Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.02.2019 року у справі №813/1814/17
Постанова КАС ВП від 01.02.2023 року у справі №813/1814/17
Ухвала КАС ВП від 13.09.2018 року у справі №813/1814/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2023 року

м. Київ

справа №813/1814/17

адміністративне провадження № К/990/11965/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об`єднання «Львівська залізниця» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Бруновської Н.В., Матковської З.М., Шавеля Р.М. у справі №813/1814/17 за позовом Державного територіально-галузевого об`єднання «Львівська залізниця» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Державне територіально-галузеве об`єднання «Львівська залізниця» (далі - позивач, ДТГО «Львівська залізниця») звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (правонаступник - Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків; далі - відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.10.2016 № 0001951400/13199, від 03.05.2017 №0003552200 та №0003532200.

Справа неодноразово розглядалася судами різних інстанцій.

Так, постановою Верховного Суду від 19.03.2019 скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 і постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2018 та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2020 позовні вимоги ДТГО «Львівська залізниця» задоволені повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС від 17.10.2016 № 0001951400/13199.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 03.05.2017 № 0003532200.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 03.05.2017 № 0003552200.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби на користь ДТГО «Львівська залізниця» сплачений судовий збір у розмірі 565 448,42 грн відповідно до платіжного доручення № 274437 від 16.05.2017, у розмірі 93 442,77 грн відповідно до платіжного доручення № 274366 від 16.05.2017, у розмірі 331 165,08 грн відповідно до платіжного доручення № 274316 від 16.05.2017.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що надані позивачем до матеріалів справи документи в сукупності з іншими первинними документами, які надавалися позивачем при проведенні перевірки, є належними доказами на підтвердження ДТГО «Львівська залізниця» дотримання приписів податкового законодавства при формуванні витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з контрагентами.

Щодо інших висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме завищення собівартості виконаних робіт (наданих послуг) при списанні на виробництво акумуляторних батарей, палива; завищення суми нарахованої амортизації на локомотиви, які не використовувались у виробничій діяльності через фактичне виведення їх з експлуатації на період проведення модернізації за 2013 рік; завищення витрат операційної діяльності на суму амортизаційних відрахувань; невключення до складу доходів вартості безоплатно наданих послуг в частині проведення передрейсових медичних оглядів; завищення фінансових витрат на суму коефіцієнта коригування по лізинговим платежам, суд першої інстанції визнав їх безпідставними, такими, що не доведені відповідачем належним чином.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2022 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2020 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.05.2017 № 0003532200 в частині грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток за основним платежем - 1 921 583 грн та за штрафними санкціями - 763 580 грн, а всього - 2 685 163 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 17.10.2016 № 0001951400/13199 в частині грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку, зокрема за основним платежем - 657 371 грн та за штрафними санкціями - 164 314 грн, а всього - 821 685 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.05.2017 № 0003552200 з податку на додану вартість за основним платежем - 4 153 012 грн та за штрафними санкціями - 2 076 506 грн, а всього - 6 229 518 грн.

У решті позовних вимог відмовлено.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС провела документальну планову виїзну перевірку ДТГО «Львівська залізниця» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов`язкових платежів), дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 29.09.2016 № 309/28-06-14-00/01059900.

Відповідно до висновків вказаного акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- абз. б) пп. 14.1.13, пп. 14.1.36, пп. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14; п. 44.1, п. 44.2 ст. 44; пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135; п. 137.1, п. 137.4 ст. 137; пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134; пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8, пп. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138; пп. 139.1.5, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла до 01.01.2015; далі - ПК України); п. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290; пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134; п. 135.1 ст. 135; п. 137.1 ст. 137; п. 138.2, пп. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 ПК України (в редакції, яка діяла з 01.01.2015); п. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 № 181; п. 5, п. 6, п. 7, п. 9, п. 11, п. 12, п. 27 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, а саме занижено податок на прибуток;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість;

- п. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.12.1999 № 290; п. 5, п. 6, п. 7, п. 9, п. 11, п. 12, п. 27 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318; п. 7, п. 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 №193; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 № 181; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92;

- п.п. 1-3 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138, а саме: занижено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями за 2015 рік на загальну суму 30 157 249 грн.

17 жовтня 2016 року на підставі висновків акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення: № 0001951400/13199, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних, унітарних підприємств та їх об`єднань), що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 37 696 561,25 грн, у т.ч. за основним платежем - 30 157 249 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7 539 312,25 грн; а також № 0001841400/13202 та № 0001831400/13201 про збільшення податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги ДТГО «Львівська залізниця» від 16.03.2017 № 5230/6/99-99-11-01-02-25 податкові повідомлення-рішення скасовані в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість, податку на прибуток та частини чистого прибутку внаслідок невизнання за результатами перевірки господарських операцій з контрагентами: ТОВ «Вірамакс Україна», ТОВ «Торговий дім Енергетичне машинобудування», ТОВ «Еко-Хім», ПП «Сонячне об`єднання», ТОВ «ТЕХНО ЮГ» (ТОВ «СЕТАМ ТЕХНОСЕРВІС»), Підприємство об`єднання громадян Гільдія інженерів технічного нагляду за будівництвом об`єктів архітектури - УКРБУДІНЖИНІРИНГ, ТОВ «Промдорсервіс», ТОВ НВП «Інструментальний центр», ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ПУШАН», ПП «ЕКСІМ АВТО», ТОВ «Роста Україна», ТОВ «Електротехнічна компанія ЗЕНІТ», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ЄВРОСВІТЛО».

Ураховуючи результати адміністративного оскарження, 03.05.2017 контролюючий орган прийняв нові податкові повідомлення-рішення:

- № 0003552200, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 6 229 518 грн, у тому числі за основним платежем - 4 153 012 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 076 506 грн;

- № 0003532200, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у розмірі 22 077 672,50 грн, у тому числі за основним платежем - 20 777 108 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 300 564,50 грн.

Крім вищезазначених предмет спору включає також податкове повідомлення-рішення від 17.10.2016 № 0001951400/13199, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «частина чистого прибутку (доход) господарських організацій, що підлягає сплаті до бюджету» в розмірі 37 696 561,25 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, ДТГО «Львівська залізниця» звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2022 у частині відмови в задоволенні позову, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2020 залишити в силі.

На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що підставами касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції є:

- пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме суд апеляційної інстанції у своїх висновках, наведених у п. 1.7 рішення, застосував норми права: пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134; п. 135.1 ст. 135; п. 137.1 ст. 137; п. 138.2, пп. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 ПК України (в редакції, яка діяла з 01.01.2015); п. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 «Оренда»; п. 5, п. 6, п. 7, п. 9, п. 11, п. 12, п. 27 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17.12.2019 у справі № 640/1470/19. Зокрема, у наведеному рішенні Верховний Суд зробив висновок про правомірність коригування платником податку лізингових платежів за договором фінансового лізингу для відшкодування витрат лізингодавця, пов`язаних із придбанням предмету лізингу (основних засобів) та обумовлених зміною курсу гривні по відношенню до курсу іноземної валюти;

- пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме суд апеляційної інстанції у своїх висновках, наведених у п. 1.6 рішення, застосував норми права: пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.8 ст. 138, пп. 145.1.2 п. 145.1 ст. 145, п. 146.2 ст. 146 ПК України без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 821/1496/16;

- пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема: пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138, пп. 145.1.2 п. 145.1 ст. 145, п. 146.2 ст. 146 ПК України, висновки щодо яких зроблено судом апеляційної інстанції в п. 1.4, п. 1.5 рішення;

- пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема: пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14; п. 44.1, п. 44.3 ст. 44; п. 138.2 ст. 138 ПК України, щодо формування собівартості виконаних робіт (наданих послуг) у контексті положень «Норм расхода материалов, запасных частей, приборов и изделий на техническое обслуживание и текущий ремонт тепловозов серии ЧМЕЗ В/И 105.43000.21704», розроблених та затверджених Полтавським проектно-конструкторсько-технологічним бюро по ремонту локомотивів від 2004 та «Правил технічного обслуговування і поточних ремонтів тепловозів серії ЧМЕЗ, ЧМЕЗТ, ЧМЕЗЕ 105.86700.94209», затверджених наказом Укрзалізниці від 24.06.2009 № 367-Ц, п. 1.13 Інструкції з технічного обслуговування електровозів і тепловозів в експлуатації ЦТ - 0056, висновки щодо яких зроблено судом апеляційної інстанції у п. 1.2 рішення;

- пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема: пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14; п. 44.1, п. 44.3 ст. 44; п. 138.2 ст. 138 ПК України, щодо формування собівартості виконаних робіт (наданих послуг) у контексті положень «Порядку забезпечення збереження нафтопродуктів у господарствах локомотивному та приміських пасажирських перевезень», затверджених наказом Укрзалізниці від 12.12.2011 № 279-ЦЗ, висновки щодо яких зроблено судом апеляційної інстанції у п. 1.3 рішення.

Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Щодо завищення фінансових витрат на суму коефіцієнта коригування по лізинговим платежам у розмірі 98 260 842 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, позивач посилався на те, що правомірно відобразив на бухгалтерському рахунку 95 «Фінансові витрати» суму витрат по коефіцієнту коригування при сплаті лізингових платежів, а також у декларації з податку на прибуток за 2015 рік. Оскільки фінансові витрати в сумі, скорегованій на коефіцієнт коригування, який розраховується як співвідношення курсу долара, встановленого Національним банком України, на дату укладання договору та на дату здійснення сплати лізингового платежу, за правилами бухгалтерського обліку беруть участь у визначенні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток у повному розмірі.

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач не вправі був відносити до витрат зміну лізингових платежів із застосуванням коефіцієнта коригування без зміни вартості предмета лізингу, що призвело до порушення підпункту 134.1.1 пункту 134 статті 134 ПК України.

Колегія суддів уважає такий висновок помилковим з огляду на наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій, ДТГО «Львівська залізниця» укладено ряд договорів фінансового лізингу, за умовами яких лізингодавець зобов`язався на підставі договорів купівлі-продажу придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу майно, визначене ДТГО «Львівська залізниця», технічні параметри, гарантія якості, необхідний склад документації яких задовольняють потреби ДТГО «Львівська залізниця» на умовах, передбачених цими договорами, а ДТГО «Львівська залізниця» прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цих договорів. Строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначеного в графіку платежів та не може бути меншим одного року.

За умовами вказаних договорів розрахунок розміру лізингових платежів визначається у доларах США. Відповідно до розділу 3 договорів фінансового лізингу оплата всіх лізингових платежів (авансового та поточних) здійснюється лізингоодержувачем у національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця. Також умовами вказаних договорів передбачено проведення коригування лізингових платежів з урахуванням курсових різниць на час здійснення відповідних розрахунків.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 № 723/97-ВР за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) .

Статтею 16 цього Закону встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу (частина друга цієї статті).

Для цілей оподаткування фінансовий лізинг (оренда) визначено як господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов`язаних з правом користування та володіння об`єктом лізингу (підпункт "б" підпункту 14.1.97 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

За змістом підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2015) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Бухгалтерський облік операцій фінансового лізингу врегульовано Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 14 «Оренда» (далі - П(С)БО 14; затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 № 181 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.08.2000 за № 487/4708), згідно з нормою пункту 4 якого фінансова оренда - оренда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків та вигод, пов`язаних із правом користування та володіння активом за наявності хоча б однієї з ознак, наведених у пункті 4 цього Положення.

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 14 орендар відображає в бухгалтерському обліку одержаний у фінансову оренду об`єкт одночасно як актив і зобов`язання за найменшою на початок строку оренди оцінкою: справедливою вартістю активу або теперішньою вартістю суми мінімальних орендних платежів.

Різниця між сумою мінімальних орендних платежів та вартістю об`єкта фінансової оренди, за якою він був відображений у бухгалтерському обліку орендаря на початку строку фінансової оренди, є фінансовими витратами орендаря і відображається у бухгалтерському обліку і звітності лише в сумі, що відноситься до звітного періоду. Розподіл фінансових витрат між звітними періодами протягом строку оренди здійснюється із застосуванням орендної ставки відсотка на залишок зобов`язань на початок звітного періоду.

Затрати орендаря на поліпшення об`єкта фінансової оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються як капітальні інвестиції, що включаються до вартості об`єкта фінансової оренди (пункт 6 П(С)БО 14).

Пункт 6 П(С)БО 14 «Оренда» кореспондується з положенням пункту 14 П(С)БО 7 «Основні засоби» (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509), згідно з якими первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних із поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання.

Системний аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що ні нормами П(С)БО 14 «Оренда» та П(С)БО 7 «Основні засоби», ні іншими нормами, чинними у спірний період, не передбачено збільшення первинної вартості об`єкта фінансової оренди (основного засобу) з інших підстав, окрім як в разі понесення витрат, що призводять до майбутніх економічних вигод під час його використання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.12.2019 у справі № 640/1470/19.

Таким чином, податкова поведінка позивача відповідає встановленим у справі обставинам та правильному застосуванню норм матеріального права, що відповідачем не спростовано. Тому контролюючий орган неправомірно виключив зі складу витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування за 2015 рік, витрати у розмірі 98 260 842 грн.

Щодо завищення собівартості виконаних робіт (наданих послуг) щодо списаних на виробництво акумуляторних батарей.

Перевіркою правильності списання матеріалів та агрегатів при виконанні технічних оглядів ТО-2, ТО-3, ТО-4 та поточних ремонтів з об`ємом 1, 2 та 3 тепловозів встановлено, що на порушення вимог «Норм расхода материалов, запасних частей, приборов и изделий на техническое обслуживание и текучий ремонт тепловозов серии ЧМЕЗ В/И 105.43000.21704», розроблених та затверджених Полтавським проектно-конструкторсько- технологічним бюро по ремонту локомотивів від 2004 року та Правил технічного обслуговування і поточних ремонтів тепловозів серії ЧМЕЗ, ЧМЕЗТ, ЧМЕ3Е 105.86700.94209, затверджених наказом Укрзалізниці від 24.06.2009 № 367-Ц, які регламентують питання організації та планування технічних оглядів і поточних ремонтів, обов`язкових робіт, способи ремонту, бракувальні ознаки, допустимі і граничні розміри, порядок і режими випробовування деталей, складальних одиниць (вузлів і агрегатів) і тепловозу в цілому, за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 при виконанні технічних оглядів ТО-3, ТО-4 та поточних ремонтів з об`ємом ПР-1 понаднормово списано 7 акумуляторних батарей типу АБ КРН - 150 на загальну суму 1 087 421,67 грн.

Податковий орган шляхом співставлення даних дефектних актів, матеріальних звітів, актів установки запасних частин, накладних-вимог на відпуск матеріалів (форми №М-11), калькуляцій витрат вартості ремонту окремих тепловозів з нормами витрат запасних частин встановлено понаднормове списання по бухгалтерському обліку акумуляторних батарей. Зокрема, нормами 105.43000.21704 на ТО-2, ТО-3, ПР-1 та ПР-2 тепловозів не передбачено розхід акумуляторних батарей. Перелік і обсяг планових робіт, що виконуються при ТО-2, ТО-3, ПР-1 при ремонті тепловозів серії ЧМЕЗ, ЧМЕЗТ, ЧМЕЗЕ Правилами Ц - №367, не передбачає заміну акумуляторної батареї.

Крім того, контролюючий орган посилався на те, що відповідно до загальнодоступної інформації, яка міститься в мережі Інтернет, для тепловозів ЧМЕЗ, ЧМЕЗТ, ЧМЕЗЕ згідно з технічними характеристиками заводу виробника необхідна акумуляторна батарея NKS-150, що позивачем не спростовано.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що списання акумуляторних батарей на тепловози ВП «Ломотивне депо Львів-Захід ДТГО «Львівська залізниця» відображено у матеріальних звітах матеріально-відповідальної особи у квітні, травні, червні, серпні та вересні 2013 року.

Водночас надані позивачем дефектні акти на списання акумуляторних батарей не є належним підтвердженням правомірності списання вказаних товарно-матеріальних цінностей, оскільки в них не наведено причин зносу акумуляторних батарей, а лише зазначено про виявлену низьку щільність акумуляторної батареї, а також у двох випадках, крім низької щільності, ще сульфатацію банок акумуляторної батареї.

Як убачається із матеріалів справи, перевіркою книг ремонту вищезазначених локомотивів за формою ТУ-28, зокрема, карточок поточних ремонтів ПР-1 та профілактичних оглядів ТО-3, встановлено, що переліками додаткових робіт у жодному випадку не відображено заміну акумуляторної батареї з відповідними підписами про це виконавців робіт.

У зазначених картках форми ТУ-28 локомотивів №№7426, 7162, 5062 є лише записи після огляду майстрів такого змісту «Cлаба акумуляторна батарея», «Слаба акумуляторна батарея, тепловоз не запускається», «Слаба акумуляторна батарея, запуск за допомогою», «Слаба АБ запуск від стороннього живлення».

Карточку форми ТУ-28 про проведення 10.04.2013 ТО-4 тепловоза ЧМЕЗ №2392, під час якого здійснено заміну акумуляторної батареї, до перевірки не представлено.

У трьох випадках (по тепловозах №№3079, 4787, 3430) зроблено запис «Виписка з журналу ТУ-152 аналогічного змісту про низький заряд акумуляторної батареї».

Перевіркою встановлено, що у журналі технічного стану тепловоза ЧМЕЗ № 3430 за 24.04.2013 зроблено запис: «Слаба акумуляторна батарея», про проведення ПР-1 здійснено запис, що додатковий ремонт по записах машиністів виконаний, проте записи про те, які саме додаткові роботи проведені, в тому числі про заміну акумуляторної батареї, відсутні; у журналі ТУ-152 тепловоза ЧМЕЗ № 4787 за 24.09.2013 зроблено запис: «Слаба АБ (тепловоз не запускається), про проведення ТО-3 здійснено запис, що додатковий ремонт по запису машиністів виконаний, однак які саме додаткові роботи проведені, в тому числі про заміну акумуляторної батареї, записи також відсутні; у журналі ТУ -152 тепловоза ЧМЕЗ № 2392 за період з 15.03.2013 (з початку ведення журналу) по 29.03.2013 є записи «Слаба АБ, запуск від стороннього живлення», за 10.04.2013 про проведення ТО-4 записи взагалі відсутні, однак після 12.04.2013 записи про слабкість акумуляторної батареї вже відсутні.

