Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.08.2019 року у справі №810/7056/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 серпня 2019 року

Київ

справа №810/7056/14

адміністративне провадження №К/9901/5709/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2015 року (суддя Кушнова А. О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року (головуючий суддя Романчук О. М., судді: Глущенко Я. Б., Пилипенко О. Є.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тракт Маркет" до Київської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суми переплати,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тракт Маркет" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Київської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі - відповідач 2) про визнання протиправною бездіяльності Митниці щодо повернення коштів у розмірі 42872,56
грн., надмірно сплачених Товариством до Державного бюджету України як фінансової гарантії при розмитненні товару на підставі рішення про коригування митної вартості товару №125110007/2013/910025/2 від 18 травня 2013 року, та стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства податку на додану вартість та мита в розмірі 42872,56 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало, що рішення Митниці про визначення митної вартості товару №125110007/2013/910025/2 від 18 травня 2013 року, на підставі якого позивачем (додатково до самостійно визначеної митної вартості товарів) сплачено до бюджету 42872,56 грн., скасовано в судовому порядку, але після звернення Товариства із заявою про повернення зазначеної переплати ці кошти йому повернуті не були, чим порушено положення розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за №1097/14364 (далі - Порядок №618).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року, визнано протиправним рішення Митниці про відмову у поверненні Товариству коштів у розмірі 42872,56 грн., сплачених до Державного бюджету України в якості фінансової гарантії при розмитненні товару, викладене у листі від 18 листопада 2014 року №66.1-47/2/12-8822; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства суму надмірно сплачених до Державного бюджету України мита та податку на додану вартість у розмірі 42872,56 грн.

Приймаючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що після набрання законної сили рішеннями судів у справі №810/5749/13-а в частині визнання протиправним та скасування рішення Митниці про коригування митної вартості у Товариства виникло право на повернення надміру сплачених коштів в сумі 42872,56 грн., а тому відмова відповідача у їх поверненні за заявою позивача є протиправною.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Митниця подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення ними норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Мотивуючи касаційну скаргу (з врахуванням додаткових письмових пояснень від 08 липня 2015 року), Митниця зазначала, що Товариство вже зверталось до суду з позовною вимогою про стягнення на його користь надміру сплачених митних платежів в сумі 42872,56 грн., тобто реалізувало своє право на судовий захист в цій частині, однак в задоволенні позову було відмовлено судовими рішеннями у справі №810/5749/13-а; крім того під час прийняття рішень у даній справі суди не врахували, що саме лише скасування рішення митного органу про коригування митної вартості не є безумовною підставою для повернення сплачених на його підставі грошових коштів, оскільки це питання має вирішуватись митним органом за результатами здійснення перевірочних заходів; в той же час Товариством під час звернення із заявою не було додано документів, що підтверджують суму надмірно сплачених митних платежів.

Позивач та відповідач 2 своїми правами на подання письмових заперечень (відзивів) на касаційну скаргу не скористались.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 березня 2012 року між продавцем - Компанією "Тос. Виннард єдс Сонс Лтд" (Великобританія) та покупцем - Товариством укладено контракт №09-12, відповідно до якого продавець продав, а покупець - купив на умовах Інкотермс 2000 запасні частини для вантажівок та автобусів на загальну суму 500000,00 євро, у кількості, асортименті та за цінами, визначеними у рахунках (інвойсах), що є додатками до контракту.

В травні 2013 року позивачем пред'явлено до митного оформлення на Митниці товари торгівельної марки "Winnard", фірма-виробник "Thos Winnard & Sons Ltd", придбані на виконання умов вказаного контракту, та подано митну декларацію №125110007/2013/374133 від 16 травня 2013 року, відповідно до якої митну вартість товарів визначено із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).

Митницею у зв'язку з ненаданням позивачем висновку про якісні та вартісні характеристики товарів прийнято рішення про коригування митної вартості останнього від 18 травня 2013 року №125110007/2013/910025/2, згідно з яким вартість товару визначено із застосуванням другорядного (резервного) методу, а також складено картку відмови у прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №125110007/2013/00031.

Позивач на підставі частини 7 статті 55 Митного кодексу України (далі - МК України) здійснив заходи щодо випуску товару у вільний обіг під фінансову гарантію й такий випуск здійснювався 20 травня 2013 року за митною декларацією №125110007/2013/374189.

Відповідно до вимог частини 8 статті 55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Позивачем на виконання приписів та в межах строку, встановленого частиною 8 статті 55 МК України, 07 серпня 2013 року подано до Митниці заяву №01/СМВ/310 від 06 серпня 2013 року про перегляд митної вартості, що була відкоригована митним органом згідно рішення про коригування митної вартості від 18 травня 2013 року №125110007/2013/910025/2 з урахуванням вартості, визначеної в експертному висновку ДП "Держзовнішінформ" №12/371 від 06 серпня 2013 року.

У відповідь на вказану заяву Митниця листом №6.1-45/2/152-1935 від 13 серпня 2013 року повідомила, що уповноваженою особою позивача не подано звернення про надання гарантій відповідно до розділу Х МК України, натомість товари задекларовані за митною вартістю, скоригованою митним органом.

13 вересня 2013 року позивач звернувся до Митниці зі скаргою на дії посадових осіб від 12 вересня 2013 року №01/СМВ/354, до якої додав додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів на підставі митної декларації №125110007/2013/374133 від 16 травня 2013 року, та просив скасувати рішення про коригування митної вартості від 18 травня 2013 року №125110007/2013/910025/2, повернувши йому фінансову гарантію в розмірі 42872,56 грн.

Листом №6.1-45/2/12-3019 від 26 вересня 2013 року Митниця повідомила Товариство про те, що подані ним додаткові документи взяті до уваги, проте не стали підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару, оскільки мають розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Не погодившись з прийнятим Митницею рішенням про коригування митної вартості товару від 18 травня 2013 року №125110007/2013/910025/2, позивач оскаржив його в судовому порядку й постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2014 року у справі №810/5749/13-а визнано протиправним та скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 18 травня 2013 року №125110007/2013/910025/2 та стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства суму надмірно сплачених коштів - гарантійних зобов'язань (митних платежів) у розмірі 42872,56 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2014 року в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства суми надмірно сплачених коштів - гарантійних зобов'язань (митних платежів) у розмірі 42 872,56 грн. скасовано та ухвалено в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовної вимоги відмовлено; в решті постанову залишено без змін.

При цьому апеляційний суд прийшов до висновку про наявність у позивача права на повернення вищевказаних коштів, проте лише з дотриманням відповідної послідовності дій, які передбачені Порядком №618.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 жовтня 2014 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Митниці відмовлено.

03 листопада 2014 року позивач звернувся до Митниці із заявою №01/СМВ/270, в якій просив повернути кошти в розмірі 42872,56 грн., сплачені до Державного бюджету України як фінансова гарантія при розмитненні товару на підставі рішення про коригування митної вартості товару №125110007/2013/910025/2 від 18 травня 2013 року, або розглянути питання можливості їх зарахування в рахунок майбутніх платежів, оскільки Товариство має намір проводити розмитнення імпортованих в Україну товарів на Митниці.

На вказану заяву відповідач листом №06-1-47/2/12-8822 від 18 листопада 2014 року надав відповідь, повідомивши про відсутність підстав для повернення коштів, з огляду на те, що оскільки надані позивачем додаткові документи були взяті митним органом до уваги, але не стали підставою для підтвердження заявленої митної вартості, то сума грошової застави, що є різницею між сумами платежів, нарахованих за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом, перераховані до Державного бюджету України; водночас, взявши до уваги надані в підпунктах 14.1.115 та 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначення понять надміру та помилково сплачених грошових зобов'язань, відповідач прийшов до висновку, що сплачені Товариством кошти до останніх не відносяться, а відтак підстави для їх повернення відсутні.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із частиною 1 статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

За змістом підпунктів 14.1.115 та 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату; помилково сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань.

