09.10.2016 | Автор: Веб-ресурс "Протокол" Задати питання автору
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Епізод справи "Жуків острів": строк на касаційне оскарження поновлюється на підставі того, що скаржник не мав можливості відразу сплатити весь розмір судового збору (Постанова від 9 серпня 2016р. у сп. № 910/3724/14, судді Рогач, Алєєва, Полянський)

Фабула судового акту: Говоря прямо  касатор хотел действовать наверняка. Т.е. пока не получил в ВГСУ гарантии, что жалобу удовлетворят и дело опять направят на новое рассмотрение, судебный сбор платить не хотел. Искал выход четыре месяца. И в итоге деньги на судебный сбор «потратил не зря».

Аналізуйте судовий акт: ВСУ закрив провадження: справа про незаконність рішення про виділення землі "ТОВ Євроофісбуд" для будівництва офісного комплексу по вул. Стрітенська, 10 у буферній зоні Софіївського собору (Постанова ВСУ від 6 жовтня 2015р.)

Коментар Генеральної прокуратури України: Вищий господарський суд України скасував судові рішення щодо оскарження Генпрокуратурою протиправного рішення Київської міської ради про передачу 75 га земель вартістю понад 126 млн грн під забудову так званого «Межигір’я 2».

Коментуючи такі дії суддів касаційної інстанції, заступник Генерального прокурора України А. Стрижевська нагадала, що 30 вересня 2016 року набирають чинності зміни до Конституції України в частині правосуддя і новий Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно до цього змінюється порядок існування судів та судова система загалом. Вищі суди, які є на сьогоднішній день, будуть набиратись по-новому за новими критеріями добору суддів.

Водночас, А. Стрижевська повідомила, що «на сьогоднішній день вже є інформація про те, що велика кількість діючих суддів написали заяви про відставку і, по суті, до того періоду поки будуть створені нові суди, у суддів залишається можливість чинити правосуддя в старій системі, в старих нормах, в яких вони існували до цього часу».

Заступник Генерального прокурора звернула увагу, що викликає занепокоєння ситуація, коли вищі суди, під загрозою ліквідації, можуть постановляти завідомо неправосудні рішення, у яких є корупційна складова.

«Якщо говорити мовою Кримінального кодексу, то ми не виключаємо можливості постановлення завідомо неправосудних рішень», - наголосила А. Стрижевська.

Заступник Генерального прокурора пояснила, що якщо брати корупційну складову, то існують корупційні ризики, що окремі судді за рішення можуть отримати бонус, який набагато перевищує те, що гарантує їм держава в якості вихідної допомоги.

Також А. Стрижевська закликала громадськість і суспільство повідомляти про всі випадки щодо небезпеки постанови завідомо неправосудних рішень, у яких є корупційна складова. Вона зазначила, що прокуратура, у свою чергу, буде реагувати і приймати рішення виключно в межах компетенції, відповідно до закону.

«Але, незважаючи на опір, Генеральна прокуратура буде і надалі послідовно та принципово відстоювати в суді державні інтереси, не дивлячись на всі спроби колишніх високопосадовців залишити в своїй власності незаконно набуті землі», - додала А. Стрижевська.

Так, завдячуючи позиції прокуратури протягом 2015-2016 років у державну та комунальну власність було повернуто 106 га земельних ділянок загальною вартістю 125 мільйонів гривень. 

Нагадаємо, що реалізуючи конституційну функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді, Генеральна прокуратура України оскаржила протиправне рішення Київської міської ради, згідно якому державні акти на землю, договори, на підставі яких у 2007 році обслуговуючому кооперативу передано майже 75 га земель вартістю понад 126 млн грн у Голосіївському районі м. Києва в районі Столичного шосе.

Установлено, що зазначеному кооперативу, який не відповідає вимогам закону щодо створення житлово-будівельних кооперативів, без проведення земельних торгів та без будь-якої оплати передано для забудови цінні столичні землі, які в подальшому ним відчужено на користь інших комерційних структур.

Крім того, більша частина з цих земель розташована в межах об’єкта природно-заповідного фонду – ландшафтного заказника «Острів Жуків», де знаходиться так зване «Межигір’я 2», будівництво якого пов’язують з одним із колишніх народних депутатів України від «Партії регіонів». Відповідно, забудова зазначених земель житловими будинками загрожує фактичним знищенням заповідника.

Незважаючи на те, що суди двічі погоджувалися з обґрунтованістю позовних вимог прокуратури, вищі судові інстанції направляли справу на новий розгляд.

Зокрема, 27.07.2016 Вищий господарський суд України поновив кооперативу строк на касаційне оскарження судового рішення, з часу постановлення якого пройшло більше чотирьох місяців. При цьому суд визнав обґрунтованими доводи кооперативу, що повний текст постанови апеляційного господарського суду ним було отримано в порядку, визначеному Законом України «Про доступ до судових рішень», окрім того, скаржник не мав змоги відразу сплатити весь розмір судового збору, оскільки він є значним для скаржника, а тому йому знадобився деякий час для оформлення касаційної скарги.

Однак, указані обставини згідно з чинним законодавством не можуть вважатися підставою для поновлення пропущеного строку на оскарження.

Крім того, проявивши безпрецедентну оперативність, Вищий господарський суд України вже 09.08.2016 розглянув справу.

У судовому розгляді прокурор Генеральної прокуратури України активно відстоював обґрунтованість доводів позову, заявляв клопотання про відвід суддів, надав мотивовані заперечення на касаційну скаргу. Однак, попри вказане, суд касаційної інстанції вчергове скасував судові рішення, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 року Справа № 910/3724/14 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Полянського А.Г.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу   Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Котміст" на постанову Київського апеляційного господарського судувід 22.03.2016 у справі № 910/3724/14 Господарського суду міста Києваза позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави до- Київської міської ради, - Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Котміст", - Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна спілка" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Земконтракт", - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігабуд", - Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібна затока", - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателін", - Товариства з обмеженою відповідальністю "Провін", - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграліті Інвест", - Головного управління юстиції у місті Києві в особі реєстраційної служби за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:- Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), - Головного управління Держгеокадастру у м. Києві  за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Індекс-Груп" про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та державних актів на право власності на землю, визнання відсутності права за участю представників: позивача Тертишник О.І.- прокурор відділу ГПУ, посвідч. №035951відповідача   -          не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином) -  Іщенко Г.М. - предст. дов. від 19.07.2016; -          не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином) -          не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином) -          не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином) -          не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином) -          не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином) -          не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином) -          Зіновєв О. А. -предст. дов. від 29.09.2015; -          не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином) третіх осіб-          не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином) -          Дашко В.Ю.-представ. дов. від 29.09.2015; -          не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)

ВСТАНОВИВ:

06.03.2014 заступник Генерального прокурора України звернувся до господарського суду з позовом (в редакції заяви про зміну  предмета позову від 31.03.2014) про:

- визнання недійсними з моменту прийняття рішень Київської міської ради: від 01.10.2007 № 355/3189 "Про передачу земельних ділянок ОКЖК "КОТМІСТ" для житлової забудови на 21-му км. Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва"; від 08.10.2009 № 494/2563 "Про поновлення дії рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 "Про передачу земельних ділянок ОКЖК "КОТМІСТ" для житлової забудови на 21-му км. Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва"; від 25.03.2010 № 468/3906 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 27.01.2010 № 79-6-00734";

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 6,2572 га, укладеного 24.12.2009 Київською міською радою та Обслуговуючим кооперативом житлового кооперативу "КОТМІСТ", зареєстрованого Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 27.01.2010 за № 79-6-00734;

- зобов'язання Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "КОТМІСТ" повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку, розташовану за адресою:21 км. Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 6,2572 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0028; вартістю за нормативною грошовою оцінкою 19439726,24 грн

- визнання недійсними виданих Обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу "КОТМІСТ" державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №006272, серії ЯЖ №006273, серії ЯЖ №006274 зареєстрованих 08.01.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00191, № 07-8-00192 та № 07-8-00193.

- визнання недійсними виданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Земконтракт" державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011938 та серії ЯЖ № 011939, зареєстрованих 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00383 та № 07-8-00382;

- визнання недійсними виданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Лігабуд" державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 011940 та серії ЯЖ № 011941, зареєстрованих 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00385 та № 07-8-00384;

- визнання недійсними виданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Срібна затока" державних актів на право власності на земельні ділянки: серії ЯЖ № 011924, зареєстрованих 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00414, серії КВ № 137630, серії КВ № 137631, серії КВ № 137632, серії КВ № 137633, серії КВ № 137634, серії КВ № 137635, серії КВ № 137636, зареєстрованих 05.07.2012 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00456, № 07-8-00457, № 07-8-00458, № 07-8-00459, № 07-8-00460, № 07-8-00454, № 07-8-00455;

- визнання недійсним виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Сателін" державного акта на право власності на земельну ділянку серії КВ № 137642, зареєстрованого 04.12.2012 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00472;

- визнання недійсним виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Провін" державного акта на право власності на земельну ділянку серії КВ № 137637, зареєстрованого 04.12.2012 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00473;

- визнання недійсними виданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтеграліті Інвест" державних актів на право власності на земельні ділянки: серії КВ № 137640, серії КВ № 137638, серії КВ № 137639, серії КВ № 137641, зареєстрованих 04.12.2012 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00469, № 07-8-00471, № 07-8-00470, № 07-8-00468;

- визнання недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно: від 15.11.2013 № 12840058, від 25.12.2013 № 15437565, від 25.12.2013 № 15437177, від 25.12.2013 № 15436660, від 25.12.2013 № 15436954, виданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтеграліті Інвест" Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві;

- скасування рішення Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграліті Інвест" на нерухоме майно: від 15.11.2013 № 7969134, від 25.12.2013 № 9526148, від 25.12.2013 № 9526128, від 25.12.2013 № 9526096, від 25.12.2013 № 9526120;

-  визнання відсутності в Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "КОТМІСТ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна спілка", Товариства з обмеженою відповідальністю "Земконтракт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігабуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібна затока, Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателін", Товариства з обмеженою відповідальністю "Провін", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграліті Інвест" права власності на земельні ділянки, що розташовані за адресою: 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 22,2526 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0019; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 5,3893 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0041; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 0,6522 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0043; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 30,5199 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0020; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 0,2402 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0026; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 2,5 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0161; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 0,69 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0162; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 0,69 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0163; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 1 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0167; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 8 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0166; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 13,2399 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0164; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 4,4 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0165; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 14, 6199 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0169; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 0,75 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0172; 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 0,6901 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0173; 21-й км. Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 12,2861 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0174; 21-й км. Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 0,8937 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0175, загальною вартістю за нормативною грошовою оцінкою 107148652,55 грн.

Позовні вимоги вмотивовано приписами статей 19144 Конституції Українистатті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", порушенням при прийнятті рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 приписів частини першої статті 41 Земельного кодексу України щодо визначених нею підстав набуття земельних ділянок, земельну ділянку надано у власність юридичній особі, яка не є житлово-будівельним кооперативом відповідно до змісту статті 6 Закону України "Про кооперацію", створена всупереч вимогам статей 134137 Житлового кодексу Української РСР; порушено конкурентні засади  набуття права на землю, встановлені статтею 127 Земельного кодексу України (у відповідній редакції). Також прокурор вважає, що спірне рішення прийнято з порушенням вимог законодавства щодо ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів, оскільки у приватну власність та в оренду для забудови передано земельну ділянку у межах об'єкта природно-заповідного фонду, що є порушенням приписів статей 7142526 Закону України "Про природно-заповідний фонд України"статті 5 Земельного кодексу України; спірним рішенням порушено право власності територіальної громади міста Києва на землі природно-заповідного фонду, які не можуть передаватися у приватну власність. З вказаних підстав є також недійсним рішення Київської міської ради від 08.10.2009 про поновлення дії спірного рішення та рішення від 25.03.2010 про внесення змін щодо розміру земельної ділянки, наданої в оренду. На підставі статті 215 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України,статті 152 Земельного кодексу України підлягають визнанню недійсними договір оренди, укладений на підставі незаконного рішення, а також видані на підставі спірного рішення державні акти, подальші правочини, вчинені з незаконно наданими земельними ділянками.

Прокурор також вказав у позовній заяві, що вказані порушення чинного законодавства було виявлено у лютому-березні 2011 при проведенні перевірки з цих питань, враховуючи пункт 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 20.12.2011 "Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку вчинення судочинства", позов подано в межах позовної давності; водночас, зазначив про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні з даним позовом щодо вимог про недійсність договору оренди та державних актів на землю, спір про які не міг бути розглянутий до виявлення незаконності спірного рішення, просив позовну давність відновити.

Відповідачі - суб'єкти господарювання - заперечували позовні вимоги, вказавши, що матеріали справи не містять доказів, що земельні ділянки, передані за спірним рішенням знаходяться в межах ландшафтного заказника місцевого значення "Жуків острів", не надано проект землеустрою заказника; обставини щодо відсутності земельних ділянок на території заказника встановлені судовим рішенням у справі № 35/124; при наданні земельних ділянок отримано усі необхідні погодження уповноважених органів. Вказали також, що питання законності рішення Київської міської ради із наведених у позові підстав вже було предметом судового розгляду; суди відмовили у позові про недійсність пункту 1 Київської міської ради № 162/1996 від 22.08.2007 "Про питання створення ландшафтного заказника місцевого значення "Жуків острів" (справа № 36/131-21/64), у справі № 51/102 встановлено, що заказник не створено; у справі № 5/6 відмовлено у визнанні недійсним рішення від 01.10.2007 № 355/3189 "Про передачу земельних ділянок ОКЖК "КОТМІСТ" для житлової забудови на 21-му км. Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва" в повному обсязі; встановлені у судових рішеннях обставини правомірності прийняття спірного рішення не підлягають повторному доведенню у межах даної справи.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово; постановою Верховного Суду України від 30.09.2015 судові рішення у цій справі було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду з тих підстав, що у порушення вимог частини першої статті 261 Цивільного кодексу України та всупереч правовій позиції Верховного Суду України, наведеної у постановах Верховного Суду України у справі № 3-23гс14, № 3-194гс14, № 3-21гс15, згідно з якою строк позовної давності має обчислюватися з моменту, коли саме позивачеві стало відомо про порушення його права, а не з моменту проведення перевірки прокуратурою, у справі, що розглядається, суди не досліджували питання початку перебігу позовної давності та, відповідно, неправильно застосували наслідки спливу позовної давності, передбачені статтею 267 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2015 (суддя Грехова О.А.) позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2016  (судді: Отрюх Б.В. - головуючий, Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) судове рішення залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Обслуговуючий кооператив житловий кооператив "Котміст" подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просив скасувати судові рішення у даній справі та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: суди пов'язали початок перебігу позовної давності з набранням чинностіЗаконом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури", яким прокурорам надано право виступати самостійними позивачами, в порушення положень частин першої та п'ятої статті 261 Цивільного кодексу України, які не пов'язують початок перебігу позовної давності зі становищем особи в процесуальних правовідносинах; за наявності заяви про застосування позовної давності суди не дослідили та не надали оцінку наявним у справі доказам щодо обізнаності органів прокуратури як єдиної централізованої системи щодо прийняття спірного рішення з 2007 року, що підтверджується зверненням органів прокуратури з позовами у справах № 5/6, 35/124-47/432, 5011-66/4667-2012, № 5011-6/4719-2012, № 5011-6/4720-2012; відтак, суди не усунули порушення, які стали підставою направлення справи на новий розгляд Верховним Судом України, не встановили початок перебігу позовної давності у спірних правовідносинах.

В судовому засіданні представник Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Котміст" підтримав доводи касаційної скарги.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграліті Інвест", підтримав касаційну скаргу, додатково вказавши, що суди в порушення принципів рівності та змагальності сторін у господарському процесі не зазначили у судових рішеннях доводів та доказів відповідачів, підстав, з яких їх було відхилено судами; суди не застосували практику Європейського Суду з прав людини у спірних правовідносинах.

Представник Головного управління Держгеокадастру у м. Києві надав пояснення щодо даних про реєстрацію речових прав на спірні земельні ділянки.

Генеральна прокуратура України надала заперечення на касаційну скаргу, вказавши, що про порушення при передачі земельної ділянки Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Котміст" стало відомо за результатами проведення перевірки у лютому-березні 2011 року, прокуратура набула права звернутися як самостійний позивач лише з 01.12.2012, коли набрав чинностіЗакон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури"; за правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-2510ц15 та від 18.05.2016 № 6-3079цс15, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України, оскільки зазначений позов подано у зв'язку з порушенням речового права держави незаконним правовим актом органу місцевого самоврядування.

Також Генеральна прокуратура України подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з надходженням повідомлення про призначення справи до розгляду із запізненням, через що Генеральна прокуратура України не мала можливості своєчасно ознайомитися з матеріалами справи та з урахуванням них підготувати та надати суду відзив на касаційну скаргу в строк, достатній для його отримання судом.

Судова колегія відхилила клопотання прокуратури, визнавши непереконливими її доводи щодо необхідності додатково в касаційній інстанцій ознайомитися з матеріалами справи, в якій прокуратура заявила позов у березні 2014 року та бере участь протягом двох років; також прокуратура не надала доказів у підтвердження несвоєчасного повідомлення про призначення касаційної скарги до розгляду; наведені у клопотанні доводи не відповідають положенням статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Генеральна прокуратура України подала заяву про відвід суддів Алєєвої І.В., Рогач Л.І., посилаючись на безпідставність та невмотивованість відновлення строку на касаційне оскарження судових рішень Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Котміст"; ухвалою від 09.08.2016 заяву про відвід залишено без задоволення. Оскільки наведені у ній доводи та підстави не відповідають підставам, наведеним у статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, не скористалися правом на участь своїх представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників учасників справи та прокурора, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117  Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарські суди встановили, що 01.10.2007 Київська міська рада прийняла рішення № 355/3189 „Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу „КОТМІСТ" для житлової забудови на 21-ому км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва", згідно з яким:

- затверджено містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до Генерального плану розвитку міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішенням Київради від 28.03.2002 N 370/1804, Схеми планування території частини південного планувального району Голосіївського адміністративного району в м. Києві, затвердженої рішенням Київради від 27.10.2005 N 271/3732, Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в м. Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 N 806/3381, зміни цільового призначення сільськогосподарських земель під малоповерхову житлову забудову обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу „КОТМІСТ" на 21-ому км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва (пункт 1);