Перевіркою також встановлено відсутність Журналів ТУ-152 тепловозів серії ЧМЕЗ №№ 5062, 7162, 7426 та 3079 у технічному відділі депо, що є порушенням вимог пункту 1.13 Інструкції ЦТ 0056. Вказані журнали як під час перевірки, так і під час розгляду справи в суді позивачем не надано.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції правомірно дійшов висновку, що встановлення акумуляторних батарей позивачем на підставі дефектного акта та вимоги не підтверджено записами в обліковій картці акумуляторної батареї, у технічних паспортах тепловозів, у складі яких повинні бути формуляри акумуляторних батарей, та в журналах технічного стану тепловозів за формою ТУ-152, книгах ремонту вищезазначених локомотивів за формою ТУ-28, що є порушенням підпунктів 6.1.7, 6.3.2 Правил технічного обслуговування і поточних ремонтів тепловозів, затверджених наказом Укрзалізниці від 24.06.2009 № 367-Ц, пункту 1.13 Інструкції з технічного обслуговування електровозів і тепловозів в експлуатації ЦТ-0056.

Отже, на порушення вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 138.2 статті 138 ПК України позивач завищив собівартість виконаних робіт (наданих послуг) у частині списаних на виробництво акумуляторних батарей на 2013 рік на загальну суму 1 087 421,67 грн.

Щодо завищення собівартості виконаних робіт (наданих послуг) у частині списаного понад норму палива на загальну суму - 102 191,80 грн.

Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку встановленим під час перевірки обставинам справи, дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 138.2 статті 138 ПК України, оскільки матеріалами справи підтверджено списання палива понад норму на загальну суму 102 191,80 грн.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що під час перевірки підрозділ «Локомотивне депо Львів-Захід» надав протоколи, які підтверджують допущені витрати, а саме: протоколи засідань штабу по раціональному використанню енергоресурсів депо за період червень-грудень 2013 року та січень - червень 2014 року, в яких зафіксовано перевитрати пального окремими машиністами без аргументованого висновку про причини допущення вказаних перевитрат, або із висновком, що ці перевитрати виникли по причині недотримання режиму ведення руху згідно з дорожніми картами. Операції зі списання дизельного пального на екіпіровку тепловозів у кількості більшій, ніж фактично використано, в бухгалтерському обліку відображено проведеннями: Дт 23500 «Локомотивне господарство» Кт 20302 «Дизельне паливо в баках локомотивів»; Дт 9034 «Собівартість реалізованих робіт з надання послуг локомотивної тяги (в пасажирському та вантажному русі) (перевезення)» Кт 23500 «Локомотивна тяга для забезпечення перевезень»; Дт 7910 «Результат операційної діяльності» Кт 9034 «Собівартість реалізованих робіт з надання послуг локомотивної тяги (в пасажирському русі) (перевезення)».

З огляду на те, що позивачем належним чином не спростовано вказані обставини, колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції про порушення ДТГО «Львівська залізниця» вимог податкового законодавства.

Щодо завищення суми нарахованої амортизації на локомотиви, які не використовувалися у виробничій діяльності через фактичне виведення їх з експлуатації на період проведення модернізації за 2013 рік на загальну суму 136 873 грн та завищення операційних витрат на суму амортизаційних відрахувань на загальну суму 2 986 823 грн.

Перевіркою встановлено, що на порушення пункту 2.2.3.10 Інструкції щодо обліку наявності стану й використання локомотивів та моторвагонного рухомого складу, затвердженої наказом Укрзалізниці № 72-Ц від 20.02.2002, пунктів 23, 24 П(С)БО 7, статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», ВП «Ломотивне депо» Львів Захід» ДПГО «Львівська залізниця» завищено суму нарахованої амортизації на локомотиви, які не використовуються у виробничій діяльності через фактичне виведення їх з експлуатації на період проведення модернізації за 2013 рік у розмірі 136 873,46 грн.

Зокрема, в інвентарних картках електровозів серії ВЛ80т бухгалтерія підприємства здійснила запис про їх модернізацію по обладнанню локомотивним лубрикантом ГС-3 СУ 96.ВЛ80.01,ВО згідно з договором від 20.06.2013 № 85/2013-ЦЮ, а саме в інвентарних картках електровозів №№ 1238,1474,1322, 1461 у липні 2013 року, електровоза 1818 у жовтні 2013 року.

Проте до перевірки позивачем не надано акти прийому-передачі електровозів серії ВЛ-80т №№ 1238, 1474, 1322, 1461 на модернізацію на ПрАТ «Львівський локомотивно-ремонтний завод за червень 2013 рік та акти передачі електровозів ВП «Ломотивне депо Львів-Захід ДТГО «Львівська залізниця» після проведення модернізації.

