3
0
4786
Повторне оцінювання апеляцією суб’єктивних аспектів діяння обвинуваченого у вчиненні злочину без його особистого допиту порушує гарантії справедливого суду, гарантовані Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
Такого висновку ЄСПЛ дійшов у справі «Камачо Камачо проти Іспанії» (заява № 32914/16), передає інформаційний ресурс «ECHR.Ukrainian Aspect».
Антоніо Камачо Камачо та дві інші особи були звинувачені у нападі на адвоката, яка раніше була опонентом Камачо Камачо у сімейному спорі. Втім, суд виправдав обвинувачених. Апеляція скасувала це рішення через помилки в оцінюванні доказів. Зокрема, під сумнів були поставлені показання свідків, також інші непрямі докази вказували на причетність Антоніо до злочину. На підставі цього справу було повернуто до суду першої інстанції.
Але кримінальний суд знову виправдав обвинуваченого через брак доказів. Прокуратура подала апеляцію.
Під час розгляду справи новою колегією апеляції в допиті заявника було відмовлено. Він мав лише останнє слово, під час якого заперечив будь-яку причетність до злочину. У підсумку Камачо Камачо був визнаний винним. Суд постановив, що докази, зібрані в першій інстанції, підтверджували, що обвинувачений планував напад на адвоката у зв’язку із програною справою. Оскарження цього вироку успіху не мало.
Тоді Камачо Камачо звернувся до Європейського суду з прав людини. Посилаючись на статтю 6§1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, він скаржився на те, що апеляція змінила факти, що були визнані доведеними в суді першої інстанції, після суб’єктивного оцінювання доказів, яке порушило принцип змагального провадження.
У Страсбурзі звернули увагу на те, що в апеляції не було проведене безпосереднє, особисте та змагальне заслуховування заявника та свідків.
Крім того, Суд зазначив, що, всупереч рішенню суду першої інстанції, апеляція вирішила, що заявнику було відомо про рішення у сімейному спорі, яке начебто і стало причиною нападу на адвоката. Проте матеріали справи як суду першої інстанції, так і апеляції, не було жодних доказів, які б підтверджували це. Водночас такий висновок не міг бути припущенням.
У ЄСПЛ зауважили, що таким чином в цій справі було проведене повторне оцінювання суб’єктивних аспектів без особистого допиту обвинуваченого. Втім, допит в рамках змагального провадження надав би обвинуваченому можливість заперечувати проти нового розгляду справи. Також у Страсбурзі звернули увагу те, що алібі обвинуваченого, що грунтувалося на показаннях свідків, було поставлене апеляцією під сумнів без допиту свідків.
Тож обсяг перевірки, проведеної апеляцією, вимагав заслуховування заявника та свідків. Відтак, мало місце порушення статті 6§1 Конвенції. ЄСПЛ постановив, що Іспанія повинна виплатити заявникові 6400 євро відшкодування моральної шкоди.
Згадайте новину: Міськрада не хоче ухвалювати рішення, а суд не може її змусити? Це порушення конвенції!
З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.
Прес-реліз,
виданий секретарем Суду
ЄСПЛ 319 (2019)
24.09.2019
Відмова заслухати заявника та свідків під час розгляду справи по апеляції зневажала вимоги права на справедливий судовий розгляд
У рішенні Комітету у справі Camacho Camacho проти Іспанії (заява № 32914/16) Європейський суд з прав людини одноголосно встановив порушення статті 6§1 (право на справедливий судовий розгляд) Європейської Конвенції з прав людини.
Справа стосувалась визнання пана Camacho Camacho винним по апеляції після його виправдання в суді першої інстанції. Він був засуджений до позбавлення волі та був призначений штраф незважаючи на той факт, ні його ні декількох свідків не допитували та апеляційний суд переглянув суб’єктивні аспекти справи.
Суд постановив, що оцінювання, проведене Audiencia Provincial, було настільки істотним, що вимагало допит заявника та свідків. Він виявив порушення принципу змагальності.
Рішення є остаточним.
Основні факти
Заявник, Antonio Camacho Camacho, є громадянином Іспанії, який народився в 1980 році і мешкає в провінції Бонавіста (Таррагона).
30 квітня 2008 року пані С., адвокат, яка представляла дружину заявника, отримала опіку над їх неповнолітньою дочкою. 7 травня 2008 року пані С. стала жертвою нападу. Заявник та дві інші особи були звинувачені у злочині. Після відкритого слухання рішенням від 15 березня 2013 року кримінальний суд № 3 виправдав обвинувачених. Жертва, пані С., та прокуратура подали апеляцію.
Рішенням від 7 жовтня 2013 року Audiencia Provincial оголосив це рішення недійсним на підставі серйозної помилки в оцінюванні доказів. Audiencia Provincial лише частково прийняв факти, оголошені доведеними кримінальним судом, і поставив під сумнів надійність свідків. Без відкритого слухання він постановив, що непрямі докази вказували на причетність заявника до відповідних актів. Він передав справу до кримінального суду № 3.