- внесено зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 N 370/1804, а саме: територію в межах, визначених містобудівним обґрунтуванням, перевести за функціональним призначенням до зони малоповерхової житлової забудови (пункт 2);

- внесено зміни до Схеми планування території частини південного планувального району Голосіївського адміністративного району в м. Києві, затвердженої рішенням Київської міської ради від 27.10.2005 N 271/3732, в частині переведення території, визначеної містобудівним обґрунтуванням, під територію малоповерхової житлової забудови (пункт 3);

- внесено зміни до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 N 806/3381, в частині переведення території, визначеної містобудівним обґрунтуванням, до території зелених насаджень обмеженого користування та спеціального призначення (пункт 4);

- віднесено земельні ділянки загальною площею 66,39 га до земель запасу житлової та громадської забудови з виключенням їх з категорії земель сільськогосподарського призначення (пункт 5);

- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу „КОТМІСТ" для житлової забудови на 21-ому км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва (пункт 6):

- передано обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу „КОТМІСТ", за умови виконання пункту 8 цього рішення, земельні ділянки загальною площею 74,69 га на 21-ому км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва за рахунок земель сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Бузівське", наданих відповідно до пункту 32 рішення Київської міської ради від 12.02.2004 N 43/1253 "Про оформлення права користування земельними ділянками", право користування якими посвідчено договорами оренди земельних ділянок від 30.12.2004 N 79-6-00271, N 79-6-00272, N 79-6-00273 (загальною площею 66,39 га), та міських земель, не наданих у власність чи користування (площею 8,30 га), з них:  площею 67,21 га (ділянка N 1 - площею 32,60 га, ділянка N 3 - площею 34,37 га, ділянка N 4 - площею 0,24 га) - у власність для житлової забудови; площею 7,48 га (ділянка N 2 - площею 5,26 га, ділянка N 5 - площею 2,22 га) - в довгострокову оренду на 49 років для рекреаційних цілей та благоустрою території (пункт 7).

Київською міською радою 08.10.2009 прийнято рішення № 494/2563 „Про поновлення дії рішення Київської міської ради від 01.10.2007 N 355/3189 „Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу „КОТМІСТ" для житлової забудови на 21-ому км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва", яким поновлено дію рішення Київської міської ради від 01.10.2007 N 355/3189 „Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу „КОТМІСТ" для житлової забудови на 21-ому км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва" до 01.01.2010, а також зазначено про те, що при укладанні договору оренди земельної ділянки з обслуговуючим кооперативом житловим кооперативом „КОТМІСТ" пункт 8 статті 23 Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.05.2009 N 547/1603, не поширюється.

24.12.2009 Київською міською радою, як орендодавцем, та ОКЖК „КОТМІСТ", як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 27.01.2010 за № 79-6-00734, за умовами якого орендодавець на підставі рішень Київської міської ради № 355/3189  від 01.10.2007 та № 494/2563  від 08.10.2009 передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку з наступними характеристиками: місце розташування - 21 км  Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, розмір - 62572 кв.м., цільове призначення - для рекреаційних цілей та благоустрою території, кадастровий номер 8000000000:90:371:0028, строк дії договору - 49 років.

25.03.2010 Київська міська рада прийняла рішення  № 468/3906 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 27.01.2010 N 79-6-00734", яким внесено зміни до підпункту 2.1 пункту 2 та підпункту 8.4 пункту 8 договору оренди земельної ділянки від 27.01.2010 N 79-6-00734, укладеного на підставі рішень Київської міської ради від 01.10.2007 N 355/3189 „Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу „КОТМІСТ" для житлової забудови на 21-ому км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва" та рішення Київської міської ради від 08.10.2009 N 494/2563 „Про поновлення дії рішення Київської міської ради від 01.10.2007 N 355/3189 „Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу „КОТМІСТ" для житлової забудови на 21-ому км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва", а саме: цифри „6,2572" замінити цифрами „1,4572". У зв'язку з відмовою обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "КОТМІСТ" від земельної ділянки площею 4,8 га віднести її до земель запасу житлової та громадської забудови.

На підставі оскаржуваного рішення Київської міської ради № 355/3189  від 01.10.2007 ОКЖК "КОТМІСТ" оформлено Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 006272 на земельну ділянку площею 30,5199 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0020 на 21-ому км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, серії ЯЖ № 006273 на земельну ділянку площею 34,3740 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0019 на 21-ому км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва та серії ЯЖ № 006274 на земельну ділянку площею 0,2402 га з кадастровим номером 8000000000:90:402:0026 на 21-ому км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, зареєстровані 08.01.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00191, № 07-8-00192 та № 07-8-00193.

Рішеннями Київської міської ради  № 355/3189  від 01.10.2007, від 08.10.2009 № 494/2563 та від 25.03.2010 № 468/3906  земельні ділянки  на 21-ому км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва  площею 30,5199 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0020, площею 34,3740 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0019 та площею 0,2402 га з кадастровим номером 8000000000:90:402:0026 передані у власність ОКЖК "КОТМІСТ" безоплатно, у відповідності до статті 41 Земельного кодексу України.

В подальшому земельні ділянки на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва площею 30,5199 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0020, площею 34,3740 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0019 та площею 0,2402 га з кадастровим номером 8000000000:90:402:0026, внесено до статутного капіталу ТОВ "Будівельна спілка" (протокол загальних зборів учасників ТОВ "Будівельна спілка" № 1 від 21.02.2008 про формування статутного капіталу шляхом внесення відповідних земельних ділянок).

