Не кожен дозвіл суду на обшук є правомірним у розумінні ЄСПЛ (справа «Вінкс та Рібіцка проти Латвії» (заява № 28926/10))

Той факт, що обшук заснований на дозволі, виданому у формі судового рішення, не обов’язково є достатньою гарантією проти зловживань.

Про це нагадав Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Вінкс та Рібіцка проти Латвії» (заява № 28926/10), передає інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect».

Обставини справи, що стосувалася проведення обшуків у рамках розслідування економічних злочинів, можна переглянути тут. Розглядаючи ситуацію у Страсбурзі, високі судді зауважили, що крім наявності формального рішення, також важливо встановити, як саме було здійснено судовий контроль: чи належним чином суддя дослідив наявність обґрунтованої підозри, що виправдовує обшук, виклавши дозвіл на обшук таким чином, щоб утримати його вплив у розумних межах, і прагнув переконати самого себе у тому, що обшук у відповідному місці, стосовно якого клопотали про дозвіл, може дати відповідні докази.

Окреме питання – чи було визначено обмеження обсягу ордера на обшук. Оцінюючи обставини справи, ЄСПЛ звернув увагу на те, що ордер був викладений у відносно широких виразах. Хоча рішення про обшук було видане стосовно окремих предметів, що стосуються шістдесяти шести компаній, він також санкціонував пошук та вилучення «інших документів та предметів, які можуть слугувати відповідними доказами у справі». Насправді завдяки цим більш широким виразам у дозволі було вилучено численні документи та предмети, що належали іншим компаніям, які не були перелічені в судовому рішенні.

Тут ЄСПЛ виходив з того, що специфіка предметів, що підлягають вилученню, змінюється залежно від характеру злочину, який розслідується. Зважаючи на специфіку злочинів, що розслідувалися національними правоохоронними органами, та на те, що численні компанії були нібито залучені до великої схеми, що розслідується, – обсяг дозволу на обшук був достатньо обґрунтованим, оскільки його обмежували посилання на характер цих правопорушень (ухилення від сплати податків та відмивання грошей) та посилання на тип предметів, що підлягають вилученню (бухгалтерські документи, доручення, банківські картки, цифрові паролі та печатки компаній).

Отже, в цій справі ЄСПЛ визнав, що розсуд співробітників, які проводили обшук, був достатньо обмежений умовами самого ордера на обшук. Низка інших предметів, які конкретно не зазначені в дозволі на обшук (включаючи комп’ютери, жорсткі диски, USB флешки та мобільні телефони) дійсно були вилучені. Але, беручи до уваги той факт, що ці електронні пристрої можуть розглядатися, як потенційно пов’язані з розслідуваними економічними злочинами, ЄСЛП визнав, що їх вилучення було необхідним.

Згадайте новину: ЄСПЛ присудив €7 тис. адвокатові, якого позбавили свідоцтва за сварки із суддею (Намазов проти Азербайджану)

ЄВРОСПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ЯТА СЕКЦІЯ

Справа «Вінкс та Рібіцка проти Латвії»

(Заява № 28926/10)

Офіційний текст рішення англійською мовою (CASE of Vinks and Ribicka v. Latvia (аpplication no. 28926/10) за посиланням.

СТРАСБУРГ

30 січня 2020 р.

Це рішення стане остаточним у відповідності до п. 2 статті 44 Конвенції. Рішення може підлягати редакційним виправленням.

У справі Вінкс та Рібіцка проти Латвії,

Європейський суд з прав людини (П’ята Секція), засідаючи у складі палати, яка складається з:

Сіофра О’Лірі (Síofra O’Leary), Голова,

Ганна Юдківська (Ganna Yudkivska),

Андре Потоцький (André Potocki),

Йонко Грозєв (Yonko Grozev),

Мартінс Мітц (Mārtiņš Mits),

Латіф Хусейнов (Lәtif Hüseynov),

Ладо Чантурія, судді (Lado Chanturia),

та Клаудія Вестердік (Claudia Westerdiek), секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 7 січня 2020 року,

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

1. Справа була розпочата за заявою (№ 28926/10) проти Латвійської Республіки, поданої до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (“Конвенція”), двома громадянами Латвії, паном Володимиром Вінксом ( Vladimirs Vinks) (перший заявник) та пані Геленою Рібіцкою (Jeļena Ribicka) (“другий заявник”), 7 травня 2010 року.
2. Заявників представляла пані А. Каледжа (A. Kalēja), юрист, що практикує в Ризі. Уряд Латвії («уряд») представляв його Уповноважений , пані К. Ліш (K. Līce).
3. Заявники стверджували, зокрема, що обшук їхнього будинку 16 червня 2009 був незаконним та необгрунтованим, та скаржилися на відсутність процедурних гарантій. Вони також стверджували, що не існує ефективних засобів правового захисту, передбачених національним законодавством в цьому відношенні. Вони посилалися на статті 8 та 13 Конвенції.
4. 7 лютого 2012 року Уряду було подано повідомлення про скарги щодо обшуку 16 червня 2009 року та ефективності застосування національних засобів правового захисту, решту заяви було визнано неприйнятною.

Рішення ЄСПЛ У справі «Вінкс та Рібіцка проти Латвії» (переклад українською)

Згадайте новину:Нездатність влади подолати опір матері спілкуванню дитини з батьком ЄСПЛ оцінив у € 12 тис.