі (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) у зв`язку із виникненням обставин, з якими законодавець пов`язує збільшення її розміру, є різними правовими поняттями.

32. Отже, процедура перегляду розміру вже призначеної та виплаченої одноразової грошової допомоги у зв`язку зі зміною обставин, наданням нових документів, передбачає виплату лише різниці між виплаченою та нарахованою сумою у зв`язку із встановленням згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи чи іншої причини інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності під час повторного огляду. Визначення у такій процедурі строків є важливим для правового регулювання таких відносин, оскільки за загальним правилом суб`єктивні права та юридичні обов`язки їхніх учасників виникають, розвиваються та припиняються у певний час. Строки дисциплінують учасників правових відносин, забезпечують чіткість і визначеність у правах та обов`язках суб`єктів.

33. До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що положеннями статті 23 Закону № 565-XII, які втратили чинність із набранням чинності Законом № 580-VII, не було передбачено права працівника органів внутрішніх справ на виплату одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми у зв`язку із підвищенням групи чи визначенням іншої причини інвалідності або збільшенням відсотку втрати працездатності під час повторного огляду МСЕК.

34. Такий механізм визначений лише Порядком № 850, пункт 4 якого визначає умови, коли здійснюється виплата допомоги та передбачає дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми.

35. Отже, на думку колегії суддів, оскільки положення Закону № 565-XII втратили чинність, а за колишніми працівниками міліції збереглося лише право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, зокрема у зв`язку із встановленням інвалідності за певних обставин, яке може бути реалізовано через механізм, визначений Порядком № 850, то до відносин, які виникли у цій справі слід застосувати строк, обмежений положеннями пункту 4 вказаного Порядку двома роками, який обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.

36. При цьому, вказані положення пункту 4 Порядку № 850 встановлюють обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.

37. З урахуванням наведеного, Верховний Суд звертає увагу на те, що повторний огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності, відбувся 19.12.2019, а первинно ІІІ групу інвалідності встановлено 21.11.2005. Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

38. Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 22.10.2020 у справі №711/1837/18 відступив від висновку, викладеного у постанові від 13.02.2018 у справі № 808/1866/16 та інших постановах, у яких містився висновок про те, що пункт 4 Порядку № 850 не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності та сформував такі правові висновки:

«(1) із втратою чинності з 07.11.2015 Законом № 565-XII право на отримання одноразової грошові допомоги за працівниками міліції збереглось відповідно до пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VII і здійснюється в порядку та на умовах, визначених Порядком № 850;

(2) Закон № 565-XII, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VII, так само як і Закон № 580-VII не містять положень щодо можливості отримання відповідною категорією осіб одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми;

(3) положення щодо отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням працівникові міліції під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду та міститься виключно у пункті 4 Порядку № 850;

(4) передбачені пунктом 4 Порядку № 850 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності застосовуються починаючи з 31.10.2015 - з дня набрання чинності вказаним Порядком;

(5) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності незалежно від дати, коли їх встановлено вперше до 31.10.2015 чи після.»

39. Колегія суддів вважає застосовними наведені вище правові висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду до спірних відносин, які виникли у справі, яка переглядається.

40. У цій справі суди встановили, що за наслідками розгляду заяви позивача про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, МВС України відмовило йому у призначенні такої, оскільки між первинним встановленням ІІІ групи інвалідності та повторним оглядом, за наслідками якого ОСОБА_1 було встановлено вищу групу інвалідності, минуло понад два роки.

41. За таких обставин, відмова МВС України у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку із встановлення ІІ групи інвалідності є правомірною. Відтак позовні вимоги є необґрунтованими. Відповідно, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2023 слід скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.

42. Відповідно до частин першої - третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

43. Оскільки суди попередніх інстанцій повно встановили обставини справи, проте неправильно застосували норми матеріального права, їх рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового - про відмову у задоволенні позовних вимог.

44. Враховуючи, що рішення суду ухвалюється на користь суб`єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 345 351 355 356 КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити.

Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2023 у справі №380/18083/22.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління МВС України у Львівській області, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.І. Рибачук

С.Г. Стеценко

Т.Г. Стрелець

Судді Верховного Суду