15 січня 2014 року, переглянувши докази, кримінальний суд знову постановив, що не існувало достатньо доказів того, що заявник скоїв злочини, про які йде мова, і знову виправдав його. Прокуратура подала апеляцію.
Рішенням від 27 травня 2015 року нова суддівська колегія Audiencia Provincial відхилила докази, надані прокуратурою. 15 липня 2015 року Audiencia Provincial провів відкрите слухання. Не було розглянуто жодних доказів і прокуратура вказала, що в допиті заявника було відмовлено і тому він вже не міг відбутися. В кінці слухання заявник, який був присутній, але його не допитували, говорив останнім заперечуючи будь-яку причетність до оскаржених фактів.
29 липня 2015 року Audiencia Provincial визнав заявника винним та засудив його до позбавлення волі, призначив штраф і наказав виплатити компенсацію жертві. Згідно з Audiencia Provincial докази, зібрані в першій інстанції, підтримували наступне тлумачення: заявник планував напад на пані С. у відповідь на відхилення його заяви про опіку над дочкою під час цивільного провадження.
1 вересня 2015 року заявник подав заяву про скасування рішення Audiencia Provincial, але його заява була відхилена. Потім заявник подав апеляцію amparo до конституційного суду. 26 січня 2016 року його апеляція була визнана неприйнятною на підставі того, що він не продемонстрував її «особливої конституційної важливості».
Скарги, процедура та склад Суду
Заява була подана до Європейського суду з прав людини 25 травня 2016 року.
Посилаючись на статтю 6§1 заявник скаржився на те, що Audiencia Provincial змінила факти, визнані доведеними в суді першої інстанції, після суб’єктивного оцінювання доказів, яке, як він стверджував, порушило принцип терміновості та принцип змагального провадження.
Згадайте новину:Розслідування злочину завершене, але строки давності минули. Чи діє презумпція невинуватості?
Рішення було прийняте Комітетом з трьох суддів в наступному складі:
Paulo Pinto de Albuquerque (Португалія), Голова
Helen Keller (Швейцарія),
María Elósegui (Іспанія),
а також Fatoş Aracı, заступник секретаря.
Рішення Суду
Стаття 6§ 1
Суд зазначив, що слухання відбулося в Audiencia Provincial, на якому були присутні заявник та його представник. Проте він зазначив, що не було проведене безпосереднє, особисте та змагальне заслуховування заявника та свідків під час провадження у справі. В результаті Audiencia Provincial скасував рішення, прийняте судом першої інстанції, і визнав заявника винним не допитуючи його або свідків.
Крім того, Суд зазначив, що, всупереч рішенню суду першої інстанції, Audiencia Provincial вважав встановленим той факт, що ще до нападу захисникові його колишньої дружини було відомо про рішення в цивільному провадженні стосовно опіки над дочкою та його результат, який негативно впливав на його інтереси.
Проте ні в матеріалах справи в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді, не було жодних доказів, які б остаточно встановлювали цей факт. Цей висновок не повинен був вважатися припущенням і вимагав подальших заяв свідків. Дійсно, коли суд зробив припущення щодо суб’єктивних аспектів справи, за законом поведінку відповідача було неможливо оцінювати до того, як буде зроблена спроба довести реальність поведінки, яка потребувала обґрунтування наміру відповідача.
Таким чином, Суд вважав, що в цій справі було проведене повторне оцінювання суб’єктивних аспектів фактів без особистого допиту заявника, який в рамках змагального провадження надавав останньому можливість заперечувати проти нового розгляду справи Audiencia Provincial.
Крім того, заява одного із свідків, яка надавала заявнику алібі, була поставлена під сумнів Audiencia Provincial без допиту свідків під час розгляду справи по апеляції.
Суд дійшов висновку, що обсяг перевірки, проведеної Audiencia Provincial, вимагав заслуховування заявника та свідків. Тому мало місце порушення статті 6§1 Конвенції.
Справедлива сатисфакція (стаття 41)
Суд постановив, що Іспанія повинна виплатити заявникові 6400 євро (EUR) відшкодування моральної шкоди та 6 000 євро відшкодування видатків і витрат.
Згадайте новину:Міськрада не хоче ухвалювати рішення, а суд не може її змусити? Це порушення конвенції!
Переглядів
Коментарі
Переглядів
Коментарі
Отримайте швидку відповідь на юридичне питання у нашому месенджері, яка допоможе Вам зорієнтуватися у подальших діях
Ви бачите свого юриста та консультуєтесь з ним через екран , щоб отримати послугу Вам не потрібно йти до юриста в офіс
Про надання юридичної послуги та отримайте найвигіднішу пропозицію
Пошук виконавця для вирішення Вашої проблеми за фильтрами, показниками та рейтингом
Переглядів:
3068
Коментарі:
0
Переглядів:
554
Коментарі:
0
Переглядів:
641
Коментарі:
1
Переглядів:
603
Коментарі:
0
Переглядів:
1127
Коментарі:
0
Переглядів:
889
Коментарі:
0
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстПриймаємо до оплати
Copyright © 2014-2024 «Протокол». Всі права захищені.