ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
02 квітня 2019 року
справа №815/5735/16
адміністративне провадження №К/9901/37775/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз»
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року у складі суддів Шляхтицького О.І., Запорожана Д.В., Романішина В.Л.
у справі №815/5735/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз»
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області
про скасування наказу,
У С Т А Н О В И В :
У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач у справі) про скасування наказу податкового органу від 31 жовтня 2016 року № 529-п «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки».
Позов обґрунтовано тим, що контролюючим органом безпідставно прийнято наказ від 31 жовтня 2016 року № 529-п «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки», оскільки податковим органом не зазначено конкретних обставин в наказі та повідомленні на проведення перевірки, які б слугували підставою для проведення документальної позапланової перевірки Товариства.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року позов задоволено, скасовано наказ від 31 жовтня 2016 року № 529-п «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції висновувався з того, що запити відповідача від 09 лютого 2016 року, які стали підставою винесення спірного наказу, не містять нормативного обґрунтування витребування інформацій та її документального підтвердження.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з наявності у податкового органу підстав для прийняття оскаржуваного наказу, оскільки запит про надання інформації та їх документального підтвердження відповідає вимогам пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.
У серпні 2017 року позивачем подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
У касаційній скарзі платник податків зазначає, що призначення перевірки наказом від 31 жовтня 2016 року № 529-п «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки» є протиправним, оскільки в письмових запитах податкового органу не зазначено виявлену недостовірність та відповідну декларацію, як це передбачено підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача після усунення недоліків касаційної скарги зазначених в ухвалі цього ж суду від 11 серпня 2017 року та витребувано справу № 815/5735/16 з Одеського окружного адміністративного суду.
06 грудня 2017 року справа № 815/5735/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.
14 березня 2018 року справа № 815/5735/16 та матеріали касаційного провадження №К/9901/37775/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.
Заперечення або відзив від податкового органу до Суду на касаційну скаргу позивача не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 31 жовтня 2016 року податковим органом видано наказ № 529-к "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період вересень 2014 року березень 2015 року".
Правовими підставами для призначення вказаної перевірки в наказі від 31 жовтня 2016 року № 529-п визначено пункт 75.1 статті 75, підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
Наявність підстав для проведення перевірки, як встановлено судами попередніх інстанцій, доводиться тим, що позивач відмовив у наданні пояснень та підтверджуючих документів на запити податкового органу від 09 лютого 2016 року №2013/10/15-51-22-02, №2012/10/15-51-22-02, №2011/10/15-51-22-02, №2010/10/15-51-22-02, №2009/10/15-51-22-02, №2008/10/15-51-22-02.
31 жовтня 2016 року головним державним ревізор-інспектором відділу перевірок ризикових платників управління аудиту ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області Моховим Олександром Вікторовичем здійснено виїзд на адресу підприємства для проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача відповідно до пункту 75,1 статті 75, підпункту 78.1.4, пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
Посадовою особою, заступником головного бухгалтера ТОВ «Союз» (код ЄДРПОУ 30586931) ОСОБА_2, відмовлено у допуску перевіряючого до перевірки, відмовлено в отриманні копії наказу 31 жовтня 2016 року № 529-п та підписанні направлення від 31 жовтня 2016 року № 490.
Перевіривши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги Суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів касаційної скарги та наявність підстав для його скасування, виходячи з наступного.
Отримання податкової інформації контролюючими органами служби регламентується статтею 73 Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245 "Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом" (далі - Порядок).
Пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
За змістом пункту 10 Порядку встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.
Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що запит податкового органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, наявність чітко окреслених обставин, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об'єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Згідно з підпунктом 78.1.4. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Отже, обов'язковою передумовою здійснення документальної перевірки позивача є направлення письмового запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження.
Відповідно до підпункту 16.1.5, підпункту 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством, подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.
Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, документальна позапланова перевірка проводиться на підставі наказу керівника органу державної податкової служби та за наявності підстав для її проведення.
За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.
Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною четвертою якої передбачалось, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Аналогічна норма закріплена частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України (в чинній редакції).
Судом першої інстанції встановлено, що в результаті дослідження запитів відповідача від 09 лютого 2016 року №№ 2008/10/15-51-22-02, 2009/10/15-51-22-02, 2012/10/15-51-22-02, 2010/10/15-51-22-02, 2011/10/15-51-22-02, 2013/10/15-51-22-02, їх зміст не містить викладення жодних фактів щодо виявлення податковим органом недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків. Запити не містять посилань на відповідні норми статті 78 Податкового кодексу України, якою передбачений вичерпний перелік підстав для проведення документальних позапланових перевірок. Таким чином, вказані запити не містять нормативного обґрунтування витребування інформацій та її документального підтвердження.
Крім того, відповідачем не надано доказів на підтвердження виявлення недостовірності даних податкової звітності та правомірності призначення позапланової виїзної перевірки Товариства, та під час судового розгляду таких обставин відповідачем не доведено.
За положеннями пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, який дослідив запити на їх відповідність вимогам статті 73 Податкового кодексу України та встановив, що податковим органом не зазначено жодних фактів щодо виявлення податковим органом недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, що обумовлює звільнення позивача від обов'язку надавати відповідь на такі запити та свідчить про безпідставність спірного наказу про проведення перевірки.
За викладених обставин, Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючий орган прийняв протиправне рішення про призначення перевірки позивача, у зв'язку з чим доводи Товариства про протиправність наказу є обґрунтованими.
Суд визнає, що судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, внаслідок чого є наявними підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз» задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року у справі №815/5735/16 скасувати.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року у справі №815/5735/16 залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф.Ханова
Судді: І.А.Гончарова
І.Я.Олендер