Порушення правил щодо карантину людей. Аналіз судової практики

Як відомо, 12 березня 2020 року набула чинності Постанова КМУ № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», якою на всій території України установлено карантин, а уже 17 березня 2020 року набув чинності Закон України № 530-IX, яким КУпАП було доповнено статтею 44-3, що передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей.

ДАЙДЖЕСТ: Аналіз постанов по 44-3 КУпАП - Судді в 90% випадків відмовляються штрафувати українців за порушення правил карантину

За місяць існування цієї норми, судами винесено понад 1500 постанов за результатами розгляду протоколів, складених унаслідок вчинення вказаного адміністративного правопорушення.

Здійснивши аналіз таких постанов у Єдиному державному реєстрі судових рішень, можемо констатувати, що переважна більшість протоколів, містять недоліки, які перешкоджають та унеможливлюють об`єктивний розгляд справи в результаті чого такі протоколи повертаються судами для їх належного оформлення чи доопрацювання. Так, найчастіше, поліцейськими у протоколах не здійснюється конкретизація правопорушення, наприклад, не вказується конкретний пункт Постанови КМУ № 211 від 11.03.2020 року, або до матеріалів справи не додано докази на підтвердження обставин, викладених у фабулі протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.

Часто трапляються випадки закриття судами провадження в справі внаслідок відсутності складу адміністративного правопорушення, наприклад, коли на особу складений протокол через провадження господарської діяльності, що не заборонена Постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 року, або коли до адміністративної відповідальності притягається особа, до повноважень якої не входить питання припинення роботи суб’єкта господарювання (у розумінні ст. 44-3 КУпАП продавець чи касир не є суб`єктами цього правопорушення).

Кількість постанов, у яких особи, що притягаються до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП визнаються судом винними, складає близько 10 % та здебільшого стосується представників сфери торгівлі та громадського харчування, а також водіїв пасажирського транспорту.

У деяких категоріях справ при схожих фактичних обставинах спостерігається різний підхід судів стосовно притягнення осіб до адміністративної відповідальності за порушення правил карантину.

Так, постановою Зарічного районного суду м. Суми у справі № 591/2084/20 від 8 квітня 2020 року особу було визнано винним та накладено штраф у сумі 17000 грн. за те, що він перебував у громадському місці, а саме в зоні відпочинку в районі озера «Чехова» без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, чим порушив вимоги п.п. 1 та п.п. 5 п. 2 Постанови КМУ № 211 від 11.03.2020 року. Пояснення особи про те, що він не знав про встановлені заборони та обмеження суд не прийняв до уваги та розцінив їх як намагання уникнути відповідальності.

Читайте статтю: Що робити, якщо зупинила поліція за порушення карантину (детальний аналіз та поради)

Інша позиція прослідковується у постанові Липовецького районного суду Вінницької області у справі № 136/529/20 від 7 квітня 2020 року, якою щодо особи, яка досягла 60-річного віку та самовільно залишила місце домашньої обсервації (ізоляції), перебуваючи у сквері відпочинку в м. Липовець без вдягнутих засобів індивідуального захисту було винесено усне зауваження, а провадження у справі закрито. У судовому засіданні особа фактичні обставини вчинення адміністративного правопорушення визнав, суду пояснив, що не знав про обмеження в період карантину, тому що у нього згорів телевізор, а газети ніде не продаються і бібліотека закрита. Суд врахував вказані обставини як підставу для визнання правопорушення малозначним, обґрунтувавши це тим, що відсутні докази про те, що особа хворіє, крім того вона може бути необізнаною про встановлені правила карантину.

Кардинально відрізняється від вищенаведених, правова позиція, викладена у постанові Кельменецького районного суду Чернівецької області по справі № 717/422/20 від 8 квітня 2020 року. Громадянин притягувався до адміністративної відповідальності за те, що у громадському місці, на зупинці громадського транспорту перебував без захисної маски. Він пояснив, що не мав змоги придбати в селі захисну маску чи виготовити її, а безкоштовно маску йому ніхто не пропонував, тому перебував на зупинці громадського транспорту без маски на обличчі, про що жалкує та розкаюється у вчиненому. Суд закрив справу за відсутністю складу адміністративного правопорушення, аргументуючи це тим, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що громадянин, відповідно до закону, за власні кошти зобов'язаний придбати чи виготовити засіб індивідуального захисту, зокрема респіратор або захисну маску, чи йому було профінансовано витрати на придбання чи виготовлення засобів індивідуального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів і при таких умовах він порушив заборону до 24 квітня 2020 року з 6 квітня 2020 року перебувати в громадських місцях без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно. Крім того суд зазначив, що на даний час в Україні не визначені відповідні медичні критерії та не прийняті нормативно правові акти, щодо випадків та необхідності носіння засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски для захисту органів дихання, у тому числі виготовлених самостійно громадянами.

Читайте статтю: Як захиститися від штрафу за порушення правил карантину (ст. 44-3 КУпАП)

Різними є й підходи судів щодо притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил карантину, які полягають у недотриманні самоізоляції.

Так, постановою Семенівського районного суду Чернігівської області по справі № 744/399/20 від 9 квітня 2020 року особу було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП та призначено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. за те, що, будучи особою, котра підписала інформовану згоду особи на проведення протиепідемічних та/або профілактичних заходів, покинув межі карантину (самоізоляції). У судовому засіданні винний дав пояснення про те, що при перетині державного кордону підписав інформовану згоду на карантин (самоізоляцію) за місцем мешкання, згідно із якою добровільно погодився на карантинні заходи тривалістю 14 діб, втім, 7 квітня 2020 року пішов зі свого місця проживання в кінець вулиці подивитися чи можна брати сік з берез, який є корисним для організму людини, а тому його вживання може бути істотною необхідністю покинути місце самоізоляції. Також він вказав, що по дорозі ні з ким не контактував. Такі причини залишення особою меж карантину (самоізоляції) суд не визнав поважними й тим більш такими, що вказують на крайню необхідність та притягнув порушника до адміністративної відповідальності.

За схожих умов, Рахівський районний суд Закарпатської області у справі № 305/474/20 звільнив особу, яка порушила умови самоізоляції, від адміністративної відповідальності за малозначністю, обмежившись усним зауваженням та закривши провадження у справі. У своїх поясненнях винний вказав, що покинув домівку з метою подати у храмі благодарну записку в честь свого дня народження, таким чином, на кілька хвилин відлучився з дому, однак, при цьому одягнув захисну маску та рукавички, ні з ким іншим з громадян не контактував, на богослужінні не залишався. Суд зробив висновок, що було вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП, однак будь-яких негативних наслідків від дій особи не настало, тому вчинене правопорушення необхідно вважати малозначним.

Трапляються випадки, коли одним суддею при розгляді двох справ по притягненню осіб до адміністративної відповідальності за правопорушення, вчинені за аналогічних фактичних обставин, виносяться різні рішення. Так, поліцейськими було складено протоколи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП стосовно батьків двох неповнолітніх дітей, які без їх супроводу перебували у сквері. Мати одного неповнолітнього вину в здійсненні адміністративного правопорушення визнала повністю, пояснила, що дійсно відпустила свого сина на вулицю без свого супроводу, щоб він сходив до рідного дядька, крім того, зазначила, що з правилами карантину вона ознайомлена, просила вибачення та суворо не карати. Однак на неї було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. (постанова Тернівського міського суду Дніпропетровської області по справі № 194/407/20 від 14 квітня 2020 р.). Мати іншого неповнолітнього теж визнала вину повністю, зазначила, що дійсно відпустила свого сина погуляти до друга, без свого супроводу, крім того, зазначила, що з умовами та правилами карантину вона ознайомлена, у скоєному розкаялася, просила суворо не карати, оскільки вона є сиротою з дитинства, не працює, має на утриманні трьох малолітніх дітей. Враховуючи вказані обставини та те, що особа вчинила інкриміноване їй діяння на початку застосування обмежувальних заходів для запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які застосовуються вперше на території України, суд зробив висновок про малозначність правопорушення, та звільнив її від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням, а провадження у справі закрив (постанова Тернівського міського суду Дніпропетровської області по справі № 194/406/20 від 14 квітня 2020 р.).

Отже, проаналізувавши судову практику стосовно розгляду справ про порушення правил щодо карантину людей, можна зробити висновок, що наразі із деяких схожих питань єдиних правових позицій судами ще не вироблено. Однак слід враховувати, що винесені постанови згодом будуть оскаржуватись і однорідна судова практика може бути сформована судами апеляційної чи касаційної інстанцій.

Автор статті: Климосюк Андрій, юрист ЮФ "ГЛОБУС", кандидат юридичних наук.