Автоматична фіксація ПДР. Чи правомірно накладати штраф на керівника компанії і як з цим боротись?

Давненько працює система автоматичної фіксації порушень Правил дорожнього руху. Однак, не всі ще повністю пристосувались до таких змін.

Наприклад, часто буває, що до керівників компаній, які мають у власності легкові автомобілі або інші транспортні засоби «приходять» штрафи за порушення Правил дорожнього руху (надалі – ПДР), хоча фактично за кермом перебували водії компаній. І постанови «виписані» не на ім’я компанії, а напряму на керівників таких юридичних осіб.

Чи правомірно це, і як вийти з такої ситуації, а також як діяти у разі неправомірного відкриття виконавчого провадження за такою постановою?

Чи правомірне накладення штрафу за порушення ПДР, що зафіксоване в автоматичному режимі на керівника, якщо автомобіль зареєстрований на юридичну особу?

Одразу зазначимо, що може бути правомірним. Оскільки на відміну від цивільно-правової або фінансової відповідальності, суб’єктом адміністративної відповідальності завжди є фізичні особи.

Навіть якщо у адміністративному правопорушенні задіяна юридична особа або, як у вищенаведеній ситуації, власником авто є компанія, то адміністративну відповідальність будуть нести її керівник або належний користувач транспортного засобу, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту – КУпАП) відповідно до ч. 1 ст. 142 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, несе відповідальна особа – фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів (надалі – Реєстр) внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу – належний користувач транспортного засобу.

Тобто, виходячи з вищенаведеної норми, керівник компанії буде нести адміністративну відповідальність за порушення ПДР, навіть, якщо фактично за кермом перебував не він, а працівник юридичної особи.

Як діяти у разі відкриття виконавчого провадження за постановою, що була сплачена?

Іноді бувають випадки, коли Державна виконавча служба відкриває виконавче провадження, навіть якщо штраф за постановою поліції був сплачений.

У такому випадку слід зазначити, що добровільне виконання постанови про накладення штрафу виключає її примусове виконання.

У разі сплати, зокрема, керівником юридичної особи, за якою зареєстровано відповідний транспортний засіб 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення, то така постанова вважається виконаною.

У разі несплати штрафу відповідними особами, зазначеними у частині першій цієї статті, протягом 30 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів така постанова підлягає примусовому виконанню.

Таким чином, якщо постанова була добровільно виконана, то вона не є виконавчим документом відповідно до приписів п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон про виконавче провадження), не підлягає примусовому виконанню та, відповідно, у ДВС немає підстав відкривати виконавче провадження.

Тому, виконання постанови поліції є підставою закінчення виконавчого провадження (п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону про виконавче провадження).

Також буває, що виконавці можуть змусити сплатити виконавчі витрати. Якщо йде мова про виконавчий збір, то необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 – 2 ст. 27 Закону про виконавче провадження виконавчий збір – це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Однак, виконавчий збір не стягується у разі, зокрема, закінчення виконавчого провадження на підставі фактичного виконання боржником в повному обсязі постанови, якщо такий штраф був сплачений до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (ч. 9 ст. 27 Закону про виконавче провадження).

Якщо ж йде мова про постанову про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження, то така постанова може бути оскаржена у:

• адміністративному порядку – до вищестоящого органу ДВС;

• судовому порядку – до адміністративного суду.

Як правило, суди скасовують такі постанови ДВС, як по формальним причинам – відсутнє належне обґрунтування понесених витрат, так і по суті, оскільки було неправомірно відкрито виконавче провадження.

Як забезпечити себе у майбутньому від таких ситуацій?

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 142 КУпАП до поняття відповідальної особи входить не тільки керівник юридичної особи, а й належний користувач.

Належний користувач – це, зокрема, фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, та відомості про якого внесені до Реєстру. І саме належні користувачі несуть адмінвідповідальність.

Тобто, для того, щоб керівнику підприємства не приходили «листи щастя», потрібно працівників-водіїв (або водія) зареєструвати у якості належного користувача у Реєстрі.

Як це зробити?

Відповідно до п. 24 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Реєстру, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 р. № 1197 внесення таких відомостей до Реєстру здійснюється у сервісному центрі МВС (у будь-якому, без територіальної прив’язки) у присутності уповноваженого представника юридичної особи та відповідного працівника-водія. Тобто, онлайн здійснити таку дію неможливо.

Для реєстрації належного користувача необхідно мати наступні документи:

1. заяву, за затвердженою Порядком формою;

2. свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;

3. від юридичної особи:

– належним чином засвідчені копії установчих документів або копія опису документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії, з кодом доступу до результатів надання адміністративних послуг;

– документ, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України чи спеціальний статус особи представника;

– документи, що підтверджують повноваження представника (довіреність/доручення);

– належним чином засвідчені копії наказів про призначення працівника на посаду та про закріплення за ним транспортного засобу;

– якщо транспортний засіб не є власністю юридичної особи, – нотаріально засвідчена копія договору, на підставі якого юридичною особою набуто право користування ним.

4. від працівника необхідно;

– документ, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України чи спеціальний статус особи;

– відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків;

– посвідчення водія, яке підтверджує право керування транспортним засобом відповідної категорії, який зазначено в заяві;

– належним чином засвідчені копії сторінок трудової книжки із записом про призначення на посаду.

І після успішного здійснення такої реєстраційної дії, саме працівник-належний користувач буде нести адміністративну відповідальність у разі порушення правил дорожнього руху.

Також, варто зазначити, що за наявності обставин, які свідчать про вчинення правопорушення, іншою особою, власник транспортного засобу може протягом десяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу повідомити про відповідні обставини (транспортний засіб знаходився у володінні чи користуванні іншої особи, вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб тощо) орган (посадову особу), що виніс постанову про накладення адміністративного стягнення. На період з’ясування та перевірки цих обставин виконання постанови про накладення адміністративного стягнення зупиняється до моменту встановлення особи, яка вчинила це правопорушення (ч. 2 ст. 141 КУпАП).

Тобто, навіть якщо у Реєстрі відсутня інформація про належного користувача, керівник може повідомити орган поліції, що склав постанову про те, що за кермом у момент порушення перебував не він, а водій-працівник.

Доказами того, що правопорушення було здійснено саме працівником можуть бути:

– посадова інструкція водія;

– наказ, яким затверджено маршрут руху;

– доручення про виконання завдання водієм з використанням службового автомобіля;

– письмове підтвердження водія того, що він порушив ПДР тощо.

У такому разі, відповідно до приписів ч. 2 ст. 142 КУпАП, працівники поліції зобов’язані зупинити стягнення по постанові та скласти нову постанову на водія, що фактично здійснив порушення ПДР, що зафіксоване в автоматичному режимі.

Автор консультації: Менчак Ілля, юрист Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери»