Чому в поліції ігнорують заяви про кримінальні правопорушення

При чому тут рішення КСУ. В ст.214 КПК немає двозначності. Там імперативна вимога "обовязок",а не "право". Більш того ст.214 КПК забороняє проводити будь-які перевірки до внесення відомостей до ЄРДР і передбачає за невнесення відповідальність.Правда там немає яку відповідальність адміністративну чи кримінальну і це недоробка законодавця. Чому порушують ст.214 КПК правоохоронні органи? Та тому, що так само чинить і прокуратура,яка зобовязана слідкувати за вчиненням неправомірних діянь правоохоронними органами. Це коли має місце політичне переслідування то там вносяться відомості до ЄРДР і відкривається кримінальне провадження при першому чиху,а потім Генеральний прокурор у відосиках розказує,що саме так необхідно правильно реагувати на повідомлення про правопорушення. Я подав заяву,в Генеральну прокуратуру, про вчинення злочину прокуратурами Тернопільської і Львівської областей і правоохоронними органами цих областей і відомості до ЄРДР були внесені через 2 роки і 6 місяців і то тільки щодо правоохоронних органів і не по тих статтях КК і Київський апеляційний суд направив мою скаргу на повторний розгляд. Тепер ще напевно потрібно 3 роки чекати.

При чому тут рішення КСУ "В ст.214 КПК немає двозначності. Там імперативна вимога "обовязок",а не "право". Більш того ст.214 КПК забороняє проводити будь-які перевірки до внесення відомостей до ЄРДР і передбачає за невнесення відповідальність." Прочитайте статтю до кінця. У ній так і написано. Слідчий чи прокурор не мають права тлумачити ст. 214 як їм заманеться, оскільки вона чітко і недвозначно дає вказівку, вносити відомості до ЄРДР, про це і йде мова у даній. І КС вказує на це.

Проблема не нова. Однако автор статьи так чётко и не высказался по поводу того, соответствуют ли, на его взгляд, положения ч.1 ст.214 КПК Украины принципу правовой определенности. Принцип правовой определенности, как известно, является одним из принципов верховенства права: "Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, що передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х)." (См. "Дия-97 против Украины") "4.1. „Одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної“ (абзац шостий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018). У контексті верховенства права юридична визначеність спрямована на забезпечення чіткості змісту норм права. Законні очікування - невід’ємна частина юридичної визначеності - виникають унаслідок законодавчої діяльності парламенту і полягають у тому, що якщо особа очікує досягнення певного результату, діючи відповідно до норм права, то має бути гарантований захист цих очікувань."(См. Решение КСУ № 6-р/2019) В Решении ЕСПЧ "А.Волков против Украины" указано: "179. У цьому відношенні Суд нагадує, що наявність конкретної і послідовної практики тлумачення відповідного положення закону була фактором, який призвів до висновку щодо передбачуваності зазначеного положення (див. зазначене вище рішення у справі «Гудвін проти Сполученого Королівства» (Goodwin v. the United Kingdom), п. 33). Хоча цей висновок був зроблений у контексті системи загального права, тлумачення, здійснюване судовими органами, не може недооцінюватися й у системах континентального права при забезпеченні передбачуваності законодавчих положень. Саме ці органи повинні послідовно тлумачити точне значення загальних положень закону та розсіювати будь-які сумніви щодо його тлумачення (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Гожелік та інші проти Польщі» (Gorzelik and Others v. Poland), п. 65, зазначене вище)." Как видим, в соответствии с правовыми позициями ЕСПЧ, национальная судебная практика толкования той или иной правовой нормы должна быть последовательной для того, что бы эта правовая норма могла считаться предсказуемой. При этом, как указал КСУ в вышеупомянутом Решении № 6-р/2019: "Принцип юридичної визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017)." Как видите, в соответствии с правовыми позициями КСУ, для того, чтобы та или иная правовая норма могла соответствовать принципу правовой определенности, она тоже должна быть предсказуемой. Из вышесказанного следует, что правовая норма, которая толкуется национальными судами непоследовательно - не является предсказуемой, не соответствует принципу правовой определенности, а также принципу верховенства права. Национальная судебная практика показывает, что положения ч.1 ст.214 КПК Украины применяются национальными судами непоследовательно.(См.: п.1.1 Обобщения ВССУ "Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування" за 2016 год; См. Также: http://reyestr.court.gov.ua/Review/82719849 http://reyestr.court.gov.ua/Review/80241532 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65391633 http://reyestr.court.gov.ua/Review/61378544) Что говорит о том, что положения ч.1 ст.214 КПК Украины не являются предсказуемыми, не соответствуют принципу правовой определенности, а также принципу верховенства права. Как решать эту проблему? Мне кажется, что в данной ситуации, на основании п.п.: 2; 5 Постановления ПВСУ "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" нужно заявлять в судах ходатайства о проверке положений ч.1 ст.214 КПК Украины на предмет их соответствия Конституции Украины. Обратите также внимание, что в соответствии с частью II Приказа МВД от 07.07.2017 № 575 "Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні": "1. Про надходження до органу, підрозділу поліції заяви або повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення уповноважений працівник чергової частини зобов’язаний негайно доповісти керівникові органу досудового розслідування, який визначає слідчого, що здійснюватиме досудове розслідування, а також поінформувати керівника органу, підрозділу поліції. 2. Слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) та розпочати розслідування." Как видим, из пункта 2 этого Приказа следует, что именно следователи органов МВД обязаны неотложно, но не позже чем в течении 24 часов вносить сведения в Единый реестр досудебных расследований о поступивших в эти органы заявлениях или сообщениях о совершённых криминальных правонарушениях. И только после внесения таких сведений в Единый реестр досудебных расследований приступать к проведению следственных действий. Стоит также заметить, что в соответствии с положениями части 1 статьи 110 КПК Украины: "1. Процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду." Иными словами, в соответствии с частью 1 статьи 110 КПК Украины, все решения органов досудебного расследования (устные или письменные), являются процессуальными решениями. Соответственно, устные или письменные решения органов досудебного расследования об отказе во внесении сведений в Единый реестр досудебных расследований, тоже являются процессуальными решениями. В части 3 статьи 110 КПК Украины указано: "Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне." Получается, что устные или письменные решения органов досудебного расследования об отказе во внесении сведений в Единый реестр досудебных расследований, являются процессуальными решениями, которые должны оформляться в виде постановлений. Мало того, копии этих постановлений должны вручаться заявителям, для обеспечения их конституционного права на обжалование в суде решений, действий или бездеятельности органов государственной власти, органов местного самоуправления, их должностных и/или служебных лиц, а также для обеспечения их права на судебную защиту, которые закреплены в статье 55 Конституции Украины. Право на судебную защиту, в соответствии с правовыми позициями КСУ в Решении № 6-рп/2001 не может быть ограничено ни при каких обстоятельствах! Все эти правовые вопросы, на мой взглят, тесно связаны с проблемой безнаказанности за проявление неуважения к решениям и выводам Конституционного Суда Украины. Что, на мой взгляд, тоже должно быть чётко прописано в ч.5 ст. 185-3 КУпАП. "Органи законодавчої та виконавчої влади зобов’язані поважати судові рішення, повинні уникати дій, які можуть поставити під сумнів бажання цих органів виконувати судові рішення, за винятком наміру подати апеляцію." (См.: п.36 Декларація щодо принципів незалежності судової влади (прийнята Конференцією голів Верховних судів країн Центральної та Східної Європи, від 14 жовтня 2015 р.; См. Также п.18 Додаток до Рекомендації CM / Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи)

Глобальній труд!

ПОЧИНАЮЧИ З ПРЕЗИДЕНТА-ПІАНІСТА НІХТО НЕ ХОЧЕ ПРАЦЮВАТИ, ТОМУ ЩЕ ПІВРОКУ-РІК І УКРАЇНА ЗНИКНЕ З МАПИ СВІТУ. ВИХІД Є, ТЕБА БРАТИ ВИЛИ І КОЛОТИ ЦЮ СВИНОТУ ЯКА ПРИ ВЛАДІ І НЕ ХОЧЕ ВИКОНУВАТИ СВОЇ ПОСАДОВІ ОБОВЯЗКИ, А ХОЧЕ ТІЛЬКИ КРАСТИ.

ЯКА ГРАМАТИКА ТАКИЙ І АДВОКАТ.

Вдячний Вам за увагу. Дана стаття не є науковою. Ваш коментар заслуговує на увагу. Ви праві, що проблема не нова і що положення ч.1 ст.214 КПК України застосовуються національними судами непослідовно. Оскільки в більшості випадків слідчий вбачає необхідність внесення відомостей до ЄРДР, лише у разі обґрунтованих підстав вважати, що відомості, викладені у заяві містять ознаки складу кримінального правопорушення, а не пізніше 24 годин після подання заяви або повідомлення про кримінальне правопорушення внести відомості до ЄРДР, як цього на мою думку вимагає ч. 1, ст. 214 КПК України, яка має імперативний характер. У даному випадку крапку поставить КСУ, надавши офіційне тлумачення. Вражає позиція судів, коли застосовують дану статтю по різному. Також влучно акцентували увагу, що рішення слідчого у формі постанови, а не листа про відмову. У своїх листах слідчі не дають відповіді на питання, як без проведення слідчих дій, (які без внесення відомостей до ЄРДР вони не мають права проводити) дійшли до таких висновків.