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що  ТОВ „Будівельна спілка" земельну ділянку площею 30,5199 га на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва передало як статутний внесок до ТОВ "Срібна затока" (протокол № 2 від 02.08.2010 загальних зборів учасників ТОВ "Срібна затока" про прийняття від  ТОВ "Будівельна спілка" до статутного капіталу товариства відповідної земельної ділянки), земельну ділянку площею 0,2402 га та частину земельної ділянки площею 34,3740 га, а саме в частині 5,3893 га передано як внесок до статутного капіталу ТОВ "Лігабуд" (протокол № 2 від 02.08.2010 загальних зборів учасників ТОВ "Лігабуд"  про прийняття від  ТОВ "Будівельна спілка" до статутного капіталу товариства відповідних земельних ділянок), а частини земельної ділянки площею 34,3740 га в розмірах 22,2526 га та 0,6522 га передано як внесок до статутного капіталу ТОВ "Земконтракт" (протокол № 2 від 02.08.2010 загальних зборів учасників ТОВ "Земконтракт" про прийняття від  ТОВ "Будівельна спілка" до статутного капіталу товариства відповідних земельних ділянок); вказані товариства оформили та зареєстрували державні акти на право власності на відповідні земельні ділянки на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва. Відповідно Товариству з обмеженою відповідальністю "Срібна затока" видані  державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯЖ № 011924 (кадастровий номер 8000000000:90:371:0020), зареєстрований 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00414, серії КВ № 137630, серії КВ № 137631, серії КВ № 137632, серії КВ № 137633, серії КВ № 137634, серії КВ № 137635, серії КВ № 137636, зареєстровані 05.07.2012 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00456, № 07-8-00457, № 07-8-00458, № 07-8-00459, № 07-8-00460, № 07-8-00454, № 07-8-00455; Товариству з обмеженою відповідальністю "Лігабуд" видані державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 011940 та серії ЯЖ № 011941, зареєстровані 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00385 та № 07-8-00384; Товариству з обмеженою відповідальністю "Земконтракт" видані державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011938 та серії ЯЖ № 011939, зареєстровані 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00383 та № 07-8-00382.

За змістом наявних в матеріалах справи копій державних актів про право власності ТОВ "Срібна затока" здійснило поділ земельної ділянки на сім частин: серії КВ № 137630, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 05.07.2012 за номером 07-8-00456, на земельну ділянку площею 2,5 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0161; серії КВ № 137631, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 05.07.2012 за номером 07-8-00457, на земельну ділянку площею 0,69 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0162; серії КВ № 137632, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 05.07.2012 за номером 07-8-00458, на земельну ділянку площею 0,69 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0163; серії КВ № 137633, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 05.07.2012 за номером 07-8-00459, на земельну ділянку площею 1 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0167; серії КВ № 137634, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 05.07.2012 за номером 07-8-00460, на земельну ділянку площею 8 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0166; серії КВ № 137635, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 05.07.2012 за номером 07-8-00454, на земельну ділянку площею 13,2399 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0164; серії КВ № 137636, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів КМДА 05.07.2012 за номером 07-8-00455, на земельну ділянку площею 4,4 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0165.

Товариство з обмеженою діяльністю "Срібна затока" вказані вище земельні ділянки на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва внесло до статутних капіталів інших товариств, окрім ділянки площею 8 га (кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0166), яка залишилась у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Срібна затока", а саме: земельну ділянку площею 1 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0167 внесло до статутного капіталу ТОВ "Сателін" (рішення загальних зборів ТОВ "Сателін", оформлене протоколом № 3 від 05.11.2012 про збільшення статутного капіталу товариства, у тому числі за рахунок внеску ТОВ "Срібна затока", який складається із земельної ділянки площею 1 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0167, розташованої на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва), про що ТОВ "Сателін" отримало державний акт про право власності  на вказану земельну ділянку серії КВ № 137642, який зареєстровано 04.12.2012 Головним управлінням земельних ресурсів КМДА за № 07-8-00472; земельну ділянку площею 2,5 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0161, внесло до статутного капіталу ТОВ "Провін" (рішення загальних зборів ТОВ "Провін", оформлене протоколом № 3 від 05.11.2012, про збільшення статутного капіталу товариства, у тому числі за рахунок внеску ТОВ "Срібна затока", який складається із земельної ділянки площею 2,5 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0161, розташованої на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва), про що ТОВ "Провін" отримало державний акт про право власності на вказану земельну ділянку серії КВ № 137637, який зареєстровано 04.12.2012 Головним управлінням земельних ресурсів КМДА за № 07-8-00473; земельні ділянки площею 13,2399 га (кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0164), 0,69 га (кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0162), 0,69 га (кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0163), 4,4 га  (кадастровий номер 8 000 000 000:90:371:0165) внесло до статутного капіталу ТОВ "Інтеграліті Інвест" (рішення загальних зборів учасників ТОВ "Інтеграліті Інвест", оформлене протоколом № 4 від 05.11.2012 про збільшення статутного капіталу товариства, у тому числі за рахунок внеску ТОВ "Срібна затока", який складається із земельних ділянок площею 13,2399 га, 0,69 га, 0,69 га, 4,4 га, розташованих на 21-му км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва), про що ТОВ "Інтеграліті Інвест" отримало державні акти про право власності на вказані земельні ділянки серії КВ №№ 137640, 137638, 137639, 137641, які зареєстровано 04.12.2012 Головним управлінням земельних ресурсів КМДА за №№ 07-8-00469, 07-8-00471, 07-8-00470, 07-8-00468.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеграліті Інвест" розробило технічну документацію щодо об'єднання земельних ділянок площею 13,2399 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0164), 0,69 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0162), 0,69 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0163), 4,4 га  (кадастровий номер 8000000000:90:371:0165) в одну земельну ділянку загальною площею 14,6199 га, якій присвоєно кадастровий номер 8000000000:90:371:0169, після чого Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві видала свідоцтво про право власності ТОВ "Інтеграліті Інвест" на земельну ділянку площею 14,6199 га від 15.11.2013 № 12840058. Після отримання зазначеного свідоцтва про право власності на земельну ділянку площею 14,6199 га від 15.11.2013 № 12840058 ТОВ "Інтеграліті Інвест" на підставі відповідного рішення загальних зборів учасників від 12.11.2013 № 7 розробило технічну документацію щодо поділу вказаної земельної ділянки площею 14,6199 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0169) на чотири земельні ділянки: площею 0,75 га (присвоєно кадастровий номер 8000000000:90:371:0172), щодо якої Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві  видала ТОВ "Інтеграліті Інвест" свідоцтво про право власності на земельну ділянку від 25.12.2013 № 15437565; площею 0,6901 га (присвоєно кадастровий номер 8000000000:90:371:0173), щодо якої Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві  видала ТОВ "Інтеграліті Інвест" свідоцтво про право власності на земельну ділянку від 25.12.2013 № 15437177; площею 12,2861 га (присвоєно кадастровий номер 8000000000:90:371:0174), щодо якої Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві  видала ТОВ "Інтеграліті Інвест"  свідоцтво про право власності на земельну ділянку від 25.12.2013 № 15436660; площею 0,8937 га (присвоєно кадастровий номер 8000000000:90:371:0175), щодо якої Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві  видала ТОВ "Інтеграліті Інвест" свідоцтво про право власності на вказану ділянку від 25.12.2013 № 15436954.

На момент розгляду справи в суді усі вище перелічені державні акти  не анульовані, записи щодо їх повернення чи анулювання (скасування) до книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю не вносились.

Відповідно до пункту 3.2 статуту ОКЖК "КОТМІСТ" (в редакції на момент створення кооперативу, затвердженій установчими зборами засновників ОКЖК "КОТМІСТ"  від 18.06.2007 (протокол № 1)), його засновниками є: ОСОБА_11 (мешкає за адресою: АДРЕСА_1), ОСОБА_12 (мешкає за адресою: АДРЕСА_3), ОСОБА_13 (мешкає за адресою: АДРЕСА_4), ОСОБА_14 (мешкає за адресою: АДРЕСА_2).

В новій редакції, затвердженій загальними зборами членів  ОКЖК "КОТМІСТ"  від 22.12.2008 (протокол № 7), пункт 3.2 Статуту ОКЖК "КОТМІСТ" викладено таким чином, що членами кооперативу були: ОСОБА_15 (проживає за адресою: АДРЕСА_5), ОСОБА_16 (проживає за адресою: АДРЕСА_6), ОСОБА_13 (мешкає за адресою: АДРЕСА_7), ОСОБА_14 (мешкає за адресою: АДРЕСА_2).

Відповідно до пункту 2.1.1 статуту ОКЖК "КОТМІСТ" (в усіх редакціях), метою створення ОКЖК "КОТМІСТ" є, у тому числі, будівництво одноквартирних і двоквартирних жилих будинків садибного типу, тоді як згідно з абзацом 2 п. 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу при будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, не може бути менше 5 чоловік. Водночас при створенні та державній реєстрації ОКЖК "КОТМІСТ" засновниками (членами) виступили 4 особи, що суперечить наведеним вище вимогам Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу.

Суди також встановили, що особи, зазначені у пункті 3.2 Статуту засновниками кооперативу, як на час створення і державної реєстрації кооперативу, так і на момент прийняття Київською міською радою оскаржуваного рішення на квартирному обліку не перебували, про що свідчать листи-підтвердження наданих даних відділу обліку та розподілу житлової площі Подільської районної у м. Києві державної адміністрації вих. № 24 від 10.02.2011 (стосовно ОСОБА_13.), відділу обліку та розподілу житлової площі Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації вих. № 22-40 від 11.02.2011 (стосовно неперебування на обліку зокрема гр. ОСОБА_14.), відділу обліку та розподілу житлової площі Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації вих. № 52/811 від 12.03.2011 (стосовно ОСОБА_11 та ОСОБА_12.), відділу обліку та розподілу житлової площі Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації вих. № 06/03-11156 від 11.03.2011 (стосовно ОСОБА_16.). При державній реєстрації змін до статуту ОКЖК "КОТМІСТ" зазначені порушення усунуто не було, члени кооперативу на квартирному обліку не перебували і при державній реєстрації нової редакції статуту ОКЖК "КОТМІСТ" на квартирний облік не стали, учасник кооперативу ОСОБА_15 (проживає за адресою: АДРЕСА_5) не проживав у м. Києві, а отже, не міг бути взятий на квартирний облік у м. Києві.

Рішенням № 162/1996 від 22.08.2007 „Про питання створення ландшафтного заказника місцевого значення „Жуків острів", а саме, пунктом 1, Київська міська рада схвалила схему ландшафтного заказника місцевого значення „Жуків острів" у складі детального плану території острова Жуків, при цьому рада жодним чином не встановила та не вирішила питання щодо визначення його меж та розміру, а пунктом З вказаного рішення Державному управлінню охорони навколишнього природного середовища в м. Києві доручила забезпечити розробку проекту створення ландшафтного заказника місцевого значення „Жуків острів".

Рішенням Київської міської ради № 806/3381 від 19.07.2005 регламентовано утриматись до встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення острів Жуків від розгляду питань відведення земельних ділянок, які відповідно до рішення Київської міської ради від 02.12.1999 за № 147/649 „Про оголошення природних об'єктів пам'ятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві" (згідно з яким ландшафтний заказник оголошено заказником місцевого значення), можуть бути включені до складу заказника.

Державним управлінням екології та природних ресурсів в м. Києві видано охоронне зобов'язання № 4-2-8 від 20.12.2002, даний об'єкт природно-заповідного фонду створювався без вилучення земельних ділянок, який він займає, а саме: землі лісопаркового господарства „Конча-Заспа" та колективного сільськогосподарського підприємства „Тарасівка".

Відповідно до вказаного вище охоронного зобов'язання, Положення про ландшафтний заказник місцевого значення „Острів Жуків", затвердженого у 2003 році начальником Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві, погодженого генеральним директором КО „Київзеленбуд" та директором регіонального ландшафтного парку „Голосіївський", а також наукового обґрунтування необхідності оголошення території центральної частини колишнього заповідника „Конча-Заспа" ландшафтним заказником місцевого значення, розробленого фахівцями біологічного факультету Київського університету імені Т. Шевченка, на підставі якого Київською міською радою приймалось рішення № 147/649 від 02.12.1999, територія ландшафтного заказника „Острів Жуків", щонайменше складає 630 га, а за обґрунтуванням науковців та довідкою від 19.05.2004 ДП „Інститут Генерального плану міста Києва" ВАТ „Київпроект" площа ландшафтного заказника „Жуків острів" становить 1794,6 га.

За змістом висновків Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 25.07.2007 № 05-08/5330, Київської міської санепідемстанції від 08.08.2007 № 6290, державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 21.09.2007 № 05.03.02-07/47346, Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації від 30.07.2007 № 19-7727, що містяться в матеріалах проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОКЖК „Котміст" суди також встановили, що за рішеннями Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189, від 08.10.2009 № 494/2563, від 25.03.2010 № 468/3906, ОКЖК „Котміст" набув у власність та користування  земельні ділянки, розташовані в межах об'єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення „Острів Жуків", оголошеного рішенням Київської міської ради від 02.12.1999 № 147/649.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди вказали, що Обслуговуючий кооператив житловий кооператив "Котміст" отримав право власності на земельні ділянки, розташовані в межах об'єкта природно-заповідного фонду, з метою житлової забудови, що є порушенням цільового використання земельних ділянок відповідного призначення; земельну ділянку надано всупереч приписамстатті 41 Земельного кодексу України; з огляду на незаконність набуття права на земельну ділянку кооператив не мав законного права вчиняти подальші правочини з цією земельною ділянкою, і ці правочини як із наданою земельною ділянкою, так і з створеними за наслідками її розподілу чи об'єднання об'єктами суперечать положенням чинного законодавства і є недійсними. Визнання недійсним договору тягне за собою обов'язок ОКЖК „Котміст" щодо  повернення територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку, розташовану за адресою: 21-й км Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 6,2572 га, кадастровий номер 8000000000:90:371:0028.

Застосувавши у спірних правовідносинах статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, та що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, суди вказали, що їх позиція у даному випадку цілком кореспондується з Рішенням Європейського суду з прав людини у справі від 22.11.2007 № 22/02/2008 „Україна-Тюмень проти України" яким визначено, що втручання у власність має бути виправдана, а крім того, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення права власності.  

Розглянувши заяву про застосування позовної давності у спірних правовідносинах, суди також вказали, що в разі коли прокурор є самостійним позивачем, строк позовної давності обчислюється саме для прокурора, оскільки він є особою в розумінні статті 256 Цивільного кодексу України. Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури", яким надано право прокурорам виступати позивачами, а відтак і окремого обчислення строку позовної давності, набрав чинності 01.12.2012. Таким чином, оскільки з 01.12.2012 у прокурора, в силу прийняття закону, виникла можливість бути самостійним позивачем, то не раніше даної дати може почати обчислюватися окремий строк позовної давності саме для прокурора, який виступає позивачем у даній справі.

Судова колегія зазначає, що оскільки відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а право власності на землю гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою включно у відповідності до вимог закону, то необхідність захисту інтересів держави покладає на органи прокуратури обов'язок представництва держави в суді відповідно до частини другої статті 121 Конституції України. за змістом позовної заяви органом, уповноваженим здійснювати функції у відповідних відносинах, є Київська міська рада, яка є відповідачем у даній справі, а виконання функцій з контролю за використанням і охороною земель відповідно до Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" покладено на Державну інспекцію сільського господарства України, яка, водночас, не наділена законом повноваженнями звернення до суду з позовами, тому прокурор заявив даний позов самостійно, як позивач; підставою для звернення прокурора до суду із даним позовом наведено порушення права територіальної громади міста на земельну ділянку.  

Статтями 1314 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначенихКонституцією.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За статтею 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на принципах, зокрема, забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом, забезпечення гарантій прав на землю.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, а статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин орган місцевого самоврядування зобов'язаний діяти виключно в інтересах її територіальної громади, не порушуючи при цьому баланс інтересів держави, територіальної громади та окремих громадян.

У відповідності до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси; за статтею 2 Цивільного кодексу Українитериторіальні громади є учасниками цивільних відносин, у межах здійснення яких виникають цивільні права та обов'язки.

Також за змістом частини 1 статті 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час видачі оскаржуваних актів) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок не виконує функції захисту порушеного права, що, однак, не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів.

Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками прийняття спірного рішення спірна земельна ділянка вибула з власності територіальної громади міста Києва та була безоплатно передана у приватну власність з посиланням на підстави, наведені у статті 41 Земельного кодексу України, відповідачу - Обслуговуючому кооперативу житловий кооператив "Котміст".

Відповідно до статті 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.

Відповідно до статті 94 Господарського кодексу України кооперативи як добровільні об'єднання громадян створюються з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.

Створення та діяльність житлово-будівельних кооперативів регулюються Цивільним та Господарським кодексами УкраїниЗаконом України "Про кооперацію", а також чинними на даний час Житловим кодексом Української РСР та прийнятим на його основі Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу, що затверджений постановою Ради Міністрів Української РСР від 30.04.1985 зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України; житлово-будівельні кооперативи створюються з метою забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей, а також для подальшої експлуатації та управління житлом.

Тобто, статтею 41 Земельного кодексу України передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність житлово-будівельного кооперативу для здійснення житлового будівництва для забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей, а також для подальшої експлуатації та управління житлом, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати, що порядок та підстави надання земельної ділянки за статтею 41 Земельного кодексу України не передбачають можливості для надання земельної ділянки у власність з іншою метою, зокрема, для здійснення житлового будівництва поза межами забезпечення житлом членів кооперативу.

Також надання земельної ділянки у власність має відбуватися з дотриманням вимог Земельного кодексу України щодо відведення її в натурі (на місцевості) та за наявності належно затвердженої відповідної містобудівної документації.

Згідно з пунктом 2.1 Тимчасового порядку набуття права на землю на конкурентних засадах в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 810/3385 (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189), право власності та право оренди всіх земельних ділянок в м. Києві, вільних від капітальної забудови, а також земельних ділянок, зайнятих житловими будинками або іншими об'єктами комунальної власності, що підлягають реновації (капітальному ремонту, реконструкції чи заміщенню), набувається на конкурентних засадах шляхом продажу земельних ділянок або права їх оренди, за винятком випадків будівництва об'єктів за кошти державного та місцевого бюджетів, випадків будівництва об'єктів на виконання міжнародних договорів, укладених. Кабінетом Міністрів України, Київською міською радою та її виконавчим органом (Київською міською державною адміністрацією), а також випадків набуття права на землю гаражно-будівельними та житлово-будівельними кооперативами для експлуатації існуючих об'єктів.

Судова колегія погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, що надання Київською міською радою безоплатно у власність Обслуговуючого кооперативу житловий кооператив "Котміст", засновниками якого було 4 особи, земельної ділянки площею 74,69 га здійснено без врахування основних принципів земельного законодавства, всупереч змісту та спрямованості положень статті 41 Земельного кодексу України на надання земельних ділянок саме для можливості здійснення будівництва для забезпечення житлом членів кооперативу та для подальшого експлуатації та управління здійсненою забудовою; жодного обґрунтування необхідного для забезпечення житлом членів кооперативу розміру земельної ділянки відповідно до спірного рішення матеріали справи не містять.

Доводи учасників спору щодо положень Закону України "Про кооперацію" реєстрації та чинності статутних документів Обслуговуючого кооперативу житловий кооператив "Котміст" наведених вище обставин та порушень при наданні земельної ділянки жодним чином не спростовують.

Відповідно до статті 43 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Статтею 53 Закону України „Про природно-заповідний фонд України" рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду приймається обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Згідно з статтями 60, 61, 63 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" ці природні території та об'єкти підлягають особливій охороні.

Частиною третьою статті 7 Закону „Про природно-заповідний фонд України" встановлено імперативний правовий припис, за яким на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. Відповідно до статті 9 цього ж Закону визначено вичерпний перелік видів використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, серед якого відсутня житлова забудова.

Враховуючи вищевикладене, Київська міська рада до встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення острів Жуків повинна була утриматись від розгляду питань відведення земельних ділянок, які відповідно до рішення Київської міської ради від 02.12.1999 за №147/649 „Про оголошення природних об'єктів пам'ятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві" (згідно з яким ландшафтний заказник оголошено заказником місцевого значення), могли бути включені до складу заказника, а спірне рішення та подальші правочини порушують вимоги Законів України „Про охорону навколишнього природного середовища" та „Про природно-заповідний фонд України".

Також безпідставними є доводи, наведені в судовому засіданні, щодо не застосування судами наявної практики Європейського Суду з прав людини, оскільки матеріалами справи доведено, а відповідачами не спростовано набуття приватною особою права власності на земельну ділянку з підстав, не передбачених для цієї особи, тобто, в даному випадку не йдеться про захист правомірно та легітимно набутого права; помилкове уявлення приватної особи щодо природи свого правового статусу та пов'язаних з ним можливостей не надає набутому праву ознак легітимності.

Водночас судова колегія зазначає, що Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ратифікованоКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитися у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі "Відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Як вже зазначалося вище постановою Верховного Суду України від 30.09.2015 було скасовано попередні судові рішення у цій справі, а справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду з тих підстав, що у порушення вимог частини першої статті 261 Цивільного кодексу України та всупереч правовій позиції Верховного Суду України, наведеної у постановах Верховного Суду України у справі № 3-23гс14, № 3-194гс14, № 3-21гс15, згідно з якою строк позовної давності має обчислюватися з моменту, коли саме позивачеві стало відомо про порушення його права, а не з моменту проведення перевірки прокуратурою, у справі, що розглядається, суди не досліджували питання початку перебігу позовної давності та, відповідно, неправильно застосували наслідки спливу позовної давності, передбачені статтею 267 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статтею 267 Цивільного кодексу сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

Відповідно, вирішуючи спір, суд повинен встановити момент початку перебігу позовної давності, оскільки від нього залежить правильність обчислення позовної давності і можливість захисту порушеного права.

Згідно із частиною першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 2, 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення прокурора з відповідним позовом) встановлено, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

При цьому Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури" від 18 вересня 2012 року, на який послалися суди, визначаючи початок перебігу позовної давності, не встановлює і не змінює строку позовної давності, підстав його зупинення або переривання для звернення прокурора до суду з відповідним позовом (відповідний висновок міститься також у постанові Верховного Суду України від 11.05.2016 по справі № 910/3723/14).

     Разом із тим за загальними вимогами норм процесуального права, передбаченими статтями 32- 34438284 Господарського процесуального кодексу, обов'язковим є встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позовів.

     Натомість у порушення вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України, частини першої статті 261 Цивільного кодексу України і всупереч наведеній вище правовій позиції Верховного Суду України у справі, яка розглядається, суди не встановили початку перебігу строку позовної давності, наявності чи відсутності поважних причин його пропуску, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції позбавлений можливості зробити висновок про правильність застосування судами матеріальних норм про позовну давність.

                Також розглянувши доводи прокурора про застосування до спірних правовідносин приписів пункту 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України, судова колегія зазначає, що положеннями статті 268 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема, у пункті 4 частини першої статті 268 цього Кодексу зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20 грудня 2011 року № 4176-VI пункт 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу Українивиключено. Цей Закон набрав чинності 15 січня 2012 року.

До правовідносин, які виникли під час дії нормативно-правового акта, який згодом втратив чинність, застосовуються його норми. До правовідносин, що виникли раніше і регулювалися нормативно-правовим актом, який втратив чинність, але права й обов'язки зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.

Положення пункту 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України за своєю суттю спрямоване на захист прав власників та інших осіб від держави, відтак, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, дія цієї норми не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і спрямовані на захист прав державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади. На такі позови поширюється положення статті 257 Цивільного кодексу України щодо загальної позовної давності, й на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єкт владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Посилаючись на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-2510ц15 щодо застосування пункту 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України у правовідносинах, коли позов подано у зв'язку з порушенням речового права держави незаконним правовим актом органу місцевого самоврядування, прокурор не навів будь-яких доказів та доводів, що його позов подано саме у зв'язку з порушенням речового права держави як власника актом органу місцевого самоврядування, жодних доказів та доводів про зміст речового права держави у спірних правовідносинах матеріали справи не містять, відповідні обставини суди не встановлювали та не досліджували, не з'ясовували, чиє право як власника в даному випадку є порушеним та підлягає захисту та від якого незаконного акта, від чого залежить застосування наведеного прокурором положення законодавства щодо правовідносин, на які позовна давність не поширюється.

Судове рішення є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що господарські суди всупереч статей 4399101 Господарського процесуального кодексу України не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; невірно застосували норми матеріального та процесуального права, що регулюють порядок початку та перебігу позовної давності.

Розглядаючи справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, Вищий господарський суд України не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку; відсутність процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, відтак, судові рішення у даній справі слід скасувати, а справу передати на розгляд суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11151117, пунктом 3 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу  Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Котміст" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 у справі №910/3724/14 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2015 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий                                                                                        Л. Рогач

Судді:                                                                                                    І. Алєєва

                                                                                              А. Полянський

1
Подобається
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення