Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.09.2019 року у справі №821/596/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2019 року

Київ

справа №821/596/17

адміністративне провадження №К/9901/32312/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І. В., судді Шарапи В. М., судді Чиркіна С. М., розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" Костенка Ігоря Івановича, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" Костенка Ігоря Івановича на постанову Херсонського окружного адміністративного суду у складі судді Варняка С. О. від 03 липня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Бітова А. І., Лук'янчук О. В., Ступакової І. Г. від 22 серпня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (далі - Уповноважена особа фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик", відповідач), за участю третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - ФГВФО, третя особа), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ
"КБ "Хрещатик" щодо невключення позивача до повного переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (далі також - ПАТ "КБ "Хрещатик"), які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО за договором банківського вкладу "Новорічний старт" № 200-D-649634 від 29 грудня 2015 року;

- зобов'язати Уповноважену особу на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО в межах граничної суми відшкодування до 200 000,00 грн за договором банківського вкладу "Новорічний старт" №200D-649634 від 29 грудня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що її протиправно не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування своїх коштів за рахунок коштів ФГВФО, оскільки у неї наявний дійсний та чинний договір і відкритий банківський рахунок НОМЕР_1/ НОМЕР_1, на якому наявні кошти.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 03 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ
"КБ "Хрещатик" щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО за договором банківського вкладу "Новорічний старт" від 29 грудня 2015 року №200D-649634.

Зобов'язано Уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО в межах граничної суми відшкодування до 200 000,00
грн, за договором банківського вкладу "Новорічний старт" від 29 грудня 2015 року №200D-649634.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої та апеляційної інстанції, виходили з того, що позивач є вкладником в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому у зв'язку із прийняттям Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду. Відповідач був зобов'язаний скласти реєстр (перелік) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду (включивши туди позивача) та подати його виконавчій дирекції Фонду для затвердження. Така бездіяльність відповідача суперечить приписам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а відтак є протиправною.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 03 липня 2017 року та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, Уповноважена особа фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано до суду 22 вересня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 вересня 2017 року відкрите касаційне провадження у справі № 821/596/17, витребувано матеріали адміністративної справи та запропоновано учасникам подати відзив на касаційну скаргу.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29 грудня 2015 року між ПАТ "КБ " Хрещатик" та ОСОБА_2 укладено договір банківського вкладу "Новорічний старт" в доларах США із щомісячною сплатою процентів. Сума вкладу - 10 000,00 доларів США на термін з 29 грудня 2015 року по 29 червня 2016 року. Для внесення суми вкладу Банк відкрив депозитний рахунок 263000001200/2630.7.050463.004.

04 квітня 2016 року між ПАТ "КБ "Хрещатик", ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено додатковий договір №1 до договору №200D-649634 від 29 грудня 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_2 відступає ОСОБА_1 право вимоги по договору №200D-649634 банківського вкладу "Новорічний старт" в доларах США із щомісячною сплатою процентів (6 місяців з пролонгацією) від 29 грудня 2015 року відповідно до договору відступлення прав вимоги № 1 від 01 квітня 2016 року. Згідно з додатковим договором ОСОБА_1 - вкладник, на ім'я якої відкрито рахунок НОМЕР_1/НОМЕР_1 в сумі 3 400 доларів США на термін з 29 грудня 2015 року по 29 червня 2016 року.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05 квітня 2016 року №234 "Про віднесення ПАТ "КБ "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 квітня 2016 року №463 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ

"КБ "Хрещатик" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ "КБ "Хрещатик" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 05 квітня 2016 року до 04 травня 2016 року включно, призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "КБ " Хрещатик", визначені ст.ст. 37, 38, 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу з провадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Костенку І. І. строком на один місяць з 05 квітня 2016 року до 04 травня 2016 року включно, в подальшому цей термін продовжено до 04 червня 2016 року включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 02 червня 2016 року №46-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ КБ "Хрещатик" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 03 червня 2016 року №913 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень ліквідатора банку", відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" з 06 червня 2016 року по 05 червня 2018 року включно, призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "КБ "Хрещатик" Костенку І. І.

13 червня 2016 року ОСОБА_1 звернулася із заявою щодо включення їїдо реєстру вкладників, що отримують гарантовану суму відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" надано відповідь, згідно якої договір підпадає під процедуру перевірки, тому на нього встановлені тимчасові обмеження.

06 липня 2016 року позивач звернулася до Банку із заявою про визнання її кредиторських вимог.

20 жовтня 2016 року Банк повідомив, що заява про визнання ОСОБА_1 кредитором від 06 липня 2016 року за №547 від 06 липня 2016 року отримана ПАТ "КБ "Хрещатик" та акцептована у сумі 16,66 грн. Задоволення здійснюватиметься за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна банку, у 4 чергу (на загальну суму 16,66 грн0) відповідно до положень ч.1 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій не досліджено факт того, що укладення Додаткового договору № 1 на користь позивача здійснено 04 квітня 2016 року, тобто після отримання посадовими особами ПАТ "КБ " Хрещатик" постанови Правління Національного банку України від 04 квітня 2016 року №231/БТ "Про віднесення ПАТ "КБ "Хрещатик" до категорії проблемних", а тому, позивач не набув статусу вкладника банку у розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу в яких просить залишити рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, оскільки вони є справедливими, обґрунтованими та законними. Крім того, зазначає що відшкодування по вкладу вже отримала.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 03 липня 2017 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200
000,00 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Стосовно порядку визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, то відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноважена особа фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог частини 1 статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною 2 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Уповноважена особа фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:

1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частиною 2 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність";

3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;

4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;

5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.

Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України".

Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченої Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи Уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2,25).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200 000,00 грн.

Отже, Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" пов'язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення Уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку рахунків, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру відшкодувань вкладникам, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, відповідно до складеного Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням НБУ постанови від 05 квітня 2016 року № 234 "Про віднесення ПАТ "КБ "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних" на рахунку позивача НОМЕР_1/НОМЕР_1, відкритому відповідно до укладеного договору банківського рахунку знаходилась сума 3 400 доларів США.

Разом з тим, Уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО, та тимчасово обмежено (заблоковано) операції за вкладом до завершення перевірки правочинів на наявність ознак нікчемності.

Відповідно до ~law40~ Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Частинами третьою, п'ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду Уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення Уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до ~law41~, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до ~law42~ з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту).

Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

~law43~ визначає порядок складання Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів ФГВФО не здійснюється.

Порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами визначається Положенням, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення № 14).

Відповідно до пункту 5 Положення № 14 Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку такі переліки: перелік рахунків, згідно з яким вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення; перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, згідно з додатком 3 до цього Положення; переліки: рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку; осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону.

Згідно з положеннями ~law45~ Фонд або його Уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ~law46~.

Суд зазначає, що на позивача у цій справі поширюється конституційний принцип "для особи приватного права дозволено все, що не заборонено законом", який закріплений в частині 1 статті 19 Конституції України та сформульований наступним чином: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Застосовуючи ~law47~,Фонд або його Уповноважена особа зобов'язані дотримуватися положень частини 2 статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Забезпечуючи виконання статті 38 Закону 4452-VI відповідач, фактично, позбавлений дискреційних повноважень, під якими слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційним є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Так, на виконання своїх повноважень Уповноважена особа Фонду: 1) діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку; 2) видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку; 4) повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ~law48~, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 6) звертається до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку (~law49~).

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що ~law50~ не передбачені такі дії Уповноваженої особи Фонду як блокування коштів за договорами, нікчемність яких може бути встановлена в майбутньому, при формуванні списків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 826/11920/15, від 20 листопада 2018 року у справі № 804/4554/15.

Таким чином, здійснюючи блокування рахунку позивача без надсилання йому повідомлення з приводу нікчемності відповідного правочину (договору банківського вкладу) або транзакції за цим договором, Уповноважена особа Фонду вийшла за межі повноважень, визначених ~law51~.

Колегія судів також враховує, що право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, у якій установлено основні положення щодо власності (статті 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб'єктів права власності (статті 1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов'язки власників (статті 13 і 41 Конституції України). Крім того, стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Поширення на грошові кошти, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника), режиму права власності підтверджується положеннями статей 1058, 1066 ЦК України та статей 8, 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", відповідно до яких, зокрема, власник рахунку має право у будь-який час розпоряджатися коштами, які перебувають на такому рахунку на умовах та у порядку, встановленому Законом та договором.

Дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина 1 статті 1058 ЦК України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування, в порядку передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у Рішенні від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, зміст статті 41 Конституції України поширюється на право вкладника - фізичної особи вимагати отримання відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.

Стосовно доводів скаржника про те, що укладення додаткового договору № 1 на користь позивача відбулось 04 квітня 2016 року, тобто після отримання посадовими особами ПАТ "КБ "Хрещатик" постанови Правління Національного банку України від 04 квітня 2016 року №231/БТ "Про віднесення ПАТ "КБ "Хрещатик" до категорії проблемних", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.

Рішення Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних" прийнято 05 квітня 2016 року.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, укладення додаткового договору № 1 до договору № 200D-649634 від 29 грудня 2015 року між ПАТ "КБ "Хрещатик", ОСОБА_2 та позивачем відбулося 04 квітня 2016 року, тобто до віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

На цій підставі колегія суддів відхиляє доводи скаржника стосовно того, що договір банківського вкладу є нікчемним як такий, що укладений під час дії обмежень, встановлених постановою Правління НБУ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Хрещатик" до категорії проблемних" та у день прийняття постанови Правління НБУ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних" від 05 квітня 2016 року.

Перевіряючи правильність застосування норм матеріального та дотримання норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів враховує, що судами попередніх інстанцій інстанції надано правову оцінку діям (бездіяльності) Уповноваженої особи Фонду виключно щодо тимчасового блокування рахунку позивача без повідомлення про нікчемність правочину. При цьому, суди не оцінювали наявність/відсутність ознак нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ПАТ "КБ "Хрещатик", оскільки це не було предметом спору у даній справі, у звязку з тим, що відповідне рішення відповідачем на момент звернення позивача до суду не приймалось.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Зокрема, відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини в справі "Золотас проти Греції" стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов'язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв'язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Капітал Банк АД проти Болгарії" (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99).

У справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (пункт 35, № 68385/10 та № 71378/10).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Хрещатик" залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 липня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. В. Желєзний

Судді: С. М. Чиркін

В. М. Шарапа