Кріоембріони, створені з генетичного матеріалу спадкодавця, можуть бути успадковані. Так, суд задовольнив позов батьків померлого сина, на передачу їм  кріоембріонів, попри заперечення дружини сина. (Центральний районний суд міста Дніпра №203/4924/23 від 08.09.2025 р.)

Фабула судового акту: У цій справі було розглянуто достатньо нове для української практики питання - спадкування кріоембріонів створених в ході програми штучного запліднення за життя спадкоємця - чоловіка, і забезпечення при цьому прав іншого з подружжя, пережившого спадкодавця - дружини. Треба зауважити, що це питання не врегульовано навіть на рівні загальних норм права, і тим паче - спеціальними нормами про спадкування.

Якщо коротко (бо справа тривала 2 роки), то батьки померлого сина, звернулись з позовом до медичних установ та до своєї невістки - про зобов`язання вчинити дії - а саме - зобов`язати медустанови надати їм документи, пов`язані зі зберіганням ембріонів їх померлого сина та відповідачки-невістки, а також передати їм на зберігання ембріони, встановити факт генетичного зв`язку між зазначеними ембріонами та позивачами, визнати право позивачів як подружжя на застосування допоміжних репродуктивних технологій (далі - ДРТ) через сурогатне материнство за допомогою вказаних ембріонів.

Це супроводжувалось похідними вимогами - зобов`язати медичну клініку вжити заходи щодо забезпечення права позивачів як подружжя на застосування ДРТ через сурогатне материнство за допомогою спірних ембріонів, визнати право позивачів на подальшу реєстрацію факту народження дитини, яка народиться за допомогою застосування ДРТ через сурогатне материнство за допомогою цих ембріонів, як батьків дитини батька та матері.

А пояснювали вони тим, що ще за життя син перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою - і подружжя уклало договір з медичним центром щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій, відповідно до цього договору було проведено процедури екстракорпорального запліднення та здійснено кріоконсервацію ембріонів.

Після смерті сина дружина померлого - відповідачка відмовилась від спадкових прав та склала власноручну розписку про відмову від будь-яких майнових та немайнових претензій до позивачів.

Внаслідок цього вони вважали себе єдиними спадкоємцями за законом, а отже - успадкували як майнові, так і немайнові права, включно з правом на розпорядження ембріонами, створеними з використанням генетичного матеріалу їхнього сина.

Позивачі пояснювали - що внаслідок віку не мають можливості мати власних дітей з огляду на фізіологічні причини. У зв`язку з цим, вони мають намір використати заморожені ембріони для здійснення штучного запліднення яйцеклітини сурогатної матері.

Відповідачка - невістка, діючи за представництва адвоката заперечувала проти позову. Вона пояснювала, що по-перше, відомості, які є підставами позову та заперечень на нього становлять лікарську таємницю, а її розголошення порушуватиме її право на повагу до приватного життя. По-друге, процедуру перенесення ембріону (запліднення) планувалось здійснити у березні 2022 року, проте через початок повномасштабної агресії було відкладено. Згодом чоловік відповідачки помер. Після його смерті батьки чоловіка неодноразово вимагали від неї розморозити ембріони та народити їм онука під погрозами позбавити її будь-якого спірного майна, нажитого з її померлим чоловіком. Відповідачка, перебуваючи у стані сильних душевних хвилювань через смерть чоловіка, не бажала народжувати дитину в такому стані. В подальшому вона дійсно відмовилась від спадщини після смерті чоловіка на користь позивачів, проте грошові кошти за це не одержувала.

Представник невістки наполягав, і його доводи були цілком слушними - що ембріони не є об`єктами цивільного права, не зазначені в якості таких об`єктів у ст. 177 Цивільного кодексу України та їх доля не може вирішуватись в судовому порядку. Ембріони та репродуктивні клітини є засобом реалізації особистих немайнових прав подружжя на материнство й дитинство й особистих немайнових прав людини. Відповідно до Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09вересня 2013 року №787 право власності на біоматеріал належить пацієнтам, а медичний заклад лише здійснює його зберігання. Відповідно до ст.1219 Цивільного кодексу України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, особисті немайнові права, тому позивачі не могли успадкувати жодних прав відносно ембріонів, культивованих за біологічного матеріалу їх померлого сина та відповідачки. Спірні ембріони є складовою особистості відповідачки-невістки, яка не надавала згоди на їх використання позивачами, тому ці ембріони не можуть бути використані для програм лікування позивачів. Крім того, використання сурогатного материнства можливе лише за медичними показаннями, а не через бажання позивачів мати дитину після смерті їх сина.

Адвокат невістки наголошував, що рішенні Європейського Суду з прав людини від 12 листопада 2019 року у справі №23038/19 «Landzman проти Франції» зазначено, що право особи вирішувати, як і коли стати батьком, не передається від сина до матері, а ст.8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод на гарантує права стати дідусем чи бабусею. Також, представник відповідачка звертав увагу на рекомендації Європейської асоціації репродукції людини та ембріології, заснованої у 1985 році, комітет з етики і права якої у разі смерті одного з подружжя гамети чи ембріони можуть бути надані в розпорядження лише партнеру, що вижив, а думка батьків померлого в цьому питання не має враховуватись. Партнер має використовувати гамети чи ембріони лише для власного відтворення. Треті особи не можуть продовжувати батьківський проект, в якому вони не брали участь. Також представник відповідачки посилався на Конвенцію про права людини в біомедицині (1996 року) та офіційну позицію Української асоціації репродуктивної медицини. На звернення Міністерства охорони здоров`я у 2020 році Українська асоціація репродуктивної медицини зазначила, що, на її думку, у разі смерті одного з власників кріокнсервованого матеріалу при проведенні процедури лікування безпліддя із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій, право власності на цей матеріал повністю переходить до іншого члена подружжя і він має право на продовження лікування обраним методом. Щодо відсутності статусу спадщини у таких ембріонів, і неможливості спадкування - наголошувалося і у листі Мін’юсту, який було додано до матеріалів справи.

У справі також планувалося проведення судово-генетичної експертизу для встановлення наявності генетичного зв'язку між ембріонами та позивачами, але зважаючи на ризики для ембріонів в процесі проведення експертизи (неможливість гарантувати що вони не втратять свої властивості після розмороження, та відділення клітин) - експертизу було вирішено не проводити.

Водночас, Центральний районний суд міста Дніпра, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню. Суд вказав: що задоволення позову в повному обсязі може призвести до порушення прав та законних інтересів відповідачки-невістки як співвласника спірних ембріонів. Таким чином, керуючись принципом справедливості, з метою забезпечення рівності та збалансованості прав та законних інтересів позивачів як єдиних спадкоємців після смерті сина, обґрунтованим та законним буде задоволення позовної заяви частково, а саме в частині кількості кріоконсервованих ембріонів, які надаються позивачам для штучного запліднення та застосування процедур ДРТ.

Так, суд фактично “розділив” кріоембріони, і три з них зобов’язав передати з медустанови позивачам, для можливості проведення штучного запліднення з використанням сурогатного материнства.

При вирішення позовних вимог суд взяв до уваги і існуюче в Україні регулювання процедури ДРТ, і наукові висновки висловлені у наукових роботах.

Так, сфера допоміжних репродуктивних технологій в Україні регламентується відповідними положеннями, які закріплені в Цивільному кодексі України, Сімейному кодексі України, Законі України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», наказі МОЗ N?787 від 09.09.2013 «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні» та наказі МОЗ №579 від 19.11.2004 «Про затвердження порядку направлення жінок для проведення першого курсу лікування безплідності методами допоміжних репродуктивних технологій за абсолютними показниками за бюджетні кошти».

Суд - базуючись на цьому констатував, що відповідно до договорів на зберігання кріоконсервованих ембріонів з медустановами - ембріони (біологічний матеріал) визначаються як об`єкти права власності.

Крім того, суд враховав, що відповідно до п.п. 3 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права військовослужбовців та інших осіб на біологічне батьківство (материнство)» у разі смерті або оголошення судом померлою особи, репродуктивні клітини якої зберігаються відповідно до законодавства, їх безоплатне зберігання відповідно до цього Закону здійснюється протягом трьох років з моменту смерті такої особи або оголошення судом її померлою. Після закінчення цього строку подальше зберігання таких клітин може бути продовжене за рахунок іншої особи, визначеної у заповіті особи щодо власних репродуктивних клітин, які зберігаються відповідно до законодавства, на випадок її смерті або оголошення судом її померлою.

Суд також відзначив (що також, в принципі, логічно), що у разі віднесення ембріонів до особистих немайнових прав, нерозривно пов`язаних з особою, ці права в однаковій мірі стосуватимуться як невістки, так і померлого сина. Тому за відсутності розпорядження чоловіка про використання такого немайнового права у випадку смерті, будь-які подальші дії зі спірними ембріонами будуть неможливі як для невістки, так і для батьків померлого сина.

Отже у цій справі: Заперечення відповідачів щодо відсутності у позивачів медичних показань для застосування допоміжних репродуктивних технологій не враховувались - з огляду на те, що суд вирішує юридичне питання щодо можливості використання позивачами спірних ембріонів для таких технологій, а не визначає наявність чи відсутність підстав для застосування відносно позивачів програми допоміжних репродуктивних технологій, що не відноситься до компетенції суду, та становить предмет спеціалізованої медичної практики.

Оскільки питання посмертного використання кріоконсервованих ембріонів зачіпає делікатні моральні, етичні та правові аспекти, а чинне законодавство України не містить чіткого регулювання таких правовідносин, Суд застосував широкий підхід до оцінки можливості відновлення прав позивачів. При цьому суд враховує необхідність забезпечення балансу між приватними інтересами позивачів, які прагнуть реалізувати спадкові права та продовжити рід свого сина, та особистими немайновими правами невістки, зокрема її правом на вільне розпорядження репродуктивними правами, гарантованим статтею 8 Європейської конвенції з прав людини та статтею 3 Конституції України.

Суд також застосував аналогію права, вказавши, що оскільки Сімейним кодексом України прямо не врегульовано відносини щодо переходу порядку права на розпорядження кріоконсервованими ембріонами, створеними подружжям за життя одного з подружжя, до них мають застосовуватися норми цього Кодексу та загальні засади сімейного законодавства, які регулюють подібні відносини (аналогія права). Зокрема, це стосується норм про застосування допоміжних репродуктивних технологій (ст. 123 СК України), загальних засад захисту сімейних прав та інтересів (ст. 15 СК України). Застосування аналогії права дозволяє позивачам як спадкоємцям реалізувати документально підтверджений прижиттєвий намір померлого щодо продовження роду через використання створених ембріонів. Таке застосування відповідає принципам справедливості, гуманізму та захисту фундаментальних репродуктивних прав сім`ї згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду щодо заповнення прогалин у законодавчому регулюванні.

З приводу можливого порушення права відповідачки-невістки, на повагу до приватного життя, гарантованого ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Суд вказав - що вона сама стверджувала про її можливе бажання в подальшому використати ембріони для продовження програми лікування за допомогою допоміжних репродуктивних технологій, що є можливим при частковому задоволенні позовних вимог.

Також, суд враховав, що невістка добровільно відмовилась від свої частки спадщини за законом після смерті її чоловіка.

А вимоги про визнання права батьків сина як подружжя на подальшу реєстрацію акту народження дитини, яка може народитись з використанням допоміжних репродуктивних технологій через сурогатне материнство з використанням спірних ембріонів, як батьків дитини, матері та батька Суд визнав похідними вимогами, які підлягають задоволенню на підставі ст. 123 Сімейного кодексу України.

Аналізуйте судовий акт: Висновок судово-генетичної експертизи не є єдиним доказом походження дитини від певної особи, такий факт може бути доведено і іншими доказами (ВС/КЦС № 591/6441/14-ц від 16.05.2018);

Суд, незважаючи на висновок судово-генетичної експертизи, підставно відмовив в позові про виключення відомостей про батька з актового запису про народження сина, що досяг повноліття (ВС/КЦС, справа № 336/2362/16-ц, 19.12.18);

Ухилення від проведення генетичної експертизи для суду є підставою для встановлення факту батьківства (ВС/КЦС № 760/3977/15-ц від 16.05.2018);

Висновок судово-генетичної експертизи (ДНК) має важливе значення в процесі встановлення факту батьківства, проте його необхідно оцінювати урахуванням інших доказів у їх сукупності (ВС КЦС, справа № 592/4443/17 від 30.05.2023 р.).

Справа № 203/4924/23

Провадження № 2/0203/73/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2025 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Єдаменко С.В.,

при секретарі Пархоменко А.В.,

за участю представників позивачів адвокатів Федорчука К.Ю., Головня О.Ю.,

представника відповідача адвоката Бобух В.С.,

в режимі відеоконференції:

відповідачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОДНІПРО», ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОМЕД 2007» про зобов`язання вчинити дії

встановив:

08 вересня 2023 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська (зараз Центральний районний суд міста Дніпра) з позовом до ТОВ «ЕКОДНІПРО», ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії. В обґрунтування позовних вимог зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За життя він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_1 . Подружжя, перебуваючи у шлюбі, уклало договір з Медичним центром «Medical Plaza» (ТОВ «ЕКОДНІПРО») щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій №ДРТ/2021/06-157. Відповідно до цього договору було проведено процедури екстракорпорального запліднення та здійснено кріоконсервацію ембріонів. Після смерті ОСОБА_4 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. була відкрита спадкова справа. Позивачі отримали свідоцтво про право на спадщину за законом. Дружина померлого відповідачка ОСОБА_1 подала заяву від 18.10.2022 про відмову від спадкових прав та склала власноручну розписку про відмову від будь-яких майнових та немайнових претензій до позивачів. Внаслідок цього єдиними спадкоємцями за законом стали батьки померлого позивачі у справі. Вони успадкували як майнові, так і немайнові права, включно з правом на розпорядження ембріонами, створеними з використанням генетичного матеріалу їхнього сина. Позивачі, внаслідок віку не мають можливості мати власних дітей з огляду на фізіологічні причини. У зв`язку з цим, вони мають намір використати заморожені ембріони для здійснення штучного запліднення яйцеклітини сурогатної матері. З урахуванням наведеного позивачі просили: зобов`язати відповідача ТОВ «ЕКОДНІПРО» надати їм копії заяв, договорів та інших документів, пов`язаних зі зберіганням ембріонів їх померлого сина ОСОБА_4 та відповідачки ОСОБА_1 , а також передати їм на зберігання ембріони, встановити факт генетичного зв`язку між зазначеними ембріонами та позивачами, визнати право позивачів як подружжя на застосування репродуктивних технологій через сурогатне материнство за допомогою вказаних ембріонів, зобов`язати медичну клініку відповідача вжити заходи щодо забезпечення права позивачів як подружжя на застосування допоміжних репродуктивних технологій через сурогатне материнство за допомогою спірних ембріонів, визнати право позивачів на подальшу реєстрацію факту народження дитини, яка народиться за допомогою застосування допоміжних репродуктивних технологій через сурогатне материнство за допомогою цих ембріонів, як батьків дитини батька та матері. (т.1 а.с. а.с. 1 8).

Після надходження відповіді №225763 від 13 вересня 2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру (т.1а.с.60) щодо місця реєстрації відповідачки ОСОБА_1 ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська (зараз Центральний районний суд міста Дніпра) від 15 вересня 2025 року було відкрито провадження у цивільній справі №203/4924/23 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом сторін в підготовче судове засідання 04жовтня 2023 року (т.1 а.с. 61).

Цивільну справу розглянуто Центральним районним судом міста Дніпро на підставі ч.2 ст.27, ч.15 ст.28 ЦПК України за місцезнаходженням відповідача ТОВ «ЕКОДНІПРО», яке зареєстроване в Центральному районі міста Дніпра.

Сторонам було роз`яснено положення ч.7 ст.7 ЦПК України щодо можливості розгляду в закритому засіданні у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, або за клопотанням учасників справи з метою запобігання розголошенню відомостей про інтимні чи інші особисті сторони життя учасників справи. Сторони вважали за можливе розглядати цивільну справу у відкритому судовому засіданні.

02 жовтня 2023 року поштою до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська (нині Центральний районний суд міста Дніпра) від представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Бобух В.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якій він заперечував проти позовних вимог, зазначав, що відомості, які є підставами позову та заперечень на нього становлять лікарську таємницю, а її розголошення порушуватиме право відповідачки ОСОБА_5 на повагу до приватного життя, гарантованого ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. З урахуванням цього, відповідачка надає згоду на розголошення стосовно неї медичної таємниці в обсязі відомостей зазначених у відзиві на позовну заяву. ОСОБА_1 та її нині померлий чоловік ОСОБА_4 дійсно проходили лікування у медичному центрі MEDICAL PLAZA у м.Дніпро (ТОВ «ЕКОДНІПРО»). Згідно ч.7 ст.281 Цивільного кодексу України повнолітні жінка або чоловік мають право за медичними показаннями на проведення щодо них лікувальних програм допоміжних репродуктивних технологій згідно зпорядкомта умовами, встановленими законодавством. Відповідно до ст.48 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» застосування штучного запліднення та імплантації ембріона здійснюється згідно з умовами та порядком, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за медичними показаннями повнолітньої жінки, з якою проводиться така дія, за умови наявності письмової згоди подружжя, забезпечення анонімності донора та збереження лікарської таємниці. Основним нормативно-правовим актом, що регулює медичні та юридичні показання для проведення лікування за допомогою допоміжних репродуктивних технологій є Порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09вересня 2013 року №787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02жовтня 2013 року за №1697/24229. Медичним закладом відповідачем у 2021 році за результатами проходження відповідачкою ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_4 програми лікування безпліддя було одержано жіночі та чоловічі гамети за допомогою яких культивовано ембріони, які було кріоконсервовано з метою подальшого перенесення до організму відповідачки, та передано на платне зберігання до медичного закладу. Процедуру перенесення ембріону планувалось здійснити у березні 2022 року, проте через початок повномасштабної агресії було відкладено. ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік відповідачки помер. Після його смерті позивачі неодноразово вимагали від відповідачки ОСОБА_1 розморозити ембріони та народити їм онука під погрозами позбавити її будь-якого спірного майна, нажитого з її померлим чоловіком. Відповідачка, перебуваючи у стані сильних душевних хвилювань через смерть чоловіка, не бажала народжувати дитину в такому стані. В подальшому вона дійсно відмовилась від спадщини після смерті чоловіка на користь позивачів, проте грошові кошти за це не одержувала. Представник відповідачки наполягав у відзиві, що ембріони не є об`єктами цивільного права, не зазначені в якості таких об`єктів у ст.177 Цивільного кодексу України та їх доля не може вирішуватись в судовому порядку. Ембріони та репродуктивні клітини є засобом реалізації особистих немайнових прав подружжя на материнство й дитинство й особистих немайнових прав людини. Відповідно до Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09вересня 2013 року №787 право власності на біоматеріал належить пацієнтам, а медичний заклад лише здійснює його зберігання. Відповідно до ст.1219 Цивільного кодексу України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, особисті немайнові права, тому позивачі не могли успадкувати жодних прав відносно ембріонів, культивованих за біологічного матеріалу їх померлого сина та відповідачки. Спірні ембріони є складовою особистості відповідачки ОСОБА_1 , яка не надавала згоди на їх використання позивачами, тому ці ембріони не можуть бути використані для програм лікування позивачів. Крім того, використання сурогатного материнства можливе лише за медичними показаннями, а не через бажання позивачів мати дитину після смерті їх сина (т.1 а.с. а.с. 72 79).

В підготовче судове засідання 04 жовтня 2023 року з`явились представник позивача ОСОБА_2 адвокат ФедорчукК.Ю., та представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Бобух В.С.

Ухвалою суду від 04 жовтня 2023 року частково задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 адвоката Федорчука К.Ю. про витребування доказів (т.1 а.с. а.с. 89 90), зобов`язано відповідача ТОВ «ЕКОДНІПРО» надати копії заяв та договорів, укладених ОСОБА_4 та вказаним медичним закладом щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій (т.1 а.с. а.с. 93, 95 97).

Ухвалою суду в підготовчому засіданні 04 жовтня 2023 року було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів (т.1 а.с. 94 на зв., дія 17).

У зв`язку з неявкою позивачки ОСОБА_3 та представника відповідача ТОВ «ЕКОДНІПРО», а також для одержання витребуваних доказів підготовче засідання було відкладено на 31 жовтня 2023 року (т.1 а.с. 94 на зв,).

12 жовтня 2023 року від відповідача ТОВ «ЕКОДНІПРО» надійшла відповідь на ухвалу суду від 04жовтня2023 року про витребування доказів, в якій зазначалось про неможливість її виконання через те, що це може спричини розголошення відомостей про стан здоров`я відповідачки ОСОБА_1 , яка не надавала згоди на розкриття таких відомостей стосовно неї (т.1 а.с. а.с. 105 107).

30 жовтня 2023 року через канцелярію Кіровського районного суду міста Дніпропетровська (зараз Центральний районний суд міста Дніпро) надійшли пояснення у цивільній справі від представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката БобухВ.С., в яких він зазначав, що спірні ембріони є складовою особистості відповідачки ОСОБА_1 , яка є їх власником, а не донором, та не надає згоди на їх використання в програмах лікування позивачів. В рішенні Європейського Суду з прав людини від 12 листопада 2019 року у справі №23038/19 «Landzman проти Франції» зазначено, що право особи вирішувати, як і коли стати батьком, не передається від сина до матері, а ст.8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод на гарантує права стати дідусем чи бабусею. Також, представник відповідачка звертав увагу на рекомендації Європейської асоціації репродукції людини та ембріології, заснованої у 1985 році, комітет з етики і права якої у разі смерті одного з подружжя гамети чи ембріони можуть бути надані в розпорядження лише партнеру, що вижив, а думка батьків померлого в цьому питання не має враховуватись. Партнер має використовувати гамети чи ембріони лише для власного відтворення. Треті особи не можуть продовжувати батьківський проект, в якому вони не брали участь. Також представник відповідачки посилався на Конвенцію про права людини в біомедицині (1996 року) та офіційну позицію Української асоціації репродуктивної медицини. На звернення Міністерства охорони здоров`я у 2020 році Українська асоціація репродуктивної медицини зазначила, що, на її думку, у разі смерті одного з власників кріокнсервованого матеріалу при проведенні процедури лікування безпліддя із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій, право власності на цей матеріал повністю переходить до іншого члена подружжя і він має право на продовження лікування обраним методом. З наведених підстав представник відповідачки наполягав на відмову у задоволенні позовних вимог (т.1 а.с. а.с. 113 117).

До своїх пояснень представник відповідачки додав копію листа громадської організації «Об`єднання «Української асоціації репродуктивної медицини» (т.1 а.с. а.с. 118 119).

31 жовтня 2023 року через канцелярію Кіровського районного суду міста Дніпропетровська (зараз Центральний районний суд міста Дніпра) надійшла заява позивачки ОСОБА_3 про розгляд цивільної справи за її відсутності, в якій вона зазначила про повну підтримку позовних вимог (т.1 а.с. 128).

31 жовтня 2023 року через канцелярію Кіровського районного суду міста Дніпропетровська (зараз Центральний районний суд міста Дніпра) надійшла заява представника позивача ОСОБА_2 адвоката ФедорчукаК.Ю., в якому він просив провести підготовче засідання 31 жовтня 2023 року без його участі через його хворобу. Наполягав на задоволенні свого клопотання про витребування доказів та застосування заходів процесуального примусу (т.1 а.с. 129).

Також, 31 жовтня 2023 року через канцелярію Кіровського районного суду міста Дніпропетровська (зараз Центральний районний суд міста Дніпра) надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_2 адвоката ФедорчукаК.Ю. про застосування до відповідача ТОВ «ЕКОДНІПРО» заходів процесуального примусу у зв`язку з невиконанням ухвали суду про витребування доказів (т.1а.с.а.с.132 134) та клопотання про витребування доказів, в якому він просив витребувати у вказаного вище відповідача копію договору про надання медичних послуг між ТОВ «ЕКОДНІПРО» та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та додаткових угод до нього, копії документів про утилізацію чи переміщення кріоконсервованих ембріонів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (т.1 а.с. а.с. 137 140).

В підготовче судове засідання 31 жовтня 2023 року з`явився представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Бобух В.С. Також з`явився представник ТОВ «ЕКОДНІПРО» Мовчан Д.Ю., який на підтвердження своїх повноважень надав копію довіреності від 01 вересня 2023 року №03/23 (т.1 а.с. 143).

Оскільки цивільна справа № 203/4924/23 розглядається в порядку загального позовного провадження, а МовчанД.Ю. не є адвокатом, на підставі ч.3 ст.58, ст.60 ЦПК України йому було роз`яснено вимоги процесуального законодавства щодо подання документів на підтвердження повноважень в порядку самопредставництва.

Розгляд справи було відкладено до 22листопада 2023 року (т.1 а.с. 144 на зв.).

06 листопада 2023 року поштою до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська (нині Центральний районний суд міста Дніпра) від представника позивача ОСОБА_2 адвоката ФедорчукаК.Ю. надійшла відповідь на відзив, в якій він наполягав на задоволенні позовних вимог. Представник позивача зауважував, що кріоконсервовані емброни, які є предметом спору у цивільній справі, не є засобом реалізації особистого немайнового права відповідачки ОСОБА_1 бути матір`ю, а є зародками людини, що можуть бути перенесені до сурогатної матері. Твердження представника відповідачки про належність лише їй виключного права на використання кріоконсервованих ембріонів не ґрунтується на положеннях чинного законодавства. Представник позивача вказував, що відповідачка ОСОБА_1 одержала 180 тисяч доларів США від позивачів за відмову від майнових та немайнових прав, що підтверджується її розпискою. Додатково представник позивача вказував на необхідності витребувати документи щодо договірних відносин між ТОВ «ЕКОДНІПРО» та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , заперечував, що такі документ юридичного характеру можуть містити будь-яку медичну таємницю (т.1 а.с. а.с. 148 152).

В підготовче судове засідання 22 листопада 2023 року з`явились представник позивача ОСОБА_2 адвокат Федорчук К.Ю., представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Бобух В.С., керівник відповідача ТОВ «ЕКОДНІПРО» Малков І.І. Судом було частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, витребувано від ТОВ «ЕКОДНІПРО» копії заяв та договорів, пов`язаних із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (т.1 а.с. а.с. 166, 170 171).

У зв`язку з витребуванням доказів підготовче засідання було відкладене на 20 грудня 2023 року (т.1 а.с. 168).

13 грудня 2023 року через канцелярію Кіровського районного суду міста Дніпропетровська (зараз Центральний районний суд міста Дніпро) від відповідача ТОВ «ЕКОДНІПРО» надійшли копії документів, витребуваних ухвалою суду (т.1 а.с. а.с. 173 180).

В підготовче судове засідання 20 грудня 2023 року з`явились представник позивача ОСОБА_2 адвокат Федорчук К.Ю. та представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Бобух В.С. За клопотанням представника позивача розгляд справи було відкладено до 12 січня 2024 року (т.1 а.с. 184 на зв.).

11 січня 2024 року через канцелярію Кіровського районного суду міста Дніпропетровська (зараз Центральний районний суд міста Дніпро) від представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Бобух В.С. надійшли пояснення у цивільній справі, в яких він зазначав, що згідно п.2.2. договору №К/2021/08-102 від 11 червня2021року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за однієї сторони та ТОВ «ЕКОДНІПРО» з іншої власником біологічного матеріалу (ембріонів) є замовники. Відповідно до п.9.5. зазначеного договору у випадку смерті одного з подружжя власників ембріонів, право одноосібного розпорядження кріоконсервованими ембріонами переходить до іншого власника. Таким чином, наразі єдиною власницею спірних ембріонів є відповідачка ОСОБА_1 . З наведених підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають (т.1 а.с. а.с. 199 202).

12 січня 2024 року через канцелярію Кіровського районного суду міста Дніпропетровська (зараз Центральний районний суд міста Дніпро) від представника позивача ОСОБА_2 адвоката ФедорчукаК.Ю. надійшло клопотання про витребування доказів, в якому він просив витребувати від ТОВ «ЕКОДНІПРО» копії документів про місце зберігання та кількість кріоконсервованих ембріонів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , а також про можливу утилізацію чи переміщення цих ембріонів (т.1 а.с. а.с. 187 190).

В підготовче судове засідання 12 січня 2024 року з`явились представник позивача ОСОБА_2 адвокат Федорчук К.Ю. та представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Бобух В.С. Судом було відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про витребування додаткових доказів, заслухано додаткові пояснення представника відповідачки, за клопотанням представника позивача розгляд справи було відкладено до 23 січня2024 року (т.1 а.с. 210 на зв.).

23 січня 2024 року через канцелярію Кіровського районного суду міста Дніпропетровська (зараз Центральний районний суд міста Дніпро) від представника позивача ОСОБА_2 адвоката ФедорчукаК.Ю. надійшло уточнене клопотання про витребування доказів, в якому він просив витребувати від ТОВ «ЕКОДНІПРО» копії документів про місце зберігання та кількість кріоконсервованих ембріонів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , а також про можливу утилізацію чи переміщення цих ембріонів (т.1 а.с. а.с. 214 219).

В підготовче судове засідання 23 січня 2023 року з`явились представник позивача ОСОБА_2 адвокат Федорчук К.Ю. та представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Бобух В.С. Судом було повернуте клопотання представника позивача про витребування додаткових доказів, в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 08 лютого 2024 року (т.1 а.с. 225 на зв.).

23 січня 2024 року в підготовчому судовому засіданні представником відповідачки ОСОБА_1 адвокатом Бобух В.С. було подано додаткові пояснення у цивільній справі, в яких він зазначав, що посилання представника позивача на законодавство України у сфері трансплантації органів є безпідставним, оскільки воно не регулює спірні правовідносини. Доводи представника про недійсність договору за зберігання ембріонів через те, що він не підписаний ОСОБА_4 є помилковими. 11 червня2021року між ОСОБА_4 і Кузьменко А.Р. з однієї сторони та ТОВ «ЕКОДНІПРО» з іншої було укладено договір №К/2021/08-102, за цим договором визначена послідовність етапів лікувальної програми, що передбачає стадію кріоконсервації ембріонів. Подальші дії щодо цієї стадії відбувались за участі відповідачки ОСОБА_1 , яка підписала необхідні документи (т.1 а.с. а.с. 220 224).

26 січня 2024 року через канцелярію Кіровського районного суду міста Дніпропетровська (зараз Центральний районний суд міста Дніпро) від представника позивача ОСОБА_2 адвоката ФедорчукаК.Ю. надійшло уточнене клопотання про витребування доказів, в якому він просив витребувати від ТОВ «ЕКОДНІПРО» копії документів про місце зберігання та кількість кріоконсервованих ембріонів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , а також про можливу утилізацію чи переміщення цих ембріонів (т.1 а.с. а.с. 229 235).

Підготовче судове засідання 08 лютого 2024 року не відбулось через зайнятість судді в іншому провадження. Розгляд справи було відкладено на 19 лютого 2024 року (т.1 а.с. 244).

09 лютого 2024 року через канцелярію Кіровського районного суду міста Дніпропетровська (зараз Центральний районний суд міста Дніпро) представником відповідачки ОСОБА_1 адвокатом Бобух В.С. було подано додаткові пояснення у цивільній справі, в яких він заперечував проти задоволення клопотання про витребування доказів щодо місцезнаходження спірних ембріонів, оскільки ці ембріони належать виключно відповідачці ОСОБА_1 . На думку представника відповідачки, посилання в клопотанні представника позивача про витребування доказів на нормативно-правові акти є невірним, а саме по собі неодноразове заявлення такого клопотання зловживання процесуальними правами (т.1 а.с. а.с. 245 249).

В підготовче судове засідання 19 лютого 2024 року з`явились представник позивача ОСОБА_2 адвокат Федорчук К.Ю. та представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Бобух В.С. Судом було відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про витребування додаткових доказів (т.1 а.с. 225 на зв.).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська (зараз Центральний районний суд міста Дніпро) від 09 лютого 2024 року було закрито підготовче провадження у цивільній справі №203/4924/23 та призначено її до розгляду по суті в судовому засіданні 13 березня 2024 року (т.1 а.с. а.с.1, 4 6).

В судове засідання 13 березня 2024 року з`явились позивач ОСОБА_2 , представники позивача адвокати Федорчук К.Ю. (в режимі відеоконференції), Біжко Ю.О. та представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Бобух В.С.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, пояснив, що після смерті сина ОСОБА_4 вони з дружиною мають намір використати спірні кріоконсервовані ембріони у програмі сурогатного материнства для народження дитини. Представники позивача адвокати Федорчук К.Ю. та Біжко Ю.О. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги з мотивів, зазначених в позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Бобух В.С. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимого з мотивів, зазначених у відзиві та наданих до суду письмових поясненнях.

В судовому засіданні 13 березня 2024 року було визначено порядок з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами: дослідження письмових доказів та вирішення клопотань, якщо такі надійдуть (т.2 а.с. 16, дія 62).

Судом було досліджено письмові докази та оголошено перерву до 01 квітня 2024 року для підготовки до судових дебатів (т.1 а.с. 16 на зв.).

Судове засідання 01 квітня 2024 року не відбулось через зайнятість судді в іншому провадження. Розгляд справи було відкладено на 18 квітня 2024 року (т.2 а.с. 20).

18 квітня 2024 року через канцелярію Кіровського районного суду міста Дніпропетровська (зараз Центральний районний суд міста Дніпро) від представника позивача ОСОБА_2 адвоката ФедорчукаК.Ю. надійшло уточнене клопотання про витребування доказів, в якому він просив витребувати від ТОВ «ЕКОДНІПРО» копії документів про місце зберігання та кількість кріоконсервованих ембріонів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , а також про можливу утилізацію чи переміщення цих ембріонів (т.1 а.с. а.с. 22 27).

Також, адвокатом Федорчуком К.Ю. було надано документи на підтвердження ним набуття повноважень представника позивачки ОСОБА_3 (т.2 а.с. 28).

В судове засідання 18 квітня 2024 року з`явились представник позивачів адвокат Федорчук К.Ю. та представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Бобух В.С.

Оскільки в судовому засіданні 13 березня 2024 року після дослідження письмових доказів і було оголошено перерву для підготовки до судових дебатів, судом не постановлялась ухвала про закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, тому судовий процес після перерви продовжувався на цій стадії.

Згідно ч.3 ст.241 ЦПК України вислухавши додаткові пояснення і вирішивши заявлені при цьому клопотання учасників справи, суд постановляє ухвалу про закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.

У зв`язку з цим, було поставлено на обговорення сторін клопотання представника позивачів про витребування доказів. Представник позивачів підтримав своє клопотання, вказуючи, що за результатами розгляду справи та дослідження письмових доказів не встановлено, чи продовжують існувати спірні кріоконсервовані ембріони, строк їх зберігання за договором закінчився, а тому невідомо, чи існує предмет спору у цивільній справі. Аналогічне клопотання заявлялось в підготовчому провадженні, тому представником позивачів не було пропущено строк його подання.

Представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Бобух В.С. заперечував проти задоволення клопотання як з мотивів пропуску строку, так і з підстав необґрунтованості, як клопотання, так і позовних вимог в цілому.

Судом було враховано, що представником позивача неодноразово подавались аналогічні клопотання на підготовчому засіданні, які не були задоволені з метою запобігання втручання в медичну таємницю та заперечення представника відповідачки проти витребування такої інформації. Разом з тим, за підсумками розгляду справи не було встановлено, що наразі відбувається зі спірними кріоконсервованими ембріонами і де вони перебувають. Крім того, під час дослідження письмових доказів було з`ясовано, що закінчився передбачений договором на зберігання строк надання послуг. Оскільки обов`язковою умовою вирішення спору про права на кріоконсервовані ембріон є їх фізична наявність, судом було постановлено ухвалу про витребування доказів (т.2 а.с. а.с. 29, 32 33). У зв`язку з витребуванням доказів в судовому засідання було оголошено перерву до 03 травня 2024 року (т.2 а.с. 31).

Судове засідання 03 травня 2024 року не відбулось через зайнятість судді в іншому провадження. Розгляд справи було відкладено на 20 травня 2024 року (т.2 а.с. 41).

17 травня 2024 року поштою до суду на виконання ухвали про витребування доказів від відповідача ТОВ «ЕКОДНІПРО» надійшов лист, яким він інформував, що кріоконсервовані ембріони, які зберігались за договором від18серпня 2021 року з пацієнтами ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було видано у кількості 6 шт. за заявою ОСОБА_1 для подальшої передачі до медичного центру «Мати та дитина» ТОВ «НЕОМЕД 2007» (т.2 а.с. 46).

17 травня 2024 року через канцелярію Кіровського районного суду міста Дніпропетровська (зараз Центральний районний суд міста Дніпро) від представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Бобуха В.С. надійшла заява, в якій він звертав увагу суду, що 06 березня 2024 року Міністерством охорони здоров`я України видано наказ №383 «Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 09 вересня 2013 року №787». У зв`язку з цим, підставою для проведення програм лікування безпліддя є висновок мультидисциплінарного консиліуму про можливість застосування лікування програм допоміжних репродуктивних технологій. Суд не має повноважень вирішувати питання щодо застосування таких технологій до певних осіб, а тому вимоги позивачів зобов`язати медичний заклад провести маніпуляції з спірними клітинами в їх інтересів та провести програму сурогатного материнства, є незаконною. Крім того, згідно цього наказу, підставою для використання медичним центром репродуктивних клітин пацієнта на випадок його смерті чи оголошення померлим є заява (розпорядження) пацієнта, оформлена за його життя. Представник відповідачки Кузьменко А.Р. зауважував в заяві, що відповідачка категорично заперечує проти використання ембріонів, створених з її генетичного матеріалу, для задоволення потреб третіх осіб позивачів. Також, він вказував, що позовні вимоги суперечать Закону України «Про заборону репродуктивного клонування людини», оскільки у разі задоволення позовних вимог може бути створена людину, яка генетично ідентична іншій живій людини (відповідачці ОСОБА_1 ) та померлій людини (її чоловіку). З огляду на наведене, представник відповідачки наполягав на повній відмові в позові (т.2 а.с. а.с. 49 53).

20 травня 2024 року через канцелярію Кіровського районного суду міста Дніпропетровська (зараз Центральний районний суд міста Дніпро) від представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Бобуха В.С. надійшли пояснення, в яких він з огляду на лист ТОВ «ЕКОДНІПРО» вказував, що після смерті ОСОБА_6 ембріони, які є предметом спору у цивільній справі, є виключною власністю відповідачки ОСОБА_1 , яка прийняла рішення про зміну надавача медичних послуг зі зберігання кріоконсервованих ембріонів та передала їх до ТОВ «НЕОМЕД 2007». (т.2 а.с. а.с. 64 66).

20 травня 2024 року через канцелярію Кіровського районного суду міста Дніпропетровська (зараз Центральний районний суд міста Дніпро) від представника позивачів адвоката Федорчука К.Ю. надійшла заява про залучення співвідповідача у цивільній справі №203/4924/23 ТОВ «НЕОМЕД 2007», клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, заява про уточнення позовних вимог (т.2 а.с. а.с. 67 88).

В судове засідання 20 травня 2025 року з`явились представник позивачів адвокат Федорчук К.Ю. та представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Бобух В.С.

Згідно ч. 1 ст.51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Відповідно до ч. 3 цієї статті після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Оскільки в ході розгляду справи було з`ясовано, що спірні ембріони було передано від відповідача ТОВ «ЕКОДНІПРО» до ТОВ «НЕОМЕД 2007», і про цю обставину відповідачі не повідомляли ні під час підготовчого провадження, ні за час судового розгляду аж до моменту витребування доказів, зважаючи, що вирішення справи стосується як лікувального закладу, в якому було розпочато лікування за допомогою програми допоміжних репродуктивних технологій, так і закладу, де на момент ухвалення рішення перебувають створені ембріони, тобто розгляд таких вимог є нерозривно пов`язаним, суд дійшов висновку про наявність підстав для залучення співвідповідача ТОВ «НЕОМЕД 2007», про що постановив ухвалу в судовому засіданні із занесенням до протоколу судового засідання №2887924 в порядку ч.ч.4, 5, ст.259 ЦПК України (т.2 а.с. 89 дія 21).

З цих підстав суд прийняв уточнений позов, в якому викладені позовні вимоги позивачів з урахуванням залучення до участі у справі співвідповідача (т.2 а.с. 89 дія 22).

З приводу клопотання представника позивачів про повернення до стадії підготовчого провадження судом було роз`яснено положення ч.4 ст.51 ЦПК України про те, що за клопотанням залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

У зв`язку із залученням співвідповідача розгляд цивільної справи було відкладено на 13 червня 2024 року (т.2 а.с. 90).

20 травня 2024 року через канцелярію Кіровського районного суду міста Дніпропетровська (зараз Центральний районний суд міста Дніпро) представником позивачів адвокатом Федорчуком К.Ю. було подано заяву про забезпечення позовних вимог шляхом заборони вчиняти певні дії (т.2 а.с. а.с. 91 92).

Ухвалою суду від 23 травня 2024 року задоволено заяву представника позивачів про забезпечення позову, заборонено відповідачу ТОВ «НЕОМЕД 2007» вчиняти будь-які дії щодо використання, утилізації чи передачі будь-яким особам, у тому числі відповідачці ОСОБА_1 кріоконсервованих ембріонів, поміщених на зберігання за заявою ОСОБА_1 (т.2 а.с. а.с. 102 103).

Вказана ухвала була залишена без змін постановою колегії суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2024 року (т.3 а.с. а.с. 61 62). Питання про застосування зустрічного забезпечення відповідачами не порушувалось.

05 червня 2024 року через канцелярію Кіровського районного суду міста Дніпропетровська (зараз Центральний районний суд міста Дніпро) представником відповідачки ОСОБА_1 адвокатом Бобух В.С. було подано додаткові докази у цивільній справі (т.2 а.с. а.с. 115 124).

10 червня 2024 року від ТОВ «НЕОМЕД 2007» надійшло повідомлення про виконання ухвали суду від 23травня2024 року про забезпечення позовних вимог (т.2 а.с. 141).

В судове засідання 13 червня 2024 року з`явилась відповідачка ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції) та її представник адвокат Бобух В.С. У зв`язку з першою неявкою відповідача ТОВ «НЕОМЕД 2007» судом було відкладено розгляд цивільної справи на 25 червня 2024 року.

19 червня 2024 року до суду поштою надійшли письмові пояснення відповідача ТОВ «НЕОМЕД 2007», в яких зазначало, що не може визначитись зі стадією, на якій перебуває розгляд цивільної справи, та надати відповідні процесуальні документи. По суті спору вказувало, що відомості про стан здоров`я, статеве життя та генетичні дані є лікарською таємницею, у зв`язку з чим відповідач не може розголошувати такі дані без згоди пацієнта. Передані до клініки на зберігання ембріони є біологічним матеріалом пацієнта/пацієнтів, а медичний заклад лише здійснює їх зберігання. ТОВ «НЕОМЕД 2007» не є власником біологічного матеріалу. ТОВ «НЕОМЕД 2007» не вбачає підстав для участі у справі в якості відповідача (т.2 а.с. а.с. 150 153).

В судове засідання 25 червня 2024 року з`явились представник позивачів адвокат Біжко Ю.О., представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Бобух В.С., в режимі відеоконференції взяла участь відповідачка ОСОБА_1 . У зв`язку з надходженням додаткових пояснень від відповідача ТОВ «НЕОМЕД 2007» розгляд справи було відкладено на 30 липня 2024 року (т.2 а.с. 168).

25 червня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від відповідача ТОВ «НЕОМЕД 2007» надійшли додаткові пояснення у цивільній справі, в яких відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки у липні 2022 р. відповідачка ОСОБА_1 уклала з ТОВ «НЕОМЕД 2007» договір №КРЕ-9491 про надання послуг з кріоконсервації та зберігання матеріалу, на підставі якого згідно її заяви було прийнято на зберігання її ембріони. Згідно договору ОСОБА_1 є власницею біологічного матеріалу. ТОВ «НЕОМЕД 2007» не приймало на зберігання ембріони ОСОБА_4 , а зберігає ембріони ОСОБА_1 , яка може їх використати згідно свого волевиявлення. Вимоги щодо передачі ембріонів фізичній особі є незаконними, оскільки зберігання таких біологічних матеріалів можуть здійснювати лише відповідні медичні заклади, а вимога про встановлення генетичного зв`язку між позивачами та ембріонами суперечить Сімейному кодексу України. Підставою для проведення допоміжних репродуктивних технологій методом сурогатного материнства є наявність відповідних медичних показань, а не бажання позивачів. Крім того, поважний вік позивачів (як зазначено в позовній заяві) не належить до медичних показань для застосування допоміжних репродуктивних технологій. (т.2 а.с. а.с. 170 172).

30 липня 2024 року через канцелярію Кіровського районного суду міста Дніпропетровська (зараз Центральний районний суд міста Дніпро) від представника позивачів адвоката Федорчука К.Ю. надійшло клопотання про проведення судово-генетичної експертизи (т.2а.с.а.с.229 231). Того ж дня від нього надійшла заява про залишення вказаного клопотання без розгляду з метою його доопрацювання (т.2 а.с. 242).

30 липня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивачів адвоката ФедорчукаК.Ю. надійшло клопотання про проведення судово-генетичної експертизи (т.2а.с.а.с.243 245).

В судове засідання 30 липня 2024 року з`явились представник позивачів адвокат ФедорчукК.Ю., представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Бобух В.С., в режимі відеоконференції взяла участь відповідачка ОСОБА_1 . Судом з урахуванням думки сторін, зважаючи на відсутність клопотання співвідповідача ТОВ «НЕОМЕД 2007» про розгляд справи з початку було продовжено судовий розгляд справи. Сторонами було надано пояснення та заперечення з приводу клопотання представника позивачів про призначення судової експертизи. В судовому засіданні було оголошено перерву до 12 серпня 2024 року (т.3 а.с. 4).

12 серпня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від відповідача ТОВ «НЕОМЕД 2007» надійшли заперечення на клопотання представника позивачів про призначення експертизи, в яких зазначалось, що проведення такої експертизи не має значення для вирішення справи, а встановлення факту генетичного зв`язку між позивачами та спірними ембріонами не є підставою для застосування допоміжних репродуктивних технологій (т.3 а.с. а.с. 12 14).

12 серпня 2024 року через канцелярію Кіровського районного суду міста Дніпропетровська (зараз Центральний районний суд міста Дніпро) від представника відповідачки Кузьменко А.Р. від адвоката БобухВ.С. надійшли заперечення проти клопотання представника позивачів про призначення судової експертизи, в який він зазначав, що у разі задоволення клопотання та проведення експертизи можуть бути пошкоджені чи знищені ембріони, стосовно яких розглядається цивільна справа, що може перешкодити відповідачці у завершення прогами лікування за допомогою програми допоміжних репродуктивних технологій, якщо вона матиме таке бажання. Питання, які ставляться представником позивача перед експертом на мають значення для вирішення справи, а факт спорідненості позивачів з померлим ОСОБА_4 ніхто з учасників справи не ставить під сумнів (т.3 а.с. а.с. 30 34). До заперечення додавались одержані за адвокатськими запитами представника відповідачки відповіді з експертних установ щодо особливостей проведення експертизи (т.3 а.с. а.с. 35 48).

В судове засідання 12 серпня 2024 року з`явились представник позивачів адвокат ФедорчукК.Ю., представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Бобух В.С., в режимі відеоконференції взяла участь відповідачка ОСОБА_1 . Судом було продовжено розгляд клопотання представника позивачів про призначення судової експертизи.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська (зараз Центральний районний суд міста Дніпра) від 12 серпня 2024 року у справі № 203/4/924/23 було призначено судово-генетичну експертизу для встановлення наявності генетичного зв`язку між ембріонами та позивачами, провадження у цивільній справі зупинене (т.3 а.с. а.с. 58, 64 65).

Постановою колегії суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року ухвалу про призначення судової експертизи ти зупинення провадження у цивільній справі від 12серпня 2024 року залишено без змін (т.3 а.с. а.с. 232 236).

14 січня 2025 року через канцелярію Кіровського районного суду міста Дніпропетровська (зараз Центральний районний суд міста Дніпро) надійшло клопотання представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Бобуха В.С. про поновлення провадження у цивільний справі з додатковими документами (т.4 а.с. а.с. 1 36). На момент подання клопотання матеріали цивільної справи перебували в експертній установі.

21 січня 2025 року до суду з Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру повернулись матеріали цивільної справи з клопотанням експерта про надання дозволу на порушення цілісності наданих на дослідження клітин, необхідність залучення до участі в проведенні експертизи спеціаліста ембріолога та надання біологічних зразків батька ембріонів (т.4 а.с. а.с. 53 54).

Ухвалою від 22 січня 2025 року провадження у цивільній справі було поновлено та призначено розгляд клопотання експерта в судовому засіданні 06 лютого 2025 року (т.4 а.с. 55).

В судове засідання 06 лютого 2025 року прибули представник позивачів адвокат Федорчук К.Ю., представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Бобух В.С., участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції взяла відповідачка ОСОБА_1 . За клопотанням представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката БобухаВ.С. було викликано в судове засідання судового експерта для надання пояснень. В судовому засіданні було оголошено перерву для забезпечення явки експерта до 20 лютого 2024 року (т.4 а.с. а.с. 76 дія 45).

Представником відповідачки ОСОБА_1 адвокатом Бобухом В.С. були подані заперечення проти клопотання судового експерта, в яких зверталась увага суду на неприпустимості порушення цілісності ембріонів, відсутності в експертної установи відповідних спеціалістів-ембріологів, зазначалось про ризик знищення ембріонів у разі їх розмороження для проведення експертного дослідження (т.4 а.с. а.с. 62 68).

В судове засідання 20 лютого 2025 року прибули представник позивачів адвокат Федорчук К.Ю., представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Бобух В.С., участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції взяли відповідачка ОСОБА_1 та судовий експерт Соколова А.Д., яка надала пояснення щодо особливостей проведення експертизи та необхідності залучення спеціаліста-ембріолога для проведення експертизи.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 18 березня 2025 року для надання можливості сторонам підготувати клопотання щодо залучення спеціаліста-ембріолога (т.4 а.с. 100).

17 березня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивачів надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (т.4 а.с. а.с. 108 110).

В судове засідання 18 березня 2025 року з`явився представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат БобухВ.С., участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції взяла відповідачка ОСОБА_1 .. За клопотанням представника відповідачки адвоката Бобуха В.С. (т.4а.с.а.с.135 138) було викликано до суду в якості спеціаліста-ембріолога ОСОБА_7 . В судовому засіданні оголошено перерву до 15 квітня 2025 року для забезпечення участі спеціаліста (т.4 а.с. 153).

15 квітня 2025 року через канцелярію Кіровського районного суду міста Дніпропетровська (зараз Центральний районний суд міста Дніпро) надійшло клопотання представника позивачів про витребування доказів (т.4 а.с. а.с. 161 163).

В судове засідання 15 квітня 2025 року прибули представник позивачів адвокат Федорчук К.Ю., представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Бобух В.С., участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції взяли відповідачка ОСОБА_1 та спеціаліст ОСОБА_7 , яка надала пояснення щодо особливостей розмороження ембріонів, відтинання клітин від них та ризиків для ембріону від проведення зазначених маніпуляцій. В судовому засіданні було оголошено перерву до 24 квітня 2025 року (т.4 а.с. 178).

В судове засідання 24 квітня 2025 року прибули представник позивачів адвокат Федорчук К.Ю., представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Бобух В.С., участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції взяла відповідачка ОСОБА_1 , які надали свої пояснення щодо клопотання про витребування доказів.

Представником відповідачки ОСОБА_1 було подано заперечення на клопотання представника позивачів про витребування доказів, в яких зазначалось, що витребувана інформація не має значення для розгляду справи, а чергове витребування доказів безпідставно затягуватиме розгляд справи (т.4 а.с. а.с. 202 204).

Також, представником відповідачки Кузьменко А.Р. було подане клопотання про витребування доказів, в якому він просив витребувати у відповідачів відомості та документи стосовно наявності медичних показань для застосування допоміжних репродуктивних технологій, зокрема, методом сурогатного материнства (т.4 а.с. а.с. 187 190).

Зважаючи на ризики для ембріонів в процесі проведення експертизи, про що було надано відповідні пояснення судовим експертом та спеціалістом в судовому засіданні, з метою можливого з`ясування обставин справи без проведення експертизи ухвалою суду від 24 квітня 2025 року від відповідачів ТОВ «ЕКОДНІПРО» та ТОВ «НЕОМЕД 2007» було витребувано докази щодо проведення програми лікування методом допоміжних репродуктивних технологій відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (т.4 а.с. а.с. 221 222, 226 227).

В судовому засіданні 28 квітня 2025 року за участі представника позивачів адвоката Федорчук К.Ю., представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Бобух В.С., в режимі відеоконференції відповідачки ОСОБА_1 було оголошено ухвалу про витребування доказів. В судовому засіданні було оголошено перерву до27травня 2025 року для одержання витребуваних судом документів.

13 травня 2025 року від Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру надійшло повідомлення про неможливість проведення призначеної експертизи (т.4 а.с. а.с. 231 232).

В судове засідання 27 травня 2025 року прибули представник позивачів адвокат Федорчук К.Ю., представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Бобух В.С., участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції взяла відповідачка ОСОБА_1 . У зв`язку з ненадходженням усіх витребуваних документів в судовому засіданні було оголошено перерву до 18 червня 2025 року (т.5 а.с. 1).

27 травня 2025 року через канцелярію Центрального районного суду міста Дніпра від відповідача ТОВ «ЕКОДНІПРО» надійшли витребувані документи (т.4 а.с. а.с. 243 257).

17 червня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від відповідача ТОВ «НЕОМЕД 2007» надійшли витребувані судом документи (т.5 а.с. а.с. 11 18).

18 червня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивачів адвоката ФедорчукаК.Ю. надійшло клопотання про відкладення розгляду справу через порушення відповідачем ТОВ «НЕОМЕД 2007» строків подання витребуваних судом документів та необхідністю ознайомитись з ними (т.5 а.с. 23).

В судове засідання 18 червня 2025 року прибув представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Бобух В.С., участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції взяла відповідачка ОСОБА_1 . Судом було долучено до матеріалів цивільної справи додаткові докази, витребувані за ухвалою суду від 28 квітня 2025 року (т.5 а.с. 27 дія №18, дія №20). За клопотанням представника позивачів розгляд справи було відкладено на 27червня 2025 року (т.5 а.с. 28).

В судове засідання 28 червня 2025 року прибули представник позивачів адвокат Федорчук К.Ю., представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Бобух В.С., участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції взяла відповідачка ОСОБА_1 . Судом було досліджено письмові докази у цивільній справі, які не досліджувались раніше, з`ясовано думку учасників справи щодо необхідності продовження судової експертизи з урахуванням наданих документів та наданих пояснень судовим експертом та спеціалістом. В судовому засіданні було оголошено перерву до 09 липня 2025 року (т.5 а.с. 35).

09 липня 2025 року через канцелярію Центрального районного суду міста Дніпра від представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Бобуха В.С. надійшли письмові заперечення проти клопотання судового експерта, в яких він звертав увагу на ризики для ембріонів у разі проведення над ними маніпуляцій під час проведення експертизи. Також, заважував, що 24 січня 2025 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №78, яка визначає коло осіб, що можуть розпоряджатись репродуктивними клітинами після смерті особи. До цього кола віднесені другий з подружжя, а також особа, яка проживала з померлим однією сім`єю. Вказане додатково підтверджує безпідставність позовних вимог позивачів (т.5 а.с. а.с. 41 45).

В судове засідання 09 липня 2025 року прибули представники позивачів адвокати ГоловняО.Ю. та Федорчук К.Ю., представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Бобух В.С., участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції взяла відповідачка ОСОБА_1 . Судом було заслухано пояснення та заперечення учасників справи. Ухвалою в судовому засіданні було відмовлено в погодженні клопотання судового експерта та прийнято відмову представників позивачів від проведення експертизи (т.5 а.с. 62 дія №24).

В судовому засіданні було оголошено перерву до 28 серпня 2025 року (т.5 а.с. 63).

В судове засідання 28 серпня 2025 року прибули представники позивачів адвокати ГоловняО.Ю. та Федорчук К.Ю., представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Бобух В.С., участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції взяла відповідачка ОСОБА_1 .

Судом було досліджено додаткові письмові докази у цивільній справі, які не досліджувались раніше. Клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Бобуха В.С. було залишено без розгляду (т.5 а.с. 69 дія №20). В судовому засіданні 28 серпня 2025 року розгляд справи було завершено. Представники позивачів підтримали позовні вимоги з мотивів, зазначених вище, відповідачка ОСОБА_1 та її представник проти задоволення позову заперечували з раніше наведених відстав.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_8 є подружжям, уклали шлюб 20 липня 1985 року, що підтверджується копією свідоцтва про укладання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 20 липня 1985 року Вовчицькою сільською радою народних депутатів Лубенського району Полтавської області, актовий запис №7 (т.1 а.с. а.с. 17).

25 серпня 2017 року між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був сином позивачів та ОСОБА_9 було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 25 серпня 2017 року Соборним районним у місті Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №715 (т.1 а.с. 19).

11 червня 2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з однієї сторони та ТОВ «ЕКОДНІПРО» було укладено договір №ДРТ/2021/06-157 про надання медичних послуг із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій (т.1 а.с. а.с. 177 178).

Відповідно до умов цього договору (п.2.1.) в порядку та умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується надати пацієнту оплатні високоспеціалізовані медичні послуги із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій, а пацієнт зобов`язується прийняти та оплатити їх (т.1 а.с. 177 на зв.).

Пацієнтом за вказаним договором зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 177).

Відповідно до п.3.1. вказаного договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та виконання пацієнтом п.3.4.6. і діє до виконання Програми лікування чи медично обґрунтованої необхідності її припинення, щодо фінансових зобов`язань до повного їх виконання (т.1 а.с. 78 на зв.).

Також, 11 червня 2021 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 підписали заяву пацієнта/пацієнтів щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій, якою підтвердити ознайомлення з відповідними вимогами щодо надання медичної допомоги та надали згоду для надання медичної допомоги методами допоміжних репродуктивних технологій з метою лікування безпліддя: методика проведення запліднення in vitro, методика інтрацитоплазмитичної ін`єкції спермія (т.1 а.с. 179).

Крім того, 11 червня 2021 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 підписали інформовану добровільну згоду (протокол інформування) пацієнта/пацієнтів щодо здійснення медичних втручань із застосуванням методик ДРТ за програмою лікування (т.1 а.с. 180).

Згідно наданих до суду доказів: акти передачі ембріонів, протоколи медичних маніпуляцій, результати NGS-тестування ембріонів № 18, де вказано характеристики кожного, а також довідки з клінік «Medical Plaza» та «Неомед 2007», встановлено, що лікування за відповідною медичною програмою було розпочато, здійснено культивацію ембріонів, частина з яких є придатними для ембріотрансферу (зокрема, № 838/1, № 838/2, № 838/3, №838/5, № 838/6, № 838/8), а окремі ембріони мають хромосомні аномалії (№ 838/4, № 838/7) та не підлягають використанню (т.4 а.с. а.с. 244 255).

18 серпня 2021 року було укладено договір №К/2021/08-102 про надання послуг з кріоконсервації та зберігання біологічного матеріалу, в якому зазначено, що сторонами договору є виконавець ТОВ «ЕКОДНІПРО» і замовник ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (т.1 а.с. а.с. 174 175). Зі сторони виконавця договір підписав та скріпив печаткою генеральний директор ТОВ «ЕКОДНІПРО» Малков І.І., зі сторони пацієнтів лише ОСОБА_1 , поле договору для підпису ОСОБА_4 залишено порожнім (т.1 а.с. 175 на зв.).

Відповідно до п.2.1. договору від 18 серпня 2021 року №К/2021/08-102 в порядку та умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується надати замовнику медичні послуги з кріоконсервації з подальшим зберіганням біологічного матеріалу, а замовник зобов`язується прийняти вказані медичні послуги та оплатити їх вартість згідно умов цього договору (т.1 а.с. 174 на зв.).

Замовником за договором №К/2021/08-102 від 18 серпня 2021 року зазначені ОСОБА_1 ту ОСОБА_4 (т.1 а.с. 174).

Згідно п.2.2. договору №К/2021/08-102 від 18 серпня 2021 року власником біологічного матеріалу, вказаного у п.1.3. цього договору, є замовник/замовники (т.1 а.с. 174 на зв.).

Відповідно до п.1.3. зазначеного договору біологічним матеріалом, що передається на зберігання є ембріони (т.1 а.с. 174).

Згідно п.1.4. цього договору було визначено строк зберігання біологічного матеріалу до 18 серпня 2022 року (т.1 а.с. 174).

Відповідно до п.9.5. договору №К/2021/08-102 від 18 серпня 2021 року у випадку смерті або визнання померлим в судовому порядку одного із подружжя власника ембріонів право подальшого одноособового розпорядження кріоконсервованими ембріонами переходить до іншого власника, за умови пред`явлення свідоцтва про смерть, копія якого повинна бути залишена у виконавця (т.1 а.с. 175 на зв.).

Також, 18 серпня 2021 року складено заяву від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на кріоконсервацію ембріонів (т. 1 а.с. 176). Вказана заява містить підпис лише ОСОБА_1 , поле заяви для підпису ОСОБА_4 залишено порожнім (т.1 а.с. 176 на зв.).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 04квітня 2022 року Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №905 (т.1 а.с. 18).

20 липня 2022 року кріоконсервовані ембріони в кількості 6 штук були передані відповідачем ТОВ «ЕКОДНІПРО» до медичного центру «Мати та дитина» (відповідач ТОВ «НЕОМЕД 2007», що підтверджується копією акту про передачу кріоконсервованих ембріонів/ооцитів/сперми/тканини/яєчника/яєчка або його придатка (т.4 а.с. 256).

Згідно акту про передачу кріоконсервованих ембріонів/ооцитів/сперми/тканини/яєчника/яєчка або його придатка зазначено, що передачу здійснено за письмовою заявою пацієнтів, при цьому міститься підпис відповідачки ОСОБА_1 , ембріолога та керівника медичного закладу, підпис останнього лише в одному з примірників (т.4 а.с. 256 на зв., т.5 а.с. 11).

21 липня 2022 року між відповідачкою ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «НЕОМЕД 2007» було укладено договір №КРЕ-9491 про надання послуг з кріоконсервації та зберігання біологічного матеріалу (т.5 а.с.а.с. 13 14). Відповідно до п.2.1. цього договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з кріоконсервації та зберігання біологічного матеріалу, а замовник зобов`язується оплатити вартість наданих послуг (т.5а.с. 13 на зв.).

Пунктом 2.2. договору від 21 липня 2022 року передбачено, що власником біологічного матеріалу за цим договором є замовник (т.5 п.с. 13 на зв.).

21 липня 2022 року відповідачка ОСОБА_1 підписала у ТОВ «НЕОМЕД 2007» заяву на кріоконсервацію ембріонів (т. 5 а.с. 12).

18 жовтня 2022 року відповідачка ОСОБА_1 склала заяву про відмову від одержання обов`язкової частки у спадщині, частки у спадщині за законом чи заповітом та всіма іншими правами після смерті ОСОБА_4 , в якій зазначила, що не має претензій немайнового та майнового, в тому числі грошового, характеру до інших спадкоємців. Заяву було посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко Валентиною Володимирівною (т.1а.с. 29). В судовому засіданні не оспорювався факт успадкування майна після смерті ОСОБА_4 його батьками позивачами.

При вирішення позовних вимог по суті суд виходить з наступного.

Стаття 3 Конституції України встановлює, що людина, її життя і гідність визнаються найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Сфера допоміжних репродуктивних технологій в Україні регламентується відповідними положеннями, які закріплені в Цивільному кодексі України від 16.01.2003 N?435-IV, Сімейному кодексі України від 10.01.2002 N?2947-111, Законі України «Основи законодавства України про охорону здоров?я» від 19.11.1992 N?2801-XII, наказі МОЗ N?787 від 09.09.2013 «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні» та наказі МОЗ №579 від 19.11.2004 «Про затвердження порядку направлення жінок для проведення першого курсу лікування безплідності методами допоміжних репродуктивних технологій за абсолютними показниками за бюджетні кошти».

Цивільний кодекс України закріплює право повнолітніх жінок або чоловіків за медичними показаннями на проведення лікувальних програм допоміжних репродуктивних технологій (ч. 7 ст. 281).

У свою чергу Сімейний кодекс України регулює визначення походження дитини, народженої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій (ст.123).

Відповідно до ст. 48 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», застосування штучного запліднення та імплантації ембріона здійснюється згідно умовами та порядком, встановленими Міністерством охорони здоров?я України, за медичними показаннями повнолітньої жінки, з якою проводиться така дія, за умови наявності письмової згоди подружжя, забезпечення анонімності донора та збереження лікарської таємниці.

Порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затверджений 9 вересня 2013 наказом Міністерства охорони здоров?я України №?787 (далі Порядок) закріплює медичні показання до лікування методиками ДРТ, алгоритми здійснення лікування за відсутності протипоказань.

Відповідно до п. 1.2. Порядку допоміжні репродуктивні технології (ДРТ) методики лікування безпліддя, за яких маніпуляції з репродуктивними клітинами, окремі або всі етапи підготовки репродуктивних клітин, процеси запліднення і розвитку ембріонів до перенесення їх у матку пацієнтки здійснюються в умовах іn vitro. Іn vitro - техніка виконання експерименту чи інших маніпуляцій у спеціальному лабораторному посуді або у контрольованому середовищі поза живим організмом.

У п. 1.3 та 6.11 Наказу МОЗ № 787 передбачено, що застосування ДРТ здійснюється на підставі письмової згоди пацієнтів, а сурогатне материнство допускається лише за наявності медичних показань та договору між генетичними батьками і сурогатною матір`ю.

Частина 4 ст. 10 ЦПК України встановлює обов`язок суду застосовувати практику Європейського суду з прав людини.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини у справі С.Х. (S.H.) та інші проти Австрії 57813/00 (Рішення 3.11.2011 ВП) зазначив наступне: «Право Стаття 8: право подружніх пар на зачаття дитини і на застосування медичних практик з цією метою знаходиться під гарантією статті 8, оскільки подібний вибір є формою вираження сімейного і приватного життя. Як наслідок, ця диспозиція застосовується у справі. Зважаючи на те, що заявниці були позбавлені можливості вдатися до технік штучного зачаття, оскільки це заборонялося нормою закону, яку вони марно намагалися оскаржити у національній правовій системі, Суд вивчатиме їх скаргу з точки зору втручання у реалізацію їх права на застосування технік штучного зачаття. Оскаржуваний захід було передбачено законом, він передбачував законні цілі, а саме охорону здоров`я або моралі та захист прав і свобод інших осіб. Після того, як Конституційний Суд виніс своє рішення, медична наука зазнала значного розвитку, відповідно до якого деякі Держави Учасниці внесли відповідні зміни до законодавства.

Тим не менш, Суд не вбачає свого завдання у тому, щоб вирішити, чи є оскаржувана заборона донорства зародкових клітин виправдана на сьогодні з огляду на положення Конвенції. Суду слід визначити, чи був цей захід виправданий на час подій, а саме коли його було винесено на розгляд Конституційного Суду. Держави Учасниці мають сьогодні яскраво виражену тенденцію дозволяти, на законодавчому рівні, донорство зародкових клітин з метою запліднення; ця тенденція є вираженням європейського консенсусу. Тим не менш, цей консенсус, що намічається, знаходить своє відображення у динамічній галузі права, що стрімко розвивається, і що грунтується на принципах які давно встановилися у юридичних системах ДержавУчасниць. Існування таких давніх принципів унеможливлює значне обмеження свободи розсуду держав. Застосування технік штучного зачаття in vitro продовжує викликати суперечки, які зачіпали і продовжують зачіпати делікатні сторони морального і етичного порядку; і до того ж ці суперечки відбуваються у контексті стрімкої еволюції науки і медицини. Крім того, питання, що постають у даній справі, зачіпають галузі, щодо яких поки що не існує чіткої узгодженості поглядів між Державами Учасницями. А отже, за державоювідповідачем слід визнати значну свободу розсуду.»

При вирішенні питання щодо правового статусу ембріонів суд враховує, що з відповідного правового регулювання з цього приводу, як і консенсусу щодо цього інституту в Україні немає.

Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні (Постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 (Провадження № 14-31цс21)).

Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27), від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19), від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20, пункт 6.19), від 13 січня 2021 року у справі № 0306/7567/12 (провадження № 13-73кс19, пункт 28), від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 105).

Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 підкреслила, що відсутність прямого регулювання не є підставою для відмови у захисті прав, і суд зобов`язаний застосувати аналогію закону або аналогію права. Ця позиція є релевантною у даній справі, оскільки статус ембріонів у спадкових відносинах прямо не врегульовано, але може бути вирішений через застосування аналогії права.

У ст. 8 Цивільного кодексуУкраїни передбачено «Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону)». У частині 2 цієї ж статті роз`яснюється: «У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права)».

Згідно з ч. 9, ч.10 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Аналогія закону та аналогія права розглядаються в загальній теорії права як засоби заповнення прогалин у законодавстві шляхом їх усунення чи подолання. Прогалини у законодавстві ускладнюють регулювання відповідних суспільних відносин через відсутність у законодавчому акті нормативного припису (норми права), що безпосередньо спрямований на їх врегулювання.

Аналогія закону - це поширення в процесі правозастосування на конкретні неврегульовані правом життєві відносини чинності норм права, які регулюють відносини, які є подібними тим, що потребують урегулювання в рамках цієї галузі права за найсуттєвішими ознаками.

Аналогія права - це застосування до конкретних відносин загальних засад і сенсу законодавства у разі відсутності норм права, що регулюють подібні за найсуттєвішими ознаками відносини. Це означає, що юридично справа вирішується на основі принципів права, таких, як справедливість, гуманізм, юридична рівність тощо, що переважно закріплені у відповідних статтях Конституції України або загальних положеннях законодавчих актів.

Якщо суд виявив прогалину у законодавстві в процесі правозастосування, він зобов`язаний використовувати такі оперативні засоби її подолання, як аналогія закону чи аналогія права з метою вирішення конкретної юридичної справи.

Зазначений обов`язок суду випливає з приписів частини десятої статті 10 ЦПК України, якими визначено, що забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

У постанові від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 (провадження N 14-31цс21) Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) полягає в тому, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли, на переконання суду, певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Відсутність у процесуальних кодексах положень про аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

Відтак, якщо певні цивільні процесуальні відносини не врегульовані ЦПК України, вони регулюються тими правовими нормами, що регулюють подібні за змістом процесуальні відносини і які є універсальними.

Статтею 10 Сімейного кодексуУкраїни передбачено, що якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні в аналогія закону). Якщо до регулювання сімейних відносин неможливо застосувати аналогію закону, вони регулюються відповідно до загальних засад сімейного законодавства (аналогія права).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.114 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо застосування аналогії закону чи аналогії права. Згідно п.4 ч.5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. З метою реалізації цього принципу судом роз`яснювалось учасникам справи право звернутись до експерта у галузі права для надання висновку з питань застосування аналогії закону чи аналогії права у спірних правовідносинах. Сторони своїм правом на подання таких висновків не скористались.

У п. 11.1 Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я № 787 від 9 вересня 2013 р., зазначено, що гамети пацієнтів (сперматозоїди або яйцеклітини), тканина яєчка або його придатків, тканина яєчника та ембріони є біологічним матеріалом паці єнта/пацієнтів. При цьому з огляду на специфіку зазначеного нормативно-правового акту біологічним матеріалом людини вважаються саме кріоконсервовані ембріони людини in vitro, тобто ембріони, які створені у спеціальному лабораторному посуді або в контрольованому середовищі поза живим організмом, а отже, не пере бувають в організмі жінки. ОСОБА_10 також вважає, що всі анатомічні матеріали, які відокремлюють від організму людини, варто визначити як речі та розглядати їх як об`єкти речового правовідношення. З.В. Ромовська доходить висновку, що анатомічний матеріал, відділений від людини, володіє юридичними ознаками речі, зокрема є предметом матеріального світу та здатний породжувати цивільні правовідносини. ОСОБА_11 аргументує речово-правовий статус біоматеріалу тим, що єдиним «матеріальним» об`єктом права, відомим правовій науці, є речі ОСОБА_12 вказує на те, що з моменту відокремлення від тіла є всі підстави розглядати біоматеріал як річ; більше того, науковець пропонує законодавцю зайняти більш «рішучу» позицію стосовно цього блага та закріпити його в цивільному законодавстві як об`єкт цивільного права річ. Н.М. Квіт вважає біологічний матеріал, відокремлений від людини, об`єктом цивільних прав; водночас, незважаючи на його «уречевлений» характер, його не можна віднести до майнових благ через тісний зв`язок із немайновими правами особи, адже його невід`ємною складовою частиною є особиста інформація про особу, від якої походить біологічний матеріал. На підставі цього науковець вважає, що такий об`єкт цивільних прав є особливим і не може бути віднесений до речей. Так само ОСОБА_13 стверджує, що анатомічні матеріали не можуть за жодних умов визнаватися речами, проте їх варто віднести до специфічного самостійного предмета цивільно-правових угод, обмеженого в цивільному обороті, до якого можна застосовувати положення законодавства, встановлені для обороту речей, у частині, що не суперечить нормативно-правовим актам і сутності об`єкта цивільних прав. Такої ж думки дотримується ОСОБА_14 , який вважає, що анатомічні матеріали людини за жодних умов не можуть розглядатися як річ у юридичному значенні цього слова. Однак учений допускає можливість або поширення правового режиму речей (проте за умов, що він не суперечитиме закону, моральним засадам суспільства, суті правовідносин, які виникають із при воду анатомічних матеріалів людини, та суті таких благ), або перегляду концепції «речі» в цивільному праві завдяки охопленню терміну «річ» не лише матеріальними майновими благами, а й матеріальними немайновими благами. Досить нетипово цивільно-правової до сутності визначення анатомічного матеріалу підходить ОСОБА_15 , яка визначає його, з одного боку, як специфічний іманентний об`єкт цивільних прав, який можна назвати «благоріччю», оскільки він задовольняє потреби й інтереси людини; з іншого боку, це річ (серце, печінка тощо), яка видаляється з людини та стає матеріальною природною річчю. І.В. Спасибо-Фатєєва, вказуючи на те, що органи й тканини людини, які не прив`язані до суб`єкта та не становлять його сутність, можуть бути віднесені до об`єктів права, зазначає, що вони вважаються благом, адже можуть бути засобом лікування й порятунку хворого реципієнта (цитовано за: ОСОБА_16 . Поняття та цивільно-правова природа біоматеріалу людини.//Нове українське право. 2022 рік. Вип. 3. С. 32 39)

Згідно висновку науковців Надії Бондаренко-Зелінської, канд. юр. наук, доц, проф. кафедри цивільного права та процесу, ОСОБА_17 , канд. юр. наук, доц. та ОСОБА_18 , канд. юр. наук, доц: «Одним з найбільш дискусійних є питання про включення до складу спадщини генетичних матеріалів спадкодавця та ембріонів, підданих кріозбереженню. Особливо слід акцентувати увагу на ембріоні, яким вважається яйцеклітина, запліднена іn vitro (тобто «в пробірці» або екстракорпорально) за життя спадкодавця, проте не перенесена в матку для виношування, а піддана кріоконсервуванню. З цього приводу в юридичній доктрині склалося декілька підходів. Так, деякі науковці визначають такий ембріон потенційним суб`єктом права, інші об`єктом відповідних прав. Відповідь на питання про те, чим/ким саме є ембріон, є важливою, в тому числі зважаючи на те, що наявність спадкоємців унеможливлює визнання спадщини відумерлою. Зрештою, відповідь на це питання зводиться до того, що слід розуміти під заплідненням (або створення ембріона іn vitro, або перенесення його у порожнину матки для виношування) та з якого моменту воно відбувається. Отже, саме із запровадженням процедури екстракорпорального запліднення постало питання про те, чи можуть інсемінація ооцитів (про водиться поза організмом жінки) і створення ембріонів in vitro бути кваліфіковані як зачаття. Науковці-прихильники визнання ембріона потенційним суб`єктом права пояснюють свою позицію, зокрема, положенням ст. 1222 ЦК України, за якою спадкоємцями можуть бути особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Також на обґрунтування своєї позиції щодо визнання його потенційним суб`єктом права вони посилаються на Декларацію прав дитини (1959 р.), а особливо на Американську Конвенцію про права людини (1969р.). В останньому міжнародному договорі вказується, що кожній людині належить право на повагу до її життя. Воно охороняється законом, у цілому з моменту зачаття (ч. 1 ст. 4). Проте, переважно науковці визнають ембріон об`єктом прав, у тому числі у спадкових правовідносинах. Звісно, що процедура in vitro, як і перенесення ембріона в матку для виношування може мати місце за бажаням певних осіб (другий з батьків або інші суб`єкти, вказані в угоді на кріозбереження значно пізніше за момент відкриття спадщини, що і трапляється останнім часом вже частіше. У цьому випадку ми погоджуємося з науковцями, які вказують, що перевага повинна бути на боці того, хто ба жає продовження репродуктивної програми з метою народження дитини. Тому у випадку, якщо виявляється інформація про наявність у складі спадщини прав на ембріон, слід перевірити, чи є особи, повноважні вирішувати подальшу правову долю ембріона». (Цитовано за: Н. Бондаренко-Зелінська, М, Бориславська, О.Трач. Передумови виникнення процесуальних правовідносин щодо визнання спадщини відумерлою.//Університетські наукові записки. 2021 рік. №5(83). С. 39 61).

Г.Крушельницька, канд.юр наук при віднесенні ембріонів до об`єктів речового права та вирішенні питання про набуття права власності на них зазначає про таке: «Одним із найбільш дискусійних питань у межах дослідження правового статусу ембріонів людини in vitro є їх визнання об`єктом права власності. У зв`язку із відсутністю законодавчого регулювання правового режиму ембріонів in vitro, його формуванням здебільшого займаються суди та вчені-правники. Зокрема, одне із перших судових рішень, які стосувалися правового статусу штучно створених ембріонів, було прийнято в 1988 році судом штату Теннессі (США), який розглянувши справу Davis v. Davis встановив, що людське життя починається з моменту зачаття, тканини ембріона володіють такими якостями, як індивідуальність, унікальність, тому людський ембріон не є об`єк ом права власності. Така позиція суду була підтримана багатьма цивілістами, які вважають, що неможливо говорити про поширення на ембріони in vitro режиму власності, оскільки це прирівнює їх до товару та суперечить морально-етичним нормам. На противагу, штучно створені ембріони визнаються об`єктами права власності здебільшого тими цивілістами, які відносять ембріони in vitro до речей. Як відзначає ОСОБА_19 , спектр правомочностей у володільця прав на ембріони in vitro та порядок їх реалізації дозволяє характеризувати їх як право власності. Розглядаючи ембріони in vitro як похідний репродуктивний біоматеріал, ОСОБА_20 також визначає, що вони є об`єктами права власності як і будь-які інші людські біоматеріали. Видається, що визначення ембріонів in vitro як особливих об`єктів цивільних прав, що не є речами, також не перешкоджає розглядати їх з позицій теорії права власності. Як зазначає ОСОБА_21 , і суди на практиці часто використовують поняття власності для вирішення спорів про ембріони, хоча з лінгвістичної точки зору рідко вибирають саме слово «власність» для визначення ембріонів. Проте останнім часом суди прямо характеризують ембріони in vitro як об`єкт права власності. Зокрема у 2018 році суд у Садбері (Онтаріо), визнав за жінкою право власності на ембріон, який суд своїм рішенням визначив безпосередньо як «власність». У 2019 році Апеляцій ний суд штату Огайо (США) ухвалив рішення по справі за позовом до клініки репродуктивної медицини університетських лікарень в Клівленді у зв`язку зі знищенням тисяч ембріонів через несправність морозильної камери, згідно з яким суд визнав знищені ембріони власністю. Така позиція дійсно узгоджується із практично існуючими відносинами у сфері застосування допоміжних репродуктивних технологій (далі ДРТ), оскільки національними законодавствами більшості країн перебування ембріонів in vitro у цивільному обороті звужується до створення та використання їх виключно з метою лікування безпліддя і договірні відносини, що виникають з приводу таких ембріонів, складаються виключно у сфері репродукції. Відповідно, такий стан речей не допускає перетворення ембріонів in vitro у звичайний товар, тому розгляд їх як об`єктів права власності не загрожує комерціалізації такого специфічного об`єкту цивільних прав, проте дозволяє впорядкувати правовідносини, які виникають щодо штучно створених ембріонів людини. У межах дослідження питання права власності на ембріони in vitro необхідно розглянути підстави набуття права володіння, користування та розпорядження ними. З огляду на неврегульованість правового статусу ембріонів людини in vitro у вітчизняному цивільному законодавстві, підстави виникнення права власності на такий специфічний об`єкт цивільних прав можна розглядати лише з точки зору аналогії закону, проте такий підхід в цілому відображає ситуацію, що складається на практиці. Так, згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому в якості підстав для виникнення права власності на ембріон in vitro як на об`єкт, що раніше не існував, ОСОБА_19 називає: 1) створення нової речі; 2) переробку речі. Із аналізу положень Порядком застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я від 09.09.2013 № 787 (далі Порядок застосування ДРТ) можна зробити висновок, що ембріон in vitro може бути створено з метою лікування безпліддя на підставі звернення до закладу охорони здоров`я із заявою пацієнта(ки)/пацієнтів щодо застосування ДРТ. Як зазначає А.П. Голова щук, для регулювання правовідносин із надання медичних послуг методами ДРТ укладається договір по надання медичних послуг. Сторонами цього договору є потенційні батьки і заклад охорони здоров`я де проводитимуться відповідні допоміжні репродуктивні технології [11, с. 184]. В.І. Біленко вказує, що договір про застосування ДРТ це правочин, за яким одна сторона бере на себе зобов`язання надати медичну послугу з лікування безпліддя із застосуванням ДРТ, які передбачають здійснення маніпуляцій з репродуктивними клітинами з метою запліднення і розвитку ембріонів, а також його виношування, а інша сторона зобов`язана оплатити вказані послуги відповідно до встановлених договором умов [12, c. 4]. Із таким визначенням погоджується ОСОБА_22 , додатково зазначаючи, що кожен із видів методик лікування безпліддя може бути предметом окремого договору [13, с. 26]. Таким чином, створення ембріонів in vitro відбувається виключно за договором про надання медичних послуг з лікування безпліддя із застосуванням ДРТ, що за своєю правовою природою здебільшого є специфікацією. При цьому постає питання, хто ж набуває право власності на ембріони, створені в результаті реалізації програм ДРТ для лікування безпліддя пацієнтів, оскільки відповідно до Порядку застосування ДРТ для створення ембріонів in vitro використовуються репродуктивні клітини пацієнтів та/або донорів. Так, якщо ембріони створюються із гамет пацієнтів, вони відповідно набувають права власності на них з моменту створення. У цьому випадку за аналогією закону доцільно застосовувати положення ст. 332 ЦК України, де визначено, що переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ. Право власності на рухому річ, створену особою шляхом переробки з матеріалу, що їй не належить, набувається власником матеріалу за його бажанням, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, створення ембріона in vitro із репродуктивних клітин пацієнтів при лікуванні безпліддя шляхом застосування ДРТ, є специфікацією і право власності на Як відзначає ОСОБА_23 , так само і в разі використання репродуктивного матеріалу донора і пацієнта медична організація не набуває права власності на ембріон in vitro. Використання донорських репродуктивних клітин, що надаються закладом охорони здоров`я для створення ембріонів in vitro, доцільно регулювати положеннями ст. 331 ЦК України, де встановлено, що особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. (Цитовано за: ОСОБА_24 . Особливості виникнення права власності на ембріони людини in vitro.//Юридичний вісник. 2021 рік. №1. С. 115 123).

Відповідно до договорів на зберігання кріоконсервованих ембріонів з ТОВ «ЕКОДНІПРО» та ТОВ «НЕОМЕД 2007» ембріони (біологічний матеріал) визначаються як об`єкти права власності.

В листі Міністерства юстиції України, наданому на запит відповідачки ОСОБА_1 від 15 листопада2024 року №152963/К-31126/37.1. зазначено, що ембріони людини не входять до складу спадщини, а право на проведення допоміжних репродуктивних технологій належить до особистих немайнових прав фізичної особи (т.3 а.с. а.с. 202 204). При цьому, лист Міністерства юстиції України не є обов`язковим для суду, в ньому також не визначено, чи відносяться ембріони до об`єктів майнових прав, оскільки ембріони як фізичні об`єкти та право на застосування допоміжних репродуктивних технологій не є тотожними поняттями.

Суд враховує, що відповідно до п.п. 3 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права військовослужбовців та інших осіб на біологічне батьківство (материнство)» у разі смерті або оголошення судом померлою особи, репродуктивні клітини якої зберігаються відповідно до законодавства, їх безоплатне зберігання відповідно до цього Закону здійснюється протягом трьох років з моменту смерті такої особи або оголошення судом її померлою. Після закінчення цього строку подальше зберігання таких клітин може бути продовжене за рахунок іншої особи, визначеної у заповіті особи щодо власних репродуктивних клітин, які зберігаються відповідно до законодавства, на випадок її смерті або оголошення судом її померлою.

При цьому,згідно ст.1233 Цивільного кодексуУкраїни заповітомє особистерозпорядження фізичноїособи навипадок своєїсмерті.А відповіднодо п.1ч.1ст.1219 Цивільного кодексуУкраїни невходять доскладу спадщиниправа таобов`язки,що нерозривнопов`язаніз особоюспадкодавця,зокрема особисті немайнові права.

Вказаний закон не був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та не регулює обставини, з приводу яких сторони звернулись до суду, проте за відсутності іншого регулювання, зважаючи на зазначену вище позицію значної кількості науковців вважає за можливе вирішити питання про ембріони за аналогією закону: оскільки доля репродуктивних клітин померлої особи може регулюватись її заповітом (тобто не відноситься до особистих немайнових прав, а регулюється як майнові відносити), то і до визначення правового статусу ембріонів слід застосувати положення про майнові права, з обмеженням їх вимогами щодо додержання моральних засад суспільства, передбаченими ч.4 ст.13 Цивільного кодексу України.

Суд також відзначає, що у разі віднесення ембріонів до особистих немайнових прав, нерозривно пов`язаних з особою, ці права в однаковій мірі стосуватимуться як ОСОБА_1 , так і померлого ОСОБА_4 . За відсутності його розпорядження про використання такого немайнового права у випадку його смерті, будь-які подальші дії зі спірними ембріонами будуть неможливі до прийняття відповідних змін у законодавстві, а тому скористатись цими ембріронами не зможуть не тільки позивачі, а й відповідачка ОСОБА_1 .

Щодо одноосібного права відповідачки ОСОБА_1 розпоряджатись спірними ембріонами на підставі договору з ТОВ «ЕКОДНІПРО» слід зазначити наступне.

Як зазначалось раніше, в Договорі №К/2021/08-102 від 18.08.2021 року у розділі «Пацієнт» Договору міститься інформація щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Втім, у розділі «Підписи сторін» договору та додатків до нього в графі « ОСОБА_4 » відсутній підпис ОСОБА_4 . У вказаному договорі відсутні положення щодо уповноваження ОСОБА_4 на підписання вказаного договору від імені подружжя саме ОСОБА_1 . Норми чинного на момент укладання вказаного договору законодавства та підзаконних актів не містили положення про те, що жінка має право одноособово укладати договори про застосування ДРТ без підпису чоловіка. Будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_4 надавав довіреність на право підпису вказаного договору від свого імені немає. В силу вищезазначеного, вказаний договір не може вважатись таким, що укладений від імені чоловіка та жінки, оскільки він не містить підпису чоловіка ОСОБА_4 .

Велика ПалатаВерховного Судуу постановівід 26жовтня 2022року усправі №227/3760/19-ц(провадження№ 14-79цс21)зазначила,що підписє невід`ємнимелементом,реквізитом письмовоїформи правочину,а наявністьпідписів маєпідтверджувати намірита волевиявленняучасників правочину,а такожзабезпечувати їхідентифікацію.Відсутність написьмовому текстіправочину (паперовомуносії)підпису йогоучасника чиналежно уповноваженоїним особиозначає,що правочину письмовійформі невчинений.Наявність жесама собоюна письмовомутексті правочинупідпису,вчиненого замістьучасника правочинуіншою особою(фактичноневстановленою особою,не уповноваженоюучасником),не можепідміняти належнуфіксацію волевиявленнясамого учасникаправочину тастворювати длянього правата обов`язкипоза такимволевиявленням.Відсутність вольовоїдії учасникаправочину щодовчинення правочину(відсутністьдоказів такоговолевиявлення заумови запереченняучасника правочину)не можнаототожнювати звипадком,коли волевиявленняучасника правочинуіснувало,але невідповідало ознакам,наведеним участині третійстатті203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним на підставі припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦКУкраїни проправочини,вчинені здефектом волі-під впливомпомилки,обману,насильства,зловмисної домовленості,тяжкої обставини.Тобто яку частиніпершій статті215 ЦК України,так ів статтях229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків. У тому випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

У постановіВеликої ПалатиВерховного Судувід 16червня 2020року усправі №145/2047/16-ц(провадження№ 14-499цс19)зазначено,що відповіднодо статті204 ЦК УкраїниПравочин єправомірним,якщо йогонедійсність прямоне встановленазаконом абоякщо вінне визнанийсудом недійсним.Зазначена нормакореспондує частинамдругій,третій статті215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю на вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін (див. постанову Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі № 6-872цс17).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для цього виду договорів не вимагалася (абзац перший частини другої статті 639 ЦК України).

Підпис на правочині, для якого визначено обов`язкову письмову форму, виконує функцію підтвердження волевиявлення сторони, зафіксованого у тексті цього правочину. При цьому підпис є обов`язковим атрибутом письмової форми правочину.

Водночас укладеність договору пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх істотних його умов (див. частину першу статті 638 ЦК України). Належним підтвердженням досягнення сторонами згоди щодо визначених у договорі умов є, зокрема, їх підписи.

Відповідно до частини другої статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Тобто ЦК України передбачає можливість вважати дійсним договір, укладений з дефектами його письмової форми, зокрема й підпису, за таких умов: 1) узгодження сторонами його істотних умов, що також включає в себе волевиявлення сторін на укладення відповідного договору; 2) виконання чи часткове виконання сторонами умов договору. Розглядаючи подібні спори, суди повинні з`ясовувати, чи існує підтвердження укладення і виконання такого договору. Якщо існує, то є підстави вважати такий договір дійсним і обов`язковим для сторін, якщо ні - то договір є неукладеним.

Наведене узгоджується з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від установлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами.

Отже, відсутність підпису сторони правочину, щодо якого передбачена обов`язкова письмова форма, за загальним правилом не свідчить про недійсність цього правочину, а вказує на дефект його форми та за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його укладення, свідчить про неукладеність такого правочину.

Отже, з урахуванням зазначеного, презюмується, що договір №К/2021/08-102 є неукладеним через відсутність підпису ОСОБА_4 та доказів волевиявлення на його укладення.

Частина 3 ст.12 ЦПК України встановлює обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1ст.16 ЦК УкраїниКожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Розглядаючи позовні вимоги суду необхідно вирішити питання щодо належності та ефективності обраного позивачем способу захисту за цими вимогами.

Як випливаєзі змістустатті15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільнихправ -це передбаченізаконом способиохорони цивільнихправ уразі їхпорушення чиреальної небезпекитакого порушення.Під способамизахисту суб`єктивнихцивільних праврозуміють закріпленізаконом матеріально-правовізаходи примусовогохарактеру,за допомогоюяких проводитьсяпоновлення (визнання)порушених (оспорюваних)прав,як впливна правопорушника.Загальний переліктаких способівзахисту цивільнихправ таінтересів передбаченостаттею16 ЦК України.

У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

Відповідно дочастин першої,другої статті5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Суд звертає увагу, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

Суд вважає, що обраний позивачами спосіб захисту відповідає критеріям ефективності, встановленим практикою Великої Палати Верховного Суду, та спрямований на комплексне вирішення спору з дотриманням принципів законності, справедливості та поваги до прав усіх сторін.

Одним із основоположних природних прав людини є репродуктивне право, яке може реалізовуватися різними способами, передбаченими законодавством, зокрема через використання допоміжних репродуктивних технологій. У даній справі позивачі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як спадкоємці ОСОБА_4 , наполягають на реалізації права на розпорядження кріоконсервованими ембріонами, створеними за участю генетичного матеріалу їхнього сина, з метою завершення програми допоміжних репродуктивних технологій.

Заперечення відповідачів щодо відсутності у позивачів медичних показань для застосування допоміжних репродуктивних технологій не можуть бути враховані з огляду на те, що суд вирішує юридичне питання щодо можливості використання позивачами спірних ембріонів для таких технологій, а не визначає наявність чи відсутність підстав для застосування відносно позивачів програми допоміжних репродуктивних технологій, що не відноситься до компетенції суду, та становить предмет спеціалізованої медичної практики.

Оскільки питання посмертного використання кріоконсервованих ембріонів зачіпає делікатні моральні, етичні та правові аспекти, а чинне законодавство України не містить чіткого регулювання таких правовідносин, суд вважає за необхідне застосувати широкий підхід до оцінки можливості відновлення прав позивачів. При цьому суд враховує необхідність забезпечення балансу між приватними інтересами позивачів, які прагнуть реалізувати спадкові права та продовжити рід свого сина, та особистими немайновими правами відповідача ОСОБА_1 , зокрема її правом на вільне розпорядження репродуктивними правами, гарантованим статтею 8 Європейської конвенції з прав людини та статтею 3 Конституції України.

Одним із основних та важливих природних прав людей є репродуктивне право, що може реалізовуватися різними способами, забезпеченими законодавцем. Власне даний вид прав реалізується через батьківство.

Також ухвалюючи рішення суду в цій справі, судом враховується, що у відповідності до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори.

Справедливість одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Суд вважає, що задоволення позову в повному обсязі може призвести до порушення прав та законних інтересів відповідачки ОСОБА_1 як співвласника спірних ембріонів. Таким чином, керуючись принципом справедливості, з метою забезпечення рівності та збалансованості прав та законних інтересів позивачів як єдиних спадкоємців після смерті сина та Відповідача-2, обґрунтованим та законним буде задоволення позовної заяви частково, а саме в частині кількості кріоконсервованих ембріонів, які надаються позивачам для штучного запліднення та застосування процедур ДРТ.

Оскільки Сімейним кодексом України прямо не врегульовано відносини щодо переходу порядку права на розпорядження кріоконсервованими ембріонами, створеними подружжям за життя одного з подружжя, до них мають застосовуватися норми цього Кодексу та загальні засади сімейного законодавства, які регулюють подібні відносини (аналогія права). Зокрема, це стосується норм про застосування допоміжних репродуктивних технологій (ст. 123 СК України), загальних засад захисту сімейних прав та інтересів (ст. 15 СК України). Застосування аналогії права дозволяє позивачам як спадкоємцям реалізувати документально підтверджений прижиттєвий намір померлого щодо продовження роду через використання створених ембріонів. Таке застосування відповідає принципам справедливості, гуманізму та захисту фундаментальних репродуктивних прав сім`ї згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду щодо заповнення прогалин у законодавчому регулюванні.

Суд при цьому також враховує положення ст.ст.257 258 Сімейного кодексу України, з урахуванням яких приходить до висновку, що задоволення позовних вимог не суперечитиме моральним засадам суспільства.

З приводу можливого порушення права відповідачки ОСОБА_1 на повагу до приватного життя, гарантованого ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, який відносить питання використання допоміжних репродуктивних технологій до сфер національного законодавства та не встановив прямих обов`язків Держав щодо надання дозволу на використання клітин померлої людини без її згоди іншими особами чи заборони такого використання. Суд також враховує, що відповідачка та її представник стверджували про її можливе бажання в подальшому використати ембріони для продовження програми лікування за допомогою допоміжних репродуктивних технологій, що є можливим при частковому задоволенні позовних вимог. Натоміть, у разі тлумачення судом ст.8 Конвенції як такої, що передбачає повну неможливість використання клітин людини без її згоди для здійснення допоміжних репродуктивних технологій, відповідачка взагалі не матиме жодної можливості використати хоча б частину ембріонів, через відсутність згоди її чоловіка, який помер.

Також, суд враховує, що відповідачка ОСОБА_1 добровільно відмовилась від свої частки спадщини за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_4 , на яку вона мала право в порядку ст. 1261 Цивільного кодексу України, та можливості при поділі спадщини в натурі (ч.2 ст.1278 Цивільного кодексу України) порушувати питання перед іншими спадкоємцями про свої переважні права на спірні ембріони (зокрема, з мотивів більш тісного їх зв`язку з нею), а в разі недосягнення згоди звернутись за вирішенням спору до суду.

Суд також зауважує, що позивачка підписуючи договір №К/2021/08-102 про надання послуг з кріоконсервації та зберігання біологічного матеріалу, який надає їй право після смерті чоловіка одноосібно розпоряджатись спірними ембріонами, мала бачити, що договір передбачає необхідність підпису її чоловіка, який поставлений не був, і не вжила жодних дій до підписання ним такого договору.

Зважаючи на те, що відповідачі ТОВ «ЕКОДНІПРО» та ТОВ «НЕОМЕД 2007» допустили одноосібне розпорядження відповідачкою ОСОБА_1 ембріонами, створеними в ході здійснення спільної програми ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , за відсутності волевиявлення ОСОБА_4 , зважаючи на те, що договором, який передбачав можливість такого одноосібного розпорядження ембріонами, прямо передбачалась необхідність його підписання обома з подружжя, а підписаний він був лише однією особою, тобто мав очевидний для будь-якого читача дефект, слід дійти висновку, що вказані юридичні особи є належними відповідачами у спорі.

Щодо позовних вимог про встановлення факту генетичної спорідненості між позивачами та спірними ембріонами суд зазначає, що факт походження померлого ОСОБА_4 від позивачів ніким не оспорювався, а генетична спорідненість ОСОБА_4 та спірних ембріонів підтверджується медичною документацією щодо культивації зазначених ембріонів, таким чином, така спорідненість не викликає сумнівів.

Водночас, згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду в його постанові від 23 січня 2024 року у цивільній справі №523/14489/15-ц зазначено:

«41.У справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК).

42.Велика Палата Верховного Суду також зазначає, що вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбаченорозділом IV ЦПК України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

43.З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справі позовного провадження про поділ майна подружжя є помилковими, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

44.В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи.»

Таки чином,про визнанняфакту генетичноїспорідненості ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зембріонами ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за договором №ДРТ/2021/06-157 від 11червня 2021 року не може бути зазначено в резолютивній частині рішення у цивільній справі.

Вимогли про визнання права позивачів як подружжя на подальшу реєстрацію акту народження дитини, яка може народитись з використанням допоміжних репродуктивних технологій через сурогатне материнство з використанням спірних ембріонів, як батьків дитини, матері та батька є похідними вимогами та підлягають задоволенню на підставі ст. 123 Сімейного кодексу України.

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає, що позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ТОВ «ЕКОДНІПРО», ОСОБА_1 та ТОВ «НЕОМЕД 2007» про зобов`язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.

При вирішенні питання щодо судових витрат, суд враховує положення ч.1 ст.141 ЦПК України згідно яких судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 3, 8, 21, 32 Конституції України; статтею 48 Основ законодавства України про охорону здоров`я; статтями 123 Сімейного кодексу України; статтею 281 Цивільного кодексу України; статтями 2, 10, 12, 7681, 89, 259, 263, 265 Цивільного процесуального кодексу України; статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОДНІПРО», ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОМЕД 2007» про зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати право ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ) як подружжя на застосування репродуктивних технологій через сурогатне материнство за допомогою кріоконсервованих ембріонів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_6 ) за договором №ДРТ/2021/06-157 від 11червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Товариством зобмеженою відповідальністю«ЕКОДНІПРО» (код ЄДРПОУ 38115324) та ОСОБА_4 і ОСОБА_1 .

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕОМЕД 2007» (код ЄДРПОУ 34818539, адреса: 04123, м. Київ, Подільський район, вулиця Западинська, буд. 9А, офіс 12) передати ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ,РНОКПП НОМЕР_5 )копії заяв,договорів таінших документів,пов`язаних зізберіганням кріоконсервованихембріонів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_6 ) за договором №ДРТ/2021/06-157 від 11.06.2021року між Товариством з обмеженою відповідальністю Товариством зобмеженою відповідальністю«ЕКОДНІПРО» (код ЄДРПОУ 38115324), а саме:

Маркування ембріонаКількістьХарактеристика№ 838/11B V AA, NGS n XX№ 838/21B V AB, NGS n XY№ 838/61B V AB, NGS low mos XX

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕОМЕД 2007» (код ЄДРПОУ 34818539, адреса: 04123, м. Київ, Подільський район, вулиця Западинська, буд. 9А, офіс 12) передати ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ) три кріоконсервованіембріони ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_6 ) за договором №ДРТ/2021/06-157 від 11червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Товариством зобмеженою відповідальністю«ЕКОДНІПРО» (код ЄДРПОУ 38115324) та ОСОБА_4 і ОСОБА_1 , які передані на зберігання до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОМЕД 2007» (код ЄДРПОУ 34818539), а саме:

Маркування ембріонаКількістьХарактеристика№ 838/11B V AA, NGS n XX№ 838/21B V AB, NGS n XY№ 838/61B V AB, NGS low mos XX

Визнати право ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ) як подружжя на подальшу реєстрацію акту народження дитини, яка може народитись з використанням допоміжних репродуктивних технологій через сурогатне материнство з використанням трьох кріоконсервованихембріонів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_6 ) за договором №ДРТ/2021/06-157 від 11червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Товариством зобмеженою відповідальністю«ЕКОДНІПРО» (код ЄДРПОУ 38115324) та ОСОБА_4 і ОСОБА_1 , як батьків дитини, матері та батька.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОДНІПРО» (код ЄДРПОУ 38115324, адреса: 49055, м. Дніпро, проспектОлександра Поля, буд. 141-А) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ; адреса: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 612 (Шістсот дванадцять) грн. 50 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОДНІПРО» (код ЄДРПОУ 38115324, адреса: 49055, м. Дніпро, проспектОлександра Поля, буд. 141-А) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса: АДРЕСА_1 . витрати по сплаті судового збору в розмірі 612 (Шістсот дванадцять) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_6 ; адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ; адреса: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 612 (Шістсот дванадцять) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_6 ; адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса: АДРЕСА_1 . витрати по сплаті судового збору в розмірі 612 (Шістсот дванадцять) грн. 50 коп.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕОМЕД 2007» (код ЄДРПОУ 34818539, адреса: 04123, м. Київ, Подільський район, вулиця Западинська, буд. 9А, офіс 12) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ; адреса: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 612 (Шістсот дванадцять) грн. 50 коп.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕОМЕД 2007» (код ЄДРПОУ 34818539, адреса: 04123, м. Київ, Подільський район, вулиця Западинська, буд. 9А, офіс 12) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса: АДРЕСА_1 . витрати по сплаті судового збору в розмірі 612 (Шістсот дванадцять) грн. 50 коп.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська (зараз Центральний районний суд міста Дніпра) від 23 травня 2024 року у цивільній справі №203/4924/23, зберегти до набрання рішенням законної сили.

Сторони по справі:

позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ; адреса: АДРЕСА_1 .

позивачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса: АДРЕСА_1 .

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОДНІПРО», код ЄДРПОУ 38115324, адреса: 49055, м. Дніпро, проспектОлександра Поля, буд. 141-А.

відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_6 ; адреса: АДРЕСА_2 .

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕОМЕД 2007», код ЄДРПОУ 34818539, адреса: 04123, м. Київ, Подільський район, вулиця Западинська, буд. 9А, офіс 12.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченомуст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня підписання його повного тексту.

Повний текст рішення складено 18.09.2025 року.

Суддя С.В.Єдаменко