Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.08.2020 року у справі №816/4603/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 816/4603/15

адміністративне провадження № К/9901/24971/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І. А.,

суддів - Пасічник С. С., Юрченко В. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кременчукгаз"

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 року (головуючий суддя Дюкарєва С. В., судді: Жигилій С. П., Перцова Т. С. )

у справі № 816/4603/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчукгаз"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

Публічне акціонерне товариство "Кременчукгаз" (надалі позивач, Товариство) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими застосовано штрафні санкції за порушення "положення про ведення касових операцій у національній валюті України" та збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 05.01.2016 року позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від
01.10.2015 року № 0063121701/277 та № 0005102201/275.

Суд першої інстанцій дійшов висновку про безпідставність доводів податкового органу про непідтвердження витрат ОСОБА_1 коштів у розмірі 1 140 грн.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 29.03.2016 року скасував рішення суду першої інстанцій та прийняв нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства відмовив в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідних розрахункових документів на підтвердження витрачання коштів у сумі 1 140 грн за проживання у готелі "Станіславський" ТОВ "Карпатський стандарт" підзвітною особою позивача ОСОБА_1 не надано.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Товариство, зокрема, зазначає, що готельний рахунок є документом, який належним чином підтверджує здійснення оплати підзвітною особою послуг за проживання у готелі.

У запереченні на касаційну скаргу податковий орган стверджує, що позивачем не надано до перевірки документів на підтвердження використання коштів на проживання у розмірі 1 140 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
19.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І. А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С. С. та Юрченко В. П.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну документальну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 30.07.2015 року № 880/16-03-22-01-08/03351734.

Висновками акта, зокрема, встановлено порушення:

- підпункту 164.2.11 пункту 164.2 статті 164, пункту 164.5 статті 164, підпункту
168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпунктів 170.9.1 та 170.9.2 пункту 170.1 статті 170, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого додатково визначено суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 303,53 грн.

- пунктів 3.1,3.2,7.39,7.41 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", а саме проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів оригіналу платіжного документа (встановленої форми та змісту), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 1
720,00 грн.

На підставі даних висновків акта перевірки податковим органом 19.08.2015 року сформовано податкові повідомлення-рішення:

- № 0052071701/106, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 303,53 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 227,65 грн.

- № 0004592201/109, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 1 720,00 грн.

За наслідками процедури адміністративного оскарження первинних податкових повідомлень-рішень податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 01.10.2015 року:

- № 0063121701/277, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 201,10 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50,28 грн.

- № 0005102201/275 яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 1 140 грн.

За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом від 09.12.2013 року № 53 адміністрацією Товариства прийнято рішення відрядити до м. Яремче Івано-Франківської області в ПАТ "Івано-Франківський завод "Промприлад" та ПАТ "Івано-Франківськгаз" для участі у семінарі-нараді з 16.12.2013 року по
19.12.2013 року заступника голови правління з поставок газу Щербак Л. В., інженера ОСОБА_2, водія гаража ОСОБА_3.

Пов'язаність відрядження працівників з господарською діяльністю Товариства, обставини фактичного перебування працівників позивача в м. Яремче у вказаний період не є спірними між сторонами.

Для забезпечення працівників позивача грошовими коштами на відрядження, підприємством на картковий рахунок відкритий на ім'я ОСОБА_1 перераховано 4
000,00 грн.

Факт відбуття вказаної особи у відрядження та факт прибуття до основного місця роботи підтверджується відповідними відмітками у посвідченні про відрядження № 716 від 13 грудня 2013 року та не є спірним між сторонами.

На час перебування у відрядженні, вищевказаний працівник проживала у готелі "Станіславський" ТОВ "Карпатський стандарт", що підтверджується актом здачі-приймання наданих послуг № ОУ-0000206 від 19.12.2013 року, готельним рахунком від 19.12.213 року № 00244.

За змістом звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, від 23.12.2013 № 716, заповненого ОСОБА_1, підзвітною особою витрачено кошти в сумі 1 140 грн, на підтвердження витрати вказаної суми коштів зазначено готельний рахунок від 19.12.213 року № 00244.

Крім того, випискою з карткового рахунка ОСОБА_1 підтверджено витрачання коштів підзвітною особою саме за послуги готелю "Станіславський".

Суд апеляційної інстанції зазначив, що інших належних та допустимих доказів, а саме: оригіналів розрахункових документів, які відповідають встановленій формі та змісту, позивачем під час перевірки та під час судового розгляду справи не надано.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачем не підтверджено належними розрахунковими документами використання коштів, виданих на відрядження ОСОБА_1 у розмірі 1 140 грн, вказані кошти є додатковим благом, тобто коштами, що були виплачені платнику податків (підзвітній особі) податковим агентом, при цьому такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму, не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.

Державна податкова адміністрація України листом від 27.04.2011 року № 11953/7/15-0317 "Про надання консультацій" зазначила, що стосується витрат на проживання під час відрядження працівника підприємства, то згідно з пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Кодексу при визначенні об'єкта оподаткування враховуються витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (ввіз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в частині першій цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку що витрачання коштів, виданих ОСОБА_1 на відрядження, підтверджене належним чином оформленими достовірними підтверджуючими документами в повному обсязі.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального права, прийняте з дотриманням норм процесуального права, але помилково було скасоване апеляційним судом, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кременчукгаз" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 року у справі № 816/4603/15 скасувати.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.01.2016 року у справі № 816/4603/15 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. А. Васильєва Судді: С. С. Пасічник В. П. Юрченко