ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2024 року

м. Київ

справа № 420/22052/23

адміністративне провадження № К/990/44323/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів - Мартинюк Н.М., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року (суддя: Василяка Д.К.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року (судді: Федусик А.Г., Бойко А.В., Шевчук О.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи і рішень судів попередніх інстанцій

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - відповідач, ГУНП в Одеській області), в якому просив:

визнати протиправним та скасувати пункт перший наказу «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Одеського районного управління поліції №2» від 06 липня 2023 року № 1691 та наказ «По особовому складу» від 12 липня 2023 року №879о/с в частині звільнення зі служби лейтенанта поліції ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ), оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області;

поновити лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0156009) на службі в поліції на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області з 13 липня 2023 року;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0156009) середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

11 вересня 2023 року на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.

Мотивуючи заявлене клопотання представник відповідача зазначив, що в силу вимог частини четвертої статті 31 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року №2337-VIII (далі - Дисциплінарний Статут, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Оскільки позивач звернувся до суду з позовом 14 серпня 2023 року, представник відповідача вважав, що він пропустив строк звернення із заявленим позовом.

27 вересня 2023 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду.

В заявленому клопотанні представник позивача доводив, що в спірному випадку застосуванню підлягають положення частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якими встановлено місячний строк звернення до суду. При цьому представник позивача звертав увагу, що після безпосереднього звільнення та отримання наказу від 12 липня 2023 року №879 о/с «По особовому складу» позивач був залучений Громадською організацією «Янголи світла» до виконання благодійної та гуманітарної допомоги військовослужбовцям, на підтвердження чого надав відповідну довідку громадської організації від 27 вересня 2023 року. Вказував, що наказ про звільнення позивач передав своєму представникові лише 11 серпня 2023 року, що унеможливило своєчасне звернення до суду в межах строку, встановленого частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного Статуту, однак відповідало строкам, встановленим частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року позов залишено без розгляду.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, посилаючись на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 08 лютого 2023 року у справі №120/7567/22, погодився з доводами представника відповідача, що в контексті цього спору застосуванню підлягають положення частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту, згідно з якими поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Встановивши з матеріалів справи, що з наказом від 12 липня 2023 року №879о/с «По особовому складу» позивач ознайомився 13 липня 2023 року, а до суду з цим позовом звернувся 14 серпня 2023 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач порушив строк, передбачений частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту.

Оцінюючи аргументи клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд першої інстанції вважав, що наведені представником позивача обставини не є поважними причинами, оскільки вони не є об`єктивно непереборними, залежали від волевиявлення позивача та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року - без змін.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на постанову Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі №807/257/14, погодився з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності доводів позивача про застосовування в межах цього спору місячного строку звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України та підтвердив, що належних та достатніх доводів на обґрунтування поважності причин пропуску строку для звернення до суду з цим позовом позивач не надав.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин положень частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту та порушення ним строку звернення до суду. Скаржник вказує, що загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України. Зокрема, частиною п`ятою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, встановлюється місячний строк.

Скаржник звертає увагу, що згідно з частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тобто, перебіг процесуального строку для позивача розпочався з 14 липня 2023 року, після ознайомлення з наказом про звільнення.

Відповідно до частини шостої статті 120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Тобто, останнім днем строку звернення до суду з цим позовом було 14 серпня 2023 року.

Зважаючи на вказане, скаржник доводить, що він не пропустив строк звернення до суду з цим позовом.

Також скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин постанову Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі №807/257/14, вказуючи, що в цій справі вирішувалося питання неналежності спору до адміністративної юрисдикції, а не дотримання позивачем строку звернення до суду.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суддів попередніх інстанцій без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 січня 2024 року (судді: Загороднюк А.Г, Мартинюк Н.М., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 27 березня 2024 року справу призначено до розгляду.

Позиція Верховного Суду

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У силу частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У цій справі спірні правовідносини виникли у зв`язку із звільненням позивача із публічної служби.

Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з наказом від 06 липня 2023 року №1691 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Одеського районного управління поліції №2» до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції, а згідно з наказом від 12 липня 2023 року №879о/с «Про особовий склад» позивача звільнено зі служби в поліції.

Суди попередніх дійшли висновку, що до правовідносин, які склались у цій справі необхідно застосовувати положення частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту, які передбачають оскарження наказу про звільнення протягом 15 днів з дня ознайомлення з відповідним наказом.

Водночас позивач вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосування частина п`ята статті 122 КАС України, яка встановлює місячний строк звернення до суду в відносинах публічної служби.

Вирішуючи питання застосування строків звернення до суду з позовами про оскарження застосованих до поліцейських дисциплінарних стягнень, Верховний Суд зазначає таке.

Так, відповідно до частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

Верховний Суд зазначає, що у випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут Національної поліції України.

При цьому при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для цієї справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.

У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постанові від 29 січня 2019 року у справі №807/257/14. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (п. 69 рішення у справі "Ніколова проти Болгарії" № 7888/03 тощо).

У свою чергу, під темпоральними (часовими) колізіями слід розуміти такі колізії, що виникають внаслідок видання в різний час з того ж самого питання принаймні двох норм права.

Правила конкуренції, крім вищезазначеного, можуть випливати з часової послідовності прийняття норм. За загальним правилом, нова норма припиняє дію старої норми, якщо вони суперечать одна одній (lex posterior derogat legi priori). У співвідношенні між звичайними законами, які суперечать один одному, "молодша норма" припиняє суперечливу до неї "старшу": цей підхід виходить з того, що існуюче право при виданні нової норми може бути змінене без особливих проблем.

Тобто у контексті цього судового спору застосуванню підлягає Дисциплінарний статут Національної поліції України, що затверджений Законом України і яким передбачені порядок та строки оскарження дисциплінарного стягнення.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 08 лютого 2023 року у справі №120/7567/22, від 31 жовтня 2023 року у справі №400/5692/22, від 31 жовтня 2023 року у справі №340/4394/22, від 30 листопада 2023 року у справі №500/1224/23.

Відповідно, доводи позивача, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми частини п`ятої статті 122 КАС України, є безпідставними.

Отже, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що до правовідносин, які склались у цій справі потрібно застосовувати положення частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту, які передбачають оскарження наказу про звільнення у 15-ти денний термін з дня ознайомлення з відповідним наказом.

При цьому як установили суди попередніх інстанцій, позивач звернувся до суду з цим позовом з пропуском 15 денного строку на оскарження, встановленого частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту, належних та достатніх доводів на обґрунтування поважності причин такого пропуску не навів.

Проти висновків судів попередніх інстанцій в цій частині позивач в касаційній скарзі не заперечував.

Таким чином, переглянувши в передбачених статтею 341 КАС України межах рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень та погоджується з висновками судів в цій справі про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням викладеного Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року у справі №420/22052/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Н.М. Мартинюк В.М. Соколов