Стаття 198. Кадастрові зйомки

Аналізуйте судовий акт: Велика палата ВС: У вимогах про визнання права на приватизацію земельної ділянки БЕЗ погодження меж із суміжними землекористувачами суду слід відмовляти (ВП/ВС, № 545/1149/17 від 12 лютого 2020р.)

Судова система продовжує гратися у правильні чи неправильні способи обрання захисту прав позивачем тепер вже на рівні Великої Палати ВС. На жаль вже давно вважається повчальним через декілька років судової тяганини на рівні ВС відмовити у задоволенні позову із посилом « навіщо Ви сюди прийшли, у Вас і без суду все вийде», а насправді і близько не вирішивши практичне питання заявника і залишивши його біля розбитого корита.

В цьому коментарі мова іде про застосування статті 152 ЗК України – «способи захисту прав на земельні ділянки» та обов’язковості  погодження меж з/д із суміжними землекористувачами при затвердженні органом Держгеокадастру проекту землеустрою щодо відведення з/д. (землевпорядної документації).

Проблема погодження меж при приватизації земельної ділянки стара та дискусійна. Сам Акт погодження меж, це документ який дозволяє встановити юридичний факт відсутності спорів між суміжними землекористувачами та власниками з/д за межі, і надалі видати правовстановлюючий документ на земельну ділянку заявнику, який буде позбавлений обґрунтованих потенційних претензій з боку сусідів. Зокрема, процедура погодження меж надзвичайно важлива тоді, коли існує реальний спір між землекористувачами за межу, або тоді, коли виявляються помилки в кадастрі, і має місце накладання земельних ділянок.

З іншого боку в реальному житті часто складно отримати підпис від сусіда, особливо не громадянина, а сам підпис за відсутності спору по суті має формальний характер, проте стає підґрунтям для вимагання чи корупції.

Новітня судова практика зводиться до того, що Акт погодження меж перестає бути обов’язковим для підтвердження права на з/д і для видачі заявнику законного правовстановлюючого документу. Верховна палата ВС посилаючись на ст. 198 ЗК України - «кадастрові зйомки», ст. 55 ЗУ «Про землеустрій» - «технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки», положеннями Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками називає погодження меж при виготовленні землевпорядної документації допоміжною стадією.

Так, на думку ВП ВС у процесі оформлення права на з/д достатньо НЕ підписати Акт погодження меж із суміжними землекористувачами та власниками з/д, а лише запропонувати їм це зробити. Якщо сусід відмовляється це зробити, то це його конституційне право на вільне волевиявлення та реалізація належних йому прав, або іншими словами: «ніхто не може нікого заставити щось підписувати». Водночас органу Держгеокадастру при затвердженні землевпорядної документації слід виходити не лише з факту відсутності папірця Акт погодження меж, а оцінювати підстави відмови на предмет їх законності та відповідності кадастровим даним.

Головне тут на думку ВП ВС, хоча і спірне, що підписання або непідписання Акту погодження меж із суміжними землекористувачами та власниками з/д не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, тому не може вплинути на саму процедуру приватизації.

Відтак факт відсутності документу - Акту погодження меж у землевпорядній документації не може стати підставою для відмови органом Держгеокадастру у затвердженні проекту відведення з/д. ( за умови відсутності законної причини для відмови у погодженні меж сусідом, яка встановлена органом Держгеокадастру).

А тепер починається саме цікаве. Позивачу при оформленні землевпорядної документації сусід відмовив у підписанні Акту погодження меж без пояснення причин, і той подав до суду позов про визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж із суміжним землекористувачем.

Чому, саме такий позов? Бо йому відкрито сказали у Держгеокадастрі, і не тільки там, що без Акту погодження меж проект землеустрою щодо відведення з/д затверджений не буде.

Суд першої інстанції задовільнив позов, суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову, а суд касаційної інстанції передав справу на Велику Палату ВС, яка підтримала суд апеляційної інстанції.

Лейтмотив чіткий: «Оскільки відмова сусіда підписати Акт погодження меж не порушує право позивача на приватизацію земельної ділянки, то спосіб захисту порушеного права обраний ним неправильно і у позові слід відмовити.»

В теорії позиція ВП ВС зрозуміла, проте на практиці вона не вирішує спір, і не захищає право позивача. Адже, сусід після такого рішення Акт погодження меж звичайно не підпише, а орган Держгеокадастру незважаючи на таке рішення проект землеустрою щодо відведення з/д без Акту погодження меж все одно не затвердить.

Тому, досі гратися ВП ВС – думайте про вирішення проблем людей, а не констатуйте суху теорію….

Аналізуйте судовий акт: Погодження меж земельної ділянки із суміжними власники (користувачами) є обов'язковим при виділенні земельної ділянки у власність (ВС/КЦС від 11 липня 2018р. у справі № 263/11779/16-ц)

Що робити громадянину, якщо при оформленні  прав на земельну ділянку, сусід не підписує такий документ  проекту землеустрою як АКТ погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами?

На практиці поширена ситуація. При цьому сусід може не підписувати акт погодження меж, як внаслідок неприязних стосунків, побутової помсти чи вимагання певної вигоди для себе, так і у зв’язку з реальним спором щодо встановлення межі або накладанням частини однієї земельної ділянку на іншу. Сусід може не підписувати акт погодження меж також тому, що перебуває далеко або взагалі невідомо де і розшукати його надзвичайно важко.

Законодавство начебто передбачає, що складання та підписання акту погодження меж є обов’язковим при виготовленні проекту землеустрою. Насамперед, це стаття  198 ЗК України -  «кадастрові зйомки», ст. 50  ЗУ «Про землеустрій» та  Інструкція про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18 травня 2010р. № 376 -  пункт 3.12, тощо.   

Однак остання судова практика деяких колегій  ВС сформулювала висновок про те що непідписання сусідом акту погодження меж не перешкоджає органу місцевого самоврядування затвердити проект землеустрою.  Зокрема, це Постанова ВС (Друга судова палата КЦС) від 28 березня 2018р. у справі № 681/1039/15-ц .Так у цій постанові підкреслюється, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. Підписання акту погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Така позиція стала дуже до вподоби органам місцевого самоврядування і вони вже перестали особливо звертати увагу на зміст акту погодження меж при затвердженні проекту землеустрою.

Водночас у цій постанові ВС (Перша судова палата КЦС) все було по іншому, і непідписаний позивачем акт погодження меж став важливим для суду документом.   

Так, на  підставі рішення органу місцевого самоврядування був затверджений проект землеустрою та приватизована  земельна ділянка, яка до речі ще до приватизації вже була обгороджена парканом.  Позивач вважав, що внаслідок непогодження меж земельних ділянок відповідач самовільно зайняв частину його з/д площею 200 кв. м. і отримав на цю площу незаконні правовстановлюючи документи. Тому позивач звернувся до суду із позовом про скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу відповідачу  у власність з/д та про визнання недійним акту на право приватної власності на з/д.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні такого позову.  Зокрема суди фактично встановивши порушення прав позивача - сусіда відмовляли у задоволенні позову з підстави неправильного обрання позивачем способу  захисту права та посилалися на позицію сформульовану ВС у справі у справі № 681/1039/15-ц. Проте, суд касаційної інстанції скасував рішення суду першої та апеляційної інстанцій у справі та направив справу на новий розгляд.

ВС підкреслив, що позивач не підписав акт погодження меж саме тому, що між ним та відповідачем існував спір про право на певну частину земельної ділянки. Наявність такого спору підтверджувалася наданими у справу позивачем документами, які були не враховані нижчими судами.  

ЦЕ лист органу місцевого самоврядування про результати перевірки дотримання вимог земельного законодавства, за наслідками якої були встановленні порушення відповідачем ст. 125, 126 ЗК України (встановлення паркану) та припис про усунення  виявлених  вимог порушення земельного законодавства, який звичайно не був виконаний відповідачем.  Це також  викопіювання із генплану населеного пункту, яке підтверджувала накладання меж земельних ділянок сторін після приватизації з/д відповідача.   

Водночас землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою відповідно до ст. 152 ЗК України.  Тому, хибним є твердження нижчих судів про неправильний вибір позивачем способу захисту порушеного права.

Насамкінець, просто пріколом є позиція органу місцевого самоврядування у даній справі. Цей орган  провів перевірку та надав припис про усунення порушень земельного законодавства, проте у суді не визнав позов та захищав відповідача, який захопив землю.  

Аналізуйте судовий акт: Відмова сусіда у підписанні АКТУ погодження меж НЕ є порушенням права на приватизацію земельної ділянки і НЕ потребує оскарження у суді (ВС/КЦС у справі №346/4408/15-ц від 18 квітня 2018 р.)

  Принципово новим є підхід колегії суддів Першої судової палати ВЦС/ВС  до вирішення проблеми непідписання сусідом Акту погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, який є обов’язковою складовою частиною проекту землеустрою або технічної документації на земельну ділянку.  

Якщо раніше ніхто точно  не знав, яким чином через суд змусити сусіда підписати акт погодження меж  і креативів різноманітні  позовні вимоги для досягнення результату, то тепер виявляється підпис сусіда взагалі не є обов’язковим і його відсутність не перешкоджає приватизації землекористувачем земельної ділянки. Точніше його відсутність не перешкоджає/дозволяє прийняттю органам місцевого самоврядування рішення про приватизацію (передачу у власність) земельної ділянки.

В цій справі позивач був в процесі приватизації з/д, не домовився із сусідом і звернувся до суду  з позовом до органу місцевого самоврядування про визнання права на приватизацію з/д без погодження меж із суміжним землекористувачем.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольнив позов. І здавалося би ну ніби все логічно : сусід не підписує акт погодження меж чим заважає приватизації з/д, у суді встановлюються обставини чому сусід відмовляється підписати такий акт, і якщо дійсного спору за межу немає, а сусід «дурогоніть», то суд визнає право заявника на приватизацію з/д без підпису сусіда.   

Проте, суд касаційної інстанції скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і відмовив у задоволенні позову. ВС вдався до глибинного аналізу такого способу захисту порушеного права як «визнання права». Для задоволення судом вимоги «про визнання права на…» треба насамперед встановити, що таке право позивача порушене (або невизнане або оскаржене)  відповідачем.

Згідно позиції ВС у цій справі непідписання сусідом акту погодження меж НЕ порушує права позивача на приватизацію з/д, зокрема не перешкоджає передачі проекту землеустрою або технічної документації на розгляд органу місцевого самоврядування. Більш того орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про передачу у власність з/д позивачу без такого документу як акт погодження меж, точніше без підпису сусіда на такому документі.

Отже, для передачі у власність заявнику з/д органу місцевого самоврядування достатньо власних  повноважень. І діюче законодавство не обмежує право органу місцевого самоврядування на таку передачу відсутністю підпису суміжного землекористувача. Водночас за думкою, цієї колегії ВС, непогодження сусідом меж з/д не є само по собі законною  підставою для прийняття рішення органом місцевого самоврядування про відмову у затвердженні технічної документації на з/д та на відмову у передачі з/д у власність заявник.

Очевидно, що ВС начебто спрощуючи процес оформлення документації на з/д, такою практикою породжує інших комплекс проблем, який має корупційний ухил.  

Акт погодження меж залишається обов’язковим документом  при оформленні  проекту землеустрою чи технічної документації на з/д. (Стаття 198 ЗК України,  ст. 50 ЗУ «Про землеустрій»,  пункт 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Держкомзему від 18 травня 2010 р. № 376).

Тому ситуативно орган місцевого самоврядування посилаючись на останню практику ВС може в одному випадку затверджувати документацію на з/д без акту погодження меж незважаючи на наявність реального спору між сторонами за межу, а в іншому – відмовляти у затвердженні документації  посилаючись на згадані норми законодавства, хоча дійсно сусід може не підписувати акт тільки внаслідок неприязних стосунків із заявником.  Зрозуміло, що ситуаційну поведінку органу місцевого самоврядування буде визначати корупційна складова.     

Хоча, як ми знаємо суддям байдужі такі парадигми, тому слідкуємо за подальшою судовою практикою.

Насамкінець, пропонуємо звернути увагу на діаметрально протилежне рішення ціє ж колегії суддів Першої судової палати ВЦС/ВС під назвою: Погодження меж земельної ділянки із суміжними власники (користувачами) є обов'язковим при виділенні земельної ділянки у власність (ВС/КЦС від 11 липня 2018р. у справі № 263/11779/16-ц)