Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2018 року

Київ

справа №826/5237/17

адміністративне провадження №К/9901/2203/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом:

ОСОБА_2

до Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - Управління поліції), Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві, Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону

про поновлення на роботі,

касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Арсірія Р.О. від 27 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Епель О.В. (головуючий), суддів Карпушової О.В., Кобаля М.І. від 15 листопада 2017 року,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати: рішення Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві від 30 грудня 2015 року в частині звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність; рішення Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону від 2 лютого 2016 року в частині звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність; наказ Управління поліції від 26 лютого 2016 року №175 о/с «Щодо особового складу» в частині звільнення позивача зі служби в поліції згідно з пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність) з посади поліцейського батальйону супроводження Головного управління з 1 березня 2016 року; поновити на посаді поліцейського батальйону супроводження Головного управління з спеціальним званням «старшого сержанта поліції»; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 27 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року позов залишив без розгляду. Залишаючи позов без розгляду, суди виходили із того, що позивач пропустив строк звернення до суду за відсутності причин, які унеможливлювали своєчасне подання позовної заяви, а також із того, що він вже звертався до суду з аналогічними позовними вимогами і його позов також було залишено без розгляду через пропуск строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних відносин; далі - КАС України), ухвалою суду у справі № 826/19233/16, яка набрала законної сили.

Не погоджуючись із ухваленими у справі судовими рішеннями, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просить зазначені рішення судів скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 квітня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом.

Предметом оскарження у даній справі є рішення Атестаційної комісії Управління поліції та Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону в частині щодо звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність та наказ Управління поліції від 26 лютого 2016 року № 175 о/с, яким його звільнено з посади з 1 березня 2016 року.

Копію зазначеного наказу позивач отримав 1 березня 2016 року.

Звертаючись з позовом ОСОБА_2 просив суд визнати поважною причину пропуску ним строку звернення до суду, посилаючись на те, що він перебував поза межами міста Києва, а саме в с. Івановичі Черняхівського району Житомирської області, де здійснював догляд за своєю матір'ю, яка хворіє та потребує стороннього догляду.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій ? без змін.

Відповідно до частин 1- 4 статті 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Таким чином, законодавством регламентовано чіткі строки звернення до суду з адміністративним позовом, перебіг яких починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права та/або законного інтересу, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач дізнався про порушення його права на працю 1 березня 2016 року, однак з даним позовом звернувся до суду лише 18 квітня 2017 року, тобто з пропуском процесуального строку, встановленого статтею 99 КАС України.

Колегія суддів, за встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин вважає, що норми статей 99, 100 КАС України застосовано правильно, а тому підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 відмовити.

Ухвалу окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич ,

Судді Верховного Суду