Контролюючий орган, з урахуванням акта ревізії фінансово-господарської діяльності ДТГО «Львівська залізниця» за період з 01.10.2012 - 30.06.2014 від 22.10.2014 № 05-21/11, актів прийомів електровозів від 22.01.2013 № 1238, від 13.02.2013 № 1322, від 12.01.2013 № 1474, від 12.01.2013 № 1474, від 16.04.2013 № 1461, письмових пояснень заступника начальника виробничо-диспетчерського відділу Ганич В.С. від 28.04.2014 встановив, що ВП «Ломотивне депо Львів-Захід» ДТГО «Львівська залізниця» у 2013 році проводив нарахування амортизації на вищезазначені електровози, які не використовувалися у виробничій діяльності депо через виведення їх з експлуатації на період проведення модернізації (в період проведення капітальних ремонтів), всього на загальну суму 136 873,46 грн.

Згідно з пунктом 23 П(С)БО 7 «Основні засоби» нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об`єкта активом ( при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Пунктом 29 П(С)БО 7 передбачено, що нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця наступного за місяцем вибуття об`єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію.

Отже, позивачем завищено суму нарахованої амортизації на локомотиви, які не використовувалися у виробничій діяльності через фактичне виведення їх з експлуатації на період проведення модернізації за 2013 рік на загальну суму 136 873 грн.

Заперечуючи факт вказаного порушення, позивач покликається на те, що основні засоби, а саме: локомотиви відповідно до телеграм ДТГО «Львівська залізниця» вводилися у стан простоюючих несправних локомотивів, що потребують значного відновлення. Відповідно до наказу Укрзалізниці № 296 від 20.06.2011 локомотиви, які знаходяться на базі запасу локомотивів не переведені на реконструкцію, модернізацію, добудову та не законсервовані, а знаходяться в очікуванні значного відновлення, отже підстав для призупинення нарахування амортизації немає.

Проте суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив наведені доводи позивача з огляду на положення статей 144-146 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких у разі тимчасового припинення використання (експлуатації) об`єкта, платник податку на прибуток повинен вивести з експлуатації основні засоби та зупинити нарахування амортизації на них.

Між тим, як убачається з матеріалів справи, перевіркою правильності нарахування амортизаційних відрахувань на основні засоби згідно з оборотно-аналітичними схемами по рахунках 10 «Основні засоби», 13 «Амортизація необоротних активів», актів на приймання-здавання на капітальний та поточний ремонт, оборотно-сальдового балансу та інвентаризаційних описів встановлено віднесення до витрат сум нарахованої амортизації на основні засоби, які тривалий час не використовуються в господарській діяльності та не експлуатуються. Дані основні засоби підтверджено актами, що підтверджують опломбування вищезазначених основних засобів. Згідно з наданими до перевірки актів технічного стану локомотиву зазначені основні засоби не придатні до експлуатації.

Згідно з висновками комісії по відповідності локомотивів вимогам ПТЕ та придатність його до експлуатації за технічним станом, обсяг необхідного виду ремонту для відновлення технічних характеристик встановлено, що такі локомотиви будуть придатні до експлуатації після проведення капітальних ремонтів, проведення повної зміни колісних пар, після проведення ТО-5, заміни колінчатого валу, проведення поточного ремонту ПР-3, після повної зміни КМБ через граничний знос по товщині бандажів, тощо.

Відповідно до підпункту 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо основні засоби не використовуються в господарській діяльності платника податку, вони є невиробничими основними засобами (необоротні матеріальні активи), витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також реконструкцію, модернізацію або інше поліпшення яких не підлягає амортизації.

Верховний Суд у постановах від 06.04.2021 у справі № 813/2762/15, від 27.10.2020 у справі № 826/18853/16 дійшов висновку, що всі витрати понесені у зв`язку з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів (модернізації, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція) відносяться на збільшення первісної вартості об`єкта.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів уважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що на основні засоби, які не експлуатуються, не використовуються у виробництві, корисне використання яких не підтверджено документально, економічна вигода по яких відсутня, безпідставно нарахована амортизація за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 на загальну суму 2 986 823 грн та безпідставно включено у 2015 році до складу різниць, на які зменшується фінансовий результат, суму нарахованої амортизації по тепловозах, електровозах, які не використовуються в господарській діяльності підприємства (перебувають в несправному стані та потребують ремонту) в розмірі 453 493 грн.

Щодо невключення до складу доходів вартості безоплатно наданих послуг у частині проведення передрейсових медичних оглядів.

Перевіркою встановлено заниження задекларованих ВП «Локомотивне депо Львів-Захід» ДТГО «Львівська залізниця» показників у рядку 02 Декларацій «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів ( робіт і послуг)) на суму 36 604 грн, у тому числі за 2013 рік - на суму 26 780 грн, за 2014 рік - на суму 9824 грн.

Такі висновки обґрунтовані тим, що амбулаторією відповідача в період з 01.01.2013 по 31.12.2014 надано послуги проведення передрейсових медичних оглядів машиністів ДГТО «Південно-Західна залізниця» на безоплатній основі. При цьому, відповідно до затвердженої калькуляції вартості медичних послуг, їх вартість складала від 6,8 грн до 7,26 грн. Тому податковий орган, посилаючись на підпункт 14.1.203 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, згідно з якою операції з безоплатної передачі робіт (послуг) вважаються їх продажем, дійшов висновку про необхідність зазначення вартості наданих послуг як доходу.

З приводу цього Суд зазначає, що перед кожним рейсом або перед кожною зміною локомотивні бригади відповідно до Законів України «Основи законодавства про охорону здоров`я», «Про охорону праці», «Про дорожній рух», постанов Кабінету Міністрів України, на виконання вимог пункту 4.2 Додатку № 1 до наказу №7/Ц від 12.01.2001, пункту 3.4 наказу №351/Ц від 27.06.2007, пунктів 2.2.4 та 2.2.37 Інструкції ЦТ-0110, пункту 3.4 Інструкції ЦТ-0106 та пункту 2.2 Інструкції НПАОП 63.21-1.17-08, інших законодавчих і нормативних документів для безумовного забезпечення безпеки руху поїздів, задоволення потреб щодо перевезень пасажирів та вантажів, дотримання вимог охорони праці зобов`язані проходити передрейсовий медичний огляд в основному або оборотному депо, на лінійній станції.

Локомотивним бригадам залізниці, інших структурних підрозділів Укрзалізниці, проводяться передрейсові медичні огляди працівниками амбулаторії, які знаходяться в штаті депо, яке є відокремленим підрозділом ДТГО «Львівська залізниця».

Локомотивні бригади проходять передрейсові медичні огляди, виходячи із графіку руху поїздів і технології робіт, на території будь-якої залізниці, оскільки однією з важливих виробничих особливостей діяльності залізничного транспорту є те, що залізниці працюють в єдиному технологічному процесі і тільки в межах всієї Укрзалізниці здійснюється закінчений цикл виробництва перевезення вантажів та пасажирів.

Статтею 10 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що доходи залізниць за перевезення вантажів і пасажирів у прямому сполученні формуються з урахуванням їх конкретного внеску в процес перевезень. Організація розрахунків за ці перевезення та використання рухомого складу здійснюється через єдину систему розрахунків шляхом відкриття єдиного поточного рахунку АТ «Укрзалізниця» із спеціальним режимом використання.

Відповідно до підпункту 133.1.2 пункту 133.1 статті 133 ПК України, платником податку на прибуток підприємств є управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту. Перелік робіт та послуг, що належать до основної діяльності залізничного транспорту, визначається Кабінетом Міністрів України. Доходи залізниць, отримані від основної діяльності залізничного транспорту, визначаються в межах надходжень доходу, перерозподіленого між залізницями в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України своєю постановою від 30.03.2011 № 316 затвердив Перелік робіт і послуг, що належить до основної діяльності залізничного транспорту (далі - Перелік) та Порядок перерозподілу надходжень доходу від основної діяльності залізничного транспорту (далі - Порядок).

Відповідно до Переліку термін «основна діяльність залізничного транспорту» означає діяльність усіх взаємозв`язаних у межах єдиного виробничо-технологічного комплексу підприємств залізничного транспорту, спрямовану на забезпечення перевезень пасажирів, вантажів, багажу, вантажобагажу, пошти та виконання пов`язаних з ними робіт (послуг), підготовка до перевезень та експлуатація локомотивів, дизель - та електропоїздів згідно з Переліком належить до основної діяльності залізниць, а відтак до цієї діяльності належать і послуги з проведення медичних оглядів локомотивних бригад (машиністів та помічників) залізниць, як такі, що пов`язані з ними.

У цьому Порядку доходами від перевезень є доходи, які належать залізницям за виконані перевезення і пов`язані з ними роботи (послуги) після перерозподілу надходжень доходу.

Згідно з цим Порядком перерозподіл надходжень доходу здійснюється за складовими перевізного процесу з урахуванням частки виконаних робіт (послуг) залізниць України в єдиному перевізному процесі. Доходи за роботи (послуги) з перевезень формуються з дотриманням середньо мережевого рівня рентабельності перевезень.

Виходячи із вищенаведеного, залізниця отримала доходи за здійснені перевезення в межах її території рухомим складом всіх залізниць, в тому числі доходи, які належать залізниці за складовими перевізного процесу з урахуванням частки виконаних робіт (послуг) залізницею єдиному перевізному процесі а також доходи, перерозподілені Укрзалізницею з дотриманням середньо мережевого рівня рентабельності перевезень.

