Як чоловік за три зрубані дерева ледве не відсидів три роки у виправного центрі (ВС у справі № 634/278/23 від 04 травня 2026 р.)

Фабула судового акта: Відповідно до обвинувального, акту чоловік за попередньою змовою із невстановленою досудовим розслідуванням особою (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження), спиляли три сироростучих (живих) дерев породи «Ясен» у полезахисній лісосмузі.

Чоловік свою вину визнав частково, а саме визнав обставини щодо часу, місця та способу вчинення кримінального правопорушення, але заперечував факт вчинення ним вказаного кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб та пояснив, що в січня 2023 року він на автомобілі з причепом, який належать його батькові приїхав до лісопосадки, за допомогою бензопили сам спиляв три дерева ясеню. Поряд з ним в лісопосадці на відстані близько 300 м, також пиляв дерева інший чоловік, який потім підійшов до нього та попрохав бензин для бензопили. Вказаного чоловіка він не знав і раніше його не бачив. Коли під`їхали працівники поліції, вказаний чоловік побіг. Крім того, зазначив, що саме спиляні ним дерева були оглянуті працівниками поліції під час огляду місця події. Цивільний позов визнав у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції за результати розгляду апеляційної скарги прокурора призначив реальну міру покарання у вигляді 3 років обмеження волі.

Касаційний кримінальний суд за результатами розгляду касаційної скарги звільнив чоловіка на підставі статті 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

Суд касаційної інстанції врахував ряд обставин, які були відкинуті судом апеляційної інстанції, а саме:

1. проживання засудженого в будинку з родиною з двома неповнолітніми дітьми;

2. будинок не газифіковано;

3. рубка дерев відбулася в січні;

4. в умовах дії воєнного стану поблизу проведення активних бойових дій;

5. наявність у нього низки хронічних захворювань;

6. засуджений вперше притягувався до кримінальної відповідальності;

7. з часу вчинення правопорушення будь-яких даних щодо неналежної поведінки останнього у суспільстві матеріали справи не містять;

8. на момент подачі касаційної скарги чоловік відшкодував збитки і процесуальні витрати по справі.

Верховний Суд не залишав поза увагою і позицію представника потерпілого. Так, селищний голова Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області звернувся до Верховного Суду з листом, у якому просив задовольнити касаційну скаргу засудженого. Наголошував, що не має заперечень щодо задоволення касаційної скарги сторони захисту та звільнення засудженого від відбування покарання, оскільки чоловік відшкодував завдані збитки у повному обсязі.

Верховний суд хоч прямо і не зазначив, що всі вище перелічені обставини і факти є пом’якшуючими у розумінні статті 66 КК України, але врахував їх як такі, що знижують ступінь суспільної небезпеки злочину і дають право на звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Верховний суд також зазначив, що каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним кримінальному правопорушенню, що передбачає врахування способу й об`єкта посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його надалі від учинення нових злочинів. З моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.

Аналізуйте судовий акт: Правильне встановлення належності місцевості, на якій здійснено незаконну порубку лісу, впливає на визначення розміру заподіяної шкоди і кваліфікацію діянь особи за ст. 246 КК України (ККС ВС у справі № 347/888/23 від 21 січня 2026 р.)

Правильне встановлення належності місцевості, на якій здійснено незаконну порубку лісу, впливає на визначення розміру заподіяної шкоди і кваліфікацію діянь особи за ст. 246 КК України (ККС ВС у справі № 347/888/23 від 21 січня 2026 р.)

Постійний лісокористувач несе відповідальність за незаконні рубки третіми особами на підвідомчій території (КГС ВС у справі № 907/278/25 від 11 лютого 2026 року)

ВИРОК: за 7 зрубаних дерев - 5 років позбавлення волі (Балтський районний суд Одеської області, справа № 493/977/21 від 21.10.2021 р.)

Вирок за незаконну вирубку двох дерев (Місцевий районний суд у справі № 458/238/21 від 19.04.2021)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року

м. Київ

справа № 634/278/23

провадження № 51 - 4622 км 25

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурорів ОСОБА_5 ,

(у режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

засудженого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_8 на вирок Харківського апеляційного суду від 08 жовтня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023221090000036 від 13 січня 2023 року, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нововолодимирівка Сахновщинського району Харківської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 246 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Сахновщинського районного суду Харківської області від 04 липня 2025 рокуОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 246 КК України, і призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання у виді обмеження волі з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вирішено питання щодо цивільного позову, процесуальних витрат та речових доказів.

За встановлених судом фактичних обставин, які детально викладені у вироку, ОСОБА_8 12 січня 2023 року близько 15:00, діючи за попередньою змовою із невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 6324884000:01:000:1058, яка знаходиться в адміністративних межах Олійниківського старостинського округу Сахновщинської селищної ради Красноградського району, з корисливого мотиву з метою їх подальшого особистого використання, не маючи спеціального на те дозволу, за допомогою бензопили, здійснили незаконне випилювання трьох сироростучих (живих) дерев породи «Ясен», загальним об`ємом близько 2,38 м3, чим спричинили збитки в сумі 36 173,50 грн, що заподіяло істотну шкоду.

Харківський апеляційний суд вироком від 08 жовтня 2025 року апеляційну скаргу прокурора задовольнив частково. Вирок Сахновщинського районного суду Харківської області від 04 липня 2025 року стосовно ОСОБА_8 в частині призначеного покарання скасував та ухвалив в цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 246 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки. У решті вирок залишив без змін.

Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подаликасаційні скарги

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_8 , посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого,просить змінити вирок апеляційного суду, застосувати положення ст. 75 КК України і звільнити його від відбування призначеного покарання.

На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зазначає, що його дії не можна вважати суспільно небезпечними, оскільки вони були вимушеними, адже в січні 2023 року була можливість забезпечити лише пічне опалення в помешканні, де перебували, зокрема і неповнолітні діти. Наголошує, що вчинив кримінальне правопорушення внаслідок важкого матеріального становища своєї родини.

Звертає увагу на те, що визнав свою вину у вчиненому ним злочині в повному обсязі Наразі добровільно відшкодував заподіяну матеріальну шкоду потерпілому у розмірі 36 173,50 грн, а також процесуальні витрати в розмірі 15 102,40 грн, що свідчить про наявність з його боку щирого каяття.

Просить Верховний Суд урахувати стан його здоров`я, наявність у нього хронічних захворювань, позитивну характеристику з місця проживання, доповідь ДУ «Центр пробації в Харківській області» (за якою його виправлення можливе без позбавлення або обмеження волі), а також факт перебування на його утриманні малолітньої дитини. Крім того, зазначає, що він раніше не був судимий і з моменту вчинення кримінального правопорушення до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався.

Зауважує, що вирок апеляційного суду не відповідає приписам ст. 420 КПК України.

Прокурор ОСОБА_6 направив до Верховного Суду заперечення за зазначену касаційну скаргу, у задоволенні якої просив відмовити.

Позиції учасників судового провадження

Прокурори заперечували проти задоволення касаційної скарги.

Засуджений та його захисник підтримали подану касаційну скаргу, просили її задовольнити.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд керується фактичними обставинами справи, встановленими судами попередніх інстанцій.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікація дій засудженого в касаційному порядку не оспорюються.

Доводи касаційної скарги засудженого фактично зводяться до застосування стосовно нього положень ст. 75 КК України.

Так, приписами ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Статтею 65 КК України встановлено, що суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до положень ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

Так, призначаючи покарання ОСОБА_8 у виді обмеження волі на строк 3 роки, апеляційний суд урахував дані про особу, досудову доповідь Красноградського РС №3 філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області від 20 липня 2023 року, тяжкість злочину, а також відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання.

Колегія суддів касаційного суду погоджується із висновками апеляційного суду, що призначене ОСОБА_8 покарання у виді обмеження волі на строк 3 років відповідатиме його меті, гуманності та справедливості.

Разом з тим, як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_8 покарання, дійшов переконання про неможливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

У мотивування свого рішення в цій частині суд апеляційної інстанції зокрема послався на те, що кримінальні правопорушення, передбачені ст. 246 КК України, є суспільно небезпечними та викликають значний суспільний резонанс. Крім того, апеляційний суд взяв до уваги фактичні обставини кримінального правопорушення, а також те, що ОСОБА_8 винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні визнавав частково (заперечував факт вчинення ним вказаного кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб) та відсутність у нього щирого каяття, зважаючи на те, що протягом всього судового розгляду останній заподіяних збитків не відшкодував.

Водночас Верховний Суд звертає увагу, що у статті 65 КК України визначено загальні засади призначення покарання, які наділяють суд правом вибору між однією з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Так, каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним кримінальному правопорушенню, що передбачає врахування способу й об`єкта посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Виправлення як мета покарання - це той наслідок, який прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його надалі від учинення нових злочинів. З моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.

У той же час Верховний Суд неодноразово наголошував, що покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в інший передбачений законом спосіб. Покарання повинно визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин. Однією з умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення заподіяної шкоди.

Разом з тим, вирішуючи питання доцільності застосування до засудженого інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, апеляційний суд достатньо не врахував фактичні обставини цього кримінального правопорушення, зокрема те, що подія (випилювання засудженим трьох дерев) відбувалася у січні 2023 року в умовах дії воєнного стану поблизу проведення активних бойових дій. Крім того, цей суд залишив поза увагою посилання ОСОБА_8 на те, що його дії були вимушеними і направлені на обігрів будинку. Варто зауважити, що матеріалами провадження підтверджується факт проживання засудженого в будинку з родиною з двома неповнолітніми дітьми.

Верховний Суд не залишає поза увагою і позицію представника потерпілого. Так, селищний голова Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області звернувся до Верховного Суду з листом, у якому просив задовольнити касаційну скаргу засудженого. Наголошував, що не має заперечень щодо задоволення касаційної скарги сторони захисту та звільнення засудженого від відбування покарання, оскільки ОСОБА_8 відшкодував завдані збитки у повному обсязі.

До того ж, варто зауважити, що засуджений, звертаючись до Суду з касаційною скаргою, надав відомості, які підтверджують відшкодуванням ним матеріальних збитків селищній раді у розмірі 36173,50 грн, а також процесуальних витрат у розмірі 15102,40 грн.

Крім того, колегія суддів бере до уваги стан здоров`я засудженого та наявність у нього низки хронічних захворювань, а також те, що ОСОБА_8 вперше притягувався до кримінальної відповідальності та з часу вчинення правопорушення будь-яких даних щодо неналежної поведінки останнього у суспільстві матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, у цьому конкретному кримінальному провадженні колегія суддів убачає можливість звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання із випробуванням на підставі ст. 75 КК України, що буде справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

За таких обставин, касаційна скарга засудженого ОСОБА_8 підлягає задоволенню частково, а вирок апеляційного суду - зміні.

Керуючись статтями 376 433 434 436 438 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_8 задовольнити частково.

Вирок Харківського апеляційного суду від 08 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_8 змінити.

Уважати ОСОБА_8 засудженим за ч. 2 ст. 246 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_8 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

У решті судове рішення залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3