Огляд володіння особи за добровільною згодою. Умови допустимості

Визнання доказів недопустимими є ефективним засобом забезпечення змагальності між сторонами кримінального провадження, оскільки це дозволяє нівелювати доводи опонента незалежно від того, наскільки істотно вони обґрунтовують фактичні обставини злочину.

Читайте статтю: Допустимість доказів, отриманих при проведенні НСРД, у випадку зміни кваліфікації злочину

Згідно з ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а відповідно до п.1 ч.2 вказаної статті, таким порушенням обов’язково визнається здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Керуючись вказаними положеннями закону, стороною захисту може бути заявлено клопотання про визнання недопустимим результатів огляду місця події за відповідним протоколом , якщо вказаний огляд проведено у володінні особи без відповідної ухвали слідчого судді.

Значення результатів вказаної слідчої дії важко переоцінити, оскільки огляд місця події проводиться у житлі або іншому володінні особи при вчиненні багатьох злочинів. Зокрема, при розслідуванні вбивств при огляді фіксується місце розташування тіла, знаряддя вчинення злочину, предмети обстановки, що могли зберегти його сліди. У випадку квартирних крадіжок, грабежів або розбоїв на місці нерідко виявляються відбитки пальців рук, що в подальшому дозволяють ідентифікувати підозрюваного.

Читайте статью: Основні порушення під час обшуку: зауваження адвоката як додаток до протоколу

У випадку визнання недопустимими доказів, отриманих при огляді місця події, недопустимими також визнаються похідні докази, зокрема висновки експертиз, що в свою чергу може становити основу доказової бази обвинувачення.

Законом встановлено особливий порядок проникнення до приміщення, що перебуває у володінні особи, яке, згідно ст.233 КПК України, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді.

Аналізуючи судову практику, слід визнати обґрунтованими доводи сторони захисту про визнання протоколу огляду місця події недопустимим, якщо огляд проведено у володінні особи, яка в подальшому визнана у цьому провадженні підозрюваним, а дозволу суду на відповідну слідчу дію не отримано.

Зокрема, постановою Верховного Суду у справі № 759/18393/15-к від 05.06.2018[1] залишено без змін ухвалу суду апеляційної інстанції, яким особу виправдано за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України. Суд визнав недопустимим протокол огляду місця події, яким зафіксовано вилучення у житлі особи наркотичного засобу, оскільки до слідчого судді за дозволом про проведення огляду орган розслідування не звертався, а добровільну згоду особи належним чином не отримано.

Однак, інакшому вирішенню підлягають доводи захисту, коли ініціюється визнання недопустимими результатів огляду місця події, проведених у володінні свідка або потерпілого, на підставі добровільної згоди володільця. Вказане випливає із низки рішень Верховного Суду.

Так, при розгляді Верховним Судом справи № 536/1048/16-к від 01.11.2018[2] засудженим вказувалось на недопустимість проведених оглядів домоволодінь внаслідок проведення слідчих дій хоч і за письмовою згодою володільців житла, але без подальшого отримання ухвали слідчого судді.

Читайте статью: Перспективи оскарження ухвал слідчих суддів, що стосуються обшуку та повернення вилученого в ході його проведення майна

Судом відхилено вказані доводи захисту та сформульовано висновок, що виходячи із аналізу кримінальних процесуальних норм, які містяться у ч.1 ст. 233, ч. 2 ст. 234 та ч. 2 ст. 237 КПК України, огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено за добровільною згодою особи, яка ним володіє, за умови, що були наявні процесуальні гарантії, які захищали здатність особи висловлювати свою справжню думку при наданні такої згоди. Можливість проникнення до житла чи володіння особи тільки лише на підставі добровільної згоди визначена Судом як законодавчо встановлена правомірна альтернатива проникненню на підставі судового рішення.

Надзвичайно детально та ґрунтовно висвітлено вказане питання у постанові Верховного Суду у справі № 159/451/16-к від 12.02.2019[3].

Суд визнав, що встановлення наявності й добровільності згоди особи на проведення в її житлі або іншому володінні огляду є важливим для визначення допустимості доказів, отриманих у результаті такого огляду, оскільки за такої згоди немає потреби звертатися до слідчого судді в порядку частини третьої статті 233 КПК. Тому сторона, яка надає такі докази, має переконати суд у наявності такої згоди та її добровільності.

Однак Суд не погодився зі стороною захисту в тому, що наявність та добровільність згоди може доводитися лише письмовим документом відповідного змісту. Закон не визначає спеціальних засобів доказування добровільності згоди на проникнення до житла або іншого володіння особи. Тому наявність чи відсутність згоди, а також її добровільність чи вимушеність мають бути встановлені виходячи з сукупності обставин, за яких відбувалося проникнення до житла чи іншого володіння особи. І ці обставини можуть доводитись або спростовуватися сторонами за допомогою будь-яких засобів доказування.

Таким чином, Суд дійшов висновку, що для з'ясування допустимості доказів, отриманих під час огляду в житлі чи іншому володінні особи, якщо наявність та/або добровільність згоди володільця ставиться стороною під сумнів, суд має виходити із сукупності всіх обставин, що супроводжували цю слідчу дію, враховуючи, але не обмежуючись, наявністю письмового підтвердження такої згоди.

У розвиток зазначених тверджень Судом вказано і таке: якщо потерпілий викликає правоохоронців для розслідування злочину, вчиненого в межах його володіння, то виникає обґрунтована презумпція погодження потерпілого в тому числі з тим, що місце події буде оглянуто. Хоча б для того, аби пересвідчитися, що злочинна подія дійсно мала місце.

Крім цього, Судом оцінено, що під час досудового розслідування та розгляду справи в судах першої, апеляційної чи касаційної інстанцій жодних скарг на те, що огляд його автомобіля було проведено всупереч його волі, потерпілий не заявляв.

Слід зазначити, що при розгляді вказаної справи скаргу захисника було задоволено у частині, що стосувалась недопустимості огляду транспортного засобу засуджених, проведеного за відсутності захисників та без чітко вираженої добровільної згоди.

Судом констатовано, що на момент проведення огляду засуджені були затримані, однак їм вчасно не було роз'яснено їхні права та забезпечено право на правову допомогу. За таких обставин не можна стверджувати, що вони надали добровільну та інформовану згоду на огляд їх автомобіля. Оскільки стороною обвинувачення не доведено, що даючи таку згоду, - навіть якщо припустити, що її було надано усно, - володілець автомобіля був здатен усвідомлювати правові наслідки такої згоди.

В цілому, вказані правові позиції Верховного Суду є доволі обґрунтованими, оскільки дозволяють розмежувати випадки, коли дозвіл суду на проведення слідчої дії виконує реальну функцію захисту прав та інтересів особи, а не носить формальний характер.

Читайте статтю: Геннадій Нікішов: Арешт майна вилученого під час обшуку

Як висновок, слід підкреслити наступні положення та рекомендації:

1. За загальним правилом огляд житла чи іншого володіння особи, проведений за добровільною згодою особи, яка ними володіє, не потребує подальшого звернення до суду за отриманням відповідного дозволу на проведення слідчої дії.
2. Винятком є випадок, коли внаслідок огляду вилучено речі, які можуть бути доказом винуватості володільця житла чи іншого володіння особи. У такому випадку звернення до суду за отриманням дозволу є доцільним, інакше доводи підозрюваного/обвинуваченого про порушення недоторканості житла та права на захист спростувати вкрай складно.
3. Вирішення питання про те, чи була згода на огляд добровільною, залежить не тільки від форми надання такої згоди, але й від супутніх обставин. Зокрема, суд оцінює, за чиєю ініціативою проводиться слідча дія, чи має володілець житла чи приміщення умови для вільного волевиявлення щодо допуску працівників правоохоронних органів до свого володіння, чи роз’яснено особі право на захист та можливі наслідки проведення огляду.
4. Письмова форма є найбільш універсальним способом фіксації добровільної згоди особи на огляд її володіння, тому працівникам правоохоронних органів доречно отримувати її у такому вигляді. Однак відсутність письмово оформленої згоди не призводить до автоматичного визнання слідчої дії та її результатів недопустимими.
5. За наявності сумнівів у добровільності наданої особою згоди на огляд, доречним стане допит цієї особи у суді з цього приводу.

Автор статті: Станіслав Петренко, прокурор Київської місцевої прокуратури

Читайте статтю: Згода потерпілого при укладенні угоди про визнання винуватості: практичні узагальнення прокурора

[1] http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74842515

[2] http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77684989

[3] http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80224144