Відсутність кайданків не виключає факт затримання, особливо, коли особа через підкорення наказу змушена залишитися поряд з уповноваженою службовою особою. (ВС ККС №331/7113/23 від 08.01.2026 р.)

Фабула судового акту: Районний суд засудив чоловіка за частиною другою статті 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, зі звільненням шляхом призначення іспитового строку 1 рік.

Засуджений він був за те, що, згідно обвинувачення - незаконно придбав шляхом присвоєння знайдені на поверхні землі біля трансформаторної будки 19 полімерних згортків з порошком білого кольору, що є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, поклав знахідку до лівої кишені шортів і незаконно зберігав при собі без мети збуту до її виявлення та вилучення цього ж дня.

Апеляційний суд вирок районного суду залишив без змін.

У своїй касаційній скарзі, захисник стверджував, що його підзахисний із 17:40 і до 21:50 перебував під контролем поліції, а тому, з огляду на вимоги статті 209 КПК був затриманим, однак протокол про його затримання уповноважена службова особа не склала, право не свідчити проти себе йому не роз`яснено, внаслідок чого протокол огляду місця події є недопустимим доказом, оскільки отриманий з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. З урахуванням цього недопустимими доказами є і вилучені згортки з речовиною та висновок хімічної експертизи як похідні докази.

До того ж відсутні докази добровільної видачі засудженим працівнику поліції психотропної речовини, що вказує на проведення особистого обшуку його підзахисного, під час якого вилучено особливо небезпечну психотропну речовину, про що не складено відповідний протокол.

За твердженнями захисника, апеляційний суд формально здійснив перегляд кримінального провадження, в ухвалі виклав мотиви, які не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, зокрема, що поліція не здійснювала затримання і не проводила обшуку, оскільки до чоловіка не застосовувалися кайданки.

Отже у цій справі, ВС ККС прийняв доводи захисника і відправив справу на новий розгляд. ВС зауважив:

Захисник в апеляційній скарзі порушив перед судом питання щодо затримання уповноваженою службовою особою без складання відповідного протоколу, всупереч вимогам статей 208, 209 КПК. Як вбачалося з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції у вироку послався, зокрема, на:

- рапорт інспектора, про те, що під час патрулювання з напарником і перевірки документів у чоловіка в нього в лівій кишені шортів виявлено 18 згортків з невідомою речовиною, тобто ці дії здійснено до початку проведення огляду місця події;

- показання свідка, яка вказала, що разом із засудженим очікували слідчо-оперативну групу, після прибуття якої відбувалися слідчі дії;

- протокол огляду місця події, у якому зафіксовано що, був проведений огляд місця події, у процесі якого чоловік добровільно надав для огляду та вилучення 19 згортків в ізолюючій стрічці білого кольору, в середині яких містилася порошкоподібна речовина білого кольору. Під час цієї слідчої дії вказані згортки із зазначеною речовиною та належний чоловіку телефон були вилучені.

У свою чергу ВС наголосив, що згідно з приписами статті 209 КПК особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд з уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

За правилами частини четвертої статті 208 КПК уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

У частині третій статті 208 КПК встановлено, що уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223, статтею 236 цього Кодексу. Таким чином, обшук особи фактично не є окремою слідчою дією, а проводиться під час затримання чи обшуку житла.

Разом з цим, сторона захисту зазначає, що протокол огляду місця події від 10 серпня 2023 року і відповідний запис цієї слідчої дії не відображають первинного затримання засудженого та виявлення в нього наркотичного засобу.

Проте апеляційний суд, спростовуючи доводи апеляційної скарги захисника щодо затримання, на зазначені обставини не звернув уваги та зазначивши, що останній не був затриманим, оскільки до нього не застосовувалися кайданки, не надав оцінки цим обставинам з огляду на зміст положень, передбачених статтею 209 КПК і долученого до апеляційної скарги копії вказаного вище висновку.

Тому, використаний апеляційним судом підхід, за яким відсутність кайданків автоматично виключає факт затримання, не узгоджується з розумінням, коли особа через підкорення наказу змушена залишитися поряд з уповноваженою службовою особою, що визначається фактичними обставинами, а не формальними ознаками.

Верховний Суд у своїх рішеннях послідовно зазначає, що посилання апеляційного суду лише на окрему обставину без аналізу інших доводів апеляційної скарги не може вважатися належною мотивацією судового рішення.

Суд зауважує, що чоловік, згідно з протоколом огляду місця події від 10 серпня 2023 року, брав участь у слідчій дії без визначеного процесуального статусу, не був повідомлений про своє право на захист, право зберігати мовчання і не свідчити проти себе.

За правилами статті 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Питання про достатність належних, допустимих і достовірних доказів є надзвичайно важливим у їх оцінці, оскільки дозволяє суду апеляційної інстанції встановити неповноту, неточність та суперечності в доказовому матеріалі. Тому оцінка належності, допустимості та достовірності протоколу огляду місця події від 10 серпня 2023 року мала б дозволити апеляційному суду дійти розуміння про правильність ухвалення рішення судом першої інстанції.

Зважаючи на наведене вище, ВС констатував, що апеляційний суд постановив ухвалу, яка не узгоджується з положеннями статей 370, 419 КПК, чим допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 438 КПК цього Кодексу є підставою для скасування такого рішення з призначенням нового розгляду в цьому суді.

Аналізуйте судовий акт: Відсутність захисника під час затримання у випадку, передбаченому ст. 208 КПК України, не може вважатися порушенням вимог кримінального процесуального закону. (ВС ККС № 463/5551/15 від 14.06.2022 р.);

Фактичне затримання особи без участі захисника НЕ є порушенням вимог кримінального процесуального закону. (ВС ККС №263/13128/18 від 12.11.2025 р.);

КПК не вимагає зупинення такої дії, як затримання особи та особистого обшуку до прибуття захисника. (ВС ККС, справа №331/4277/17 від 19.12.2022 р.);

Роз`яснення прав підозрюваного при його затриманні не є обов’язком охорони магазину - це належить до компетенції уповноважених службових осіб правоохоронного органу. (ВС ККС №215/3066/19 від 11.12.2025 р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 січня 2026 року

м. Київ

справа № 331/7113/23

провадження № 51-3097км25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 18 грудня 2024 року й ухвалу Запорізького апеляційного суду від 5 травня 2025 року, стосовно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, мешканця того ж міста (вул. Клима Савури, 47/2),

засудженого за частиною другою статті 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя вироком від 18 грудня 2024 року засудив ОСОБА_7 за частиною другою статті 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Згідно зі статтею 75 КК звільнив його від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік та поклав на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 частини першої статті 76 КК.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат, заходів забезпечення кримінального провадження і речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_7 засуджений за те, що він 10 серпня 2023 року о 17:24 незаконно придбав шляхом присвоєння знайдені на поверхні землі біля трансформаторної будки, розташованої поблизу будинку № 1 по вул. Запорізькій у м. Запоріжжі, 19 полімерних згортків з порошком білого кольору, що є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, поклав знахідку до лівої кишені шортів і незаконно зберігав при собі без мети збуту до її виявлення та вилучення цього ж дня о 17:41.

Відповідно до висновку експерта від 1 вересня 2023 року № СЕ-19/108-23/12826-НЗПРАП надані на дослідження порошки білого кольору містять особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) масою 6,9586 г.

Маса PVP становить 6,9586 г, що згідно з таблицею № 2, затвердженою Наказом від 1 серпня 2000 року № 188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», є великим розміром.

Запорізький апеляційний судухвалою від 5 травня 2025 року вирок районного суду залишив без змін.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала, і заперечення інших учасників провадження

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати судові рішення стосовно ОСОБА_7 і закрити кримінальне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Захисник посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до незаконного засудження ОСОБА_7 , недостатнього мотивування судових рішень і їх невідповідності сталій практиці Верховного Суду.

Стверджує, що ОСОБА_7 із 17:40 і до 21:50 перебував під контролем поліції, а тому, з огляду на вимоги статті 209 КПК був затриманим, однак протокол про його затримання уповноважена службова особа не склала, право не свідчити проти себе йому не роз`яснено, внаслідок чого протокол огляду місця події є недопустимим доказом, оскільки отриманий з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. З урахуванням цього недопустимими доказами є і вилучені згортки з речовиною та висновок хімічної експертизи як похідні докази.

Водночас сторона захисту наголошує на відсутності доказів добровільної видачі ОСОБА_7 працівнику поліції психотропної речовини, що вказує на проведення особистого обшуку його підзахисного, під час якого вилучено особливо небезпечну психотропну речовину, про що не складено відповідний протокол.

За твердженнями захисника, Запорізький апеляційний суд формально здійснив перегляд кримінального провадження, в ухвалі виклав мотиви, які не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, зокрема, що поліція не здійснювала затримання і не проводила обшуку, оскільки до ОСОБА_7 не застосовувалися кайданки.

Вважає, що апеляційний суд під час розгляду справи не дав оцінки вказаним вище порушенням, тому ухвала не відповідає вимогам статті 419 КПК; у ній зазначено, що ОСОБА_7 добровільно видав психотропну речовину, а це суперечить обставинам, наведеним як в обвинувальному акті, так і в рішенні суду першої інстанції, який з`ясував, що в ОСОБА_7 вилучено паперовий пакет із 19 згортками з білою кристалічною речовиною.

У запереченнях на касаційну скаргу прокурор Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_9 заперечує доводи касаційної скарги захисника вказуючи, що вони не відповідають фактичним обставинам справи, а висновки Верховного Суду, на які він посилається не релевантні цьому кримінальному провадженню. Просить судові рішення залишити без зміни.

Позиціїучасниківсудовогопровадження

Захисник ОСОБА_8 і ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 заперечила щодо задоволення касаційної скарги та просила судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

МотивиСуду

Заслухавши доповідь судді, доводи сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), встановлюючи, чи провадження в цілому було справедливим, передусім порушує питання, чи дотримано прав сторони захисту. Зокрема, визначає, чи надано можливість поставити під сумнів автентичність певного доказу і заперечити щодо його використання. Крім того, констатує необхідність врахувати якість цього доказу, включно з питанням про те, чи породжують обставини, за яких він отриманий, сумнів щодо його надійності або точності. У випадку коли такий доказ є дуже вагомим і не викликає жодних сумнівів, то потреба в інших доказових елементах, які б його підтверджували, є меншою («Ялох проти Німеччини»(Jalloh v. Germany), § 96).

У зв`язку із цим ЄСПЛ надає також ваги питанню про те, був чи не був згаданий доказ визначальним для наслідку кримінального провадження («Гефген проти Німеччини» (Gafgen v. Germany), § 164).

Згідно з вимогами частини третьої статті 62 Конституції України та Рішенням Конституційного Суду України від 20 жовтня 2001 року № 12-рп/2011 обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини та громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів. Визнаватися допустимими й використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини та громадянина в кримінальному процесі й ухвалення законного і справедливого судового рішення.

Відповідно до статті 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний для прийняття процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Виходячи із завдань і загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.

Апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (частина перша статті 409 КПК), і це покладає на нього певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених статтею 404 цього Кодексу.

Апеляційне провадження є важливою гарантією досягнення мети і виконання завдань кримінального провадження. Підтверджуючи законність судових рішень, ухвалених судами першої інстанції, вносячи в них зміни, а також скасовуючи незаконні судові рішення, суд апеляційної інстанції тим самим забезпечує охорону прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Зокрема, враховуючи наведені вище норми законодавства, апеляційний суд зобов`язаний дати вичерпну відповідь на доводи скарги щодо оцінки покладених в основу вироку доказів із точки зору їх належності, допустимості й достовірності, а також зазначити мотиви, якими він керувався під час постановлення ухвали.

Суд апеляційної інстанції під час перегляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 цих вимог кримінального процесуального закону дотримався не повною мірою, оскільки, перевіряючи доводи сторони захисту, викладені в поданій апеляційній скарзі, не здійснив їх ретельного аналізу й оцінки обставин, на які посилався захисник, що є неприпустимим з огляду на вимоги статті 419 КПК.

Так, захисник в апеляційній скарзі порушив перед судом питання щодо затримання ОСОБА_7 уповноваженою службовою особою без складання відповідного протоколу, всупереч вимогам статей 208, 209 КПК.

Згідно з обвинуваченням, визнаним судом доведеним, ОСОБА_7 10 серпня 2023 року о 17:24 незаконно придбав шляхом присвоєння знайдені 19 полімерних згортків з порошком білого кольору, що є особливо небезпечною психотропною речовиною, незаконно зберігав її при собі без мети збуту до виявлення та вилучення о 17:41 цього ж дня.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції у вироку послався, зокрема, на:

- рапортінспектора ОСОБА_10 , про те, що під час патрулювання з напарником і перевірки документів у ОСОБА_7 в нього в лівій кишені шортів виявлено 18 згортків з невідомою речовиною, тобто ці дії здійснено до початку проведення огляду місця події;

- показаннясвідка ОСОБА_10 , яка вказала, що разом із ОСОБА_7 очікували слідчо-оперативну групу, після прибуття якої відбувалися слідчі дії;

- протокол огляду місця події, у якому зафіксовано що, 10 серпня 2023 року з 19:28 до 19:52 був проведений огляд місця події, у процесі якого ОСОБА_7 добровільно надав для огляду та вилучення 19 згортків в ізолюючій стрічці білого кольору, в середині яких містилася порошкоподібна речовина білого кольору. Під час цієї слідчої дії вказані згортки із зазначеною речовиною та належний ОСОБА_7 телефон були вилучені.

Крім того, у ході апеляційного розгляду сторона захисту вказувала, що після проведення огляду місця події ОСОБА_7 о 21:40 був доставлений у КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Копію висновку результатів медичного огляду було долучено до апеляційної скарги, згідно якого ОСОБА_7 був доставлений у цей заклад лейтенантом ВП № 2 ОСОБА_11 о 21:40 та відразу оглянутий.

У свою чергу Суд зазначає, що згідно з приписами статті 209 КПК особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд з уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

За правилами частини четвертої статті 208 КПК уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

У частині третій статті 208 КПК встановлено, що уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223, статтею 236 цього Кодексу.

Таким чином, обшук особи фактично не є окремою слідчою дією, а проводиться під час затримання чи обшуку житла.

Разом з цим, сторона захисту зазначає, що протокол огляду місця події від 10 серпня 2023 року і відповідний запис цієї слідчої дії не відображають первинного затримання ОСОБА_7 та виявлення в нього наркотичного засобу.

Проте апеляційний суд, спростовуючи доводи апеляційної скарги захисника щодо затримання ОСОБА_7 , на зазначені обставини не звернув уваги та зазначивши, що останній не був затриманим, оскільки до нього не застосовувалися кайданки, не надав оцінки цим обставинам з огляду на зміст положень, передбачених статтею 209 КПК і долученого до апеляційної скарги копії вказаного вище висновку.

Тому, використаний апеляційним судом підхід, за яким відсутність кайданків автоматично виключає факт затримання, не узгоджується з розумінням, коли особа через підкорення наказу змушена залишитися поряд з уповноваженою службовою особою, що визначається фактичними обставинами, а не формальними ознаками.

Верховний Суд у своїх рішеннях послідовно зазначає, що посилання апеляційного суду лише на окрему обставину без аналізу інших доводів апеляційної скарги не може вважатися належною мотивацією судового рішення.

Між тим, захисник в апеляційній скарзі наголошував на недопустимості даних протоколу огляду місця події від 10 серпня 2023 року через те, що, на його думку, цей протокол отримано внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України.

Наводячи такі аргументи, сторона захисту зазначає, що підставою для огляду місця події стала інформація, надана інспектором ОСОБА_10 , і її рапорт, згідно з яким у ОСОБА_7 в лівій кишені шортів виявлено 18 згортків з невідомою речовиною. За даними протоколу огляду місця події від 10 серпня 2023 року, слідчий СВ Відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_12 здійснила огляд місця події, під час якого в період з 19:28 по 19:52виявила й вилучила в ОСОБА_7 психотропну речовину.

За змістом статей 214, 223, 237 КПК огляд є слідчою дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів.

У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після огляду. Підставою для огляду місця події є інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована в певній процесуальній формі.

За статтею 237 КПК з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп`ютерних даних.

Суд зазначає, що згідно із частиною третьою статті 223 КПК слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення слідчої (розшукової) дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, як беруть у ній участь, роз`яснюються їх права і обов`язки, передбачені цим Кодексом, а також відповідальність, встановлена законом.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги захисникаапеляційний суд зазначив, що саме завдяки проведенню такої слідчої дії, як огляд місця події від 10 серпня 2023 року було процесуально закріплено відповідні обставини вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 309 КК, та факт добровільної видачі ним психотропної речовини.

Такий підхід свідчить про формальний розгляд апеляційної скарги сторони захисту.

Зі свого боку Суд зауважує, що ОСОБА_7 , згідно з протоколом огляду місця події від 10 серпня 2023 року, брав участь у слідчій дії без визначеного процесуального статусу, не був повідомлений про своє право на захист, право зберігати мовчання і не свідчити проти себе.

За правилами статті 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Зокрема, фактичні дані є недопустимими і не повинні мати значення доказів, якщо вони отримані з порушенням права особи на захист, отримані у вигляді показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань і не відповідати на запитання, у тому числі без роз`яснення права свідка відмовитися давати показання стосовно себе, та отримані внаслідок показань свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у кримінальному провадженні.

Питання про достатність належних, допустимих і достовірних доказів є надзвичайно важливим у їх оцінці, оскільки дозволяє суду апеляційної інстанції встановити неповноту, неточність та суперечності в доказовому матеріалі. Тому оцінка належності, допустимості та достовірності протоколу огляду місця події від 10 серпня 2023 року мала б дозволити апеляційному суду дійти розуміння про правильність ухвалення рішення судом першої інстанції.

У практиці ЄСПЛ неодноразово наголошувалося, що обов`язок суду мотивувати рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на наведене вище, Суд уважає, що апеляційний суд постановив ухвалу, яка не узгоджується з положеннями статей 370, 419 КПК, чим допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 438 КПК цього Кодексу є підставою для скасування такого рішення з призначенням нового розгляду в цьому суді.

З урахуванням указаного Суд не вбачає підстав для надання оцінки іншим доводам, викладеним у касаційній скарзі захисника.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати зазначене в цій постанові, оцінити докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку і за наявності відповідних підстав, у порядку, передбаченому КПК, перевірити обставини кримінального провадження, дати вичерпні відповіді на доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

Керуючись статтями 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 5 травня 2025 року стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3