Невказання складових розміру вимог, що підлягають стягненню, унеможливлює задоволення позову про звернення стягнення на предмет застави. (ВС КЦС №521/16624/23 від 12.01.2026 р.)

Фабула судового акту: Автосалон звернувся до суду до власниці авто, яка взяла автомобіль у кредит - з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави. Позовну заяву автосалон мотивував тим, що рахунки на оплату чергових (щомісячних) платежів за березень 2022 року - лютий 2023 року, відповідачка не сплатила. Невиконання відповідачкою своїх обов`язків з повернення кредиту, призвело до заборгованості.

При цьому, відповідачці вже було направлено вимогу про сплату заборгованості - за неоплати якої - необхідно було достроково повернути всю суму кредиту. Вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту вона не виконала.

Оскільки зобов`язання відповідачки за кредитним договором було забезпечено заставою, на придбаний автомобіль марки VW, модель VW Touareg Elegance, то автосалон зареєстрував у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет обтяження, що підтверджував витягом з Державного реєстру обтяжень, рухомого майна. Цим же витягом підтверджується відсутність інших обтяжувачів предмета застави. Водночас і після цього, зобов`язання відповідачка не виконала, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Тому автосалон просив і стягнути на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі (станом на 26 лютого 2023 року) 499 307,17 грн, і у рахунок часткового погашення заборгованості звернути стягнення на предмет застави.

Проте, судом першої інстанції йому було повністю відмовлено у задоволенні вимог до боржниці. В той же час, частково задовольняючи позов про стягнення заборгованості, суд апеляційної інстанції самостійно розрахував іншу суму заборгованості до стягнення у сумі 305 473,79 грн станом на 26 лютого 2023 року. Погодившись з висновками суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет застави, суд апеляційної інстанції вказав, що відсутність складових розміру вимог, що підлягають стягненню, унеможливлює задоволення позову.

Автосалоном була подана касаційна скарга. Цікавим у цій справі є висновок ВС стосовно неможливості звернення стягнення на предмет застави, за відсутності складових розміру вимог, що підлягають стягненню. ВС вказав:

Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно з частиною першою статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (частини перша, друга статті 590 ЦК України).

Застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи (частина перша статті 27 Закону України «Про заставу»).

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Відповідно до частини другої статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

1. загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;
2. опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;
3. заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;
4. спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;
5. пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;
6. початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Отже у цій справі: Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у частині відмови позову про звернення стягнення на предмет застави, вказав, що розмір визначеної позивачем заборгованості у сумі 499 307,17 грн, з урахуванням її невідповідності розрахунку заборгованості та без зазначення складових розміру вимоги, що підлягає сплаті з вартості предмета забезпечувального обтяження, позивач не довів. При цьому суд апеляційної інстанції оголошував перерву для надання складових визначеного позивачем розміру заборгованості, який не було надано. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у сукупності з наведеним неможливо задовольнити вимогу про звернення стягнення на предмет застави у рахунок часткового погашення заборгованості.

І ВС погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що суд апеляційної інстанції встановив виконання позивачем вимог частини першої статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», однак був позбавлений можливості виконати імперативну норму пункту 1 частини другої статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», а саме вказати у судовому рішенні визначені складові загального розміру вимог, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження.

Аналізуйте судовий акт: Звернення стягнення на заставлене рухоме майно (успадковані авто) в судовому порядку можливе шляхом передачі рухомого майна у власність обтяжувача, а не шляхом визнання за ним права власності (ВП ВС №645/6151/15-ц від 13.07.2022 р.);

Чи правомірне застосування податкової застави до іпотечного майна? (ВС ОП КАС справа №813/3676/16 від 19.01.2021 р.);

Відсутність згоди заставодержателя на відчуження заставленого майна є підставою для визнання такого правочину недійсним (ОП КГС ВС у справі №910/3425/20 від 21.05.2021, ВІДСТУП ВІД ПОЗИЦІЇ);

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно. (ВС КЦС №463/2517/22 від 09.09.2024 р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року

м. Київ

справа № 521/16624/23

провадження № 61-8003св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 05 лютого 2025 року, ухвалене у складі судді Черниш О. Л., та постанову Херсонського апеляційного суду від 20 травня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів: Склярської І. В., Воронцової Л. П., Кутурланової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі - ТОВ «Порше Мобіліті») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави.

