Чоловік отримав 2 роки “умовно” за вчинення катування над - як він вважав - мародером  (Острозький районний суд Рівненської області справа № 567/571/22 від 12.07.2022 р.)

У військовий час з’являються свої звичаї, як наприклад, прив’язування мародера до стовпа і побиття. І хоча в тяжкі часи, іноді здається, що це виправдана міра - не треба забувати, що ми живемо в правовій державі, і мусимо не допускати беззаконня. В першу чергу, особа на стовпі може виявитися не мародером, а по-друге, все ж таки, ніхто не має права здійснювати самосуд і покарання, поза законної процедури.

Фабула судового акту: Так, у цій справі, особа - після словесної перепалки, звинувачуючи потерпілого у вчиненні крадіжки мобільного телефону у місцевому магазині, з метою покарати останнього, прив'язав його до електроопори за допомогою липкої стрічки «скотч» та заподіяв дев`ять ударів дерев'яною палицею по сідниці, з вимогами повернути викрадене.

Тілесні ушкодження у вигляді множинних синців (які злилися у єдиний), відповідно до висновку судово-медичної експертизи були визнані легкими тілесними ушкодженнями.

З обставин справи не вбачається, чи був насправді мародером потерпілий, чи ні. Треба сказати, що це не вплинуло б на юридичну кваліфікацію діянь обвинуваченого, навіть якщо б прив’язаний до стовпа чоловік виявився би мародером. З юридичної точки зору, таке самоправство незаконне, хоча і здається показовим.

Тож суд, у цій справі, погодився із кваліфікацією таких дій за ч.1 ст.127 КК України як катування (умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєнні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб).

В результаті - у ході підготовчого провадження, між обвинуваченим та потерпілим було укладено угоду про примирення, згідно якої сторони дійшли згоди щодо кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст.127 КК України. Він повністю визнав свою винуватість. За угодою - яка затверджена судом, сторони визнали вид та міру покарання, у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки, із звільненням його на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку в один рік, та покладенням на нього обов'язків з’являтися періодично до органу пробації і повідомляти про зміну свого місця проживання, чи роботи.

Отже у цій справі: Чоловіка, що прив’язав до стовпа та побив іншу особу, буловизнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.127 КК України та призначено покарання у виді 2 (два) роки позбавлення волі з іспитовим строком в 1 рік. Справа підтверджує той факт, що чинити самосуд - незаконно та може мати серйозні юридичні наслідки.

Аналізуйте судовий акт: За викрадення жінки з метою примусити її до вступу в шлюб - 4 роки позбавлення волі і конфіскація авто (Октябрський районний суд м. Полтави, справа №554/2288/22 від 19.04.2022 р.);

Зізнання обвинуваченого та інші показання отримані в результаті катування чи жорстокого поводження є недопустимими доказами та вилучаються з доказової бази обвинувачення із направленням справи на новий розгляд (ВСУ у справі № 5-455кс(15)16);

Спеціальною метою катування є спонукання потерпілого вчинити певні дії (ВС/ККС № 161/1372/16-к від 17.07.2018);

Суд виніс обвинувальний вирок за побиття адвоката, через його професійну діяльність (Залізничний районний суд м.Львова у справі №462/1594/21 від 03.12.2021).

Справа № 567/571/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.07.2022 м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі :

головуючий суддя Василевич О.В.

секретар Клімович О.О.

з участю прокурора Мусіюк Т.В.

потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12022186170000065 від 23.05.2022 р. по обвинуваченню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Бродівське Острозького району Рівненської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, тимчасово непрацюючого, зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання : АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.1 ст.127 КК України, -

встановив:

20 травня 2022 року близько 12 год. ОСОБА_2 , перебуваючи біля магазину, що знаходиться за адресою по АДРЕСА_2 , в ході словесного конфлікту, який виник між ним та ОСОБА_1 , на підставі власних звинувачень у вчиненні крадіжки мобільного телефону у продавця місцевого магазину, що мало місце 19 травня 2022 року, з метою покарати останнього, в порушення ст.3 Конституції України, яка передбачає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, та ст.28 Конституції України, про те, що кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, за допомогою липкої стрічки «скотч» прив`язав ОСОБА_1 до електроопори № 13 , яка знаходиться навпроти місцевого магазину.

В подальшому, продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 умисно заподіяв сильний фізичний біль, що мав характер мучення, шляхом нанесення дев`яти ударів дерев`яною палицею по лівій сідниці ОСОБА_1 , що супроводжувалися вимогою повернути викрадене майно всупереч волі потерпілого.

Вказаними протиправними діями ОСОБА_2 заподіяв ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді множинних синців, які зливаються у єдиний синець, та відповідно до висновку судово-медичної експертизи №57 від 26.05.2022 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, як кожне окремо, так і в своїй сукупності.

Вказані дії органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст.127 КК Українияк катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєнні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб.

