ПОСТАНОВА

Іменем України

03 березня 2020 року

Київ

справа №260/801/19

адміністративне провадження №К/9901/29379/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів Жука А.В., Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Кохана Павла Івановича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 (колегія суддів у складі: Мікули О. І., Качмара В. Я., Курильця А. Р.),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Кохана П. І., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спорту на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен банк Аваль»), в якому просила визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Кохана П. І. щодо прийняття постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 22.05.2019 ВП № 57130542 в розмірі 20 633,35 грн та постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 22.05.2019 по ВП № 57117117 в розмірі 27 173,45 грн шляхом їх скасування.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у зв`язку із поверненням виконавчого документа стягувачу без виконання у виконавчих провадженнях ВП № 57130542 та ВП № 57117117 приватним виконавцем Коханом П. І. стягнуто з ОСОБА_1 основну винагороду. Такі дії відповідача вважає протиправними з огляду на відсутність фактичного виконання виконавчих документів боржником. Зазначає, що основна винагорода приватного виконавця за виконавчим документом майнового характеру стягується у відсотковому співвідношення до частки виконання такого. Тому, оскільки будь-яких коштів в примусовому порядку з неї стягнуто не було, то безпідставним є також стягнення й основної винагороди приватного виконавця. Окрім того, зазначає, що відповідачем в межах даних виконавчих проваджень жодних рішень на її адресу не надсилалось, а тому їй не було відомо про факт пред`явлення стягувачем виконавчих документів для примусового виконання.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 26.06.2019 адміністративний позов задовольнив повністю.

Судове рішення першої інстанції мотивовано тим, що основна винагорода приватного виконавця має стягуватися лише з суми фактично стягнутої за виконавчими документами, разом з тим, сума заборгованості в примусовому порядку за виконавчими листами № 298/795/15-ц та № 304/284/16-ц на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» стягнута не була, тому оскаржені постанови про стягнення з боржника основної винагороди є протиправними та підлягають скасуванню.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 30.09.2019 рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове, яким у задоволенні позову відмовив.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що оскільки виконавче провадження було закінчено на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з надходженням заяви стягувача, тому настають наслідки, які передбаченні частиною третьою статті 40 вказаного Закону, а саме: якщо виконавчий збір не стягнуто, виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми статті 27 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, зазначає, що при вирішенні спору судом апеляційної інстанції не враховані позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 18.04.2018 (справа № 761/11524/15-ц), від 15.02.2018 (справа № 901/1587/13), від 19.09.2018 (справа № 804/8289/16), з аналізу правових позицій в яких встановлено, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника грошових коштів, є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, а виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум. Крім того, скаржник зазначає, що відповідачем всупереч вимогам частини сьомої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» постанови про стягнення з боржника основної винагороди по виконавчим провадженням № 57130542 та № 57117117 були винесені не в день відкриття виконавчих проваджень. Також зазначає, що суд апеляційної інстанції позбавив позивача можливості прийняти участь в апеляційному провадженні шляхом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу. Разом з тим, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції при відкритті апеляційного провадження та визнанні поважними причини пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження обмежився лише формальним доказом.

Позиція інших учасників справи

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Рух касаційної скарги

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 01.11.2019 відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019.

Ухвалою від 02.03.2020 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначену адміністративну справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

31.08.2018 до приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Кохана П. І. надійшла заява ПАТ «Райффайзен банк Аваль» про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 298/795/15-ц, виданим Великоберезнянським районним судом Закарпатської області 01.04.2016, яким стягнуто достроково з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль»: 12 800 доларів США 50 центів боргу за кредитним договором, еквівалентних за курсом НБУ 269 044 гривень 08 копійок; з них 993 доларів США 56 центів еквівалентних 20 882 гривні 89 копійок заборгованість за процентами; 1126 доларів США 63 центів еквівалентних 23 679 гривень 79 копійок пеня за порушення строків сплати кредиту та процентів; 10 680 доларів США 31 центів еквівалентних 224 481 гривні 40 копійок поточна заборгованість за кредитом та судовий збір 2690 гривень 44 копійок.

31.08.2018 приватний виконавець Кохан П. І. відкрив виконавче провадження ВП № 57117117 з примусового виконання вказаного виконавчого листа.

31.08.2018 приватний виконавець Кохан П. І. склав розрахунок основної винагороди за виконавчим провадженням ВП № 57117117, відповідно до якого розмір такої винагороди становить 27 173,45 грн; при цьому, сторонам виконавчого провадження роз`яснено, що основна винагорода приватного виконавця буде стягнута з сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом.

Копію вказаного розрахунку та копію постанови про відкриття виконавчого провадження надіслано ОСОБА_1 та отриманою нею 04.09.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

31.08.2018 приватний виконавець на підставі статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про арешт майна боржника та надіслав її сторонам виконавчого провадження.

Крім того, 31.08.2018 приватний виконавець надіслав виклик боржнику - Репарюк Г. М., яким останню зобов`язано з`явитися до приватного виконавця для надання пояснень щодо виконання рішення суду.

Також 31.08.2018 приватний виконавець надіслав запит до територіального сервісного центру МВС 2141 та Відділу у Великоберезнянському районі ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області.

Крім того, 11.09.2018 приватний виконавець виніс постанову про арешт коштів боржника, яку надіслано для виконання до банківських установ (лист від 11.09.2018 № 1041).

03.09.2018 до приватного виконавця Кохана П. І. надійшла заява про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 304/284/16-ц, виданого 25.04.2017 Перечинським районним судом Закарпатської області, яким у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/4080/74/35724 від 12.10.2007 в розмірі 206 333,56 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 84,7 кв. м., житловою площею 73,0 кв. м., що належить ОСОБА_1 на праві власності, на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах, визначивши початкову ціну відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Постановою від 03.09.2018 ВП № 57130542 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа.

Постановою від 03.09.2018 ВП № 57130542 приватний виконавець Кохан П.І. наклав арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення 206 333,56 грн.

04.09.2018 приватний виконавець Кохан П. І. склав розрахунок основної винагороди за виконавчим провадженням ВП № 57130542, відповідно до якого розмір такої встановлено в сумі 20 633,35 грн; при цьому, сторонам виконавчого провадження роз`яснено, що основна винагорода приватного виконавця буде стягнута з сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом.

Матеріалами справи підтверджуються, що під час виконання вказаного виконавчого провадження приватний виконавець перевірив майновий стан боржника, шляхом надсилання запитів до реєструючих органів та запитів до банківських установ про наявність у боржника коштів на рахунках у банківських установах.

Разом з тим, відповідно до відповідей банківських установ у боржника відсутні відкриті рахунки в таких банках, а саме в: АТ «Комінвестбанк», АТ «Укрексімбанк», ПАТ «Ві Ес Банк», ПАТ КБ «Приват Банк», ПАТ «Укрсоцбанк», ПАТ «Промінвестбанк», ПАТ «Альфа-Банк», Акцент Банк, АТ «Ощадбанк», ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «ПУМБ», ПАТ «Універсал Банк», ПАТ «Укрсиббанк», ПАТ «Укргазбанк».

Згідно з відповідями, наданими органом Пенсійного фонду та органом доходів та зборів, боржник ОСОБА_1 не працює, на пенсійному обліку не знаходиться.

Відповідно до інформаційної довідки від 12.09.2018 № 137508351 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником зареєстровано нерухоме майно, а саме: квартира, що знаходиться в АДРЕСА_2 .

Транспортні засоби за боржником не зареєстровані, що підтверджується відповіддю територіального сервісного центру МВС 2141 від 26.09.2018 № 31/7/1/1187.

При цьому, за ОСОБА_1 зареєстрована земельна ділянка, що стверджується відповіддю Відділу у Великоберезнянському районі ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, разом з тим, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ця земельна ділянка належить іншій особі.

Постановою від 15.02.2019 ВП № 57117117 приватний виконавець Кохан П. І. об`єднав виконавчі провадження № 57117117 та № 57130542 у зведене виконавче провадження № 58399343.

15.02.2019 приватний виконавець надіслав повторно запит до Перечинської міської ради стосовно надання інформації про зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_2 .

Також 15.02.2019 приватний виконавець разом з представником стягувача здійснив виїзд за місцем знаходження вищевказаної квартири, що належить ОСОБА_1 , та встановлено, що квартира реконструйована під офісні приміщення.

19.02.2019 приватний виконавець Кохан П. І. виніс постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні № 57130542, якою накладено арешт та встановлено обмеження права користування описаним майном, а саме: квартирою АДРЕСА_1 , загальною площею 84,7 кв.м.

Опис майна боржника проведено в присутності представника стягувача та за відсутності ОСОБА_1 , про що здійснено відповідну відмітку у вищевказаній постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні № 57130542.

Постанову про опис майна боржника надіслано ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, лист було повернуто на адресу приватного виконавця з відміткою у зв`язку за закінченням терміну зберігання.

20.02.2019 на адресу приватного виконавця надійшла відповідь Перечинської міської ради щодо надання відомостей про зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_2 , та повідомлено, що за вказаною адресою ніхто не зареєстрований.

05.03.2019 постановою приватного виконавця ВП № 57130542 призначено для участі у виконавчому провадженні суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання - ТОВ «Зодчий і К», якого зобов`язано надати звіт про оцінку, визначити ринкову вартість майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 .

13.03.2019 ТОВ «Зодчий і К» склало звіт про оцінку нерухомості, а саме: квартири АДРЕСА_1 ).

14.03.2019 вказаний звіт надіслано сторонам виконавчого провадження для ознайомлення, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення. Повідомленням про вручення поштового відправлення підтверджується, що позивач отримала цей звіт 20.03.2019.

Приватним виконавцем підготовлено пакет документів на примусову реалізацію нерухомого майна боржника та 19.03.2019 скеровано на адресу ДП «СЕТАМ» заяву № 01-29/481 про реалізацію арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), а саме: квартири АДРЕСА_1 ), загальною площею 84,7 кв.м.

Разом з тим, листом від 26.04.2019 № 25-09/332/19 директор Закарпатської філії ДП «СЕТАМ» повідомив приватного виконавця Кохана П. І. про те, що призначені на 26.04.2019 електронні торги не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників.

Повторні електронні торги було призначено на 10.06.2019, що підтверджується листом Закарпатської філії ДП «СЕТАМ» від 10.05.2019 № 25-09/361/19.

22.05.2019 стягувач - ПАТ «Райффайзен банк Аваль» надіслав приватному виконавцю Кохан П. І. заяви № 114-40/17-140 та № 114-40/17-141, в яких просив повернути без виконання виконавчі листи № 298/795/15-ц від 01.04.2016, виданий Великоберезнянським районним судом Закарпатської області та № 304/284/16-ц від 25.04.2017, виданий Перечинським районним судом Закарпатської області.

22.05.2019 приватний виконавець, керуючись пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанови: ВП № 57130542, якою виконавчий документ № 304/284/16-ц, виданий 25.04.2017 Перечинським районним судом Закарпатської області, та авансовий внесок у розмірі 1177,67 грн повернуто стягувачу; ВП № 57117117, якою повернув стягувачу виконавчий документ № 298/795/15-ц, виданий 01.04.2016 Великоберезнянським районним судом Закарпатської області, та авансовий внесок у розмірі 4814,69 грн.

Одночасно на підставі статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та частини 19 Порядку виплати винагороди державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця приватний виконавець Кохан П. І. виніс постанови від 22.05.2019 ВП № 57117117 та ВП № 57130542 про стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди в сумі 27 173,45 грн та 20 633,35 грн, відповідно.

Не погоджуючись з вказаними постановами позивач звернувся до суду з даним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-XI), яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) унесені зміни.

Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Приписами статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частиною четвертою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо, зокрема стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Згідно з частиною третьою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною першою статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Відповідно до частини третьої статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Згідно з частиною першою статті 31 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Відповідно до частин другої, третьої та четвертої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частина п`ята статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачає, що якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (частина шоста статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Відповідно до частини сьомої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 643 «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця» (далі - Порядок № 643).

Відповідно до пункту 19 Порядку № 643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Апеляційний суд скасовуючи постанову суду першої інстанції зазначив, що основна винагорода приватного виконавця встановлюється у вигляді відсотка суми, що підлягає стягненню, а не суми, яка фактично стягнута у виконавчому провадженні. Така сума основної винагороди стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом, а виплата здійснюються пропорційно до фактично стягнутої суми. У разі невиплати (неотримання) приватному виконавцеві винагороди у вигляді відсотка суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, під час здійснення виконавчого провадження, яке завершено, останній має право на примусове стягнення такої винагороди у сумі, що несплачена під час розподілу стягнутих із боржника коштів.

Однак, колегія суддів вважає наведені висновки суду апеляційної помилковими з огляду на таке.

Статтею 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» врегульована винагорода приватного виконавця та авансування витрат виконавчого провадження.

Так, зокрема, частинами 1, 2 зазначеної статті передбачено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Частиною третьою статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини сьомої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні у приватного виконавця Кохана П. І. перебувало зведене виконавче провадження з виконання виконавчих листів, що містили вимоги майнового характеру, у зв`язку з чим відповідачем проведено розрахунок основної винагороди у вигляді відсотку від суми коштів та вартості майна, що підлягали стягненню.

Частиною четвертою статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Аналізуючи положення частин четвертої та п`ятої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів», колегія суддів Верховного Суду доходить до висновку, що питання розміру основної винагороди приватного виконавця залежить від суми фактичної стягнутої ним суми, а не від суми зазначеної у виконавчому документі.

Пунктом 19 Порядку № 643 визначено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Частиною третьою статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за своїм призначенням основана винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що сума заборгованості в примусовому порядку за виконавчими листами № 298/795/15-ц та № 304/284/16-ц на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» стягнута не була.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову оскільки, враховуючи положення статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та пункт 19 Порядку № 643, підставою для стягнення основної винагороди у межах виконавчого провадження є здійснення приватним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум та основна винагорода обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум. Проте, приватним виконавцем не було стягнуто з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум.

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог, та які безпосередньо стосуються правильності застосування норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які належним чином перевірені судом першої інстанції.

Оскаржуване судове рішення не відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Верховний Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Віііг Тоща V. Зраіп) серія А. 303-А; пункт 29).

Відповідно до статті 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновку суду апеляційної інстанції підтвердилися під час розгляду даної справи в порядку касаційного провадження.

За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанцій про задоволення позовних вимог.

Стаття 352 КАС України визначає підстави для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до частини першої статті 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 352 КАС України, касаційну скаргу позивача необхідно задовольнити, скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 та залишити в силі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.06.2019.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до матеріалів справи, при зверненні до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою позивач сплатив згідно з квитанцією від 23.10.2019 № ПН1202325 судовий збір у розмірі 1536,80 гривень, що відповідає розміру судового збору, визначеного відповідно до вимог статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Оскільки касаційну скаргу позивача задоволено та підтримано судове рішення суду першої інстанції, ухвалене на його користь, то встановлені у законодавстві України та понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору мають бути присуджені на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 скасувати.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 залишити в силі.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Кохана Павла Івановича (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Судді Верховного Суду