Чи правомірне застосування податкової застави до іпотечного майна? (ВС ОП КАС справа №813/3676/16 від 19.01.2021 р.)

Ця справа, що дійшла до Верховного Суду у складі об’єднаної палати Касаційного адміністративного суду (ВС ОП КАС) цікава з двох причин. В першу чергу, тому що тут апеляційна інстанція знайшла підстави для одночасного існування іпотеки та податкової застави. Більш того, ВС КАС підтримав таку позицію. Однак, ОП КАС ВС – не погодилась із мотивами апеляційної інстанції (хоча залишила рішення в силі) та не знайшла підстав для відступу від попередньої позиції в питанні накладення обтяження на іпотечне майно, у вигляді податкової застави (ця попередня позиція висловлена в постанові ВС від 14.03.2018 р. у справі 806/1751/17). Позаяк, позивачу все одно відмовлено у звільненні майна від податкової застави - бо ОП ВС КАС не знайшло порушених інтересів у такого, адже не було надано відомостей про відступлення права вимоги з Державного реєстру речових прав. А як ми знаємо із загальної практики - відсутність порушення суб'єктивних прав особи, навіть у разі, коли рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень містять ознаки протиправності, унеможливлює досягнення завдань адміністративного судочинства.

Фабула судового акту: На майно передане в іпотеку (на забезпечення виконання кредиту наданого банком) - було накладено податкову заставу (за податковий борг - на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та акту опису майна, виданого податковою). До цього, як і після цього право вимоги на таке спірне майно (у вигляді єдиного майнового комплексу) неодноразово передавалося за договорами відступлення права вимоги. В черговий раз, особа, яка мала намір стати новим іпотекодержателем, побачила в реєстрі відомості про податкову заставу.

Так, маючи на меті звільнення майна від податкової застави та керуючись приписом про неможливість використання майна, наданого в іпотеку до цього іншим особам, в якості джерела погашення податкового боргу (пп. 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 Податкового кодексу України) – фінустанова, що на той момент володіла правом вимоги за договором іпотеки, подала позов.

У ході розгляду справи, позивачем заявлено клопотання про заміну позивача-іпотекодержателя на його правонаступника – іншу фінкомпанію – у зв’язку з відступленням права вимоги за договором іпотеки на користь такого нового позивача, за договором.

Як виявилося згодом, ВС ОП КАС не знайшло підстав для задоволення позову, оскільки цей новий позивач, не надав відомостей про відступлення права вимоги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що дало підстави ОП КАС ВС вважати порушення суб'єктивних прав позивача з боку відповідача відсутнім.

Цікаво – що суд першої інстанції, задовольнив позов частково, яким виключив спірний майновий комплекс із акту опису майна та звільнив його від податкової застави. Апеляційна інстанція ж – навпаки, відмовила у задоволенні позову (скасувавши рішення суду першої інстанції). Своє рішення мотивувала наступним:

- податкове законодавство не містить заборони щодо включення до податкової застави майна, яке перебуває в іпотеці. Окрім того, податкова зобов’язана зареєструвати податкову заставу на будь-яке майно, що перебуває у власності платника. Щодо наявності колізій норм Податкового кодексу України, а саме, що у податкову заставу може бути описано усе майно, в тому числі і те, яке перебуває в іпотеці, але останнє не може бути використано податковим органом як джерело погашення податкового боргу, то апеляційний суд зазначив, що ці норми регулюють різні питання, а тому жодної колізії немає;

- позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що він не зміг чи не зможе реалізувати своє право на задоволення своїх вимог за рахунок іпотечного майна у зв'язку із існуванням податкової застави;

- не надано доказів про наявність боргу за тим кредитом, на забезпечення якого надано майно в іпотеку, що у свою чергу, може виключати можливість та необхідність відчуження іпотечного майна для погашення такого боргу;

- позивач не є власником нерухомості, а тому не наділений правом звертатися до суду для виключення зазначеного майна з акта опису майна у податкову заставу.

При розгляді справи у КАС ВС, колегія суддів погодилась із рішенням суду апеляційної інстанції – бо на їх думку податковий орган правомірно включив в акт опису у податкову заставу майно, яке перебуває в іпотеці, оскільки право податкової застави виникає незалежно від наявності іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації. Після закінчення строку дії іпотечного договору або його виконання, іпотека є недійсною, відтак в порядку черговості виникає право вимоги на зареєстровані інші права та вимоги на нерухоме майно.

Таким чином, колегія суддів ВС КАС, дійшла думки, про необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні ВС у складі колегії суддів з іншої палати у справі № 806/1751/17 від 14.03.2018 р. та вирішила передати справу на розгляд об`єднаної палати (ОП).

Нагадаю, у постанові від 14.03.2018 р. у справі 806/1751/17, ВС дійшов висновку щодо відсутності у податкового органу правових підстав на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, оскільки податковий орган не є першочерговим обтяжувачем. У цьому рішенні, ВС КАС як раз погодилося із рішеннями попередніх судів, які скасували податкову заставу іпотечного майна.

Об’єднана палата КАС ВС, враховуючи всі обставини справи, вирішила:

- не відступати від висновку у постанові ВС КАС від 14.03.2018 р. у справі 806/1751/17;

- все ж таки відмовити позивачу у задоволенні позову: виключенні майна з акту опису і від звільнення із податкової застави. Але - постанову апеляційної інстанції змінити у мотивувальній частині щодо мотивів відмови у задоволенні позовних вимог.

Своє рішення ОП КАС ВС обґрунтувала наступним:

- пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

- адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень. Відсутність порушення суб'єктивних прав особи, навіть у разі, коли рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень містять ознаки протиправності, унеможливлює досягнення завдань адміністративного судочинства.

Тож - ОП КАС ВС погодилась з висновком суду апеляційної інстанції лише в частині відсутності у нового позивача права на звернення до суду. Які б юридично значимі дії не здійснювалися за наслідками відступлення прав за іпотечним договором – вказала ОП - відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Отже у цій справі: Новий позивач (що не довів реєстрацію себе іпотекодержателем в реєстрі) не наділений правом звернення до суду для виключення зазначеного майна з акту опису майна у податкову заставу, оскільки таке право вимоги про звільнення майна з податкової застави за встановлених обставин у останнього відсутнє. А тому не можливо робити висновків стосовно правомірності дій податкового органу по включенню до акту опису у податкову заставу майна, яке перебуває в іпотеці, та звільнення такого майна з податкової застави, оскільки реалізовані відповідачем дії і рішення не стосуються прав, свобод та інтересів позивача. Тому ОП КАС ВС не вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі 806/1751/17.

Тож, поки що, вірність позиції - яку висловлено апеляційним судом та підтримано ВС КАС, щодо правомірності накладення податкової застави на іпотечне майно – ОП КАС ВС не підтвердила. В той же час, пріоритет реалізації першочергового обтяження, встановлений за іпотекою у попередніх висновках ВС від 14.03.2018 у справі 806/1751/17, діє та не змінений іншою правовою позицією.

Аналізуйте судовий акт: Нез’ясування платником податків наявності повноважень у представника контрагента щодо укладення угоди може свідчити про наявність умислу на безпідставне одержання податкової вигоди (КАС/ВС у справі № 826/16627/18 від 20.05.2021);

Продаж алкоголю без ліцензії, особі, що недосягла 18 років: незалежно від того хто здійснив продаж (офіціант, бармен), відповідальність несе суб’єкт господарювання від імені якого здійснено реалізацію (ВС/КАС у справі № 804/8054/17 від 09.03.2021).;

Податкова вимога має бути надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням, проте без опису вкладення (КАС/ВС від 20.10.2020р. у справі №140/30/20);

Порушення податкової дисципліни контрагентами «по ланцюгу» не є підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки вона є індивідуальною (ВС/КАС у справі № 815/2417/16 від 21.04.2021).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року

м. Київ

справа № 813/3676/16

адміністративне провадження № К/9901/39297/18

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Калашнікової О. В.,

Коваленко Н. В.,

Олендера І. Я.,

Смоковича М. І.,

Ханової Р. Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація»

на постановуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 (головуючий суддя - Л. П. Іщук, судді - Я. С. Попко, Р. П. Сеник)

у справі№ 813/3676/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація»

до Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- Закрите акціонерне товариство «Прибужжя»,

провизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

установив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Траст Груп» звернулося до суду з позовом до Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, в якому просило:

- визнати протиправними дії Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області щодо накладення заборони - обтяження на майно, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - податкової застави на майно Закритого акціонерного товариства «Прибужжя» - єдиний майновий комплекс за адресою: Львівська обл., Сокальський район, м. Великі Мости, вул. Старомостівська, буд. 142, а саме: номер запису про обтяження 144860 від 14.02.2013, відповідно до якого накладено заборону відчужувати майно - податкова застава, накладена на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 385061 від 14.02.2013. Підстава виникнення обтяження - Акт опису майна, серія та номер б/н, виданий 18.01.2013; обтяжувач: Державна податкова інспекція у м. Червонограді Львівської обл. ДПС;

- зобов`язати Червоноградську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області виключити з акту опису майна, серія та номер б/н, виданий 18.01.2013, видавник: податковий керуючий, нерухоме майно, а саме: майновий комплекс з 5-ти будівель, загальною площею 1 011,7 кв.м.: 1 виробничий цех (поз. 1) літ. «А-1», площею 532,1 кв.м; 2. склад тари (поз. 2) літ. «Б», площею 234,5 кв.м.; 3. сироповарний цех (поз. 3) літ. «В», площею 67,5 кв.м.; 4. котельня (поз. 4) літ. «Г», площею 70,0 кв.м.; 5. гараж (поз. 5) літ. «Д», площею 107,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська обл., Сокальський р-н, м. Великі Мости, вул. Старомостівська, 142;

- зобов`язати Червоноградську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області звільнити нерухоме майно, а саме: майновий комплекс з 5-ти будівель, загальною площею 1 011,7 кв.м.: 1. виробничий цех (поз. 1) літ. «А-1», площею 532,1 кв.м; 2. склад тари (поз. 2) літ. «Б», площею 234,5 кв.м.; 3. сироповарний цех (поз. 3) літ. «В», площею 67,5 кв.м.; 4. котельня (поз. 4) літ. «Г», площею 70,0 кв.м.; 5. гараж (поз. 5) літ. «Д», площею 107,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська обл., Сокальський р-н, м. Великі Мости, вул. Старомостівська, 142 з податкової застави.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач указував, що 18.12.2007 між Акціонерним банком «Факторіал-Банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Фідобанк») та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 059-В/46, в забезпечення виконання умов якого між Акціонерним банком «Факторіал-Банк» та Закритим акціонерним товариством «Прибужжя» укладено договір іпотеки та договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Предметом іпотеки відповідно до пункту 1.2 договору є нерухоме майно, що належить Закритому акціонерному товариству «Прибужжя», а саме: майновий комплекс з 5-ти будівель, загальною площею 1 011,7 кв.м.: 1 виробничий цех (поз. 1) літ. «А-1», площею 532,1 кв.м; 2. склад тари (поз. 2) літ. «Б», площею 234,5 кв.м.; 3. сироповарний цех (поз. 3) літ. «В», площею 67,5 кв.м.; 4. котельня (поз. 4) літ. «Г», площею 70,0 кв.м.; 5. гараж (поз. 5) літ. «Д», площею 107,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська обл., Сокальський р-н, м. Великі Мости, вул. Старомостівська, 142. Одночасно з укладенням договору іпотеки приватним нотаріусом накладено заборону відчуження на предмет іпотеки. Надалі, Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» відступлено право вимоги за іпотечним договором на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вендор». Указане підприємство насамперед відступило право вимоги за іпотечним договором на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Траст Груп». Згідно з договором про відступлення права вимоги (факторингу) № 29 від 09.02.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Траст Груп» відступило право вимоги за договором кредиту від 18.12.2007 Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація». При отриманні інформаційної довідки з реєстру позивачу стало відомо про наявність обтяження (податкової застави) на майно на підставі акту опису майна. Підставою накладення заборони відчуження майна стало існування у Закритого акціонерного товариства «Прибужжя» податкового боргу перед державою. Зазначає, що відповідно до вимог підпункту 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 Податкового кодексу Українине може бути використане як джерела погашення податкового боргу платника податків майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. У судовому засіданні 28.03.2017 Львівським окружним адміністративним судом у справі замінено позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Траст Груп» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація».

4. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.04.2017 позов задоволено частково. Зобов`язано Червоноградську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області виключити з акту опису майна, серія та номер б/н, виданого 18.01.2013, видавник: податковий керуючий, нерухоме майно, а саме: майновий комплекс з 5-ти будівель, загальною площею 1 011,7 кв.м.: 1 виробничий цех, (поз. 1) літ. «А-1», площею 532,1 кв.м; 2. склад тари (поз. 2) літ. «Б», площею 234,5 кв.м.; 3. сироповарний цех (поз. 3) літ. «В», площею 67,5 кв.м.; 4. котельня (поз. 4) літ. «Г», площею 70,0 кв.м.; 5. гараж (поз. 5) літ. «Д», площею 107,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська обл., Сокальський р-н, м. Великі Мости, вул. Старомостівська, 142. Зобов`язано Червоноградську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області звільнити нерухоме майно, а саме: майновий комплекс з 5-ти будівель, загальною площею 1 011,7 кв.м.: 1 виробничий цех, (поз. 1) літ. «А-1», площею 532,1 кв.м; 2. склад тари (поз. 2) літ. «Б», площею 234,5 кв.м.; 3. сироповарний цех (поз. 3) літ. «В», площею 67,5 кв.м.; 4. котельня (поз. 4) літ. «Г», площею 70,0 кв.м.; 5. гараж (поз. 5) літ. «Д», площею 107,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська обл., Сокальський р-н, м. Великі Мости, вул. Старомостівська, 142 з податкової застави.

4. При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи в суді обтяження (арешт) у вигляді податкової застави на нерухоме майно, яке належить Закритому акціонерному товариству «Прибужжя» порушує право Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» як іпотекодержателя, на задоволення його вимог за рахунок предмету іпотеки.

5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

6. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що податкове законодавство не містить заборони щодо включення до податкової застави майна, яке перебуває в іпотеці. Окрім цього, податкове законодавство містить обов`язок органу державної податкової служби зареєструвати податкову заставу на будь-яке майно, що перебуває у власності платника. Відтак, податковий орган правомірно включив в акт опису у податкову заставу майно, яке перебуває в іпотеці. Щодо наявності колізій норм Податкового кодексу України, а саме, що у податкову заставу може бути описано усе майно, в тому числі і те, яке перебуває в іпотеці, але останнє не може бути використано податковим органом як джерело погашення податкового боргу, то апеляційний суд зазначив, що норми Податкового кодексу Україниокремо регулюють процедуру опису майна у податкову заставу та питання реалізації такого майна, а тому жодної колізії немає. При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що він не зміг чи не зможе реалізувати своє право на задоволення своїх вимог за рахунок іпотечного майна. Крім того, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні вказав, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» не є власником нерухомості - майнового комплексу з 5-ти будівель, загальною площею 1 011,7 кв. м., а тому не наділене правом звернення до суду для виключення зазначеного майна з акта опису майна у податкову заставу.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на те, що майно, яке описано в акті опису майна податкового органу від 18.01.2013, перебуває в іпотеці з 17.12.2007, а тому погашення податкового боргу Закритого акціонерного товариства «Прибужжя» за його рахунок є неможливим та таким, що суперечить статтям 3, 33, 36 Закону України «Про іпотеку»та підпунктам 87.3.1, 87.3.2та 87.3.3 пункту 87.3 статті 87 Податкового кодексу України. Крім того, звертає увагу суду на те, що позивачем було надано копію договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 18.12.2007, відповідно до пункту 1.1 якого іпотекодавець передає, а іпотекодержатель приймає право продажу нерухомого майна, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 17.12.2007, посвідченого держаним нотаріусом Червоноградської державної нотаріальної контори. На думку скаржника, вищевказане відповідно до норм статті 1, частин шостої та сьомої статті 3, статті 36 Закону України «Про іпотеку»засвідчує/підтверджує наявність у позивача права звернення до суду з метою захисту своїх прав як іпотекодержателя.

