Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.05.2020 року у справі №140/3564/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 140/3564/19

адміністративне провадження № К/9901/15355/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мартинюк Н. М.,

суддів Жука А. В., Мельник-Томенко Ж. М.,

розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №140/3564/19

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області

про зобов'язання вчинити дії,

за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2020 року

(прийняте у складі: головуючого судді Андрусенко О. О.)

і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року

(прийняту у складі: головуючого судді Макарика В. Я., суддів Бруновської Н. В., Шавеля Р. М. ).

УСТАНОВИЛ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області, в якому просила зобов'язати зарахувати до стажу роботи, що дає право на одержання доплати до посадового окладу за вислугу років, додаткової відпустки та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж державної служби за період роботи на посаді стажиста Ковельського районного суду Волинської області з 2 серпня 1993 року до 3 травня 1995 року включно і здійснити перерахунок щомісячної доплати за вислугу років до посадового окладу та відпустки з 10 травня 1995 року, виплатити заробітну плату в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок і виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 2 серпня 1993 року була призначена на посаду стажиста Ковельського районного суду Волинської області, а з 10 травня 1995 року у зв'язку з обранням суддею призначена суддею Турійського районного суду Волинської області у порядку переведення. Наказом Турійського районного суду Волинської області №13/02-04 від 11 листопада 2019 року "Про перерахунок стажу роботи" зараховано до стажу роботи позивачки, що дає право на одержання доплати до посадового окладу за вислугу років, додаткової відпустки і щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж державної служби за період роботи на посаді стажиста Ковельського районного суду Волинської області, з 2 серпня 1993 року до 3 травня 1995 року включно. Також зазначеним наказом здійснено перерахунок щомісячної доплати за вислугу років до посадового окладу і відпустки з 10 травня 1995 року і виплату заробітної плати в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок та виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.

Однак, листом Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області (надалі також - "ТУ ДСА України у Волинській області") від 25 листопада 2019 року наказ Турійського районного суду Волинської області від 11 листопада 2019 року повернуто без виконання як такий, що не відповідає нормам чинного законодавства.

На думку позивачки, TУ ДCA України у Волинській області безпідставно повернуло вказаний наказ без виконання, чим порушило її право на відповідну суддівську винагороду, адже період її роботи з 2 серпня 1993 року до 3 травня 1995 року включно на посаді стажиста Ковельського районного суду Волинської області повинен бути зарахований до стажу її роботи на посаді судді, що дає право на щомісячну доплату за вислугу років, додаткову відпустку та щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року, позов задоволено частково.

Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Волинській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячної доплати за вислугу років до посадового окладу та відпустки з 10 травня 1995 року і виплатити заробітну плату в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок та виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу, відповідно до наказу голови Турійського районного суду Волинської області від 11 листопада 2019 року №13/02-04.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що Турійським районним судом Волинської області видано наказ №13/02-04 "Про перерахунок стажу роботи", в якому вказано: зарахувати судді Турійського районного суду Волинської області ОСОБА_1 стаж роботи, що дає право на одержання доплати за вислугу років, додаткової відпустки та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж державної служби за період роботи на посаді стажиста Ковельського районного суду Волинської області з 2 серпня 1993 року до 3 травня 1995 року включно; здійснити перерахунок щомісячної доплати за вислугу років до посадового окладу і відпустки з 10 травня 1995 року та виплатити заробітну плату у повному обсязі з урахуванням усіх надбавок та виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.

Вказаний наказ є чинним, в установленому законодавством порядку протиправним не визнавався і не скасовувався, а тому його належить виконати.

Разом з тим, відповідач, повернувши зазначений наказ без виконання, обмежився лише загальним посиланням на невідповідність нормам чинного законодавства, без конкретизації, яким саме нормам чинного законодавства не відповідає цей наказ.

Отже, суди першої й апеляційної інстанцій дійшли висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити позивачці перерахунок щомісячної доплати за вислугу років до посадового окладу і відпустки з 10 травня 1995 року та виплатити заробітну плату в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок та виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.

У задоволенні іншої позовної вимоги суди попередніх інстанцій відмовили, оскільки відповідач у цій справі не наділений повноваженнями на зарахування стажу роботи на посаді судді, адже такий обов'язок покладений на орган (голову суду), де працювала позивачка за останнім місцем роботи. Крім того, суди звернули увагу, що наказ Турійського районного суду Волинської області від 11 листопада 2019 року №13/02-04, яким вирішено зарахувати судді Турійського районного суду Волинської області ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на одержання доплати до посадового окладу за вислугу років, додаткової відпустки і щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж державної служби за період роботи на посаді стажиста Ковельського районного суду Волинської області з 2 серпня 1993 року до 3 травня 1995 року включно є чинним і не скасований.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)

У касаційній скарзі ТУ ДСА України у Волинській області просило скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2020 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року, а справу направити на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.

Зокрема, скаржник вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що виразилось у розгляді цієї справи в порядку спрощеного провадження, у той час, як вона підлягала розгляду в порядку загального позовного провадження, оскільки позивач відповідно Закону України "Про запобігання корупції" займає особливо відповідальне становище. Скаржник вважає, що вказане порушення призвело до неправильного вирішення справи, адже суд першої інстанції у своєму рішенні допустив недоведеність обставин, які мають значення для справи, що є підставою для скасування судового рішення.

У свою чергу, під час апеляційного розгляду справи зазначені порушення, допущені судом першої інстанції, виправлені не були.

Крім того, скаржник зазначає про протиправність включення до стажу роботи позивачки на державній службі посади "стажист", оскільки жодним нормативно-правовим актом включення цієї посади до переліку посад, робота на яких включається до стажу державної служби, не передбачено. Також вказує на ненадання доказів позивачкою про продовження стажування з 1 серпня 1994 року до 3 травня 1995 року, оскільки, як вбачається з наказу по управлінню юстиції від 27 липня 1993 року №50 позивачка з 2 серпня 1993 року була призначена на посаду стажиста Ковельського районного суду Волинської області строком на 1 рік.

Позивачка подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що рішення судів першої й апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що згідно наказу по управлінню юстиції №50 від 27 липня 1993 року ОСОБА_1 з 2 серпня 1993 року була призначена на посаду стажиста Ковельського районного суду Волинської області.

Відповідно до рішення Волинської обласної ради від 4 травня 1995 року №4/3 позивачку обрано суддею Турійського районного суду Волинської області, a відповідно до наказу по особовому складу Управління юстиції у Волинській області від 5 травня 1995 року №42 ОСОБА_1 зараховано до штату цього ж суду як таку, що приступає до виконання службових обов'язків з 10 травня 1995 року.

Постановою Верховної Ради України №1570-III від 23 березня 2000 року ОСОБА_1 обрано на посаду судді Турійського районного суду Волинської області безстроково.

Наказом в. о. начальника ТУ ДCA України у Волинській області від 12 квітня 2005 року №23-2-6/к позивачці з 10 травня 2005 року встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 20 відсотків від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас як такій, стаж державної служби якої становить 10 років.

Наказом голови Турійського районного суду Волинської області від 7 травня 2010 року №8/02-4 "Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1" позивачці встановлено з 10 травня 2010 року надбавку за вислугу років у розмірі 25 відсотків від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

У свою чергу, наказом голови Турійського районного суду Волинської області від 12 травня 2015 року "Про встановлення доплати за вислугу років" позивачці встановлено з 12 травня 2015 року щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 50 відсотків посадового окладу як такій, стаж роботи якої станом на 10 травня 2015 року становить 20 років.

Відповідно до наказу Турійського районного суду Волинської області №13/02-04 від 11 листопада 2019 року "Про перерахунок стажу роботи" зараховано судді Турійського районного суду Волинської області ОСОБА_1 стаж роботи, що дає право на одержання доплати за вислугу років, додаткової відпустки та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж державної служби за період роботи на посаді стажиста Ковельського районного суду Волинської області з 2 серпня 1993 року до 3 травня 1995 року включно; здійснено перерахунок щомісячної доплати за вислугу років до посадового окладу та відпустки з 10 травня 1995 року і зобов'язано виплатити заробітну плату у повному обсязі з урахуванням усіх надбавок та виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.

Вказаний наказ було направлено до ТУ ДСА України у Волинській області, однак листом від 25 листопада 2019 року №2030/02-30 ТУ ДСА України у Волинській області повернуло цей наказ без виконання, оскільки він не відповідає нормам чинного законодавства.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII визначає opгaнiзaцiю cyдoвoї влади та здiйcнeння пpaвоcyддя в Укpaїнi, що функціонує нa засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Водночас станом на момент призначення ОСОБА_1 на посаду судді діяв 3акон України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року №2862-XII.

3гідно з частинами першою, четвертою, шостою статті 44 3акону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року №2862-XII заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, a також інших працівників, яким законом передбачені тaкi ж пільги.

У свою чергу, з 30 липня 2010 року набув чинності 3акон України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 7 липня 2010 року.

Відповідно до частини 5 статті 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI (бyлa ввeдeнa в дiю з 1 ciчня 2012 року) cyддям виплaчyєтьcя щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

3гідно зі статтею 131 3акону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього CPCP та республік, що входили до його складу.

Водночас, пунктом 11 Розділу XII "Прикінцеві положення" 3акону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI пepeдбaчeнo, що судді, пpизнaчeнi чи oбpaнi на посаду до набрання чинності цим 3аконом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим 3аконом.

3аконом України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIII, який набрав чинності 25 березня 2015 року, 3акон України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI викладено у новій редакції.

Відповідно до ~law31~) cyддям виплaчyєтьcя щoмicячнa дoплaтa зa вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

3 30 вересня 2016 року набув чинності 3акон України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII.

Згідно з частиною другої статті 135 3акону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII суддівська винагорода виплaчyєтьcя cyддi з дня зapaxyвaння його до штaтy відповідного суду, якщо інше не встановлено цим 3аконом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини 5 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII cyддям виплaчyєтьcя щoмicячнa дoплaтa за виcлyгy років y poзмipi: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Статтею 137 3акону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього CPCP та республік, що входили до його складу.

Пунктом 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII (в peдaкцiї ~law34~ вiд 21 грудня 2016 року) визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності ~law35~, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з приписами частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 4 статті 328 КАС України.

Зі змісту ухвали Верховного Суду від 30 вересня 2020 року слідує, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 4 частини 4 статті 328 КАС України, в частині розгляду справи судом першої інстанції в поряду спрощеного позовного провадження, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному статтею 242 КАС України.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частина 2 статті 351 КАС України).

Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням в межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

Суди першої й апеляційної інстанцій, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшли висновку, що період роботи позивачки із 2 серпня 1993 року до 3 травня 1995 року включно на посаді стажиста Ковельського районного суду Волинської області повинен бути зарахований до стажу державної служби позивачки як судді, що дає право на одержання доплати до посадового окладу за вислугу років, додаткової відпустки та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується із цим висновком з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачка була зарахована стажистом Ковельського районного суду Волинської області із 2 серпня 1993 року як молодий спеціаліст з посадовим окладом згідно штатного розпису (75% ставки судді).

Обчислення стажу державної служби на момент виникнення спірних правовідносин здійснювалось відповідно до Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16 грудня 1993 року і Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року №283 (далі - "Порядок №283").

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державну службу" державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Статтею 2 Закону України "Про державну службу" визначено, що посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Відповідно до пункту 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів судів, прокуратури, а також в державних органах колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком, зокрема, у виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управліннях, самостійних відділах, інших структурних підрозділах.

Пунктом 3 Порядку №283 було передбачено, що до стажу державної служби включається також робота на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.

Згідно з пунктом 4 Порядку №283, документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Окрім того, судами встановлено, що 10 травня 1995 року позивачка у зв'язку з обранням призначена суддею Турійського районного суду в порядку переведення, тобто з часу призначення з 2 серпня 1993 року ОСОБА_1 на посаду стажиста Ковельського районного суду і до обрання 10 травня 1995 року суддею Турійського районного суду трудові відносини позивачки не переривалися.

Відтак, у період роботи із 2 серпня 1993 року до 3 травня 1995 року на посаді стажиста Ковельського районного суду Волинської області, позивачка перебувала у штаті управління юстиції Волинської ОДА, виконувала обов'язки і була спеціалістом цього управління юстиції, заробітна плата на вказану посаду фінансувалася з державного бюджету. Тому, вказаний період роботи повинен зараховуватися до стажу державної служби як спеціалісту управління юстиції із необхідною юридичною освітою.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин й призначення позивачки на посаду судді (10 травня 1995 року), визначення стажу роботи на посаді судді регулювалося частиною 6 статті 44 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-XII, яка передбачала можливість зарахування до стажу роботи судді, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років, також часу роботи на попередніх посадах, зокрема на посадах інших працівників, яким законом були передбачені такі пільги.

Крім того, 11 листопада 2019 року Турійським районним судом Волинської області видано наказ №13/02-04 "Про перерахунок стажу роботи", відповідно до якого судді Турійського районного суду Волинської області ОСОБА_1 зараховано стаж роботи, що дає право на одержання доплати за вислугу років, додаткової відпустки та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж державної служби за період роботи на посаді стажиста Ковельського районного суду Волинської області з 2 серпня 1993 року до 3 травня 1995 року включно.

Зобов'язано здійснити перерахунок щомісячної доплати за вислугу років до посадового окладу та відпустки з 10 травня 1995 року і виплатити заробітну плату у повному обсязі з урахуванням усіх надбавок та виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки зазначений наказ є чинним, в установленому законодавством порядку протиправним не визнавався і не скасовувався, його належить виконати. А тому суди першої й апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячної доплати за вислугу років до посадового окладу та відпустки з 10 травня 1995 року та виплатити заробітну плату в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок та виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №806/2963/17, від 14 листопада 2018 року у справі №819/1550/16.

Щодо доводів касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в частині розгляду цієї справи в порядку спрощеного провадження, в той час як вона підлягала розгляду в порядку загального позовного провадження, Верховний Суд виходить із того, що зміст позовних вимог дозволяє зробити висновок, що спір у цій справі виник з приводу проходження публічної служби.

Положеннями статті 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими статті 12 КАС України, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Для цілей статті 12 КАС України відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Отже, при вирішенні питання за правилами якого позовного провадження судом розглядатиметься спір щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, необхідно встановлювати чи належить позивач до осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до Закону України "Про запобігання корупції". В іншому випадку такий спір може бути розглянуто судом в порядку спрощеного позовного провадження.

Відкриваючи провадження у справі №140/3564/19 Волинський окружний адміністративний суд дійшов висновку про можливість проведення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки визнав цю справу справою незначної складності.

Разом з тим, судом першої інстанції не враховано виключень, які на час розгляду цієї справи судами першої й апеляційної інстанцій містив пункт 1 частини 6 статті 12 КАС України, а саме щодо справ позивачів, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Згідно з приміткою до статті 50 Закону України "Про запобігання корупції" (у редакції, чинній станом на момент розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій) до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище віднесено, зокрема, суддів.

З матеріалів справи слідує, що спірні правовідносини пов'язані з проходженням позивачкою публічної служби на посаді судді Турійського районного суду Волинської області.

Оскільки вказана посада, належить до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, то спір щодо прийняття на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби за його участі в якості позивача, не може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження (станом на момент розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій).

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження. У зв'язку з чим судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права і невірно визначено провадження, в якому слід розглядати цю справу.

За таких обставин Верховний Суд погоджується із доводами касаційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права і помилковість висновку щодо можливості призначення даної справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Однак таке порушення не призвело до неправильного вирішення справи та ухвалення судами попередніх інстанцій незаконних судових рішень і з огляду на приписи частини 2 статті 350 КАС України не є підставою для скасування оскаржуваних у цій справі судових рішень.

Верховний Суд зауважує, що пунктом 8 частини 3 статті 353 КАС України (в редакції, чинній до 8 лютого 2020 року) було визначено, що розгляд за правилами спрощеного позовного провадження справи, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

Водночас у зв'язку із набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX (з 8 лютого 2020 року) зазначений пункт був виключений і визначено, що скасувати оскаржувані судові рішення з таких підстав є можливим у разі, якщо таке порушення процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи.

Верховний Суд наголошує, що касаційний перегляд оскаржуваних у цій справі судових рішень здійснено в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Крім того, такий касаційний перегляд здійснювався Верховним Судом відповідно до норм КАС України у редакції, чинній з 8 лютого 2020 року, оскільки касаційну скаргу відповідач подав після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX.

Отже, враховуючи доводи касаційної скарги відповідача, норми чинного законодавства, Верховний Суд констатує, що судами попередніх інстанцій встановлені всі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. На жодні нові докази чи обставини, які не були предметом розгляду у судах першої й апеляційної інстанцій, і яким не була надана правова оцінка, відповідач - ТУ ДСА України в Волинській області у касаційній скарзі не посилається.

Так, доводи відповідача щодо відсутності доказів про продовження періоду стажування позивачки з 1 серпня 1994 року до 3 травня 1995 року вже зазначалися ТУ ДСА України в Волинській області у відзиві на позовну заяву, апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції. Зазначені доводи були відхилені судом першої інстанції (з чим погодився суд апеляційної інстанції) з тих підстав, що згідно з відомостями, зазначеними у трудовій книжці позивачки, з часу її призначення на посаду стажиста Ковельського районного суду Волинської області з 2 серпня 1993 року і до обрання суддею Турійського районного суду Волинської області 10 травня 1995 року в порядку переведення трудові відносини не переривалися.

Крім того, суд першої інстанції у своєму рішенні звернув увагу на те, що позивачка була призначена суддею саме у порядку переведення, що додатково свідчить про безперервність трудових відносин позивачки з моменту призначення стажистом і до обрання суддею.

Отже, усі фактичні обставини, на які ТУ ДСА України в Волинській області посилається у касаційній скарзі, були встановлені і досліджені судами першої й апеляційної інстанцій при розгляді цієї справи.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач не заперечував проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, не подавав жодних клопотань про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Більш того, в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції відповідач не зазначив про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме розгляд за правилами спрощеного позовного провадження справи, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відтак, оскаржувані рішення не можуть бути скасовані з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які полягали у розгляді цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки дане порушення не унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, і таке порушення не призвело до неправильного вирішення справи та ухвалення судами попередніх інстанцій незаконних судових рішень.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2020 року у справі №620/2624/19.

За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячної доплати за вислугу років до посадового окладу та відпустки з 10 травня 1995 року та виплатити заробітну плату в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок та виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу і про необхідність їх задоволення.

Колегія суддів зазначає, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Доводи та аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення судів першої й апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої й апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених рішень судів першої й апеляційної інстанцій відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на результат касаційного перегляду справи судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2020 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року залишити без змін.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена...................................................

Н. М. Мартинюк

А. В. Жук

Ж. М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду