Фіксований гонорар: час робіт має значення при відшкодуванні витрат на адвоката ( справа №910/12155/22)

За порядком обчислення погодинна оплата послуг адвоката відрізняється від фіксованого розміру гонорару, де не враховуються фактичні витрати часу. Однак в обох випадках вони беруться до уваги при вирішенні питання відшкодування витрат на правничу допомогу.

На це звернув увагу Касаційний господарський суд ВС у додатковій постанові від 13.02.2024 №910/12155/22, текст якої нещодавно з’явився в ЄДРСР.

Вигравши спір у касаційній інстанції, підприємство попросило суд стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 18 тис. грн. з процесуального опонента. Останній уважав таку суму надмірною та подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до 3 тис. грн.

Причинами для зменшення витрат він зокрема указав, що розмір витрат не був співмірним зі складністю справи та роботами, виконаними адвокатами.

Високі судді нагадали, що основні підстави та принципи відшкодування витрат на правничу допомогу викладено у пунктах 7.1 - 7.9 постанови ВП ВС від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21. Також Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати КГС розглядав питання про витрати на оплату послуг адвоката у постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 та від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21.

За змістом ч.4 ст. 126 ГПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.

У справі, що розглядалася, було встановлено фіксований розмір гонорару. В цьому випадку фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, не обчислюється. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас, зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, не є обов’язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Тож сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. І з урахуванням конкретних обставин суд може обмежити розмір, зважаючи на розумну необхідність судових витрат у справі.

Беручи до уваги неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, Верховний Суд дійшов висновку про надмірність заявленої суми компенсації витрат, тому присудив її частково у розмірі 10 тис. грн.

Джерело: НААУ