Позовну заяву ТОВ «Порше Мобіліті» мотивувало тим, що 25 квітня 2019 року між ним та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 50017169 з додатками на підставі якого відповідачу надано кредит у сумі 879 090,88 грн та додатковий кредит у сумі 259 112,00 грн строком на 48 місяців зі сплатою процентів за користування кредитом для купівлі автомобіля марки VW, модель VW Touareg Elegance 3.0 V6 101. кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2.957 куб. см, 2019 року випуску та сплати страхових платежів. Умовами кредитного договору сторони погодили, повернення кредиту у терміни, встановлені графіком погашення кредиту, яким передбачено щомісячну сплату чергових платежів на відповідну дату поточного місяця.

Позивач указував, що до 10 числа кожного місяця надсилав відповідачці рахунки для сплати чергового платежу відповідно до графіка погашення кредиту.

Виставлені відповідно до пункту 1.4.2 загальних умов договору рахунки на оплату чергових (щомісячних) платежів за березень 2022 року - лютий 2023 року, відповідачка не сплатила. Невиконання відповідачкою своїх обов`язків з повернення кредиту, призвело до заборгованості у розмірі 305 473,79 грн.

30 листопада 2022 року відповідачці направлено вимогу про сплату заборгованості у розмірі 193 833,38 грн, в іншому випадку необхідно було достроково повернути всю суму кредиту.

Вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту відповідачка не виконала.

Позивач указував, що зобов`язання відповідачки за кредитним договором забезпечено заставою, згідно з умовами договору застави, укладеного 25 квітня 2019 року між сторонами. Відповідачка надала у заставу автомобіль марки VW, модель VW Touareg Elegance 3.0 V6 TDI, кузов НОМЕР_2 , об`єм двигуна 2 957 куб. см, 2019 року випуску.

12 грудня 2022 позивач зареєстрував у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет обтяження, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень, рухомого майна від 12 грудня 2022 року. Цим же витягом підтверджується відсутність інших обтяжувачів предмета застави.

Після реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, зобов`язання відповідачка не виконала, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

ТОВ «Порше Мобіліті» просило суд:

- стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором від 25 квітня 2019 року № 50017169 у розмірі (станом на 26 лютого 2023 року) 499 307,17 грн;

- у рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором від 25 квітня 2019 року № 50017169, розмір якої станом на 26 лютого 2023 року становить 499 307,17 грн, звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки VW, модель VW Touareg Elegance 3.0 V6 TDI, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2.957 куб. см, 2019 року випуску, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», встановивши його початкову вартість на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;

- стягнути з відповідачки відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 05 лютого 2025 року відмовлено ТОВ «Порше Мобіліті» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення кредитної заборгованості у сумі 499 307,17 грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що розрахунок заборгованості не підтверджує наявність заборгованості у розмірі 499 307,17 грн, яку ТОВ «Порше Мобіліті» просить стягнути з відповідачки.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про звернення стягнення на предмет застави, суд першої інстанції виходив з того, що невстановлення факту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, а також факту надіслання іншим обтяжувачам повідомлення про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет застави, свідчить про недотримання позивачем процедури звернення стягнення на заставлене майно.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що договором застави не передбачено право заставодержателя одночасно стягувати в судовому порядку заборгованість за кредитним договором, укладеним саме з метою купівлі транспортного засобу (предмету застави), та звертатися до суду із позовом про зверненням стягнення на предмет застави. Вказане, у разі задоволення обох позовних вимог одночасно, по своїй суті є фактично подвійним стягненням заборгованості на користь позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 20 травня 2025 року апеляційну скаргу ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 05 лютого 2025 року

в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення кредитної заборгованості скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення вимоги про стягнення кредитної заборгованості.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» заборгованість за кредитним договором № 50017169 від 25 квітня 2019 року у розмірі 305 473,79 грн станом на 26 лютого 2023 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 4 582,14 грн та

в розмірі 5 499,79 грн (по апеляційній інстанції).

Стягнуто з ТОВ «Порше Мобіліті» в дохід держави судовий збір у сумі 2 907,47 грн (по першій інстанції) та в розмірі 1 244,85 грн (по апеляційній інстанції).

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Частково задовольняючи позов про стягнення заборгованості, суд апеляційної інстанції надав оцінку зібраним судом першої інстанції доказам (розрахунку заборгованості та зведеної облікової виписки за кредитним рахунком клієнта), уважав доведеним наявність заборгованості за кредитом у сумі 305 473,79 грн станом на 26 лютого 2023 року. Пославшись на судову практику Верховного Суду, вказав, що суд першої інстанції, за наявності невідповідності заявленого розміру наданим доказам, має здійснити свій розрахунок.

Погодившись з висновками суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет застави, суд апеляційної інстанції вказав, що відсутність складових розміру вимог, що підлягають стягненню, унеможливлює задоволення позову. Задоволення вимог за дійсним основним зобов`язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов`язанням. Проте, зазначене посилання суду першої інстанції не вплинуло на правильність відмови у задоволенні наведеної позовної вимоги.

Відмовляючи позивачу у стягненні витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що положення укладеного між сторонами договору та акт наданих послуг не дають підстав для висновку, що адвокатське об`єднання надало той обсяг послуг, які просить стягнути позивач у цій справі.

Короткий зміст касаційної скарги

У червні 2025 року ТОВ «Порше Мобіліті» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 05 лютого 2025 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 20 травня 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило суд скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ухвалити в цій частині нове про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

03 липня 2025 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу ТОВ «Порше Мобіліті» залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

11 липня 2025 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Херсонського міського суду Херсонської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У липні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

На підставі розпорядження заступника керівника Верховного Суду та у зв`язку з відставкою судді Гулька Б. І., 04 грудня 2025 року сформовано протокол повторного автоматизованого розподілу судової справ, визначено склад суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеник Д. Д., Черняк Ю. В.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скаргамотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 761/41266/19 (провадження № 61-20500св21), від 06 липня 2022 року у справі № 760/10978/17 (провадження № 61-11005св21).

Заявник не погоджується з розміром заборгованості за кредитом, визначеним судом апеляційної інстанції. За період з грудня 2022 року до липня 2023 року у відповідачки виникла заборгованість з дострокового повернення кредиту у розмірі 193 833,38 грн.

Стверджує, що виконав вимоги закону, зареєстрував у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет обтяження, що дає право позивачу звернути стягнення на рухоме майно, оскільки відповідачка не повернула суму кредиту в повному обсязі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 квітня 2019 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 50017169, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у розмірі 879 090, 88 грн - сума кредиту, та 259 112, грн - сума додаткового кредиту, з річною змінюваною ставкою відповідно до пункту 2.1 загальних умов кредитування - 22,99 %, реальною процентною ставкою - 27,42 %, із загальною вартістю кредиту - 1 638 277,67 грн, строк кредитування 48 місяців.

Згідно з графіком погашення кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору, ОСОБА_1 мала сплатити кредитні кошти разом із процентами у період з 15 травня 2019 року до 15 квітня 2023 року. Графік містить дату платежу, суму платежу за розрахунковий період, суму до погашення за кредитом, додатковим кредитом, процентами за кредитом та додатковим кредитом, визначено суми залишку.

