Нотаріус відмовляє у нотаріальній дії у всіх випадках, якщо особа, яка звернулась щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників (ВС КЦС справа №757/22958/19-ц від 16.06.2021 р.)

Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Ще в 2018 році, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» у Закон України «Про нотаріат», була внесена норма згідно якої, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії (щодо відчуження майна), якщо особа внесена до Єдиного реєстру боржників. Щоправда, в тій редакції норми, містилося ще неоднозначне доповнення «… до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці». Це доповнення і допустило неоднозначне тлумачення позивачем у цьому спорі, підстав для відмови йому у вчиненні нотаріальної дії щодо відчуження майна.

Однак, «збиваюче з пантелику» «зокрема за аліменти», було видалено законодавцем у 2020 році. Разом з тим, рішення висвітлює одностайність практики та законодавчого регулювання в цьому питанні.

Фабула судового акту: З метою нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу своїх об`єктів нерухомого майна, позивач звернувся до нотаріуса. Проте, нотаріус відмовив йому на підставі п. 8-1 статті 49 Закону України «Про нотаріат» і статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у зв`язку із внесенням позивача до Єдиного реєстру боржників.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в автоматизованій системі виконавчих проваджень та в Єдиному реєстрі боржників знаходяться відомості про три виконавчі провадження стосовно позивача.

Рішенням районного суду залишеним без змін постановою апеляційним судом, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Суди мотивували тим, що позовні вимоги недоведені та необґрунтовані - оскільки на час вчинення нотаріальної дії, в Єдиному реєстрі боржників була відображена актуальна інформація щодо позивача, як боржника за невиконаним майновим зобов'язанням.

У касаційній скарзі позивач аргументував тим, що підстава для відмови стосується тільки осіб, внесених до Єдиного реєстру боржників виключно за виконавчим провадженням про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці. А він - нібито - не є боржником за грошовими вимогами стягувача, а є тільки майновим поручителем, який відповідає в межах майна, переданого в іпотеку. Що судом першої інстанції не взято до уваги, що арешт накладений лише на предмет іпотеки. На будинок та земельну ділянку, якими мав намір розпорядитися позивач, арешт не накладено.

ВС КЦС відмовив у задоволенні касаційної скарги та не прийняв доводи позивача. Рішення попередніх судів залишив без змін.

Рішення мотивував наступним: Згідно частини першої статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час відмови у вчиненні нотаріальної дії) Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Відповідно до пункту 8-1 частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, яка діяла на час відмови у вчиненні нотаріальної дії) нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо, особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

Тлумачення пункту 8-1 частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, яка діяла на час відмови у вчиненні нотаріальної дії) свідчить, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у всіх випадках, якщо особа, яка звернулась з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників. Законодавець не пов`язував відмову у вчиненні нотаріальної дії із тим, що видавався виконавчий лист на звернення стягнення на іпотеку і особа була іпотекодавцем, а не боржником за основним зобов'язанням. Тобто, цивілістичне розмежування статусу боржника та іпотекодавця не було покладено в основу для формулювання підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії, оскільки відмова у вчиненні нотаріальної дії залежить тільки від внесення особи до Єдиного реєстру боржників.

Отже у цій справі: Встановивши, що на момент звернення з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного йому майна, позивач був внесений до Єдиного реєстру боржників, суди зробили правильний висновок, що нотаріус діяв в межах наданих законом повноважень та обгрунтовано відмовили в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною відмови у вчиненні нотаріальних дій.

Аналізуйте судовий акт: Відомості про обтяження рухомого майна можуть вноситися до Державного реєстру обтяжень рухомого майна як на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи так і на підставі рішення суду (ВС/ВП № 640/4301/17 від 27 березня 2019 р.);

Договір купівлі-продажу прав вимоги є підставою для внесення змін до обтяження (запису про іпотеку) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ВС/КАС,справа №826/6071/16, 11.04.18);

Велика палата ВС: Позов про скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно слід розглядати за правилами цивільного судочинства (Велика палата ВС від 17 квітня 2018 р. у справі № 815/6956/15);

При державній реєстрації права власності на майновий пай державна реєстрація права власності за попереднім правонабувачем НЕ є обов’язковою (Вінницький ААС № 802/3684/14-а від 04.03.2015).