Статтею 43 ПК України передбачалось, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

В той же час згідно з частиною 2 статті 45 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

За змістом частини 3 статті 301 МК України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку №618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати (пункти 2,3 розділу ІІІ Порядку №618).

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Керівник або заступник керівника митного органу на підставі результатів перевірки, в разі її проведення, підписує висновок про повернення, реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України - пакет документів на повернення коштів.

Пакет документів на повернення коштів передається до загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України (пункти 4,5,6 розділу ІІІ Порядку №618).

Згідно з пунктом 7 розділу III Порядку №618 висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.

За змістом пункту 11 розділу III Порядку №618 за відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку митним органом готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.

Отже законодавством регламентовано чіткий порядок повернення суб'єктам господарювання надмірно сплачених митних платежів, який включає в себе сукупність послідовних дій учасників даних правовідносин, а саме: звернення суб'єкта господарювання до митних органів із заявою; проведення відповідними структурними підрозділами митного органу перевірки наведених в заяві обставин та підстав; встановлення митними органами наявності факту переплати; складання ними відповідного висновку та його надіслання органам Державної казначейської служби України для повернення суб'єкту господарювання надміру сплачених митних платежів або прийняття обґрунтованої відмови у задоволенні заяви.

Суди встановили, що з метою випуску товару у вільний обіг позивачем прийнято рішення про надання фінансової гарантії у формі грошової застави шляхом сплати різниці між сумою митних платежів, обчислених згідно з митною декларацією №125110007/2013/374133 від 16 травня 2013 року, та сумою митних платежів, обчислених Митницею згідно рішення про коригування митної вартості від 18 травня 2013 року №125110007/2013/910025/2.

Сума фінансової гарантії у формі грошової застави становила 42872,56 грн., з яких: податок на додану вартість - 29474,89 грн., мито - 13397,67 грн.

Згідно платіжних доручень від 13 травня 2013 року №948, №949, №367, від 15 травня 2013 року №992, №384, №385, від 20 травня 2013 року №415, №1054 позивачем на депозитний рахунок Київської обласної митниці перераховувались кошти як передоплата за митне оформлення на загальну суму 222 100,00 грн., а 14 серпня 2013 року кошти, сплачені позивачем на депозитний рахунок митного органу як фінансова гарантія, були перераховані до Державного бюджету України.

Як вже вказувалось в цій постанові, у зв'язку із визнанням протиправним та скасуванням постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2014 року у справі №810/5749/13-а, залишеною в цій частині без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року, які набрали законної сили, рішення Митниці від 18 травня 2013 року №125110007/2013/910025/2 про коригування митної вартості товару, що ввозився Товариством на митну територію України, останнє звернулось до митного органу із заявою про повернення надміру сплачених митних платежів в сумі 42872,56 грн., в задоволенні якої було, однак, відмовлено.

При цьому, як зазначили суди, після визнання протиправним та скасування у судовому порядку рішення про коригування митної вартості у позивача виникли підстави для повернення коштів в сумі 42872,56 грн. як надмірно сплачених до бюджету.

За наведеного, суди прийшли до правильного висновку щодо протиправності рішення Митниці (викладеного у листі від 18 листопада 2014 року №66.1-47/2/12-8822) про відмову у поверненні Товариству коштів у розмірі 42872,56 грн. та, як наслідок, наявність підстав для їх стягнення на користь останнього.

Доводи ж касаційної скарги за обставин даної справи не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному частин 1 та 4 статті 242 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

При цьому, враховуючи, що, відкриваючи касаційне провадження за касаційною скаргою Митниці, Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 квітня 2015 року одночасно зупинив до закінчення касаційного перегляду справи виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року, з огляду на результат касаційного провадження, а також беручи до уваги положення частини 3 статті 375 КАС України (в чинній редакції), касаційний суд вважає за необхідне поновити виконання оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року - без змін.

Поновити виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року у справі №810/7056/14.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.........................................

С. С. Пасічник

І. А. Васильєва

В. П. Юрченко,

Судді Верховного Суду