12 липня 2022 р., в ході підготовчого провадження, між ОСОБА_2 у статусі обвинуваченого та потерпілим ОСОБА_1 укладено угоду про примирення обвинуваченого з потерпілим, у відповідності до вимог ст.ст.468 469 471 КПК України.

Згідно умоввказаної угоди ОСОБА_2 у статусіобвинуваченого тапотерпілий ОСОБА_1 дійшли згодищодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч.1 ст.127 КК Українищодо обставин, викладених в обвинувальному акті від 31.05.2022р., ОСОБА_2 повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, вчинення якого ставиться йому у провину та зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі пред`явленого обвинувачення у судовому провадженні. Сторони угоди за взаємною згодою визначили вид та міру покарання, яке повинен понести ОСОБА_2 у разі затвердження такої угоди, а саме за ч.1 ст.127 КК Україниу виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки, із звільненням його на підставі ст.75 КК Українивід відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку, та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені ст.473 КПК України, та наслідки її невиконання.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 підтримавши угоду, повністю та беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.127 КК Українив обсязі обвинувачення, та пояснив, що він розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, який буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом, відтак просить затвердити угоду.

Потерпілий ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні підтримав угоду про примирення із обвинуваченим, просив її затвердити та пояснив, що укладення угоди є добровільним, на нього не чинився будь-який тиск чи примус при її підписанні. Зазначив, що будь-яких претензій майнового чи немайнового характеру до обвинуваченого не має.

Прокурор не заперечила щодо затвердження угоди від 12.07.2022 р. про примирення між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 . Вважає, що при укладенні угоди про примирення дотримані вимоги КК Українита КПК України, просить угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.468 КПК Україниу кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно із ч.3 ст.469 КПК Україниугода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.127 КК України, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_2 визнав себе винуватим, відповідно до ст.12 КК Українивідноситься до нетяжких злочинів.

Покарання, узгоджене сторонами угоди, відповідає санкції, яка передбачена ч.1 ст.127 КК Українита загальним засадам призначення покарання.

Судом встановлено в судовому засіданні, що обвинувачений ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, сторони добровільно уклали угоду про примирення, зміст угоди відповідає вимогам ст.471 КПК Українита закону, обвинувачений цілком розуміє положення ч.5 ст.474 КПК України.

Також судом встановлено, що обвинувачений та потерпілий повністю усвідомлюють зміст укладеної угоди про примирення, а також розуміють наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст.473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України.

Підстав, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, для відмови у затвердженні угоди про примирення судом не встановлено.

При цьому судом з`ясовано, що укладення угоди сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Судом також встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України КК Українита інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Обвинувачений ОСОБА_2 погоджується на призначення узгодженого покарання та в судовому засіданні не повідомив про наявність перешкод для його виконання.

Беручи до уваги викладене, суд вважає доведеним у підготовчому судовому засіданні те, що ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.127 КК Українита приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для затвердження угоди про примирення у кримінальному проваджені по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.1 ст.127 КК Україниз призначенням узгодженої між потерпілим та обвинуваченим міри покарання.

Відповідно до ст.65 КК Українипри призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Виходячи з засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке кваліфікується як нетяжкий злочин.

Беручи до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_2 , суд враховує, що він тимчасово не працює та його дохід складається з тимчасових підробітків, по місцю проживання характеризується позитивно.

Згідно довідки КНП «Острозька багатопрофільна лікарня» від 25.05.2022 року ОСОБА_2 під спостереженням лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_2 згідно обвинувального акту та угоди про примирення є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, водночас обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_2 відсутні.

ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Ця функція потребує врахування та оцінки конкретних обставин провадження, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосуванняст.75 КК України, і за змістом якої суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, суд, урахувавши тяжкість злочину, особу винного та інші обставини провадження, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Так, згідно з вимогамист.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З врахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення та запобігання вчиненню інших злочинів, враховуючи наявність пом`якшуючих покарання обставин, та беручи до уваги думку потерпілого щодо міри покарання для підсудного, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах нагляду за ним та постійного контролю за його поведінкою з боку уповноваженого органу з питань пробації, та вважає за можливе призначити йому покарання із застосуванням положень ст.ст.75 76 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням - встановленням іспитового строку та покладенням обов`язків повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Одночасно, при визначенні тривалості іспитового строку суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, вид і строк призначеного покарання, обставини, що характеризують особу обвинуваченого, середовище, в якому він перебуває та вважає за необхідне встановити його строком на 1 рік.

Керуючись ст.ст. 314 373 374 475 КПК України, -

ухвалив :

Затвердити угоду про примирення, укладену 12.07.2022 р. між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.127 КК Українита призначити узгоджене сторонами угоди про примирення від 12.07.2022 р. покарання у виді 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставіст.75 КК Українизвільнити ОСОБА_2 від відбування покарання, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

Покласти на ОСОБА_2 обов`язки відповідно до ч.1ст.76 КК України:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.