ВС не визнав порушенням відмову допитати експерта у судовому засіданні, бо таке клопотання сторони захисту “не було належним чином вмотивовано”. (ВС ККС у справі №522/6781/19 від 15.10.2025 р.)

Фабула судового акту: Чоловіка було визнано винуватим і засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 263 КК; і за ч. 2 ст. 15 п. 12 ч. 2 ст. 115 КК - за сукупністю - на строк 10 років. Згідно вироку суду, обвинувачений вчинив незакінчений замах на умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб, а саме, вступив у змову з невстановленими особами, погодився стати безпосереднім виконавцем умисного вбивства керівника громадської організації НГО «Небайдужі». Відповідно, дочекавшись потерпілого під будинком, перебуваючи на відстані приблизно двох метрів позаду від потерпілого, здійснив два постріли, один із яких був влучним, та спричинив вогнепальне поранення задньої поверхні шиї потерпілого. Однак потерпілий миттєво зреагував, відчувши загрозу своєму життю, і, змінюючи положення свого тіла, став ухилятися від пострілів та після отриманого поранення почав переслідування, внаслідок чого затримав нападаючого. Одеський апеляційний, змінив вирок місцевого суду, лише в мотивувальній частині, а в решті вирок суду залишено без змін.

Стороною захисту була подана касаційна скарга, за якою зауважено, крім іншого, що суди попередніх інстанцій необгрунтовано відмовили в задоволенні клопотань про допит експертів з метою усунення суперечностей та про витребування виділених матеріалів кримінального провадження стосовно співучасників у вчиненні замаху на вбивство.

Цікавою є позиція ВС ККС, щодо відмови судами попередніх інстанцій в задоволенні клопотань сторони захисту про допит свідка та експертів. ВС ККС (залишаючи рішення апеляцій без змін).

У цьому контексті Суд звертає увагу, що за приписами ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Крім того, згідно з приписами ч. 1 ст. 356 КПК за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого або за власною ініціативою суд має право викликати експерта для допиту для роз'яснення висновку.

Отже, залежно від обставин конкретного кримінального провадження, необхідність виклику експерта покладається на розсуд суду, який має право його викликати саме для роз'яснення висновку. Допит експерта спрямований на роз`яснення термінології, окремих формулювань, з`ясування методу дослідження, уточнення компетенції експерта, пояснення розбіжностей між обсягом поставлених запитань і висновками експерта, на з`ясування суперечностей між висновком та іншими доказами або між декількома висновками, які отримані щодо одного й того ж предмета чи питання дослідження.

Отже у цій справі:

Сторона захисту як у місцевому, так і апеляційному судах заявляла клопотання про допит експертів. Зокрема, з технічного запису судового засідання вбачається, що засуджений просив викликати експерта для його допиту в судовому засіданні. Водночас сторона захисту - на думку суду - не обґрунтувала, які конкретно питання хоче з'ясувати у експерта або які суперечності усунути. У зв`язку з цим, місцевий суд обґрунтовано - на думку ВС - відмовив у задоволенні вказаного клопотання.

Зазначене також було предметом розгляду суду апеляційної інстанції, який відмовив у задоволенні клопотання про виклик та допит експертів, що складали висновки, посилаючись на те, що порушені стороною захисту питання про їх достовірність підлягають оцінці під час ухвалення рішення.

З огляду на доводи сторони захисту щодо припущень у висновках експертів, які були покладені в основу вироку, та недопиту відповідних експертів у суді, колегія ВС зазначила таке - “як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд дослідив зазначені висновки у встановленому законом порядку і детально проаналізував у вироку. Суд першої інстанції не вбачав необхідності в роз`ясненні наданих експертами висновків, а колегія суддів вважає надуманими і доводи у касаційних скаргах про позбавлення цим судом сторони захисту обґрунтованого права на допит експерта, оскільки доводи захисника не свідчать про необхідність надання роз`яснення висновків, які сформульовані достатньо зрозуміло і несуперечливо. Отже, указаним висновкам експертів надано ретельну оцінку та обґрунтовано відхилено твердження сторони захисту про їх недостовірність”.

Крім того, Верховний Суд зауважив, що незгода з дослідженими судом доказами, зокрема висновками експертів, не є підставою для допиту експерта у судовому засіданні, якщо клопотання учасника кримінального провадження належним чином не вмотивовано.

Аналізуйте судовий акт: Сторона захисту має повне право самостійно залучити експерта, не звертаючись до суду з клопотанням про призначення експертизи. (ВС ККС №991/2084/23 від 31.07.2025 р.);

Суд постановив виправдувальний вирок у 14-річному кримінальному провадженні, за фактом розповсюдження компакт дисків з порнографією. І поклав на рахунок держави вартість всіх 10 експертиз.(Самарський районний суд м. Дніпропетровська №202/4298/14-к від 23.11.2023 р.);

Питання процесуальної економії: 197 роликів порнографічного характеру було досліджено судекспертами у рамках однієї кримінальної справи. (Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська №201/1082/22 від 15.04.2022 р.)

Застосування наслідків ухилення від експертизи можливе лише після постановлення ухвали про її призначення та підтвердження факту ухилення. (ВС КЦС №346/5502/22 від 12.11.2025 р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 522/6781/19

провадження № 51-5451км24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

перекладача ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

у режимі відеоконференції:

прокурора ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого

ОСОБА_7 і його захисника - адвоката ОСОБА_6 , на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 09 червня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 березня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22019000000000087, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

м. Аксая Бурлинського району Казахстанської області, Республіки Казахстан,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 12 ч. 2 ст. 115,

ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Приморського районного суду м. Одеси від 09 червня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 263 КК - на строк 5 років; за ч. 2 ст. 15 п. 12 ч. 2 ст. 115 КК - на строк

10 років.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

Вирішено питання щодо: запобіжного заходу; початку строку відбування покарання; зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання; процесуальних витрат; речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за незакінчений замах на умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 15

п. 12 ч. 2 ст. 115 КК) та носіння, зберігання і придбання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу (ч. 1 ст. 263 КК) за вказаних нижче обставин.

З початку 2018 року до 01 травня цього ж року, точний час і день не встановлено, ОСОБА_7 , перебуваючи в м. Одесі, вступив у змову з невстановленими особами, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, та на їх пропозицію погодився стати безпосереднім виконавцем умисного вбивства керівника громадської організації НГО «Небайдужі» ОСОБА_9 .

Для реалізації указаного вище злочинного умислу, ОСОБА_7 , діючи всупереч вимогам наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року

№ 622, відповідно до якого обіг вогнепальної зброї без спеціального дозволу заборонений, не пізніше 01 травня 2018 року, точний день і час не встановлено, перебуваючи в невстановленому місці, придбав у невстановлених осіб, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, ручну гладкоствольну короткоствольну вогнепальну зброю - самозарядний пістолет «Еkol» моделі «Special 99» калібру 9 мм Р.А.К. (далі - пістолет), який незаконно носив і зберігав до 01 травня 2018 року (до його вилучення працівниками поліції під час огляду місця події).

Так, 01 травня 2018 року приблизно о 08:00, на виконання незаконних вказівок невстановлених осіб, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, діючи за попередньою змовою групою осіб та реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення смерті ОСОБА_9 , використовуючи транспортний засіб (автомобіль марки ВАЗ-2101, д.н.з. НОМЕР_1 ), і маючи при собі пістолет, ОСОБА_7 прибув на вул. Фонтанська дорога в м. Одесі і зупинився поблизу будинку № 3/5. Будучи обізнаним, що ОСОБА_9 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та паркує свій автомобіль поблизу будинку № 9-А цієї вулиці, очікував на нього, переховуючись на прибудинковій території зазначеного будинку.

Надалі приблизно о 10:00 ОСОБА_7 помітив, як ОСОБА_9 разом

зі співмешканкою ОСОБА_10 вийшли з третього під`їзду будинку АДРЕСА_1 і пішли вздовж будинків № 9-Е та 9-Б у напрямку автомобіля ОСОБА_9 , перебуваючи на відстані приблизно двох метрів позаду від потерпілого, використовуючи заздалегідь підготовлену вогнепальну зброю

- пістолет, здійснив два постріли, один із яких був влучним, та спричинив вогнепальне поранення задньої поверхні шиї потерпілого, однак злочин не було закінчено, оскільки ОСОБА_9 миттєво зреагував, відчувши загрозу своєму життю, і, змінюючи положення свого тіла, став ухилятися від пострілів та після отриманого поранення почав переслідування, внаслідок чого затримав ОСОБА_11 .

Одеський апеляційний суд ухвалою від 20 березня 2025 року апеляційну скаргу захисника залишив без задоволення, а скаргу прокурора задовольнив частково. Змінив вирок місцевого суду, виключивши з мотивувальної частини посилання суду

на застосування приписів ч. 3 ст. 68 КК. У решті вирок суду залишено без змін.

Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги, і заперечення інших учасників провадження

У касаційних скаргах засуджений та захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальністьй неправильну правову оцінку обставин справи, просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Стверджують про те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки всім обставинам вчинення інкримінованого засудженому діяння, передбаченого ч. 2

ст. 15 п. 12 ч. 2 ст. 115 КК, зокрема щодо місця вчинення злочину, знаряддя злочину та механізму заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, внаслідок чого йому було спричинено легкі тілесні ушкодження. У цьому контексті вважають недоведеним умисел ОСОБА_7 на вчинення умисного вбивства ОСОБА_9 .

Також зауважують, що суди не довели поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_7 указаного вище злочину за попередньою змовою групою осіб, оскільки ця кваліфікуюча ознака інкримінована лише на підставі припущень свідка ОСОБА_12 , які не підтверджуються жодними доказами.

Крім того, на переконання сторони захисту, суди попередніх інстанцій необґрунтовано відмовили в задоволенні клопотань про допит експертів з метою усунення суперечностей та про витребування виділених матеріалів кримінального провадження стосовно співучасників ОСОБА_7 у вчиненні замаху на вбивство.

Додатково засуджений скаржиться на те, що йому не було надано перекладача, хоча він не володіє державною мовою, а також стверджує про порушення його права на захист через те, що захисники у цьому кримінальному провадженні не здійснювали належно захисту його прав.

Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 подав заперечення, у яких просив касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Захисник та засуджений, надавши відповідні пояснення, підтримали подані касаційні скарги і просили їх задовольнити.

Прокурор заперечив щодо задоволення касаційних скарг та просив ухвалені у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 судові рішення залишити без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши доводи в касаційних скаргах захисника та засудженого, матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

За частиною 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень під час розгляду справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку.

Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.

Касаційний суд наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК).

Місцевий суд, установивши фактичні обставини кримінального провадження, оцінивши всі зібрані докази відповідно до ст. 94 КПК з точки зору їх належності й допустимості, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку, здійснивши судовий розгляд у межах пред`явленого обвинувачення, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7

у скоєнні незакінченого замаху на умисне вбивство, вчиненого за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 15 п. 12 ч. 2 ст. 115 КК) та носінні, зберіганні і придбанні вогнепальної зброї, без передбаченого законом дозволу (ч. 1 ст. 263 КК).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК рішення суду ґрунтується на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом згідно зі ст. 94 цього Кодексу. Зміст обставин і доказів докладно наведено у вироку.

Апеляційний суд перевірив ці висновки в частині доведеності винуватості засудженого у вчиненні інкримінованих йому злочинів, визнав їх правильними і належним чином умотивованими.

Так, ухвалюючи вирок, суд першої інстанції врахував показання:

? потерпілого ОСОБА_9 , який пояснив, що з листопада 2017 року і до

дня замаху на його вбивство (01 травня 2018 року), на його адресу надходили погрози вбивством від невідомих осіб, на нього неодноразово вчинялися напади.

З ОСОБА_7 він не знайомий та конфліктів до цього між ними не було. Зранку 01 травня 2018 року він зі своєю дівчиною вийшов із будинку та попрямував

до автомобіля, дорогою почув два постріли, один із яких влучив йому у шию. Далі побачив засудженого, який направив на нього пістолет на відстані витягнутої руки. Після другого пострілу, який влучив у нього, розвернувся та намагався скоротити дистанцію з нападником, щоб захиститися, проте ОСОБА_7 почав тікати та декілька разів на півоберта цілився пістолетом у нього. Згодом ОСОБА_9 вдарив ОСОБА_7 , який втратив рівновагу та впав, після чого він з двома чоловіками затримали засудженого. Під час затримання ОСОБА_7 намагався знищити свій мобільний телефон;

? свідка ОСОБА_10 , яка повідомила ті ж обставини нападу, що й потерпілий;

? свідка ОСОБА_12 , який пояснив, що 01 травня 2018 року приблизно о 10:00 він почув звуки пострілу, після чого з вікна своєї квартири побачив, як з арки будинку вибігли три незнайомі йому особи, надалі він дізнався, що це були ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ще одна невідома особа. Коли вони перебігли дорогу в бік будинку № 17 по вул. Сегедській в м. Одесі, звідти вибіг ще один чоловік, який сів в автомобіль «Мерседес» і швидко поїхав. Вийшовши на вулицю, побачив ОСОБА_7 в наручниках та ОСОБА_9 , який сидів, тримаючись руками за голову. Також помітив, як біля місця затримання ОСОБА_7 проїхав вказаний вище автомобіль на повільній швидкості, водій якого уважно спостерігав за подіями.

Крім того, суд узяв до уваги письмові докази, зокрема:

? протокол затримання від 01 травня 2018 року, згідно з яким, у порядку, передбаченому ст. 208 КПК, затримано ОСОБА_11 та, крім іншого, у нього виявлено та вилучено мобільний телефон «Samsung»;

? протокол огляду місця події від 01 травня 2018 року з фототаблицями

до нього, згідно з яким виявлено та вилучено, зокрема, пристрій, схожий на пістолет, з маркуванням «EKOL Special 99» та 4 набоями травматичної дії в магазині, ще один патрон перебував у патроннику з пошкодженням. Крім того, відповідно до цього протоколу виявлено та вилучено гільзи золотистого кольору «Sobr 9мм» та кульку чорного кольору діаметром 1 см;

? протокол огляду предметів від 11 жовтня 2018 року, згідно з яким оглянуто вилучений під час затримання у ОСОБА_7 мобільний телефон «Samsung» у якому була відсутня sim-карта;

? протокол огляду оптичного диску DVD-R в ході якого були встановлені телефонні з`єднання;

? протоколи проведення слідчих експериментів від 06 вересня 2018 року

з додатками за участю потерпілого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_10 , відповідно до яких потерпілий і свідок показали, що ОСОБА_7 на

відстані витягнутої руки здійснив з пістолета два постріли, один з яких влучив у шию

ОСОБА_9 , після чого ОСОБА_7 почав тікати, а ОСОБА_9 наздогнав його та затримав;

? висновок експерта від 14 червня 2018 року № 1212, зі змісту якого вбачається, що у ОСОБА_9 встановлені легкі тілесні ушкодження: кульове поранення задньої поверхні шиї, спричинене внаслідок пострілу зі стріляючого пристрою; синець правого плеча, який утворився від ударної дії тупого твердого предмета, індивідуальні особливості якого у властивостях ушкодження не відобразилися (ним могла бути рукоятка пістолета). Ушкодження виникли незадовго до звернення за медичною допомогою, тобто могли бути завдані 01 травня 2018 року;

? висновок експерта №162/1/4-290, з якого вбачається, що пістолет, вилучений 01 травня 2018 року під час огляду місця події, є ручною гладкоствольною короткоствольною вогнепальною зброєю - самозарядним пістолетом калібру 9мм Р.А.К. Крім того, згідно з цим же висновком виявлена у ОСОБА_9 рана на задній поверхні шиї може бути вогнепальним кульовим пораненням, що утворилося в результаті дій снаряду, випущеного при пострілі зі зброї, спорядженої патроном із гумовою кулею, зокрема таким, що надано на експертизу. Місце розташування ОСОБА_9 та особи, яка здійснила постріл, при якому дульний зріз зброї був розташований назад від задньої поверхні шиї потерпілого, може бути таким, на яке вказали під час слідчих експериментів ОСОБА_10 та ОСОБА_9 ;

? висновок експерта № 300, згідно з яким у наданий на дослідження предмет, схожий на пістолет, вносились конструктивні зміни, а саме видалення захисного елемента у каналі ствола, який перешкоджає вильоту снаряда із каналу ствола, та запресовуванням газовідвідного отвору. Надані на дослідження патрони є боєприпасами - пістолетними патронами «SOBR» калібру 9 мм Р.А., що споряджені гумовими кулями, виробництва ТОВ «СОБР». Патрони придатні до стрільби.

Зіставивши докази в їх взаємозв`язку, місцевий суд, з висновками якого обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, умотивовано визнав, що показання учасників судового провадження, як і дані протоколів слідчих дій, висновків експертів та інших письмових доказів, на підставі ст. 84 КПК є процесуальними джерелами доказів, і правомірно поклав їх в основу ухваленого рішення.

Суд наголошує, що оцінка достовірності цих доказів належить до компетенції судів першої та апеляційної інстанцій і не віднесена до повноважень Верховного Суду.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, надавши оцінку вказаним вище доказам з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності, дійшли висновку про неспроможність доводів сторони захисту щодо відсутності у ОСОБА_7 умислу на вбивство потерпілого. Зокрема, зауважили, що ОСОБА_7 , без будь-яких попередніх конфліктів, перебуваючи позаду ОСОБА_9 на відстані двох метрів, мовчки здійснив два постріли у життєво важливу ділянку - голову потерпілого.

У цьому контексті апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що ОСОБА_7 , будучи дорослою людиною, яка не страждає на хронічне психічне захворювання та недоумство (висновок судово-психіатричного експерта від 09 жовтня 2018 року

№ 661), не міг не знати, що під час здійснення пострілу з вогнепальної зброї з невеликої відстані у голову, може настати смерть людини, що свідчить про вчинення ним діяння з прямим умислом саме на заподіяння смерті потерпілому. А його діяння не призвели до настання цих наслідків лише через те, що потерпілий миттєво зреагував, відчувши загрозу своєму життю, став ухилятися від пострілів, та після отриманого поранення почав переслідувати й затримав ОСОБА_7 .

В аспекті викладеного Верховний Суд зауважує, що ознаки суб`єктивної сторони

й особливості психічного ставлення винуватої особи встановлюються судами

з урахуванням характеру діяння та об`єктивно-предметних умов його вчинення

на підставі доказів, зібраних у порядку, передбаченому КПК, та оцінених відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.

Суд повинен ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту психічного ставлення до вчиненого діяння і заподіяних наслідків

у провадженнях щодо кримінальних правопорушень проти життя і здоров`я особи. Питання про форму вини, яка характеризує вчинене діяння, необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинного діяння, поведінку винного

і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому

є суб`єктивне ставлення винного до своїх дій та їх наслідків.

Доказування суб`єктивної сторони злочину досить часто ґрунтується не на одному чи кількох прямих доказах, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) елементів суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, які підлягають доказуванню.

Відповідно до приписів ст. 15 КК замахом на кримінальне правопорушення

є вчинення особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого

на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому кримінальне правопорушення

не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Визначений умисел завжди є таким, коли винний передбачає і бажає настання одного конкретизованого наслідку, досягнення певної мети, зокрема смерті потерпілого, що має місце в тих випадках, коли винний передбачає конкретний наслідок не просто як один із можливих від вчиненого діяння, а як неминучий або високо вірогідний результат свого суспільно небезпечного діяння.

Отже, коли особа передбачає неминучість або високу вірогідність настання смерті як найбільш ймовірного результату свого діяння, її ставлення до такого результату виявляється у бажанні його настання. Тому наслідки, які не настали, інкримінуються особі у цьому разі з тих підстав, що вони були метою її діяння, на досягнення якої воно було спрямовано.

Таким чином, суди попередніх інстанцій відповідно до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» на підставі сукупності наведених вище належних і допустимих доказів, урахувавши поведінку засудженого до та після вчинення злочину, зокрема й під час його затримання, послідовність, рішучість і динамічність діяння, вчиненого засудженим, який здійснив два постріли в голову потерпілого, один з яких влучив у шию, дійшли обґрунтованого висновку про те, що засуджений діяв з прямим умислом на заподіяння смерті потерпілого, а не з наміром спричинити йому будь-які тілесні ушкодження, так як усвідомлював суспільну небезпечність свого діяння та передбачав і бажав настання його смерті.

З огляду на викладене, Суд визнає неспроможними твердження сторони захисту

про неможливість спричинення смерті ОСОБА_9 через те, що постріли здійснювалися гумовими кулями несмертельної дії і в результаті їх застосування потерпілий отримав лише легкі тілесні ушкодження.

Також безпідставними є доводи захисника та засудженого про неправильне застосування судами закону України про кримінальну відповідальність у зв`язку з кваліфікацією злочину як такого, що вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Приписами ч. 2 ст. 28 КК встановлено, що кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.

Домовленість про спільне вчинення кримінального правопорушення заздалегідь означає наявність згоди щодо його вчинення до моменту виконання його об`єктивної сторони. Домовленість на спільне вчинення кримінального правопорушення не обов`язково має відбуватися в усній чи письмовій формі, а визначається і за допомогою конклюдентних дій поведінки, що свідчить про намір діяти для досягнення спільної злочинної мети.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про необхідність кваліфікації діяння ОСОБА_7 за ознакою «вчинення умисного вбивства за попередньою змовою групою осіб» (п. 12 ч. 2 ст. 115 КК), пославшись на показання свідка ОСОБА_12 , який зазначав, що за ОСОБА_13 спостерігала інша особа, яка після пострілів сіла в автомобіль «Мерседес» і поїхала. При цьому він помітив як біля місця затримання ОСОБА_7 проїхав на повільній швидкості вищевказаний автомобіль «Мерседес», водій якого уважно спостерігав, що відбувається.

Що стосується незгоди сторони захисту з даними, повідомленими під час судового розгляду свідком ОСОБА_12 , колегія суддів звертає увагу, що, після безпосереднього допиту цього свідка в місцевому суді, цим показанням надано належну оцінку та не встановлено підстав для визнання їх недостовірними.

Сторона захисту також не навела переконливих доводів щодо їх спростування.

Крім того, суди зауважили, що під час затримання засуджений намагався знищити свій мобільний телефон, що свідчить про його спробу приховати докази, які б вказували на зв`язок з іншими невстановленими особами, причетними до інкримінованого злочину.

Ці обставини суди обґрунтовано визнали достатніми для висновку про вчинення засудженим злочину за попередньою змовою групою осіб.

Зі змісту судових рішень убачається, що суди ретельно перевірили доводи сторони захисту щодо відсутності у діянні засудженого кваліфікуючої ознаки «вчинення за попередньою змовою групою осіб», які є аналогічними тим, що наведені у касаційних скаргах. Мотиви відхилення цих доводів, викладені в рішеннях судів попередніх інстанцій, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Стосовно доводів касаційної скарги про безпідставну відмову судами попередніх інстанцій в задоволенні клопотань сторони захисту

1. Про витребування матеріалів, виділених в окреме провадження, щодо співучасників кримінального правопорушення

З цього приводу Одеський апеляційний суд обґрунтовано вказав про відсутність підстав для витребування матеріалів, які були виділені прокурором в окреме провадження, стосовно співучасників замаху на умисне вбивство, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а витребування матеріалів, про які ставить питання сторона захисту, стосується даних щодо вчинення діяння іншою особою, яку не притягують до кримінальної відповідальності в цьому провадженні.

Водночас Суд зауважує, що згідно з матеріалами кримінального провадження

№ 22019000000000087 обвинувачення у вчиненні замаху на умисне вбивство за попередньою змовою групою осіб висунуте лише ОСОБА_7 , яке й було предметом розгляду суду першої інстанції, та доведено сукупністю належних, допустимих і достатніх доказів, які місцевий суд поклав в основу обвинувального вироку, з висновками якого погодився апеляційний суд.

Зважаючи на вказане вище, колегія суддів відхиляє цей довід сторони захисту.

2. Про допит свідка та експертів

У цьому контексті Суд звертає увагу, що за приписами ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Як убачається з технічного запису судового засідання від 02 червня 2023 року сторона захисту у місцевому суді заявляла клопотання про допит свідка у кримінальному провадженні, однак не конкретизувала його анкетних даних, що позбавило місцевий суд можливості задовольнити вказане клопотання.

Зважаючи на викладене, колегія суддів не вбачає порушень кримінального процесуального закону.

Крім того, сторона захисту як у місцевому, так і апеляційному судах заявляла клопотання про допит експертів.

Зокрема, з технічного запису судового засідання від 02 червня 2023 року вбачається, що засуджений просив викликати експерта для його допиту в судовому засіданні. Водночас сторона захисту не обґрунтувала, які конкретно питання хоче з`ясувати у експерта або які суперечності усунути.

У зв`язку з цим, місцевий суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вказаного клопотання.

Зазначене також було предметом розгляду суду апеляційної інстанції, який відмовив у задоволенні клопотання про виклик та допит експертів, що складали висновки № 984, 300, 162/1/4-290, посилаючись на те, що порушені стороною захисту питання про їх достовірність підлягають оцінці під час ухвалення рішення.

З огляду на доводи сторони захисту щодо припущень у висновках експертів, які були покладені в основу вироку, та недопиту відповідних експертів у суді, колегія суддів уважає за необхідне зазначити таке.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд дослідив зазначені висновки у встановленому законом порядку і детально проаналізував

у вироку.

Крім того, згідно з приписами ч. 1 ст. 356 КПК за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого або за власною ініціативою суд має право викликати експерта для допиту для роз`яснення висновку.

Отже, залежно від обставин конкретного кримінального провадження, необхідність виклику експерта покладається на розсуд суду, який має право його викликати саме для роз`яснення висновку. Допит експерта спрямований на роз`яснення термінології, окремих формулювань, з`ясування методу дослідження, уточнення компетенції експерта, пояснення розбіжностей між обсягом поставлених запитань і висновками експерта, на з`ясування суперечностей між висновком та іншими доказами або між декількома висновками, які отримані щодо одного й того ж предмета чи питання дослідження.

Суд першої інстанції не вбачав необхідності в роз`ясненні наданих експертами висновків, а колегія суддів вважає надуманими і доводи у касаційних скаргах про позбавлення цим судом сторони захисту обґрунтованого права на допит експерта, оскільки доводи захисника не свідчать про необхідність надання роз`яснення висновків, які сформульовані достатньо зрозуміло і несуперечливо.

Отже, указаним висновкам експертів надано ретельну оцінку та обґрунтовано відхилено твердження сторони захисту про їх недостовірність.

Крім того, Верховний Суд зауважує, що незгода з дослідженими судом доказами, зокрема висновками експертів, не є підставою для допиту експерта у судовому засіданні, якщо клопотання учасника кримінального провадження належним чином не вмотивовано.

Щодо тверджень засудженого про порушення його права на захист

Не ґрунтуються на матеріалах провадження твердження засудженого про порушення права на захист у зв`язку з неналежним виконанням захисниками професійних обов`язків.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що як на стадії досудового розслідування, так і на стадіях судового й апеляційного проваджень для захисту ОСОБА_7 неодноразово залучалися захисники з центру надання безоплатної вторинної правової допомоги. Також, інтереси засудженого захищали адвокати за договором.

Так, на стадії відкриття матеріалів кримінального провадження органом досудового слідства інтереси ОСОБА_7 захищав адвокат ОСОБА_14 , який також здійснював захист під час судового розгляду у суді першої інстанції.

30 серпня 2022 року місцевий суд прийняв відмову засудженого від захисника ОСОБА_14 та доручив центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначити ОСОБА_7 іншого захисника (т. 3, а. с. 62). Надалі інтереси засудженого захищав адвокат ОСОБА_15 (т. 3, а. с. 63);

22 листопада 2022 року засуджений подав клопотання про відмову від захисника ОСОБА_15 . За результатами розгляду цього клопотання було призначено іншого захисника ОСОБА_16 (т. 3, а. с. 90, 94-97).

03 квітня 2023 року задоволено клопотання засудженого про відмову від захисника

і призначено з центру надання безоплатної вторинної правової допомоги захисника ОСОБА_17 (т. 3, а. с. 124, 125, 127).

29 травня 2023 року місцевий суд прийняв відмову засудженого від захисника ОСОБА_17 й надалі в його інтересах діяв захисник ОСОБА_18 (т. 3,

а. с. 155, 157).

14 листопада 2023 року на стадії апеляційного провадження ОСОБА_7 призначено захисника ОСОБА_19 (т. 3, а. с. 246, 250) у зв`язку із закінченням повноважень у захисника ОСОБА_18 .

Надалі захист засудженого за договором здійснював адвокат ОСОБА_20 (т. 4,

а. с. 58-60), який згодом розірвав договір через несплату гонорару.

У зв`язку з цим 02 квітня 2024 року за дорученням з центру безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_7 призначено захисника ОСОБА_21

(т. 4, а. с. 67, 69) від якого він згодом відмовився (т. 4, а. с. 70, 78, 79) і йому

було забезпечено захисника ОСОБА_22 (т. 4, а. с. 89) від якого він також відмовився та залучив за договором про надання правової допомоги захисника ОСОБА_6 , який дотепер здійснює захист ОСОБА_7 .

Колегія суддів звертає увагу, що заявлені ОСОБА_7 неодноразові відмови від захисників були розглянуті судами відповідно до приписів КПК.

Водночас засуджений не вказує у касаційній скарзі про те, що він звертався

з будь-якими скаргами на неналежне здійснення його захисту, порушення захисниками вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Правил адвокатської етики» або вимог КПК в частині неповноти та неправильності його захисту.

Крім того, засуджений у касаційній скарзі, вказуючи про неналежне виконання захисниками своїх повноважень, не конкретизував у чому це проявлялося. Разом із тим, з матеріалів провадження не вбачається, що захисники не виконували чи неналежно виконували свої професійні обов`язки, а самі по собі неодноразові відмови ОСОБА_7 від захисників не свідчать про таке.

З огляду на вказане вище, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій повною мірою забезпечили право на захист ОСОБА_7 у кримінальному провадженні.

Щодо доводів касаційної скарги засудженого про незабезпечення його перекладачем

Суд визнає вказані доводи неспроможними, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що у місцевому й апеляційному судах ОСОБА_7 було забезпечено право на перекладача, де провадження здійснювалося, зокрема, за участю перекладачів ОСОБА_23 та ОСОБА_24 .

Крім того, засуджений неодноразово ознайомлювався з матеріалами кримінального провадження за участю перекладача, що підтверджується його особистими розписками (т. 3, а. с. 143-146) та на час їх складання не вказував у них жодних зауважень щодо неналежного ознайомлення.

Надалі у своїй заяві зазначив про ознайомлення з матеріалами без перекладача

(т. 3, а. с. 156), що суперечить матеріалам кримінального провадження.

Крім того, у судовій справі міститься довідковий лист про ознайомлення

ОСОБА_7 з матеріалами кримінального провадження, у якому засуджений власноручно заповнював дату та обсяг матеріалів з якими ознайомлювався. Заразом будь-яких зауважень щодо його неналежного ознайомлення у вказаному листі ОСОБА_7 не зазначав (т. 4, а. с. 62).

Отже, ухвалені у справі вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду

є належним чином обґрунтованими та вмотивованими і за змістом відповідають приписам статей 370,374 та419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чинеправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були бипідставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено, а тому касаційні скарги сторони захисту необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 і його захисника - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Приморського районного суду м. Одеси від 09 червня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду

від 20 березня 2025 року щодо ОСОБА_7 - без зміни.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3