Відповідно до пункту 1.4.2 загальних умов кредитування до 10 числа кожного місяця ТОВ «Порше Мобіліті» надсилає позичальнику відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до графіка погашення кредиту. Черговий платіж підлягає сплаті у строк, визначений графіком погашення кредиту.

Відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного 25 квітня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юг-Авто» та ОСОБА_1 , остання стала власником автомобіля марки VOLKSWAGEN Touareg DENA SBT, кузов НОМЕР_1 , двигун НОМЕР_3 , колір - сірий металік Siliziumgrau, рік випуску - 2019, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

25 квітня 2019 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 укладений договір застави № 50017169, де предметом застави виступив автомобіль VOLKSWAGEN Touareg DENA SBT, державний номерний знак НОМЕР_5 , кузов НОМЕР_1 , двигун НОМЕР_3 , колір - сірий металік Siliziumgrau, рік випуску - 2019.

Відповідно до пункту 1.1 договору застави, за домовленістю сторін заставна вартість предмета застави становить 2 197 727,20 грн.

Згідно з пунктом 2.1.1 договору застави, у разі невиконання заставодавцем зобов`язань за договором (кредиту), заставодержатель має право задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги у порядку, зазначеному пункту 5 цього договору, у повному обсязі, включаючи основну суму боргу, проценти за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, неустойки, необхідні витрати на отримання предмета застави та його реалізацію.

Пунктом 5 договору застави передбачено порядок задоволення вимог заставодержателя, у тому числі шляхом: добровільної передачі предмета застави у власність заставодержател; здійснення нотаріусом відповідного виконавчого напису; за рішенням суду.

12 грудня 2022 року ТОВ «Порше Мобіліті» зареєструвало в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет обтяження, що підтверджується витягом від 12 грудня 2022 року № 81626015.

Витяг містить відомості, що до реєстраційного запису Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено зміни; змінено: 12 грудня 2022 реєстратором; документ-підстава: кредитний договір, серія та номер 4990, виданий 25 квітня 2019 року, тип зміни: зміна обтяження. Відомості щодо наявності чи відсутності інших обтяжувачів предмета застави, зазначений витяг не містить.

ТОВ «Порше Мобіліті» звернулося до суду з позовом у червні 2023 року, тобто після закінчення строку, на який було видано кредит. Визначення позивачем частини суми заборгованості у розмірі 193 833,38 грн, як дострокової, не ґрунтується на положеннях договору та нормах ЦК України.

ТОВ «Порше Мобіліті» надало суду першої інстанції: розрахунок заборгованості за кредитним договором та зведену облікову виписку за кредитним рахунком ОСОБА_1 .

У розрахунку заборгованості за кредитним договором та зведеній обліковій виписці, ТОВ «Порше Мобіліті» зазначило виставлені до сплати рахунки за період з 26 квітня 2019 року до 15 лютого 2023 року у загальній сумі 1 317 624,48 грн, із яких сплачено суму у розмірі 1 012 150,69 грн, несплаченими залишилися рахунки позивача за період з 15 березня 2022 року до 15 лютого 2023 року у загальній сумі 305 473,79 грн.

Встановлено, що щомісячні суми рахунків, які позикодавець виставляв ОСОБА_1 для сплати та які зазначені у розрахунку заборгованості та зведеній обліковій виписці з червня 2020 року є іншими, ніж зазначені у графіку погашення, який є частиною договору.

08 грудня 2022 року ТОВ «Порше Мобіліті» направило ОСОБА_1 вимогу щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором від 30 листопада 2022 року вих №50017169, в якому зазначило що станом на поточну дату розмір заборгованості становить 490 870,57 грн, із яких: дострокове повернення невиплаченої суми кредиту, що станом на поточну дату становить 193 833,38 грн; несплачені чергові платежі (прострочені проценти та прострочена сума основного боргу) - 297 037,19 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ТОВ «Порше Мобіліті» не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції у незмінній апеляційним судом частині та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статей 525-526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно із статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено договором кредиту і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18)).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 30 листопада 2022 року позивач пред`явив досудову вимогу позичальнику. Отже, з урахуванням зміни строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором, позивач утратив право нараховувати проценти та штрафні санкції з 30 листопада 2022 року. При цьому строк останнього платежу, згідно з графіком погашення кредиту, - 15 квітня 2023 року.

Встановлення строку дії кредитного договору має важливе значення для правильного вирішення справи з огляду на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Частково задовольняючи позов ТОВ «Порше Мобіліті» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд апеляційної інстанції надав оцінку поданим позивачем доказам: розрахунку заборгованості за кредитним договором, зведеній обліковій виписці за кредитним рахунком клієнта ОСОБА_1 , та дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач довів належними та допустимими доказами, що сума заборгованості за період з 15 березня 2022 року до 15 лютого 2023 року (з урахуванням вимог статті 13 ЦПК України) становить 305 473,79 грн.

Отже, суд апеляційної інстанції самостійно визначив суму заборгованості, виходячи із поданих сторонами доказів, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 22 червня 2022 року у справі № 296/7213/15 (провадження № 61-10125св21), від 14 травня 2024 року у справі № 759/1779/18 (провадження № 61-2242св24).

При цьому, з урахуванням вимог статей 12 81 ЦПК України, суд апеляційної інстанції спростував доводи позивача про доведеність заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором у період з 15 березня 2023 року до 15 квітня 2023 року у сумі 193 833,38 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, доводи касаційної скарги цих висновків не просовують.

Щодо звернення стягнення на предмет застави

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно з частиною першою статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (частини перша, друга статті 590 ЦК України).

Застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи (частина перша статті 27 Закону України «Про заставу»).

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Відповідно до частини другої статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: 1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; 2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; 3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; 4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; 5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; 6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у частині відмови позову про звернення стягнення на предмет застави, вказав, що розмір визначеної позивачем заборгованості у сумі 499 307,17 грн, з урахуванням її невідповідності розрахунку заборгованості та без зазначення складових розміру вимоги, що підлягає сплаті з вартості предмета забезпечувального обтяження, позивач не довів. При цьому суд апеляційної інстанції оголошував перерву для надання складових визначеного позивачем розміру заборгованості, який не було надано. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у сукупності з наведеним неможливо задовольнити вимогу про звернення стягнення на предмет застави у рахунок часткового погашення заборгованості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що суд апеляційної інстанції встановив виконання позивачем вимог частини першої статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», однак був позбавлений можливості виконати імперативну норму пункту 1 частини другої статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», а саме вказати у судовому рішенні визначені складові загального розміру вимог, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження.

Доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 761/41266/19 (провадження № 61-20500св21), від 06 липня 2022 року у справі № 760/10978/17 (провадження № 61-11005св21), є необґрунтованими, оскільки встановлені судами у цих справах фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є іншими ніж у справі, яка переглядається. У зазначеній справі суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Крім того, вказані висновки не суперечать висновкам цієї постанови

Так, у справі № 760/10978/17 суди встановили, що позичальник, яка передала в заставу спірний автомобіль, а в подальшому без згоди заставодержателя відчужила його, порушила умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість.

Натомість у справі, яка є предметом касаційного перегляду, автомобіль позичальником не відчужувався, а вид складових заборгованості, яку самостійно визначив суд, та у рахунок якої слід було звернути стягнення на заставне майно, позивач ТОВ «Порше Мобіліті» не надав суду.

Суд апеляційної інстанції виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі, правильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин.

У касаційній скарзі не наведено доводів про свою незгоду з висновками суду апеляційної інстанції щодо відмови у відшкодуванні витрат на правову допомогу, не зазначено жодної підстави касаційного оскарження судового рішення у частині цих висновків, а суд касаційної інстанції обмежений доводами касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення у незмінній апеляційним судом частині та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 05 лютого 2025 року у незміненій апеляційним судом частині та постанову Херсонського апеляційного суду від 20 травня 2025 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк