Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.03.2018 року у справі №815/3189/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 березня 2018 року

справа №815/3189/16

адміністративне провадження №К/9901/5149/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року (у складі колегії суддів: Кравець О. О., Домусчі С. Д., Коваль М. П.) у справі 815/3189/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Южартбуд» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В :

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Южартбуд» (далі по тексту - Товариство, платник податків, позивач) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі по тексту - податковий орган, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень: від 23 листопада 2015 року № 5052 про нарахування штрафів та пені з Єдиного соціального внеску; від 15 лютого 2016 року № 0000011505 про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 5830 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у своїх висновках не врахована інформація, що міститься у довідці про відсутність заборгованості зі сплати Єдиного соціального внеску, яку позивач отримав шляхом надання запиту про доступ до публічної інформації. Крім того, вказує, що 15 серпня 2015 року надав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість з виправленням самостійно виявлених помилок для коригування показників декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року з додатками.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог платника податків, суд першої інстанції виходив з того, що відкориговані показники по уточнюючому розрахунку з податку на додану вартість платник мав відобразити при подачі податкової декларації за серпень 2015 року, а не за липень 2015 року. Щодо заборгованості з уплати єдиного соціального внеску, то, на думку суду, вимоги позивача у цій частині не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що ним своєчасно не сплачено недоїмку, яка утворилась за жовтень-листопад 2013 року.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Южартбуд» задоволено частково, постанову суду першої інстанції скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Южартбуд» задоволено частково. Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 15 лютого 2016 року № 0000011505, предметом якого є зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 5830 грн.

При прийнятті нової постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем допущено незначне порушення пункту 1 розділу IV пункту 7 розділу IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 23 вересня 2014 року № 966, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2014 року за № 1267/26044 (далі по тексту - Порядок № 966), але незначне порушення строку подачі уточнюючого розрахунку не можна вважати достатнім для прийняття податкового повідомлення-рішення від 15 лютого 2016 року.

28 грудня 2017 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року, в якій обґрунтовується неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Відповідач провів камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ Товариства (декларація з податку на додану вартість за липень 2015 року (реєстраційний № 9174621331 від 19 серпня 2015 року), за результатами якої складено акт перевірки від 11 вересня 2015 № 67/15-518/36044828.

Актом перевірки встановлено порушення вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1, абз. б) п. 200.4 ст. 200, п. 200-1.3. ст. 200.1 Податкового кодексу України та завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 23.2) у декларації з ПДВ за липень 2015 року на суму 856 грн., а також завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового, кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24) за липень 2015 року на суму 5637 гривень.

На підставі акта перевірки, з урахуванням розгляду заперечень за наслідками процедур адміністративного оскарження, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 15 лютого 2016 року № 0000011505 про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 5830 грн.

Щодо доводів касаційної скарги.

Із змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій вбачається, що судами встановлено порушення вимог пункту 1 розділу IV пункту 7 розділу IV Порядку № 966, що проявилося у неправомірному декларуванні значення р. 20 р. 20.2 «Від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, на яку збільшено розмір суми податку, визначеної пунктом 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (Д2)» по декларації з ПДВ за липень 2015 року у розмірі 5830 грн., у зв'язку з тим, що в декларації за червень 2015 року не було задекларовано значення рядка 27 розділу IV «Погашення залишків сум від'ємного значення звітних (податкових) періодів до 01 лютого 2015 року» на суму 5830 грн., а уточнюючий розрахунок за червень (вх. №9172460211 від 15.08.2015 року), подано у серпні 2015 року.

За змістом вимог пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, підпункту 8 пункту 5 Розділу 5 Порядку № 966 передбачено процедуру самостійного коригування виявлених платником податків помилок.

Матеріалами справи підтверджується, що вказану процедуру позивачем дотримано не було, адже, навіть суд апеляційної інстанції, який скасував постанову суду першої інстанції підтверджує у мотивувальній частині постанови факт «незначного порушення».

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що чинне податкове законодавство не використовує поняття «незначне порушення». Висновок щодо незначності правопорушення суд апеляційної інстанції робить на тій підставі, що позивачем несвоєчасно задекларовано значення, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Колегія суддів Верховного Суду вказує, що суть спірного правопорушення полягає не лише в недотриманні строків декларування певних сум, а в тому, що на підставі цих сум позивачем було сформовано розмір податкового кредиту платника податків, який впливає на його податкові зобов'язання. Зміна суми від'ємного значення з податку на додану вартість за таких обставин спрямована на усунення недоліків податкового обліку платника податків і має на меті його правомірне відновлення.

Матеріалами справи встановлено, що внаслідок такого порушення допущено завищення податкового кредиту за липень 2015 року, а також завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) періоду.

Законом України «Про внесення змін до податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податку на додану вартість» від 16 липня 2015 року № 613-VII змінено норми Податкового кодексу України, які визначають терміни включення до складу податкового кредиту податкових накладних. Сума ПДВ, зазначена у податковій накладній, яка була своєчасно зареєстрована в ЄРПН, може бути включена до складу податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дати складання такої накладної.

Тобто, для формування сум податкового кредиту і, відповідно, права на бюджетне відшкодування, визначальне значення має своєчасність реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за липень 2015 року включено суми, підтверджені податковими накладними, які повинні відображатись і відповідно зараховуватись до складу податкового кредиту за серпень 2015 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено і доведено, що позивачем допущено порушення правил здійснення податкового обліку і у зв'язку з цим неправомірно сформовано суму податкового кредиту за липень 2015 року.

Посилання суду апеляційної інстанції на малозначність такого порушення, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, колегія суду вважає недоречним, адже такий підхід суперечить положенням діючого національного законодавства. Крім того, критерій «пропорційності втручання» застосовується Європейським судом з прав людини з метою оцінки пропорційності втручання контролюючих органів у права заявника, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а не з метою визначення пропорційності негативних наслідків для платника податків, передбачених діючим податковим законодавством.

Відповідно до частини першої статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у справі №815/3189/16 скасувати, залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А. Васильєва

В.П. Юрченко