Постанова

Іменем України

16 червня 2021 року

м. Київ

справа № 757/22958/19-ц

провадження № 61-12026св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коба Наталія Володимирівна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану представником ОСОБА_2 , на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року у складі судді Ільєвої Т. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2020 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коби Н. В. про визнання протиправною відмови у вчиненні нотаріальної дії та зобов'язання вчинити дії.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є власником жилого будинку по АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 6322887501:01:001:0038, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на жилий будинок і господарські будівлі від 25 грудня 2012 року та державним актом на право власності на земельну ділянку від 19 листопада 2004 року. 16 квітня 2019 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Коби Н. В. з метою нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу зазначених об`єктів нерухомого майна, проте отримав відмову на підставі частини 8-1 статті 49 Закону України «Про нотаріат» і статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у зв`язку із внесенням позивача до Єдиного реєстру боржників. 17 квітня 2019 року відповідачем винесено постанову № 96 про відмову у вчиненні даної нотаріальної дії. В автоматизованій системі виконавчих проваджень та в Єдиному реєстрі боржників знаходяться відомості про три виконавчі провадження стосовно ОСОБА_1 за номерами № 53243479 , № 55818368, № 58205264, які було відкрито на підставі виконавчого документа, виданого Селидівським міським судом Донецької області у справі № 242/1025/15-ц. Проте вказував, що всі виконавчі провадження є завершеними на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

ОСОБА_1 просив:

визнати протиправною відмову приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коби Н. В. у вчиненні нотаріальної дії з посвідчення правочину з відчуження належного ОСОБА_1 на праві власності майна: жилого будинку і господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 6322887501:01:001:0038, що знаходиться по АДРЕСА_1 ;

зобов`язати ПН КМНО Кобу Н. В. вчинити нотаріальну дію з посвідчення правочину з відчуження належного позивачу на праві власності вказаного майна.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 липня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позовні вимоги недоведені та необґрунтовані. Нотаріус Київського міського нотаріального округу Коба Н. В. діяла в межах повноважень, наданих їй законом. Станом на час вчинення нотаріальної дії в Єдиному реєстрі боржників була відображена актуальна інформація щодо ОСОБА_1 , як боржника за невиконаним майновим зобов`язанням. Виконавче провадження відносно ОСОБА_1 не закінчено, заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 04 серпня 2015 року не виконано, відомості з Єдиного реєстру боржників відносно позивача не виключено. Окрім того, на час розгляду справи відносно ОСОБА_1 відкрито ще 3 виконавчі провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, підписану представником ОСОБА_2 , в якій просить рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що положення частини 8-1 статті 49 Закону України «Про нотаріат» та пункт 12 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» стосується тільки осіб, внесених до Єдиного реєстру боржників виключно за виконавчим провадженням про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці. ОСОБА_1 не є боржником за грошовими вимогами стягувача, а є тільки майновим поручителем, який відповідає в межах майна, переданого в іпотеку. Відсутні і відомості в окремому розділі Єдиного реєстру боржників «Заборгованість по аліментах». Судом першої інстанції не взято до уваги, що арешт накладений лише на предмет іпотеки. На будинок та земельну ділянку, якими мав намір розпорядитися позивач, арешт не накладено. Також відсутні будь-які обтяження рухомого майна позивача.

Суди не врахували, що відносно позивача не було відкрито виконавчого провадження про стягнення грошових коштів, або про стягнення аліментів та не дослідили обставини справи, які стосуються виконавчих проваджень, відкритих на підставі рішення Селидівського міського суду Донецької області від 04 серпня 2015 року, а саме те, що позивач є майновим поручителем за кредитним договором про надання стабілізаційного кредиту №04 від 21 листопада 2013 року, укладеного між НБУ та ПАТ «Банк Камбіо». Виконання вказаного рішення суду неможливо, оскільки майно знаходиться у м. Донецьку. Стверджує, що після відкриття виконавчого провадження на вказані квартири накладений арешт, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 175613918 та № 175613039. Проте, на будинок та земельну ділянку, якими мав намір розпорядитися позивач арешт не накладено, а також відсутні будь-які обтяження рухомого майна позивача, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 175612409 та витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 61083305.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 02 вересня 2020 року зазначено, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 04 серпня 2015 року Селидівським міським судом Донецької області було ухвалено заочне рішення по справі № 242/1025/15-ц, яким звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 54,4 кв. м; квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 66,7 кв. м, які були передані в іпотеку за Іпотечним договором від 05 грудня 2013 року за реєстровим № 1663.

На підставі даного рішення суду відкрито виконавчі провадження № 53243479, № 55818368, № 58205264, які були завершені на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з неможливістю здійснити заходи примусового виконання щодо арешту та опису майна боржника, яке знаходиться в місті Донецьку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внесений до Єдиного реєстру боржників.

