Люди без наручного годинника можуть інакше відчувати час: що каже психологія

Для одних людей дізнатися час означає кинути погляд на зап’ясток. Для інших – дістати смартфон, активувати екран і подивитися на цифровий дисплей. Різниця може здатися незначною, але психологія підказує, що час сприймається не просто через зчитування цифр з годинника.

Наше сприйняття часу включає увагу, пам’ять, сенсорну інформацію та контекст, у якому відбуваються події. У великому огляді психологів Річарда Блока та Рональда Грубера психологічне відчуття часу описується як таке, що включає такі процеси, як судження про тривалість, часовий порядок, увагу та пам’ять, пише The Economic Times.

Це не означає, що у людей, які використовують смартфони замість годинників, принципово інші внутрішні годинники. Швидше, пристрій, яким вони звикли користуватися, може впливати на те, як, коли і де вони стикаються з часовими сигналами.

Годинник дає майже суто часовий сигнал, тоді як телефон показує час поряд із повідомленнями, сповіщеннями та незліченними іншими можливостями, що привертають увагу.

Час – це більше, ніж те, що показують годинники

Існує важлива відмінність між об’єктивним і суб’єктивним часом. Годинник може повідомити вам, що минуло 20 хвилин. Ваш мозок може сприймати ці 20 хвилин як напрочуд короткі або як болісно довгі.

Дослідники Вільям Метьюз і Уоррен Мек пояснюють, що на суб’єктивну тривалість впливають сприйняття, розподіл ресурсів уваги та минулий досвід.

Подумайте про очікування важливого телефонного дзвінка. П’ять хвилин можуть здаватися вічністю, коли ви дивитеся на годинник. Ті самі п’ять хвилин можуть пролетіти непомітно, коли ви занурені в розмову. Фізична тривалість не змінилася. Змінилося її психологічне сприйняття.

Чому перевірити телефон – це не те саме, що поглянути на годинник

У годинника є одне очевидне завдання: показувати час. У смартфона – десятки. Коли хтось дивиться на годинник, він зазвичай може отримати потрібну інформацію майже миттєво. Коли ж він бере телефон, він потрапляє в середовище, наповнене потенційно конкуруючою інформацією.

Може з’явитися сповіщення. Може чекати повідомлення. Може привернути увагу лист. Може бути видно значок соціальної мережі. Це робить контекст уваги, що оточує часовий сигнал, іншим.

Дослідження сприйняття часу послідовно показують, що увага відіграє важливу роль у тому, як люди обробляють час і судять про нього. Огляд Блока та Грубера конкретно обговорює моделі уваги стосовно проспективних суджень про час.

Увага може змінювати те, як сприймається час

Одна з впливових ідей – модель "шлюзу уваги" у сприйнятті часу. Простіше кажучи, коли люди приділяють увагу плину часу, когнітивній системі доступно більше часової інформації. Коли увага відвернена на щось інше, обробка часу може отримувати менше ресурсів.

Це може допомогти пояснити знайоме відчуття. Ви перевіряєте телефон, бо хочете дізнатися, як довго чекаєте. Потім ви бачите повідомлення й занурюєтеся в нього. Раптом ви вже не відстежуєте час так, як раніше.

Огляди досліджень описують увагу як важливий фактор у проспективному відчутті часу та відрізняють його від процесів, що задіюються, коли люди оцінюють час ретроспективно, з пам’яті.

Ваш телефон може стати зовнішнім часовим сигналом

Психологія також визнає важливість зовнішніх часових сигналів. Люди використовують годинники, будильники, розклади, календарі та інші сигнали з навколишнього середовища, щоб координувати свою поведінку.

Смартфон може стати одним із найважливіших із цих інструментів. Хтось може перевіряти його перед виходом із дому, перед зустріччю, після обіду або в очікуванні транспорту.

Згодом така поведінка може стати дуже звичною. Телефон асоціюється з питанням: "Котра година?"

Цікаво, що мультидисциплінарний огляд тимчасового пізнання 2026 року конкретно обговорює технології, які "виносять час назовні", включаючи годинники та календарі, і розглядає, як ці інструменти можуть впливати на поведінку та на те, як люди організовують інформацію про час.

Користувачі телефонів можуть сприймати час більш фрагментарно

Людина з годинником має безперервний доступ до відображення часу. Людина, яка покладається на телефон, часто перевіряє час епізодично. Вона може подивитися о 9:15, потім о 10:02, потім о 11:37.

Усвідомлення часу виявляється пов’язаним із конкретними моментами перевірки. Наприклад, людина, яка працює над проєктом, може подумати: "Я почав, коли подивився на телефон, і було 9:30". Пізніше: "Вже 11". Ці моменти стають часовими орієнтирами в пам’яті людини.

Це важливо, тому що психологічний час тісно пов’язаний із пам’яттю, як і з безпосереднім сприйняттям. Огляд Метьюза та Мека зазначає, що на суб’єктивну тривалість впливають минулий досвід і процеси пам’яті.

Теорія внутрішнього годинника пропонує інше пояснення

Психологи вже давно досліджують ідею про те, що людина має внутрішній годинник або механізм відліку часу. Підхід "внутрішнього годинника" – це не твердження, що всередині мозку буквально є крихітний годинник. Скоріше, це група психологічних та нейробіологічних моделей, що пояснюють, як організми уявляють собі часові інтервали.

Дослідження Мелісси Оллман, Сандіпа Текі, Тімоті Гріффітса та Уоррена Мека описує моделі, що включають швидкість ходу годинника, тимчасову пам’ять, ритм, мультисенсорну інтеграцію та розподіл часу за допомогою уваги.

З цієї точки зору перевірка телефону замість носіння годинника навряд чи просто "змінить" внутрішній годинник. Швидше за все, телефон надає зовнішню точку відліку, з якою можна порівнювати внутрішнє відчуття часу.

Звички можуть визначати, коли ми помічаємо час

Є й поведінкова складова. Якщо людина ніколи не носила годинника, потягнутися за телефоном може стати її автоматичною реакцією щоразу, коли вона не впевнена у часі. Це форма звичної поведінки "сигнал – реакція". Сигнал – невпевненість у часі. Звична реакція – перевірка телефону.

Після років повторення людина може вже не приймати свідомого рішення здійснити цю дію.

Це особливо цікаво, тому що смартфони поєднують відлік часу з безліччю інших цифрових занять. Той самий пристрій, який відповідає на питання "Котра година?", може одразу ж запропонувати користувачеві зайнятися чимось іншим.

Це створює інше середовище уваги, ніж традиційний годинник.

Смартфон може розмивати межу між відліком часу та увагою

Уявіть когось, хто чекає в аеропорту. Він перевіряє телефон, щоб подивитися, чи не час уже на посадку. Екран показує 18:20. Але він також бачить повідомлення. Він відповідає на нього. Потім перевіряє погоду. Потім відкриває інший додаток.

Через п’ять хвилин він повертається до інформації про посадку. Початковою метою було просто отримати сигнал про час. Натомість перевірка часу стала переходом уваги.

Це не означає, що смартфони за своєю природою спотворюють сприйняття часу. Це означає, що пристрій може вбудовувати інформацію про час у набагато ширше когнітивне середовище.

Дослідження тимчасової уваги показують, що увага може вибірково розподілятися на конкретні моменти і що тимчасові очікування впливають на те, як обробляється інформація, що надходить.

Справа в часових сигналах, а не в особистості

Було б перебільшенням робити висновок, що люди, які використовують телефони замість годинників, менш пунктуальні, більш розсіяні або психологічно інші. Не існує усталеного типу особистості, заснованого на тому, чи носить людина годинник. Люди можуть просто вважати смартфони зручнішими.

Інші можуть не любити носити що-небудь на зап’ясті. Дехто може віддавати перевагу цифровим дисплеям. Психологічна відмінність є більш тонкою. Годинник надає безперервний, виділений доступ до часового сигналу.

Телефон надає періодичний доступ до часу, вбудованого в багатофункціональний пристрій. Це різні сенсорні відчуття та переживання уваги.

Те, як ви перевіряєте час, може впливати на те, коли час стає усвідомленим

Той, хто перевіряє телефон замість того, щоб носити годинник, можливо, не сприймає час принципово інакше. Але він може по-іншому сприймати часові сигнали. Його усвідомлення часу може бути пов’язане з конкретними моментами перевірки, звичною поведінкою та середовищем уваги, що оточує смартфон.

Нові дослідження сприйняття часу підкріплюють ідею про те, що наше сприйняття часу формується через взаємодію сприйняття, уваги, пам’яті та зовнішніх часових структур.

Тож різниця між тим, щоб поглянути на зап’ястя, і тим, щоб потягнутися до кишені, психологічно цікавіша, ніж здається на перший погляд. Годинник не змінився. Змінився сигнал – і те, як мозок сприймає цей сигнал, може впливати на те, як час входить у повсякденне усвідомлення.

Раніше УНІАН повідомляв, що слони могли відіграти несподівану роль у виживанні первісних людей.

Вас також можуть зацікавити такі новини:Від ферментованої акули до сиру з личинками: ТОП-10 найдивніших страв у світіБункери для "кінця світу" будують у швейцарській горі: скільки коштує місцеДві палички роблять рівність правильною: на рішення дають усього 7 секунд

ДЖЕРЕЛО : UNIAN