Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 липня 2018 року

Київ

справа №804/2690/16

адміністративне провадження №К/9901/10271/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Уханенка С.А., Богданенка І.Ю., Дадим Ю.М. від 25.10.2016 у справі №804/2690/16 за позовом ОСОБА_2 до Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради про визнання протиправними дій, та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

В травні 2016 року позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Солонянської районної державної адміністрацію Дніпропетровської області та Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради про визнання протиправними дій, та зобов'язання вчинити певні дії. Зокрема, просить скасувати реєстраційні записи щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, датовані 12.10.2012, 17.01.2013, 12.07.2013, 15.07.2013, 14.08.2013, 02.09.2013, 09.10.2013, 09.12.2013, 26.03.2014, 31.03.2014, 12.11.2014 та 20.11.2014.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року позов задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 р. скасовано. Адміністративний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, визначений ст. 99 КАС України.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент вчинення процесуальної дії) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Предметом спору в даній справі є реєстраційні дії, вчинені державним реєстратором Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області щодо товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма» «Агростеп» від 12.10.2012 р. №12151060003000819; від 17.01.2013р. №12151070004000819; від 12.07.2013р. №12151050005000819; від 15.07.2013р. №12151070006000819; від 14.08.2013р. №12151050008000819; від 14.08.2013р. №12151070007000819; від 02.09.2013р. №12151050012000819; від 09.10.2013р. №12151060013000819; від 09.12.2013р. №12151070014000819; від 26.03.2014р. №12151050015000819; від 31.03.2014р. №12151070016000819; від 31.03.2014р. №12151050017000819; від 12.11.2014р. №12151060018000819; від 20.11.2014р. №12151050019000819; та державним реєстратором Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області від 25.12.2015р. №12151050021000819; від 28.12.2015р. №12151070022000819.

Суд апеляційної інстанції на підставі матеріалів справи вказав, що згідно копії матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 12013040570000901 вбачається, що 29.08.2013 року ОСОБА_2 подав заяву про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, а саме: незаконне заволодіння ТОВ «Агростеп» на підставі підроблених документів. З протоколу його допиту від 29.04.2014 року, позивач зазначив, що він разом з ОСОБА_3 був засновником ТОВ «Агростеп» та до серпня 2013 року - його директором.

Проте колегія суддів звертає увагу, що оскаржувані реєстраційні записи датовані 12.10.2012, 17.01.2013, 12.07.2013, 15.07.2013, 14.08.2013, 02.09.2013, 09.10.2013, 09.12.2013, 26.03.2014, 31.03.2014, 12.11.2014 та 20.11.2014.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що ОСОБА_2 з 30.07.2013 по 19.02.2016 перебував під вартою у СІЗО м. Дніпропетровська по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 393 КК України.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська к провадженні № 1-кп/201/18/2016 змінено обраний під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою на домашній арешт та звільнено з під варти в залі суду.

Відтак, колегія суддів вважає, що перебування під вартою в СІЗО є поважною причиною, що може унеможливити позивачу дізнатися про порушення своїх прав, а також звернутися до суду з позовом про їх захист.

Крім того, судом першої інстанції було надано оцінку вказаним обставинам та поновлено строк звернення до суду.

З урахування, що адміністративний позов подано в травні 2016 року, суд приходить до висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду, а, відтак, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись ст.ст. 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року скасувати.

Справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

Судді Верховного Суду