Перерозподіл надходжень доходу від вантажних, пасажирських перевезень та інших послуг пов`язаних з використанням вагонів та сервісних послуг по пасажирським перевезенням ДТГО «Львівська залізниця» у 2013-2014 роках здійснювався Укрзалізницею згідно з повідомленнями форми ФРУ-13 (авізо) від 31.01.2013 №12, від28.02.2013 №77, від 28.03.2013 №142, від 28.04.2013 №209, від 28.05.2013 №235, від 27.06.2013 №354, від 27.07.2013 №386, від 27.08.2013 №452, від 30.09.2013 № 548, від 30.10.2013 № 613, від 29.11.2013 №676, від 30.12.2013 № 755, від 30.01.2014 №36, від 28.02.2014 №94, від 31.03.2014 №196, від 30.04.2014 №242, від 30.05.2014 №268, від 30.06.2014 №388, від 31.07.2014 №419, від 31.08.2014 №522, від 30.09.2014 №555, від 30.10.2014 №615, від 30.11.2014 №644, від 30.12.2014 №741.

Отже, доходи залізниці сформовані виходячи із обсягів перевезень та фактично понесених витрат (у тому числі за проведення передрейсових медичних оглядів) та з однаковим для всіх залізниць середньо мережевим рівнем рентабельності перевезень, що свідчить про безпідставність висновку відповідача про заниження доходів від реалізації товарів за рахунок невключення до складу доходів вартості безоплатно наданих послуг у частині проведення передрейсових медичних оглядів машиністів і помічників машиністів.

Щодо простроченої кредиторської заборгованості на суму 72 084,83 грн.

Перевіркою встановлено, що згідно з даними бухгалтерського обліку ВП «Львівський завод залізобетонних конструкцій» ДТГО «Львівська залізниця», а саме оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 01.01.2013 рахується кредиторська заборгованість перед ТОВ «Валдер» у сумі 72 084,83 грн, яка станом на 31.12.2015 не погашена.

Позивач надав договір від 20.09.2011 № ЛЗБК/112181/НЮ (замовник - ДТГО «Львівська залізниця», виконавець - ТОВ «Валдер») та Акт про надання послуг від 27.02.2012 № 4, зі змісту якого видно, що ТОВ «Валдер» виконано робочий проект лінії адресної подачі бетонної суміші на Львівському заводі залізобетонних конструкцій Державного територіального галузевого об`єднання «Львівська залізниця» по вул. Повітряна, 2А у м. Львів (інженерно-геологічні вишукування, креслення Кж, креслення Км, локальний кошторис), вказаний акт підписано обома сторонами.

У пункті 3.2 договору від 20.09.2011 № ЛЗБК/112181/НЮ встановлено, що замовник зобов`язується оплатити виконані роботи (надані послуги) протягом 30 днів з моменту підписання Акта про надання послуг.

Судом апеляційної інстанції на підставі матеріалів справи встановлено, що вказані роботи позивач не оплатив, і станом на 31.12.2015 за позивачем рахується кредиторська заборгованість перед ТОВ «Валдер» у розмірі 72 084,83 грн. Доказів сплати заборгованості чи оскарження її в судовому порядку позивачем не надано.

За таких обставин, вказана заборгованість у розумінні підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України є безнадійною заборгованістю, такою, по якій минув визначений статтею 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності (три роки), а тому відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України остання є безповоротною фінансовою допомогою та включається до складу доходу платника податків як інший операційний дохід.

Разом із тим, вказана сума не відображена позивачем належним чином у податковому обліку, що свідчить про заниження задекларованих показників у рядку 2120 звіту про фінансові результати за 2015 рік «Інші операційні доходи», всього на суму 72 084,83 грн.

Ураховуючи вищевикладене, висновки контролюючого органу про завищення позивачем фінансових витрат на суму коефіцієнта коригування по лізинговим платежам у розмірі 98 260 842 грн та невключення до складу доходів вартості безоплатно наданих послуг у частині проведення передрейсових медичних оглядів визнано безпідставними, тому касаційну скаргу ДТГО «Львівська залізниця» необхідно задовольнити частково.

Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 Кодексу).

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об`єднання «Львівська залізниця» задовольнити частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 травня 2017 року № 0003532200 та від 17 жовтня 2016 року № 0001951400/13199 скасувати та прийняти у цій частині нову постанову.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 травня 2017 року № 0003532200 в частині грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток за основним платежем - 19 615 390,60 грн та за штрафними санкціями - 767 008 грн, а всього - 20 382 398,60 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2016 року № 0001951400/13199 в частині грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку, зокрема за основним платежем - 30 135 624 грн та за штрафними санкціями - 7 533 877 грн, а всього - 37 669 501 грн.

В іншій частині постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко