ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 жовтня 2018 року

справа №826/13383/17

адміністративне провадження №К/9901/59124/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2018 року у складі судді Скочок Т.О. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року у складі колегії суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О., Троян Н.М. у справі № 826/13383/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Динамо» Київ» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування рішення від 02 жовтня 2017 року № 0008894205/1,

У С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо" Київ" (далі - Товариство, платник єдиного внеску, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило скасувати рішення від 02 жовтня 2017 року № 0008894205/1, яким застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску у розмірі 249 282,06 грн. (що становить 20% від несвоєчасно сплаченої суми внеску) та нараховано пеню у розмірі 9 971,28 грн., з мотивів безпідставності його прийняття.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі, внаслідок чого скасовано рішення податкового органу №0008894205/1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 02 жовтня 2017 року.

Мотивами прийняття рішення про задоволення позову є визнання судами першої та апеляційної інстанцій безпідставності застосування податковим органом штрафних санкцій та нарахування пені спірним рішенням з огляду на встановлення факту сплати Товариством єдиного внеску вчасно у визначені Законом терміни. Суди першої та апеляційної інстанцій здійснили висновок, який узгоджується з правовою позицією Верховного Суду 20 лютого 2018 року у справі №816/591/16, від 21 лютого 2018 року у справі №813/1008/16, від 14 лютого 2018 року у справі №816/1254/17, про те, що помилкова сплата Товариством єдиного внеску на рахунок відкритий в ГУДКСУ у м. Києві для ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (за колишнім місцем обліку), як дія (намір платника здійснити своєчасно сплату єдиного внеску) не містить ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання та не може бути підставою для застосування штрафів.

13 серпня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга податкового органу, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, цитує положення частини першої статті 4, пункту 4 частини 2 статті 6, статті 9, статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), вказує на факт несвоєчасної сплати єдиного внеску в порушення пункту 1 частини 2 статті 6, частини 8 статті 9 цього Закону, доводить наявність підстав для застосування до Товариства штрафу та пені, просить судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відзив позивача на касаційну скаргу податкового органу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Динамо» Київ» є платником єдиного соціального внеску та до кінця 2015 року перебував на обліку в Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

20 січня 2016 року в інтегрованій картці платника єдиного внеску позивача нарахована до сплати сума єдиного внеску у розмірі 1 249 991,19 грн.

Сплата нарахованої суми єдиного соціального внеску проведена Товариством наступним платіжними дорученнями:

- платіжним дорученням від 19 січня 2016 року №ЗАР29 позивач перерахував на розрахунковий рахунок 37193201012655, отримувач - ДПІ у Печерському р-ні, код отримувача - 39669867 суму єдиного соціального внеску за грудень 2015 року у розмірі 1 096 903 грн.;

- платіжним дорученням від 19 січня 2016 року №ЗАР30 позивач перерахував на розрахунковий рахунок 37193201012655, отримувач - ДПІ у Печерському р-ні, код отримувача - 39669867 суму єдиного соціального внеску за грудень 2015 року у розмірі 6 913,70 грн.;

- платіжним дорученням від 19 січня 2016 року №ЗАР31 позивач перерахував на розрахунковий рахунок 37193201012655, отримувач - ДПІ у Печерському р-ні, код отримувача - 39669867 суму єдиного соціального внеску за грудень 2015 року у розмірі 104 844,49 грн.;

- платіжним дорученням від 19 січня 2016 року №84 позивач перерахував на розрахунковий рахунок 37193201012655, отримувач - ДПІ у Печерському р-ні, код отримувача - 39669867 суму єдиного соціального внеску за грудень 2015 року у розмірі 37 577 грн.;

- платіжним дорученням від 19 січня 2016 року №85 позивач перерахував на розрахунковий рахунок 37193201012655, отримувач - ДПІ у Печерському р-ні, код отримувача - 39669867 суму єдиного соціального внеску за грудень 2015 року у розмірі 3 673 грн.

Кошти в рахунок сплати єдиного соціального внеску за грудень 2015 року з рахунку позивача 19 січня 2016 року перераховані на розрахунковий рахунок Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві 37193201012655.

З січня 2016 року основне місце обліку великого платника податків Товариства змінено, шляхом переведення його на облік до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (правонаступником якого є відповідач).

Суди попередніх інстанцій здійснили висновок, що позивачем своєчасно та у повному обсязі виконано зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску за грудень 2015 року у сумі 1 249 911,19 грн.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції, чинній на момент їх виникнення.

Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За положеннями пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з частинами 5, 8 статті 9 даного Закону сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до частин 10, 11 статті 25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу, а за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем своєчасно та у повному обсязі виконано зобов'язання зі сплати єдиного внеску, однак попри зміну місця обліку, Товариством здійснено його оплату на рахунок відкритий в Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, тобто за колишнім місцем обліку.

За положеннями пункту 9 Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року №450 (був чинним на час виникнення спірних правовідносин), у разі помилкової сплати сум єдиного внеску на рахунок органу доходів і зборів, в якому платник не перебуває на обліку, такі кошти перераховуються шляхом оформлення підрозділом фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку органу доходів і зборів розрахункового документа про перерахування коштів на відповідний рахунок органу доходів і зборів, у якому платник перебуває на обліку, за заявою платника не пізніше двох робочих днів з дня надходження висновку, зазначеного у пункті 7 цього Порядку.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що факт сплати позивачем сум єдиного соціального внеску на інший рахунок ГУ ДКСУ 3719 не може бути підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені, оскільки відповідні кошти були сплачені Товариством у повному обсязі та своєчасно, і зараховані до Державного бюджету, що не спростовано відповідачем.

Невідображення, у зв'язку з цим, факту сплати сум єдиного внеску у інтегрованій картці платника, що ведеться у Центральному офісі з обслуговування великих платників, само по собі не може бути підставою для накладення на платника штрафу та нарахування пені.

Відсутність складу правопорушення (частина 10, пункт 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI), покладеного в основу прийняття спірного рішення, унеможливлює застосування відповідальності до платника єдиного внеску, а відтак Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність рішення податкового органу.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року у справі № 826/13383/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р.Ф.Ханова

Судді І.А.Гончарова

І.Я.Олендер