ОСОБА_1 є власником жилого будинку по АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 6322887501:01:001:0038, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на жилий будинок і господарські будівлі від 25 грудня 2012 року та державним актом на право власності на земельну ділянку від 19 листопада 2004 року.

Позивач 16 квітня 2019 року звернувся до приватного нотаріуса Коби Н. В. з метою нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу зазначених об`єктів нерухомого майна.

Приватним нотаріусом Кобою Н. В. винесено постанову від 17 квітня 2019 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії на підставі частин 8-1 статті 49 Закону України «Про нотаріат» і статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у зв`язку з тим, що позивача внесено до Єдиного реєстру боржників, а саме: нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу належних позивачу на праві власності об`єктів нерухомого майна.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (статті 50 Закону України «Про нотаріат»).

Тлумачення статті 50 Закону України «Про нотаріат» свідчить, що слід розмежовувати оскарження: 1) нотаріальної дії, 2) відмови у вчиненні нотаріальної дії; 3) нотаріального акта.

Згідно частини першої статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час відмови у вчиненні нотаріальної дії) Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів (частина сьома статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час відмови у вчиненні нотаріальної дії).

Відповідно до пункту 81 частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, яка діяла на час відмови у вчиненні нотаріальної дії) нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо, особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

Тлумачення пункту 81 частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, яка діяла на час відмови у вчиненні нотаріальної дії) свідчить, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у всіх випадках, якщо особа, яка звернулась з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників. Законодавець не пов`язував відмову у вчиненні нотаріальної дії із тим, що видавався виконавчий лист на звернення стягнення на іпотеку і особа була іпотекодавцем, а не боржником за основним зобов`язанням. Тобто, цивілістичне розмежування статусу боржника та іпотекодавця не було покладено в основу для формулювання підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії, оскільки відмова у вчиненні нотаріальної дії залежить тільки від внесення особи до Єдиного реєстру боржників.

Встановивши, що на момент звернення з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного йому майна, позивач був внесений до Єдиного реєстру боржників, суди зробили правильний висновок, що нотаріус діяв в межах наданих законом повноважень та обгрунтовано відмовили в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною відмови у вчиненні нотаріальних дій.

Тому колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, тільки у випадку, якщо, особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників як боржник за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці та те, що позивач не є боржником за грошовими вимогами стягувача, а є тільки майновим поручителем, який відповідає в межах майна, переданого в іпотеку.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не дослідили обставини справи в частині змісту виконавчих проваджень не обґрунтовані, оскільки пунктом 8-1 статті 49 Закону України «Про нотаріат» охоплюються всі випадки підстав внесення до Єдиного реєстру боржників.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 473/1878/19 (провадження № 61-20469сво19) зроблено висновок, що «суд не може підміняти орган, до повноважень якого належить прийняття рішення, яке є предметом оскарження, приймати замість нього своє рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта…Тобто суд не може зобов`язувати нотаріуса вчиняти дії щодо вирішення питань, які безпосередньо належать до його компетенції. У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій, відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, виходили з того, що дії нотаріуса та оскаржена постанова відповідають вимогам чинного законодавства, тому немає підстав для визнання незаконною та скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню і вимога позивача про зобов`язання нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом. При цьому суди не звернули увагу на те, що суд не може зобов`язувати нотаріуса вчиняти дії щодо вирішення питань, які безпосередньо належать до його компетенції. Таким чином, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом слід відмовити з вказаної підстави. Нотаріус вносить відповідну інформацію у Спадковий реєстр на підставі рішення суду про визнання його дій неправомірними чи у зв`язку зі скасуванням судом постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії».

При відмові в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання нотаріуса вчинити дії щодо посвідчення правочину, суди не врахували, що суд не може зобов`язувати нотаріуса вчиняти дії щодо вирішення питань, які безпосередньо належать до його компетенції, тому судові рішення в цій частині слід змінити в мотивувальній частині. Проте суди зробили правильний висновок про відмову в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання нотаріуса вчинити дії щодо посвідчення правочину.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 473/1878/19 (провадження № 61-20469сво19) колегія суддів вважає, що судові рішення частково ухвалені без додержання норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання нотаріуса вчинити нотаріальну дію змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови; в іншій частині залишити без змін.

Оскільки Верховний Суд змінює судові рішення в частині, але виключно у частині мотивів їх прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 ,задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коба Наталію Володимирівну вчинити нотаріальну дію з посвідчення правочину змінити, виклавши їх мотивувальні частині в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов

3138
Переглядів
0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
Популярні події
ЕСПЧ
0