Історія справи

Постанова КАС ВП від 04.09.2025 року у справі №140/5617/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 140/5617/24

адміністративне провадження № К/990/44395/24

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ЕЛЕКТРА» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 (суддя - Сорока Ю.Ю.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024 (головуючий суддя - Гудим Л.Я., судді: Качмар В.Я., Мікула О.І.) у справі №140/5617/24.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ЕЛЕКТРА» (далі - ТОВ «ВЕСТ ЕЛЕКТРА») звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області) від 21.08.2023 №0103922408, №0103930701, №0103900701, №0116570701, рішення від 21.08.2023 №0103942408 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.08.2023 №Ю-00103942408.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.08.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 21.08.2023 №0103930701, №0103900701, №0116570701 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.08.2023 №Ю-00 103942408. В решті позовних вимог відмовлено.

ГУ ДПС у Волинській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі №140/5617/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування підстав оскарження відповідач посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 31.07.2024 у справі №380/5630/23, від 22.06.2022 у справі №120/3875/20-а, від 20.08.2023 у справі №816/315/18.

У поданій касаційній скарзі ГУ ДФС у Київській області відповідач зазначає, що судами не надано належної правової оцінки порушенням, виявленим контролюючим органом під час проведення перевірки.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Волинській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ВЕСТ ЕЛЕКТРА» щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 31.12.2020 та з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 31.12.2020.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 03.02.2022 №763/07-01/38911544, в якому відображено висновки про порушення позивачем:

підпунктів 14.1.11, 141.13 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, статей 1, 4, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 3 Національного положення (стандарт) з бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 №336/22868, пунктів 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, П (с) БО 16 Витрати, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, внаслідок занижено податок на прибуток всього в сумі 2 162 720 грн, в тому числі за 2019 рік в сумі 555 300,00 грн за 2020 в сумі 1 607 420,00 грн;

підпунктів 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 201.10 статті 210, пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього в сумі 9 319 586,00 грн;

підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України та підпункту 3.1 пункту 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, у результаті чого не в повному обсязі подані до податкового органу податкові розрахунки за формою 1 ДФ за І, ІІ, ІІІ та IV квартали 2019 року (не подано податкові розрахунки (не відображено у податкових розрахунках ) на суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку фізичним особам- підприємцям за придбані у них товару (надані послуги);

частини п`ятої статті 8 та пункту 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого платником своєчасно не нарахований єдиний внесок за період, що перевірявся, на загальну суму 4998,43 грн.

В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на нереальність господарських операцій ТОВ «ВЕСТ ЕЛЕКТРА» з ТОВ «БЕТТА ГРАНТ», ТОВ « 7777-Авто Волинь», ТОВ «ГОЛДЕН ТАЙЛ» у зв`язку з відсутністю у контрагентів позивача основних засобів, а з ТОВ «ВЕСТ СТАНДАРТ ЮА» у зв`язку з відсутністю інформації про придбання контрагентами відповідного товару. Крім того, податковий орган вказав на нереальність здійснення господарських операцій у зв`язку з тим, що ТОВ «БЕТТА ГРАНТ», ТОВ « 7777- Авто Волинь», ТОВ «ГОЛДЕН ТАЙЛ» є фігурантами кримінальних проваджень.

Також, актом перевірки встановлено наявність кредиторської заборгованості по наступним контрагентам: ПП «Актрос Груп», Рекламно-торгова фірма ТОВ «Вишукана реклама», ТОВ «Євромагістраль», ТОВ «Міллас-Торг», ТОВ «Укрбіоінвест», ФОП ОСОБА_1 та дебіторську заборгованість по контрагентам: ПП «Де-На Плюс», ТОВ Диметра, ПП «Інстант Авто», ПП «Делівері КАР», ТОВ «Торсейл», ПП «Форе-Стер», ПП «Юрата» та встановлено відсутність будь-якої претензійної роботи у зв`язку зі сплином позовної давності.

На підставі вказаного акта перевірки, 21.08.2023 ГУ ДПС у Волинській області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№0103922408, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн з податку на доходи фізичних осіб;

№0103930701 від 21.08.2023, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 9 319 586,00 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 931 958,60 грн;

№0103900701 від 21.08.2023, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 2 162 720 грн;

№0116570701 від 21.09.2023, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 216 272,00 грн,

а також рішення №0103942408 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 2425,29 грн;

та вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в розмірі 4998, 43 грн №Ю-00 103942408.

Рішення судів в частині задоволення позову обґрунтовано тим, що надані позивачем первинні документи відповідають вимогам, встановленим частиною другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не викликають сумнівів щодо їх достовірності і підтверджують здійснення господарських операцій позивача із вказаними контрагентами, що свідчить про безпідставність доводів контролюючого органу щодо наявності порушення норм податкового законодавства з боку позивача за господарськими операціями із його контрагентами. Також відсутні підстави вважати кредиторську та дебіторську заборгованість позивача безнадійною у розумінні пункту «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, оскільки на момент проведення перевірки строк виконання зобов`язань, з урахуванням додаткових угод до договорів, ще не настав.

В частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0103922408 від 21.08.2023, та рішення №0103942408 від 21.08.2023 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску суди відмовили, оскільки ТОВ «ВЕСТ ЕЛЕКТРА» ані у позовній заяві, ані в судових засіданнях не надано доказів та не спростовано, зафіксовані в акті перевірки

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах, зокрема, повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, 02.12.2019 між ТОВ «БЕТТА ГРАНТ» та ТОВ «ВЕСТ ЕЛЕКТРА» укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг, за умовами якого ТОВ «БЕТТА ГРАНТ» (Виконавець) з однієї сторони, та ТОВ «ВЕСТ ЕЛЕКТРА» (Замовник), з другої сторони, надалі разом поіменовані як сторони, а кожен окремо - сторона, уклали цей договір про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Протягом 2019-2020 років на підставі договору купівлі-продажу від 27.06.2017 №РВ-2706/17-П ТОВ «ВЕСТ ЕЛЕКТРА» придбано плитку облицювальну від постачальника ТОВ «ГОЛДЕН ТАЙЛ».

З метою виконання договору купівлі-продажу від 27.06.2017 №РВ-2706/17-П, ТОВ «ВЕСТ ЕЛЕКТРА» (Поклажодавець) з одного боку, та ТОВ «ПРАЙС СЕРВІС» (Зберігач) укладено договір про надання послуг відповідального зберігання.

19.10.2020 між ТОВ «ВЕСТ ЕЛЕКТРА» (Покупець) та ТОВ «ВЕСТ СТАНДАРТ ЮА» (Продавець) укладено договір поставки №19/10/2 за умовами якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця автозапчастини в асортименті, згідно видаткових товарних накладних, в подальшому іменовані Товар, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити загальну вартість на умовах даного договору.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, накладні на відпуск товару, накладними на збереження товару, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки,

Надані первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами у повній мірі відображають зміст господарських операцій, їх вартісні та кількісні показники.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

При цьому, судами враховано доводи позивача про те, що частина документів, яка долучалася позивачем під час перевірки, була втрачена внаслідок обстрілів рф території України, яке мало місце 27.03.2022, а саме нафтобази, що знаходиться у м.Луцьку, що не заперечувалося відповідачем.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «ВЕСТ ЕЛЕКТРА» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Верховним Судом сформована стала та послідовна практика щодо застосування наведених вище норм права. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, вказала наступне.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суди визнали необґрунтованими посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень. Так, контролюючим органом не повідомлено, які саме обставини щодо господарської діяльності таких юридичних осіб було встановлено в ході кримінальних проваджень і їх вплив на предмет доказування в цій справі.

Відповідач не довів, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення його контрагентів, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди, як то вказує відповідач.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 акцентувала увагу на тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання свідчень особи щодо неприйняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів за ланцюгом постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

У справі, що розглядається, контролюючий орган на порушення вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо можливої протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними, що встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішення судами першої та апеляційної інстанцій.

Крім цього, актом перевірки встановлено наявність кредиторської заборгованості по контрагентам: ПП «Актрос Груп», Рекламно-торгова фірма ТОВ «Вишукана реклама», ТОВ «Євромагістраль», ТОВ «Міллас-Торг», ТОВ «Укрбіоінвест», ФОП ОСОБА_1 та дебіторську заборгованість по контрагентам: ПП «Де-На Плюс», ТОВ Диметра, ПП «Інстант Авто», ПП «Делівері КАР», ТОВ «Торсейл», ПП «Форе-Стер», ПП «Юрата» по якій відсутня будь-яка претензійно-правова робота у зв`язку зі спливом позовної давності.

Як встановлено судами, між ТОВ «ВЕСТ ЕЛЕКТРА» та його контрагентами ПП «Актрос Груп», Рекламно-торгова фірма ТОВ «Вишукана реклама», ТОВ «Євромагістраль», ТОВ «Міллас-Торг», ТОВ «Укрбіоінвест», ФОП ОСОБА_1 та дебіторську заборгованість по контрагентам: ПП «Де-На Плюс», ТОВ Диметра, ПП «Інстант Авто», ПП «Делівері КАР», ТОВ «Торсейл», ПП «Форе-Стер», ПП «Юрата» укладено ряд додаткових угод, за змістом яких сторони визнали наявність відповідної заборгованості і погодили зміну строку проведення розрахунків, а відтак вказана заборгованість не є безнадійною.

За змістом наведених угод сторони визнали наявність відповідної заборгованості і погодили зміну строку проведення розрахунків, відтак відсутні підстави вважати кредиторську та дебіторську заборгованість позивача безнадійною у розумінні пункту «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, оскільки на момент проведення перевірки строк виконання зобов`язань, з урахуванням додаткових угод до договорів, ще не настав.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що твердження контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими та недоведеними, а тому прийняті відповідачем відсутні податкові повідомлення-рішення 21.08.2023 №0103930701, №0103900701 від 21.08.2023, №0116570701 від 21.08.2023 є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою судами обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Тобто, фактично відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення в частині задоволення позову є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області - залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі №140/5617/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття , є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова