Історія справи

Постанова від 14.03.2024 року у справі №280/3728/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року

м. Київ

справа № 280/3728/23

адміністративне провадження № К/990/5254/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Прокопенка О.Б.,

суддів: Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2024 року (головуючий суддя - Шлай А.В., судді: Прокопчук Т.С., Круговий О.О.)

у справі №280/3728/23

за позовом ОСОБА_1

до військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати йому в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 11 липня 2019 року включно, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078);

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення 4463,15 грн у місяць на загальну суму 72994,09 грн за період з 01 березня 2018 року по 11 липня 2019 року включно, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 31 липня 2023 року, ухваленим за результатом розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, у задоволенні позовної заяви відмовив.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 09 січня 2024 року рішення суду першої інстанції скасував та закрив провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2024 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою позивача.

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Прокопенка О.Б. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та ухвалою від 13 березня 2024 року призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами на підставі пункту 4 частини першої статті 345 КАС України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтував своє рішення так.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі №280/4311/20, військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України за період з 01 грудня 2015 року по 11 липня 2019 року нарахувала та виплатила ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця), за період із 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року - січня 2008 року, а за період із 01 березня 2018 року по 11 липня 2019 року - березня 2018 року, із урахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078.

Виконання військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі №280/4311/20 перевірялося судом у межах адміністративної справи №280/4311/20, відповідно до приписів статті 383 КАС України та у межах адміністративної справи №280/4211/21, у якій рішенням цього суду від 08 червня 2021 року визнано протиправною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_2 від 20 квітня 2021 року, відкритого на виконання рішення суду у справі №280/4311/20.

При цьому, за змістом ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року щодо питання визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі №280/4311/20, судом було перевірено правильність нарахування та виплати відповідачем суми індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 11 липня 2019 року і зауважень не було.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підставою звернення ОСОБА_1 до суду з позовом у справі №280/3728/23 є його незгода із виконанням рішення суду у справі №280/4311/20.

Третій апеляційний адміністративний суд зазначив, що оскільки суд першої інстанції за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку статті 383 КАС України у справі №280/4311/20, дійшов висновку про недопущення відповідачем протиправних дій чи бездіяльності при виконанні рішення суду і такий висновок ґрунтується на перевірці судом обставини підвищення грошового забезпечення позивача з березня 2018 року на суму 5867 грн, що перевищує розмір нарахованої індексації відповідачем за лютий 2018 року - 4258,75 грн, то це унеможливлює здійснення перевірки повноти та правильності виконання військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України рішення суду у справі №280/4311/20 шляхом постановляння нового рішення між тими сторонами, про той самий предмет і тих саме підстав.

Крім того цей суд виснував, що позивач не вичерпав усіх можливих способів для поновлення порушеного права в порядку статті 383 КАС України.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу

На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що підставою для застосування судом апеляційної інстанції пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є те, що вже існує судове рішення, яке набрало законної сили щодо спору між позивачем та військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України про ненарахування та невиплату індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 11 липня 2019 року включно.

Однак скаржник зауважує, що закриття провадження у справі на цій підставі можливе за умови, якщо рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за результатами розгляду тотожного позову, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Проте судом апеляційної інстанції не враховано, що предмети позовів у справах №280/4311/20 та №280/3728/23 є різними. У справі №280/4311/20 предметом розгляду було право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 11 липня 2019 року включно. Натомість, у справі №280/3728/23 предметом спору є правильність встановлення відповідачем розміру індексації-різниці грошового забезпечення у фіксованій величині у грошовому еквіваленті з 01 березня 2018 року по 11 липня 2019 року із визначенням загальної суми індексації-різниці.

При цьому скаржник зазначає, що на момент розгляду справи №280/4311/20 відповідачем взагалі не було виплачено позивачу індексацію за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно, тому неможливо було визначити, чи перевищив розмір виплаченої індексації за лютий 2018 року суму підвищення грошового доходу у березні 2018 року та неможливо було провести розрахунок індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 11 липня 2019 року включно, оскільки ці питання було віднесено до дискреційних повноважень відповідача та визнано передчасними.

Тож позивач звернувся до суду із зазначеними вимогами в порядку, передбаченому КАС України, у межах окремого провадження.

Таким чином, скаржник уважає, що у суду апеляційної інстанції не було підстав для закриття провадження у справі, передбачених пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву відповідача, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеної в частині першій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, необхідно вказати таке.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №9901/432/18 (провадження №11-257заі18), неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Вказана підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуто і остаточно вирішено по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.

Відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову, як елемента його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

У постанові від 09 жовтня 2018 року у справі №809/487/18 Верховний Суд зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Отже, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність в іншій справі постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи і які набрали законної сили.

Спірним є питання наявності в межах двох справ одночасної сукупності вказаних умов для закриття провадження у справі, що розглядається.

Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши підстави, предмет позову та суб`єктний склад сторін у цій справі, дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження, оскільки існує спір, що виник між тими самими сторонами, стосується одного й того самого предмету і заявлений з тих самих підстав, що й у справі №280/4311/20, за наслідком розгляду якої ухвалено рішення Запорізьким окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року, яке набрало законної сили 01 грудня 2020 року.

Надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, слід зазначити таке.

Як убачається зі змісту рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі №280/4311/20, у цій справі ОСОБА_2 заявляв позовну вимогу про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати і виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 11 липня 2019 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року - січня 2008 року, а в період з 01 березня 2018 року по 11 липня 2019 року - березня 2018 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 з урахуванням раніше виплачених сум. Ця позовна вимога судом була задоволена, рішення суду виконано. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні заяви, поданої ним в порядку статті 383 КАС України, оскільки при розгляді справи №280/4311/20 розмір індексації-різниці за період 01 березня 2018 року по 11 липня 2019 року судом не досліджувався, сума індексації належна до виплати не встановлюваласья, ці вимоги визнано передчасними та такими, що відносяться до дискреційних повноважень відповідача. Так, у рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі №280/4311/20 цей суд указав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі, оскільки судом було встановлено, що відповідач здійснив нарахування індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01 грудня 2015 року по 01 грудня 2018 року, тому вимоги позивача про стягнення суми є передчасними.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року у справі №280/4311/20.

Тож у справі №280/4311/20 вирішено питання про право ОСОБА_1 на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у спірному періоді. При цьому вимоги про встановлення відповідачем розміру індексації грошового забезпечення у фіксованій величині у грошовому еквіваленті визнано передчасними та такими, що відносяться до дискреційних повноважень відповідача.

Водночас, як убачається зі змісту позовної заяви у справі, що розглядається, ОСОБА_1 обґрунтовує своє звернення до суду з новим позовом саме незгодою із нарахованою йому відповідачем сумою індексації за період з 01 березня 2018 року по 11 липня 2019 року на виконання рішення суду у справі №280/4311/20.

Так, ОСОБА_1 стверджує, що відповідач, на порушення абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, не виплатив йому індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 11 липня 2019 року 4463,15 грн у місяць на загальну суму 72994,09 грн, що, на думку позивача, підтверджується правовою позицією Верховного Суду у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 03 травня 2023 року у справі №160/10790/22, від 12 квітня 2023 року у справі №560/13302/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21 про те, що при розгляді справи необхідно визначити суму індексації грошового забезпечення, яка належить до виплати, що забезпечить ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача.

Отже, ураховуючи, що відповідно до пункту 13 Порядку №1078 спори з питань індексації грошових доходів підлягають розгляду в судовому порядку, питання обчислення суми індексації може бути предметом судового контролю, а позовні вимоги щодо правильності їх обчислення можуть бути заявлені окремим позовом. При цьому, моментом виникнення спірних правовідносин буде ймовірне порушення прав позивача після виплати відповідачем індексації грошового забезпечення, з розміром якої позивач не погоджується.

Такий правовий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 15 грудня 2022 року у справі №460/3473/21, від 23 січня 2023 року у справі №340/3391/22, від 31 січня 2023 року у справі №340/3391/22, від 13 березня 2023 року у справі №560/11003/22, від 07 березня 2024 року у справі №160/14836/22 та багатьох інших, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про те, що вимоги, заявлені позивачем у цій справі, вже були предметом судового розгляду в іншій адміністративній справі №280/4311/20 та їх фактично вже було вирішено по суті, є помилковим, оскільки суперечить дійсним обставинам справи.

Зважаючи на це, також помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції належним чином не здійснив порівняльний аналіз підстав і обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги у справі, що розглядається та у справі №280/4311/20, не з`ясував ознаки тотожності між позовними вимогами у цих справах, незважаючи на те, що їх з`ясування є передумовою для закриття провадження у справі з підстав, установлених пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України.

Водночас, указані обставини виключають наявність підстав для закриття провадження у справі, виходячи з вимог пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, а також необхідності реалізації позивачем в межах адміністративної справи №280/4311/20 права на оскарження в апеляційному порядку ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року щодо питання визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі №280/4311/20, як про це зазначив суд апеляційної інстанції.

Отже, вимоги позивача у межах цієї позовної заяви можуть бути заявлені окремим адміністративним позовом та повинні оцінюватися судами на предмет їхньої обґрунтованості.

Таким чином, під час касаційного розгляду справи підтвердилися доводи ОСОБА_1 про те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної постанови, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Таким чином, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи до цього ж суду для продовження розгляду.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 345 353 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2024 року у справі №280/3728/23 скасувати.

Справу №280/3728/23 направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.Б. Прокопенко

Судді: О.Р. Радишевська

С.А. Уханенко