Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.08.2019 року у справі №580/825/19

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року

Київ

справа №580/825/19

адміністративне провадження №К/9901/27314/19, №К/9901/20736/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А. Г.,

суддів - Єресько Л. О., Соколова В. М.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Черкаській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року (головуючий суддя Кучма Ю. А., судді: Аліменко В. О., Коротких А. Ю.)

та касаційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Черкаській області на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року (головуючий суддя Кучма Ю. А., судді: Бєлова Л.

В., Лічевецький І. О.)

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

УСТАНОВИЛ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, в якому просив суд стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 18983,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач звільнений зі служби в поліції, проте виплата одноразової грошової допомоги не була проведена в день звільнення.

Відповідно до статті 116 КЗпП України відповідач повинен у день звільнення провести виплату усіх сум, в тому числі і одноразової грошової допомоги. За таких обставин, оскільки відповідач не виплатив у строку, зазначений статтею 116 КЗпП України, належну йому грошову допомогу, позивач вважає, що відповідно до положень статті 117 Кодексу Законів про працю України підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у сумі 18983,50 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року в задоволенні позовних вимогах відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що одноразова грошова допомога при звільненні поліцейських є соціальною гарантією при звільненні та не входить до структури грошового забезпечення поліцейських, дія статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України на таку допомогу не поширюється.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 18 224,16 грн. В решті позовні вимоги залишено без задоволення.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що одноразова грошова допомога при звільненні не входить до складу грошового забезпечення, проте передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає у випадку невиплати в день звільнення всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації. При цьому зазначене положення є загальним і не встановлює конкретні види виплат, які роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові в день його звільнення. Оскільки позивач звільнений 25 січня 2019 року, а виплату одноразової грошової допомоги фактично отримав 28 лютого 2019 року, суд апеляційної інстанції вважає, що підлягають стягнення з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1, витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 5000,00 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що до суду першої інстанції для підтвердження понесених витрат надано документи, а саме, копія договору про надання правової допомоги від 28 серпня 2018 року, копія додаткової угоди до договору від 28 серпня 2018 року, ордер серії ЧК №101286 від 11 березня 2019 року, акт виконаних робіт від 11 квітня 2019 року, квитанція до прибуткового касового ордеру № 11042019 від 11 квітня 2019 року у розмірі 5 000,00 грн. Тому суд апеляційної інстанції дійшов до висновку щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

На переконання скаржника, КЗпП не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки Верховний Суд України в своїх рішеннях неодноразово висловлював позицію, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми загального законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Скаржник зазначає, що одноразова грошова допомога нараховується і сплачується відповідно до умов, встановлених Порядком та Умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06 квітня 2016 року (далі - Порядок №260), що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права та невірного вирішення справи по суті. Також відповідно до вимог Порядку № 260 виплата поліцейським одноразової грошової допомоги при звільненні проводить після звільнення особи зі служби.

Скаржник стверджує, що виплата зазначеної допомоги здійснюється не в момент звільнення зі служби в поліції, а після звільнення зі служби, тому ГУНП в Черкаській області виплатило ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу (27 лютого 2019 року) відповідно до чинного законодавства, проте судом не взято до уваги дані обставини.

На переконання скаржника, позивачем на підтвердження понесених витрат позивачем надано ордер серії ЧК № 11286, договір про надання правової допомоги від 28 серпня 2018 року будь-яких інших доказів, що підтверджують понесення судових витрат представником позивача не надано. Тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу понесених позивачем у розмірі 5000,00 грн.

Скаржник не заявляв клопотання про розгляд справи за його участю.

Позиція інших учасників справи.

Заперечення на касаційну скаргу від позивача до суду не надходили, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Від інших учасників справи не надходило клопотань про розгляд справи за їх участі.

Рух касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2019 року відкрито провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції України в Черкаській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року відкрито провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції України в Черкаській області на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 27 листопада 2019 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

Наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 21о/с від 25 січня 2019 року по особовому складу, звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" капітана поліції ОСОБА_1 - слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області, 25 січня 2019 року.

Відповідно до наказу, вирішено виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 14 років, 07 місяців, 29 днів.

Згідно з довідкою Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 138 від 25 березня 2019 року, позивачу в лютому 2019 року нараховано одноразову грошову допомогу в сумі 52 755,08 грн, з якої було утримано військовий збір у розмірі 1,5 % - 791,33 грн. Відповідні кошти перераховано на платіжну картку ОСОБА_1 платіжним дорученням від 27 лютого 2019 року в Черкаському обласному управлінні АБ "Укргазбанк".

Як убачається з виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2018 року по 28 лютого 2019 року, одноразова грошова допомога у розмірі 51 963,75 грн (52 755,08 грн - 791,33 грн військового збору) позивачем отримана 28 лютого 2019 року з призначенням платежу: зараховано з/пл на поточні рахунки працівників ГУ НП в Черкаські області.

Вважаючи, що відповідачем порушені строки розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію", частиною першою статті 94 якого поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Статтею 116 КЗпП України визначені строки розрахунку при звільненні. Так, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з статтею 117 зазначено Кодексу в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в Статтею 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з статтею 102 Закону України "Про національну поліцію" № 580-VII від 02 липня 2015 року пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09 квітня 1992 року визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09 квітня 1992 року.

Відповідно до Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09 квітня 1992 року, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно з абзацом четвертим пункту 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 (далі - Порядок № 393), зокрема, поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06 квітня 2016 року затверджено Порядок та Умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260), які визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).

Пунктом 23 Порядку та умов № 260 визначено, що поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення. При цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

За змістом пункту 2 Порядку та умов № 260 до складу грошового забезпечення входять:1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 6 Порядку та умов № 260 передбачено, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (далі - орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат.

Згідно з пунктом 12 Порядку та умов № 260 Керівники органів поліції мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань та у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції.

Пунктом 1.6 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом МВС від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за № 205/14896 (далі - Інструкція №499) встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Згідно з пунктом 1.12 розділу І Інструкції №499 грошове забезпечення, виплачене особі рядового чи начальницького складу несвоєчасно або виплачене їй у меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, що передував моменту звернення за одержанням недоотриманого грошового забезпечення, протягом якого особа мала на нього право.

Відповідно до пункту 1.18 розділу І Інструкції №499 при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Пунктом 1 частини 3 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 4 статті 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

Одноразова грошова допомога при звільненні не входить до складу грошового забезпечення.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 805/294/16-а.

Спеціальне законодавство, а саме Закон України "Про Національну поліцію", Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року, Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06 квітня 2016 року, постанова Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" не врегульовують питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських із служби в Національній поліції України, зокрема, не встановлено дати проведення остаточного розрахунку та відповідальності роботодавців за невчасне здійснення виплат всіх сум, які підлягають сплаті, що фактично позбавляє таких осіб гарантій на своєчасне фінансове забезпечення соціально-побутових потреб та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов'язків.

Слід зауважити, що непоширення норм КЗпП України на рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ/поліції стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

З огляду на викладене, враховуючи зміст статті 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо необхідності стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №826/4108/15 (провадження №№К/9901/29609/18).

Щодо доводів скаржника про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.

У матеріалах справи містяться документи, якими підтверджується понесення витрат позивачем на правничу допомогу, а саме, копія договору про надання правової допомоги від 28 серпня 2018 року, копія додаткової угоди до договору від 28 серпня 2018 року, ордер серії ЧК №101286 від 11 березня 2019 року, акт виконаних робіт від 11 квітня 2019 року, квитанція до прибуткового касового ордеру № 11042019 від 11 квітня 2019 року у розмірі 5 000,00 грн.

Досліджуючи надані позивачем документи, суд встановив, що договором про надання правової допомоги від 28 серпня 2018 року передбачено надання правової допомоги у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані з захистом на відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, у акті виконаних робіт від 11 квітня 2019 року обумовлює вартість юридичних послуг та їх надання відповідно до вказаного договору та у справі № 580/825/19.

Квитанція, як первинний документ, відповідає вимогам, встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", містить всі необхідні реквізити, в ній вказано призначення платежу з посиланням на відповідний договір.

Сума платежу, що вказана у квитанції від 11 квітня 2019 року, відповідає сумі, вказаній у акті виконаних робіт, та становить 5000,00 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що надані суду матеріали доводять факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу саме в адміністративній справі 580/825/19, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача витрат понесених на правничу допомогу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Згідно з частиною 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення провести з ним розрахунок у строки, зазначені частиною 1 статті 47 КЗпП України.

Відтак, враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд касаційної інстанції приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити про те, що при задоволені вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення у справі, при обрахуванні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу неправильно застосував до спірних правовідносин норми Порядку № 100.

Зі змісту Порядку № 260, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин, слідує, що одноразова грошова допомога, яка виплачується поліцейським обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

З огляду на те, що судом апеляційної інстанції при визначенні суми середньоденного грошового забезпечення поліцейського, в алгоритмі розрахунку апеляційний суд застосував фактично відпрацьовані робочі дні, а не календарні, як визначено пунктом 9 розділу І Порядку № 260, а також те, що приписами частини 2 статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про неповне з'ясування судом апеляційної інстанції дійсних обставин справи та допущення порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування ухваленого судом апеляційної інстанції рішення в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в цій частині.

Вказані обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Частиною 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 18 224,16 грн скасувати та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В решті постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року слід залишити без змін. Додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року залишити без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Черкаській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 18 224,16 грн скасувати, а справу у цій частині направити на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року залишити без змін.

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Черкаській області на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року залишити без задоволення.

Додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. Г. Загороднюк

Судді Л. О. Єресько

В. М. Соколов