Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 жовтня 2018 року

справа №159/3718/17

адміністративне провадження №К/9901/59182/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2018 року у справі № 159/3718/17 за позовом ОСОБА_2 до заступника начальника Головного управління ДФС у Волинській області Кондратюка Сергія Вікторовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач у справі) звернулася до Ковельського міськрайонного суду Волинської області з позовом до заступника начальника Головного управління ДФС у Волинській області Кондратюка Сергія Вікторовича (далі - відповідач, скаржник, податковий орган) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Львівського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року у справі №876/11908/17, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 16 травня 2018 року, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача.

01 червня 2018 року відповідачем повторно подано апеляційну скаргу на судове рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2018 року у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача відмовлено на підставі пункту 3 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу суду апеляційної інстанції від 20 липня 2018 року відповідач оскаржив до Верховного Суду, обґрунтувавши скаргу посиланням на обставини, у зв'язку з якими було подано первісну апеляційну скаргу.

Обґрунтувань порушень процесуального права судом апеляційної інстанції під час винесення ухвали від 20 липня 2018 року, скарга відповідача не містить.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є зокрема ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Відповідно до статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України останній визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Частиною першою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 2 червня 2016 року правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.

За змістом пункту 3 частини четвертої статті 17 Закону №1402 діє принцип обов'язковості для всіх судів правил судочинства, визначених законом.

Відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 56 Закону №1402 суддя зобов'язаний дотримуватись засад і правил судочинства.

Зі змісту наведених положень законодавства вбачається, що правила (процедури, порядок здійснення) судочинства - це регламентовані законом "процесуальні можливості" суду як правозастосовчого органу, на вирішення якого передано правовий спір, а також "процесуальні можливості" учасників судового процесу.

Усі учасники судового процесу рівні перед законом та судом. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на доступ до суду не є абсолютним. Це право може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

В контексті спірних правовідносин зміст легітимного обмеження права доступу до суду полягає в тому, що законом встановлено вимоги в частині прийнятності скарги, провадження за якою не може бути відкрито, у разі якщо є ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

В зв'язку з цим, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції норми процесуального права, які б могли призвести до скасування рішення, порушені не були.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 243, 246, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2018 року у справі № 159/3718/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер