Історія справи
Ухвала КАС ВП від 31.03.2019 року у справі №804/1444/14
ПОСТАНОВА
Іменем України
02 квітня 2019 року
Київ
справа №804/1444/14
адміністративне провадження №К/9901/9063/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2014 (суддя Царікова О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 (головуючий суддя Дадим Ю.М., судді: Богданенко І.Ю., Круговий О.О.) у справі №804/1444/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клінінг-Сервіс» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Клінінг-Сервіс» звернулося до адміністративного суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.12.2013 №0006042205.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014, позовні вимоги задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний адміністративний суд, дійшли висновку про безпідставність визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на те, що факт вчинення спірних господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крафт-Профі» підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Суди спростували доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість із порушенням норм податкового законодавства.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 у справі №804/1444/14, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статті 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Доводи Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області зводяться до того, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятого податкового повідомлення-рішення. Зокрема, відповідач посилається на безпідставність формування позивачем податкового кредиту за результатом взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Крафт-Профі» з огляду на відсутність об'єктів оподаткування та неможливістю реального здійснення операцій по ланцюгу постачання з вказаним контрагентом. Обґрунтовуючи свою позицію податковий орган посилається на податкову інформацію отриману по вказаному контрагенту позивача (акт Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 16.09.2013 №485/26-54-22-06-38615737 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт-Профі» у зв'язку з його відсутністю за податковою адресою). Також відповідач зазначає, що позивачем до перевірки не було надано платіжних документів по розрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю «Крафт-Профі» за період, в якому проводилася перевірка. Відповідач стверджує, що операції з поставки товарів та послуг по ланцюгу Товариство з обмеженою відповідальністю «Крафт-Профі» - позивач не місять розумних економічних причин та ділової мети придбання та продажу товарів та не спричиняють настання реальних правових наслідків. На думку відповідача, господарські операції між позивачем та його контрагентом були спрямовані на проведення транзитних фінансових потоків з метою здійснення операцій надання податкової вигоди третім особам, що є свідчення штучного формування валових витрат та податкового кредиту. А тому, прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, на думку суб'єкта владних повноважень, є правомірним, підстави для його скасування - відсутні.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Клінінг-Сервіс» не скористалося своїм правом та не надано заперечення на касаційну скаргу відповідача, що не перешкоджає її розгляду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.01.2015 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у справі №804/1444/14.
З 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у зв'язку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №804/1444/14 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.
Верховний Суд ухвалою від 29.03.2019 прийняв до свого провадження матеріали адміністративної справи №804/1444/14, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд вказаної справи на 02.04.2019.
Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи положення частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України перегляду у даній справі підлягають судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Клінінг-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Крафт-Профі» за липень 2013 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у липні 2013 року на загальну суму 290046,44грн.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 10.10.2013 №807/22-03/32898455 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.12.2013 №0006042205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 435069,66грн., з яких 290046,44грн. за основним платежем та 145023,22грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Фактичною підставою для визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Клінінг-Сервіс» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість став висновок контролюючого органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Крафт-Профі» з огляду на безтоварний характер проведених господарських операцій. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач посилається на акт Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 16.09.2013 №485/26-54-22-06-38615737 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт-Профі» в якому встановлено укладання вказаним підприємством угод без мети настання реальних правових наслідків; господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт-Профі» за період травень, червень, липень 2013 року щодо придбання товарів (робіт/послуг) у контрагентів-постачальників та продажу товарів (робіт/послуг) не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутність ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності.
Також, відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки контролюючим органом не встановлено факту поставок товарів/послуг по ланцюгу Товариство з обмеженою відповідальністю «Крафт-Профі» - позивач, що свідчить про відсутність об'єктів оподаткування про ланцюгу постачання та неможливість реального здійснення спірних операцій.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.
Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крафт-Профі» (постачальник) було укладено договір постачання товару (побутової хімії та засобів для прибирання) від 01.07.2013 №07-13/77, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар, а покупець взяти на себе зобов'язання оплати товару на умовах, визначених договором. Пунктом 2 вказаного договору передбачено, що товар постачається партіями в кількості, асортименті та в строки, вказані в замовленні покупця шляхом самовивозу товару найманим транспортом. Згідно договору приймання товару здійснюється при розвантаженні товару покупцем та оформлюється на підставі товарно-транспортних накладних, видаткових накладних, або актів (додатків), підписаних уповноваженими представниками сторін. Одночасно, на викання умов вказаного договору, між позивачем (замовником) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (перевізником) укладено договір на перевезення вантажу №01/13-05 від 01.01.2013, відповідно до умов якого перевізник зобов'язується виконувати наступні послуги: отримувати вантажі від постачальників замовника, транспортувати вантажі замовника на визначені склади, здійснювати перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом по маршруту визначеному замовником.
Реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Крафт-Профі» підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, договором, видатковими накладними, якими засвідчується перехід права власності на товар, та податковими накладними; транспортування придбаного товару підтверджується товарно-транспортними накладними, на підставі яких перевізник (фізична особа-підприємець ОСОБА_2) за замовленням вантажоотримувача (позивач), здійснив перевезення вантажу від Товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт-Профі» до пунктів призначення. Оплата між сторонами здійснювалася у безготівковій формі, що підтверджується виписками по рахунку позивача.
Також, у періоді, в якому здійснювалася перевірка, між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крафт-Профі» (виконавець) було укладено договір про надання послуг від 01.07.2013 №07-13/67, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного договором строку надати за плату наступні послуги: консультації по законодавству в області клінінгових послуг; правову експертизу тендерної документації на предмет її відповідності діючому законодавству; отримання необхідних документів для формування тендерної заявки; підготовка, складання та подача заявок на участь у тендері; підготовка повного пакету документів для участі у тендері; комплексний супровід участі у тендері; комплексний супровід участі у тендері; інші послуги. Здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 робочих днів після фактичного надання послуг. Підписання акта приймання-передачі наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.
Реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Крафт-Профі» підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, договором, податковими накладними, актами надання послуг з деталізованою інформацією про фактично надані послуги, їх обсяг, характер та результати здійснених заходів.
Також судами встановлено, що вищевказані послуги придбавалися позивачем з метою прийняття участі у тендері, який проводило Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Сервіс» на закупівлю клінінгових послуг, що підтверджується запрошенням Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Сервіс» на участь позивача у тендері від 13.07.2013 №16/1395 та зразком складеної Товариством з обмеженою відповідальністю «Крафт-Профі» тендерної документації, затвердженої рішенням комісії із закупівель, оформленого протоколом від 08.07.2013 №21.
До того ж, з метою всебічного дослідження обставин справи та встановлення реальності господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Крафт-Профі» щодо отримання послуг, судом у Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Сервіс» було витребувано документи на підтвердження участі позивача у тендері, який проводило вказане підприємство на закупівлю клінінгових послуг.
На виконання вимоги суду про витребування доказів, Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Сервіс» було надано тендерну пропозицію, отриману останнім від позивача для участі у тендері на закупівлю послуг з прибирання, прання та ремонту спецодягу, обслуговуванню та експлуатації будівель для Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит»; підтвердження наміру приймати участь в торгах (вих. №30-07/13 від 20.07.2013), договір про надання послуг №552-КЛ-2013-ДС від 01.09.2013.
Судами також встановлено, що за результатами проведення вищевказаного тендеру між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Сервіс» (що виступив як замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Клінінг-Сервіс» (як виконавцем) було укладено договори надання послуг від 09.04.2013 №211-КЛ-2013-ДС, від 01.06.2013 №387-КЛ-2013-ДС/ПУ, від 01.09.2013 №552-КЛ-2013-ДС, копії яких наявні в матеріалах адміністративної справи.
Товар та послуги придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт-Профі» було використано позивачем в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку, що узгоджується з основним видом економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Клінінг-Сервіс» (КВЕД) - 81.21.Загальне прибирання будинків.
До того ж, на момент вчинення спірних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований у встановленому законом порядку, мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентом.
Суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що вказані в акті перевірки висновки, стосовно формування контрагентом позивача штучних податкових зобов'язань з метою надання незаконної податкової вигоди, є лише припущеннями посадової особи відповідача за відсутності належних та допустимих доказів, які надаються в передбаченому законодавством порядку.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Також, відповідачем не доведено наявності в діях сторін мети, що завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину.
Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача або можливої фіктивності його безпосередніх постачальників, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб'єкта господарювання, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких об'єктивних доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Посилання контролюючого органу на акт Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 16.09.2013 №485/26-54-22-06-38615737 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт-Профі» у зв'язку з відсутністю останнього за податковою адресою, неможливість встановлення наявності у вказаного контрагента основних засобів необхідних для ведення господарської діяльності, неможливість встановлення походження реалізованого позивачу товару та послуг по ланцюгу постачання, обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, фактичної сплати контрагентами податку до бюджету по всьому ланцюгу товарообігу тощо.
Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.
Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару.
За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Відтак, лише за умови підтвердження реального характеру здійснених операцій, як у розглядуваній справі, платник не несе відповідальності за порушення, допущені його постачальниками, якщо не буде доведено безпосередню участь платника у зловживанні та штучному формуванні показників податкового обліку.
Натомість, податковою інспекцією не наведено доводів щодо наявності в діях Товариства з обмеженою відповідальністю «Клінінг-Сервіс» ознак неправомірних дій.
Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Клінінг-Сервіс» підтвердило факт реальності господарських операцій з контрагентом, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірних господарських операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», Суд звертав увагу на необхідність покладення обов'язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Крафт-Профі».
Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 16.12.2013 №0006042205.
Оскільки, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 у справі №804/1444/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
-------------------
-------------------
-------------------
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна
Судді Верховного Суду