Кому належить Місяць юридично: на це є чітка відповідь

Питання про те, кому належить Місяць, ще донедавна здавалося радше сюжетом для наукової фантастики. Однак із наближенням нової ери освоєння супутника Землі воно набуває цілком практичного значення. Постійні місячні бази, видобуток ресурсів і боротьба за перспективні ділянки поверхні змушують держави та юристів знову звертатися до міжнародних угод, укладених понад пів століття тому, пише BBC Sky at Night Magazine.

На формальному рівні відповідь залишається простою: жодна держава не володіє Місяцем. Основою сучасного космічного права є Договір про космос 1967 року, який уклали в розпал холодної війни США та СРСР. Документ забороняє державам привласнювати небесні тіла шляхом проголошення суверенітету, окупації чи іншими способами.

"Жодна країна не може володіти Місяцем. Він належить, як зазначено в договорі, "провінції всього людства"", – йдеться у публікації.

Протягом десятиліть ця норма не створювала серйозних проблем. Ніхто не намагався офіційно оголосити Місяць своєю територією, а прапори, встановлені астронавтами місій Apollo, розглядалися лише як символи досягнення, а не як знаки територіальних претензій.

Втім, головна проблема полягає в тому, що Договір про космос не дає чіткої відповіді на питання про видобуток місячних ресурсів. У 1967 році можливість промислового видобування корисних копалин на Місяці здавалася фантастикою. Тепер ситуація змінилася: особливий інтерес становить, зокрема, водяний лід у районі південного полюса, який потенційно можна перетворювати на паливо.

Саме цю юридичну прогалину намагалися усунути у 1979 році за допомогою Угоди про Місяць. Вона проголошувала супутник Землі та його ресурси "спільною спадщиною людства" і передбачала створення міжнародного режиму для регулювання їхнього майбутнього використання.

Однак документ не отримав широкої підтримки. Його ратифікували лише 17 держав, причому серед них немає основних космічних держав – США, Великої Британії, Росії та Китаю. У результаті, як зазначає автор публікації, угода фактично залишилася декларацією намірів.

На цьому тлі окремі країни почали формувати власні правила. У 2015 році США ухвалили закон, який прямо дозволяє американським громадянам володіти ресурсами, видобутими в космосі, та продавати їх. Подібне законодавство згодом з'явилося в Люксембурзі, Об'єднаних Арабських Еміратах і Японії.

Логіка прихильників такого підходу полягає в розмежуванні території та ресурсів: заборона привласнювати Місяць не обов'язково означає заборону володіти матеріалом, який хтось видобув на його поверхні.

Новий етап дискусії розпочався у 2020 році після появи Угод Артеміди, ініційованих США та партнерами. Це не міжнародний договір, а набір принципів для мирного дослідження та використання Місяця, Марса й інших небесних тіл. Станом на 2026 рік їх підписали 68 держав.

Документ передбачає прозорість, обмін науковими даними, допомогу в надзвичайних ситуаціях і координацію діяльності на поверхні Місяця. Окремо йдеться про так звані "зони безпеки", покликані запобігати шкідливому втручанню в роботу інших учасників.

Водночас критики побоюються, що великі зони безпеки можуть фактично перетворитися на територіальні претензії та спровокувати боротьбу за найцінніші ділянки.

У підсумку юридичне питання, яке довгий час залишалося теоретичним, стає дедалі актуальнішим. "Вперше від початку космічної ери це практична проблема, яку урядам, компаніям і дослідникам незабаром доведеться вирішувати разом", – наголошує видання.

Як писав УНІАН, космічні телескопи "Хаббл" і "Джеймс Вебб" спільно відкрили 27 нових транснептунових об’єктів діаметром від 10 до 40 км, що обертаються далеко за межами орбіти Нептуна. На відміну від очікувань, їхні поверхні залишилися майже незмінними з моменту утворення, що свідчить про рідкісні або нетипові зіткнення в цій віддаленій області. 

Також ми розповідали, що астрофізик Стівен Крейн із Каліфорнійського університету висунув теорію, що Венера втратила свій супутник через надзвичайно повільне обертання. За його моделями, супутник поступово зближувався із планетою та зрештою зіштовхнувся з нею, що він назвав "небесним канібалізмом".