Позиція інших учасників справи

9. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, залишити в силі постанову суду апеляційної інстанції.

Рух касаційної скарги

10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.11.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація».

11. Ухвалою від 03.06.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів дійшов висновку про необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати у справі № 806/1751/17 та відповідно до частини другої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства Українивирішив передати справу № 813/3676/16 на розгляд об`єднаної палати.

12. Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж. М. від 30.06.2020 прийнято до провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» до Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Закрите акціонерне товариство «Прибужжя», про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

13. Ухвалою Верховного Суду від 18.01.2021 замінено відповідача у справі - Червоноградську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області його правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби України у Львівській області. Відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області про призначення справи до касаційного розгляду у судовому засіданні. Закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

14. Між Акціонерним банком «Факторіал-Банк» (кредитором) та ОСОБА_1 (позичальником) 18.12.2007 укладено кредитний договір № 059-В/46, відповідно до умов якого кредитор зобов`язався надати позичальнику у тимчасове користування грошові кошти в сумі 330 000,00 доларів США на строк з 18.12.2007 до 18.12.2017.

15. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором та на виконання умов такого між Акціонерним банком «Факторіал Банк» (іпотекодержатель) та Закритим акціонерним товариством «Прибужжя» (іпотекодавець) укладено іпотечний договір від 18.12.2007, подсвідчений нотаріусом Червоноградської державної нотаріальної контори Заєць М. В., зареєстрований в реєстрі за № 1-2840, та договір про задоволення вимог іпотекодержателя, подсвідчений нотаріусом Червоноградської державної нотаріальної контори Заєць М. В., зареєстрований в реєстрі за № 1-2842.

16. Відповідно до умов іпотечного договору, з метою забезпечення зобов`язань боржника за кредитним договором № 059-В/46 від 17.12.2007, Закрите акціонерне товариство «Прибужжя» передало в іпотеку наступне майно: майновий комплекс з 5-ти будівель, загальною площею 1 011,7 кв.м.: 1 виробничий цех (поз. 1) літ. «А-1», площею 532,1 кв.м; 2. склад тари (поз. 2) літ. «Б», площею 234,5 кв.м.; 3. сироповарний цех (поз. 3) літ. «В», площею 67,5 кв.м.; 4. котельня (поз. 4) літ. «Г», площею 70,0 кв.м.; 5. гараж (поз. 5) літ. «Д», площею 107,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська обл., Сокальський р-н, м. Великі Мости, вул. Старомостівська, 142.

17. У зв`язку з посвідченням договору іпотеки нотаріусом Червоноградської державної нотаріальної контори Заєць М. В. 18.12.2007 накладено заборону відчуження зазначеного в договорі предмету іпотеки, який належить Закритому акціонерному товариству «Прибужжя» та зареєстровано в реєстрі за № 1-2841.

18. Податковим керуючим ОСОБА_2 18.01.2013 на підставі рішення начальника Державної податкової інспекції у м. Червонограді від 17.01.2013 № 565/190021 складено акт опису майна у податкову заставу платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Прибужжя», а саме: нежитлова будівля, вул. Лесі Українки, 4 м. Сокаль та комплекс вул. Старомостівська 142, м. Великі Мости.

19. На підставі договору № 7 про відступлення права вимоги від 09.09.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М. А., право вимоги за іпотечним договором відступлено Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вендор».

20. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вендор» на підставі договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 18.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, відступила право вимоги на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Транс Груп».

21. Згідно з відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що містяться в матеріалах справи, станом на 19.09.2016 іпотекодержателем є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Транс Груп».

22. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна позивачу стало відомо про наявність обтяження на майно (предмет іпотеки) у вигляді податкової застави та заборону на відчуження вказаного нерухомого майна за № 144860 від 14.02.2013.

23. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Транс Груп» звернулось із заявою до Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області щодо зняття обтяження з нерухомого майна, а саме: майновий комплекс з 5-ти будівель, загальною площею 1 011,7 кв.м.: 1 виробничий цех (поз. 1) літ. «А-1», площею 532,1 кв.м; 2. склад тари (поз. 2) літ. «Б», площею 234,5 кв.м.; 3. сироповарний цех (поз. 3) літ. «В», площею 67,5 кв.м.; 4. котельня (поз. 4) літ. «Г», площею 70,0 кв.м.; 5. гараж (поз. 5) літ. «Д», площею 107,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська обл., Сокальський р-н, м. Великі Мости, вул. Старомостівська, 142.

24. Червоноградська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області листом від 06.02.2017 за № 817/10/13-13-17-00-13 повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Транс Груп» про те, що станом на 01.02.2017 за Закритим акціонерним товариством «Прибужжя» обліковується податковий борг у сумі 6 103,2 тис. грн. Червоноградською об`єднаною державною податковою інспекцією на виконання вимог пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу Українипроведено опис майна в податкову заставу та складено акт опису майна від 18.01.2013. Обтяження по даному акту опису зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно14.02.2013 за номером144860. Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, передбачених підпунктами 93.1.1-93.1.4 пункту 93.1 статті 93 Податкового кодексу України. Однак станом на 06.02.2017 жодна із обставин визначених вказаною статтею не може бути застосована.

25. Уважаючи, що майно (комплекс з 5-ти будівель, загальною площею 1 011,7 кв.м.) не може бути використане як джерело погашення податкового боргу, а наявність податкової застави на майно обмежує права Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Траст Груп» як іпотекодержателя, останній звернувся до суду з позовом.

26. Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дійшла таких висновків.

27. Так Кодекс адміністративного судочинства Українипередбачає, що у визначених цим Кодексом випадках перегляд судових рішень судом касаційної інстанції здійснює, зокрема, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду (частина дев`ята статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України).

28. Стаття 346 Кодексу адміністративного судочинства Українизакріплює підстави для передачі справи на розгляд об`єднаної палати. Зокрема, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

29. Порядок передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати регламентує стаття 347 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, питання про передачу справи на розгляд відповідної палати вирішує суд за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи більшістю від складу суду, що розглядає справу. Таке питання може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції, про що суд постановляє ухвалу з викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України.

30. Отже, передача справи на розгляд об`єднаної палати має за мету забезпечити однакове застосування норм права судами в порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, тобто забезпечення принципу єдності судової практики. Таким чином, ураховується динаміка спірних правовідносин та законодавства, заміна правових позицій, сформульованих у судових рішеннях, що згодом втратили свою актуальність, на оновлені, які відповідають вимогам сучасності.

31. Так, у справі, що переглядається, розгляд справи на об`єднаній палаті зумовлений тим, що Верховний Суд вже розглядав справу з подібними правовідносинами, а також наявністю різних висновків колегій суддів судових палат Касаційного адміністративного суду.

32. Зокрема, колегія суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав при розгляді справи з подібними правовідносинами у постанові від 14.03.2018 у справі 806/1751/17 дійшла висновку щодо відсутності у податкового органу правових підстав на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, оскільки податковий орган не є першочерговим обтяжувачем.

33. Водночас колегія суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів вирішила відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати у справі № 806/1751/17

34. В ухвалі від 03.06.2020 колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги позивача, оскільки рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а фактичні обставини справи встановлені у повному обсязі. Так, колегія суддів погодилась з висновком суду апеляційної інстанції, що податковий орган правомірно включив в акт опису у податкову заставу майно, яке перебуває в іпотеці, оскільки право податкової застави виникає незалежно від наявності іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації. Після закінчення строку дії іпотечного договору або його виконання, іпотека є недійсною, відтак в порядку черговості виникає право вимоги на зареєстровані інші права та вимоги на нерухоме майно.

35. Розглядаючи касаційну скаргу у справі, Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходить із наступного.

36. Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України(в редакції, чинній на момент вирішення цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій) установлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Ці норми збережені у частині першій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства Україниі в редакції, чинній з 15.12.2017.

37. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

38. Справедливість судового рішення вимагає, аби таке рішення достатньою мірою висвітлювало мотиви, на яких воно ґрунтується. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав і свобод, гарантованих Конвенцією.

39. У пункті 53 рішення від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (пункт 57 рішення Європейського суду з прав людини від 28.05.1985 у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).

40. Положеннями статті 55 Конституції Українивизначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

41. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцієюі законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

42. Згідно із частиною третьою статті 124 Конституції Україниюрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

43. За змістом частин першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України(в редакції, чинній на момент вирішення цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Аналогічні норми закріплені у частині першій статті 5 Кодексу адміністративного судочинства Україниі в редакції, чинній з 15.12.2017.

44. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституціїі законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

45. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції Україний конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

46. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду, тобто негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають унаслідок протиправних дій або рішень суб`єктів владних повноважень.

47. При цьому адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача. Водночас відсутність порушення суб`єктивних прав особи, навіть у разі, коли рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень містять ознаки протиправності, унеможливлює досягнення завдань адміністративного судочинства.

48. У справі, що розглядається, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Траст Груп», яке є іпотекодержателем майнового комплексу згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 9 т. 1), звернулось до суду з позовними вимогами до Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області.

49. У ході розгляду справи позивачем заявлено клопотання про заміну позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Траст Груп» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація», оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Траст Груп» відступило право вимоги за договором іпотеки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» відповідно до договору про відступлення права вимоги від 09.02.2017 № 29 (а.с. 104 т. 1).

50. Суд першої інстанції в порядку статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України(в редакції чинній на момент ухвалення постанови суду першої інстанції) замінив позивача у справі його правонаступником та дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

51. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки майно відповідно до іпотечного договору, яке описане в акті опису майна від 18.01.2013, перебуває в іпотеці, то включення такого майна до акта опису порушує права іпотекодержателя, зважаючи на статті 3, 33, 36 Закону України «Про іпотеку», так як позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що він не зміг чи не зможе реалізувати своє право на задоволення своїх вимог за рахунок іпотечного майна у зв`язку із існуванням податкової застави. Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів про наявність у ОСОБА_1 боргу перед позивачем по кредитному договору, що у свою чергу може виключати можливість та необхідність відчуження іпотечного майна для погашення такого боргу. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» не є власником нерухомості - майнового комплексу з 5-ти будівель, загальною площею 1 011,7 кв.м., а тому не наділене правом звертатися до суду для виключення зазначеного майна з акта опису майна у податкову заставу.

52. Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду частково погоджується з висновком суду апеляційної інстанції лише в частині щодо відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» права на звернення до суду, враховуючи наступне.

53. Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про іпотеку»правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

54. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

55. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(тут і надалі в редакції чинній на момент укладення договору № 29 від 09.02.2017) дія цього Законупоширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

56. Частиною другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

57. Згідно із частиною п`ятою статті 12 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

58. Частиною першою статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»передбачено, що державна реєстрація обтяжень, іпотек речових прав проводиться у строк, що не перевищує двох робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.

Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії нотаріусом проводиться невідкладно після завершення нотаріальної дії, але не пізніше строків, встановлених абзацами першим і другим цієї частини.

59. Згідно з частиною першою статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.

У разі якщо оригінали документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства.

Заява на проведення реєстраційних дій в електронній формі подається за умови ідентифікації заявника (фізичної або юридичної особи) з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи.

Про подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об`єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву.

Порядок подання заяв у сфері державної реєстрації прав та повідомлення власника об`єкта нерухомого майна про подані заяви визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

60. Відповідно до частин шостої та сьомої статті 3 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

61. За змістом статті 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

62. Частиною першою статті 36 Закону України «Про іпотеку»визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

63. Судами установлено, що згідно договору № 29 від 09.02.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінанс Траст Груп» відступлено право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація», що виникло з договору кредиту від 18.12.2007 № 059-В/46.

64. Указаний договір посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В.

65. Згідно з пунктом 8.4. вказаного договору сторони домовились про надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінанс Траст Груп» нотаріусу заяв про внесення змін в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження та іншого речового права.

66. Відомості про відступлення права вимоги у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» не надано, що дає підстави вважати про відсутність порушення суб`єктивних прав позивача з боку відповідача.

67. Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно з відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно майновий комплекс за адресою: Львівська обл., Сокальський район, м. Великі Мости, вул. Старомостівська, буд. 142 належить на праві власності Закритому акціонерному товариству «Прибужжя», який є іпотекодавцем згідно іпотечного договору від 18.12.2007. Згідно з відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно іпотекодержателем є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Транс Груп».

68. Суд ураховує, що в контексті завдань адміністративного судочинства (стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - установити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

69. Підставою позову у цій справі є дії відповідача щодо накладення заборони - обтяження на майно, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - податкової застави на майно Закритого акціонерного товариства «Прибужжя» та зобов`язання відповідача звільнити таке майно з податкової застави.

70. Верховний Суд вважає за необхідне наголосити, що які б юридично значимі дії не здійснювалися за наслідками відступлення прав за іпотечним договором, відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

71. Водночас доказів державної реєстрації відступлення права вимоги за іпотечним договором позивачем не надано, що дає суду підстави для висновку про відсутність порушеного права Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація».

72. Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що зважаючи на статті 3, 33, 36 Закону України «Про іпотеку»Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» не наділене правом звернення до суду для виключення зазначеного майна з акта опису майна у податкову заставу, оскільки таке право вимоги про звільнення майна з податкової застави за встановлених обставин у останнього відсутнє.

73. Таким чином, Верховний Суд повністю погоджується із здійсненим судом апеляційної інстанції правозастосуванням у цій частині та підтримує такий висновок.

74. Водночас Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції при перегляді справи помилково надав оцінку застосуванню судом першої інстанції норм матеріального права стосовно правомірності дій податкового органу по включенню до акту опису у податкову заставу майна, яке перебуває в іпотеці, та звільнення такого майна з податкової застави, оскільки реалізовані відповідачем дії і рішення не стосуються прав, свобод та інтересів позивача.

75. Беручи до уваги вищевикладене, Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі 806/1751/17, оскільки у справі, що розглядається, суд не надає оцінки правомірності дій податкового органу щодо включення до податкової застави майна, яке перебуває в іпотеці, та звільнення його з податкової застави, а вказує про відсутність обставин, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» з боку відповідача - Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

76. Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України(у редакції, яка була чинною до 08.02.2020) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

77. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України).

78. Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» у справі, проте, з підстав, викладених судом касаційної інстанції.

79. За таких обставин, переглянувши рішення судів в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанції підлягає зміні у мотивувальній частині щодо мотивів відмови у задоволенні позову у справі.

Висновки щодо розподілу судових витрат

80. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗаконуУкраїни від 15.01.2020 №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 327 341 345 346 347 349 351 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 у справі № 813/3676/16 змінити у мотивувальній частині щодо мотивів відмови у задоволенні позовних вимог, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

3. У решті постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 у справі № 813/3676/16 залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ж. М. Мельник-Томенко

Судді О. В. Калашнікова

Н. В. Коваленко

І. Я. Олендер

М. І. Смокович

Р. Ф. Ханова