ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2019 року

Київ

справа №812/1508/17

адміністративне провадження №К/9901/59615/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018 (колегія суддів: головуючий суддя - Казначеєв Е.Г., судді - Компанієць І.Д., Міронова Г.М.)

у справі № 812/1508/17

за позовом Публічного акціонерного товариства «Лисичанськнафтопродукт»

до Головного управління ДФС у Луганській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Лисичанськнафтопродукт» (далі Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - ГУ ДФС у Луганській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.07.2017 № 0000411404 та №0000401404.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що за наслідками проведення фактичної перевірки дотримання Товариством порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, тощо, контролюючий орган дійшов помилкового висновку про наявність у діяльності позивача вимог чинного законодавства.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 (суддя Ірметова О.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018 частково задоволено апеляційну скаргу Товариства та скасовано рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 в частині відмови в задоволені позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.07.2017 № 0000401404. У цій частині прийнято нове рішення, яким визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Луганській області від 13.07.2017 № 0000401404 в частині застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 96 001,96 грн. за порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо неведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не відображені в такому обліку.

В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 залишено без змін.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив її скасувати та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому скаржник зазначив, що суд дійшов помилкового висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.

Товариство у своєму відзиві на касаційну скаргу вважає постанову суду апеляційної інстанції законною та обґрунтованою, тому в задоволенні касаційної скарги просило відмовити.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 та постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018 в частині відмови в задоволенні позову у касаційному порядку не оскаржено, відтак не є предметом касаційного перегляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що за наслідками проведеної ГУ ДФС у Луганській області фактичної перевірки автозаправної станції (далі - АЗС) позивача, яка розташована за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Маяковського, буд. 2, складено акт від 26.06.2017.

У ході перевірки АЗС знято залишки товарних запасів, які знаходились у реалізації та складено відомість про результати перевірки щодо повноти оподаткування, реалізації та фактичних залишків запасів, яка завірена підписом матеріально-відповідальної особи оператора АЗС.

При цьому встановлено надлишки та нестача паливно-мастильних матеріалів, а саме:

- бензин А-92-Євро5-Е5 нестача у кількості 702,8 л. на загальну суму 16 656,36 грн.;

- бензин А-95-Євро5-Е5 нестача у кількості 1227 л. на загальну суму 30 086,00 грн.;

- дизельне пальне Л-Євро5-ВО надлишки у кількості 58 л. на загальну суму 1258,60 грн.

Всього товарних запасів за місцем їх реалізації не обліковано в установлено порядку на суму 48 000,96 грн.

У зв'язку з цим відповідач дійшов висновку про порушення Товариством вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо обов'язку вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

На цій підставі контролюючим органом 13.07.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000401404, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 96 512,96 грн.

Частково задовольнивши адміністративний позов та визнавши протиправним податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Луганській області №0000401404, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач під час перевірки та визначенні фактичних залишків нафтопродуктів на АЗС діяв з порушенням Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155. Крім цього, сам по собі факт нестачі палива не свідчить про порушення порядку реалізації паливно-мастильних матеріалів, оскільки може бути наслідком інших обставин, зокрема природного убутку при зберіганні, втрат з технічних причин, розкрадання тощо.

З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДФС у Луганській області накладено на Товариство штрафні санкції на підставі положень статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до вказаної норми до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відтак, для застосування передбаченої статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» фінансової санкції контролюючий орган повинен довести, що Товариство здійснювало реалізацію не облікованих товарів.

Висновок про порушення позивачем порядку ведення обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання зроблений контролюючим органом, виходячи з факту нестачі паливно-мастильних матеріалів, тобто невідповідності між залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей) за даними обліку та фактичними залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), хоча сам по собі факт нестачі палива не свідчить про порушення порядку обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання, оскільки може бути наслідком інших обставин.

Згідно з висновками акта перевірки ревізори ототожнили надлишок та нестачу товарів з таким порушенням як реалізація товарів, які не обліковані в установленому порядку.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На порушення вищевказаних вимог відповідач не надав під час розгляду справи в суді належних та допустимих доказів здійснення Товариством реалізації необлікованих товарів, а висновки контролюючого органу з цього приводу ґрунтуються виключно на припущеннях, що нестача та надлишки палива на АЗС виникли через їх неналежний облік та подальшу реалізацію.

Водночас ані в ході перевірки, ані під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій ГУ ДФС у Луганській області не поставлено під сумнів дані обліку товарних запасів позивача, відтак висновок контролюючого органу про те, що виявлена нестача товарів є свідченням здійснення Товариством реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, не доведено належним чином.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 13.07.2017 № 0000401404, проте з інших підстав, ніж ті, що наведені в мотивувальній частині постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова