1. На відміну від наймача наймодавець в односторонньому порядку може вимагати розірвання договору найму в державному та комунальному житловому фонді лише з підстав, встановлених законом, і тільки в судовому порядку. Це пояснюється тим, що сторона наймача є юридично більш слабкою, ніж сторона наймодавця в цьому виді договору. Законодавець врівноважує їх правове становище шляхом надання більших прав і гарантій наймачу.
2. Для порівняння договору найму житла державної, комунальної форми власності і договору найму житла приватної форми власності слід навести ст. 825 ЦК, якою передбачено, що договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу наймодавця у разі:
1) невнесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі - понад два рази;
2) руйнування або псування житла наймачем або іншими особами, за дії яких він відповідає.
За рішенням суду наймачеві може бути наданий строк не більше одного року для відновлення житла.
Якщо протягом строку, визначеного судом, наймач не усуне допущених порушень, суд за повторним позовом наймодавця постановляє рішення про розірвання договору найму житла. На прохання наймача суд може відстрочити виконання рішення не більше ніж на один рік.
Якщо наймач житла або інші особи, за дії яких він відповідає, використовують житло не за призначенням або систематично порушують права та інтереси сусідів, наймодавець може попередити наймача про необхідність усунення цих порушень.
Якщо наймач або інші особи, за дії яких він відповідає, після попередження продовжують використовувати житло не за призначенням або порушувати права та інтереси сусідів, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму житла.
page
youtube
