Обрання суддів МКС: що сталось з кандидатом від України

5 серпня Дорадчий комітет з номінування суддів Міжнародного кримінального суду (МКС) визнав кандидата від України Лева Кишакевича таким, що не відповідає кваліфікаційним вимогам для посади судді. Комітет позитивно оцінив 30 років його досвіду, суддівську і прокурорську практику. Але мовний бар'єр на співбесіді не дозволив комітету оцінити його по суті.

На жаль, це рішення значно знижує шанси українського судді потрапити до МКС, хоч і не виключає їх.

Але як так взагалі сталося, якщо за чотири місяці до цього, 8 квітня, Офіс Президента опублікував на своєму сайті фразу про "високий рівень володіння ними робочими мовами Міжнародного кримінального суду"?

Стаття 4 Указу № 206/2026 поклала мовне тестування на Міністерство закордонних справ. 20 березня його провів Центр мовної підготовки Дипломатичної академії. Римський статут вимагає "excellent knowledge of and be fluent in", і перевіряють це дев'ять членів комітету у фаховій розмові про міжнародне кримінальне право. Виходить, що МЗС підтвердив мовний рівень, а МКС - ні?

Загалом за співпрацю з МКС відповідає МЗС. Там є цілі департаменти і дипломати, які ведуть саме цей трек.

Україна ратифікувала Римський Статут у 2024 році. Але про конкурс на вибір судді МКС чомусь згадали тільки на початку 2026.

Кандидата визначили 8 квітня. Далі були місяці, за які МЗС мало б готувати його до співбесіди з комітетом і проводити виборчу кампанію. Але, схоже, ніхто цим не займався і Кишакевича кинули напризволяще.

Або держава вирішила "забити" на цей конкурс, або ті, хто відповідали за його проведення, з тріском це провалили.

Що ж далі? Замінити кандидата, на жаль, вже неможливо: період номінацій закрився 10 травня. Оцінки комітету є рекомендаційними, але Незалежний експертний огляд системи Римського статуту прямо радить державам не голосувати всупереч жодному їх елементу.

Крім того, у жовтні або листопаді Бюро Асамблеї проводить публічні круглі столи з усіма кандидатами робочими мовами Суду, з відео на сайті Асамблеї. І те, що сьогодні є рядком у звіті, стане записом для всіх 125 держав. Тож: або знімати кандидатуру і чесно пояснити, чому припустилися помилки, або розбирати причини провалу…

Насправді ця історія не про одну людину. Вона про всю систему і відповідальність.

Попереду - номінування кандидатів до Міжнародного суду ООН, Спеціального трибуналу, компенсаційної комісії, інших органів. І поки за такі помилки ніхто не відповідає особисто, все повториться.

Ціну ж за це платить український народ, який тринадцятий рік веде війну за виживання. Якому держава чотири роки обіцяла відповідальність за воєнні злочини. Але тепер у документі Асамблеї Україна виглядає країною, що не змогла підготувати конкурс і організувати мовний іспит для свого кандидата.