Стаття 103. Зміст добросусідства

Аналізуйте судовий акт: Як змусити сусіда замінити паркан, що заважає вам жити (ВС/КЦС у справі №598/1708/18 від 17.02.2021)

Для нашого суспільства одна із найактуальніших тем: коли у сусіда паркан до неба, а твій будинок ховається в його тіні. Чи то від крадіїв захист, чи то від очей сусідів, але чим вище паркан, тим краще. При цьому, тут вже мало хто пам’ятає про принципи добросусідства.

Потрапивши в таку ситуацію позивач звернулась до суду із позовом до своєї сусідки. Як вбачається із матеріалів справи, остання на власній земельній ділянці встановила огорожу з метало-профілю висотою 2 м на відстані 3 м від її будинку, внаслідок чого перешкоджає освітленості в кімнатах її будинку. Ускладнення викликається ще й тим, що освітлення погіршилось у дитячій кімнаті, де проживає донька позивачки, що має інвалідність і не може самостійно пересуватись.

З урахуванням зазначеного, позивач просила суд зобов’язати сусідку замінити огорожу з метало-профілю на огорожу з металевої сітки, що буде пропускати сонячні промені.

Суди перших двох інстанції визнали позовні вимоги не обґрунтованими, зокрема, через те, що позивачем, на думку суддів, не додані докази того, що між встановленням паркану та недостатнім освітленням будинку є причинно-наслідковий зв'язок.

Однак, позивачка не погодилась із винесеними рішеннями та оскаржила їх в касаційному порядку, з тих підстав, що суди надали неналежну оцінку протоколу проведення дослідження освітлення приміщень та не захистили порушене право на гідні умови її проживання.

ВС став на бік позивача та зазначив, що дії відповідачки порушують правила добросусідства.

Суд наголосив на тому, що державою на найвищому рівні гарантується право на повагу людини до приватного і сімейного життя, житла. ЄСПЛ неодноразово визначалось, що порушення права на повагу до житла не обмежується конкретними фізичними порушеннями, такими як несанкціоноване проникнення в будинок особи, а також включає такі посягання, які не є конкретними чи фізичними, наприклад, шум, запахи або інші форми втручання. Серйозне порушення може призвести до порушення права людини на повагу до житла, якщо це заважає користуватися зручностями свого житла. Такі порушення слід розглядати не лише в аспекті права особи на матеріальний об’єкт/простір, а і як право на отримання задоволення від користування таким об’єктом.

Також ВС нагадав, що Відповідно до ст.13 ЦКУ, при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Тобто, право однієї особи закінчується там, де починається право іншої. Зловживання правами не допускається.

Крім того, земельним кодексом передбачено, що власники ділянок повинні обирати такі способи використання ділянок, при яких власникам сусідніх ділянок завдається найменше незручностей (ст.103 ЗК України). Це стосується затінення, задимлення, неприємних запахів, шумового забруднення тощо.

Задовольняючи позов, ВС обґрунтовував рішення наступними висновками: «якщо такі незручності перевищують звичайні труднощі співмешкання з сусідами, вони можуть перешкоджати мирному користуванню житлом, незалежно від того, спричинені вони приватними особами, промисловою діяльністю чи державними установами».

З огляду на зазначене, встановлення відповідачем такої огорожі порушує права позивача, яка повністю опікується дочкою, котра є особою з інвалідністю та постійно прикута до ліжка в кімнаті, на користування зручностями свого житла, в тому числі щодо належного освітлення кімнати, що у свою чергу є порушенням ст.8 Конвенції.

Аналізуйте судовий акт: Зобов’язати особу не чинити перешкод у встановленні огорожі на спільній межі між земельними ділянками (будинками) є належним способом захисту порушеного права (ВС/КЦС у справі № 309/828/17 від 16 жовтня 2020 р.)

Подібний спір ще був описаний у Кайдашевій сім’ї Нечуй-Левицького і є старим як світ. Правда там на межі була груша, а тут будівництво огорожі. Саме ж рішення – це майбутнє, прогресивний підхід суду до вирішення побутових земельних спорів підтверджений Верховним Судом.

Дві земельні ділянки межують одна з одною. Добросусідства не відбувається. Спільної мови власники не знаходять. Поліція бездіє. Виникають сварки і бійки. Позивач вирішує захиститися від сусіда огорожею. Сусід силоміць протидіє її встановленню. До суду подається негаторний позов на підставі ст. 391 ЦК України та ст. 152 ЗК України про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов`язання вчинити певні дії.

Цікавим документом в цій справі є акт обстеження земельних ділянок комісією сільської ради, відповідно до якого відповідач відмовився від встановлення суміжної огорожі, яку позивач лише за свої кошти планував встановити. Власне така відмова і стала однією з підстав для доведення протиправності поведінки відповідача у суді.

Суд першої інстанції, з яким погоджуються суди апеляційної та касаційної інстанції задовольняє позов та зобов’язує відповідача (сусіда) не чинити перешкод у встановленні огорожі на спільній межі між будинками.

Зокрема ВС посилається на статтю 106 ЗК України, яка передбачає, що власник з/д має право вимагати від власника сусідньої з/д встановлення твердих меж, а також на ст. 103 ЗК України, згідно якої використання з/д повинно бути таким чином, щоб сусідам завдалося найменше незручностей (чого в даному випадку не відбувалося).

Суд касаційної інстанції відкидає доводи відповідача про неправильне обрання позивачем способу захисту порушеного права. Огорожі бути!

ВС також підкреслює, що «позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.» Тобто така собі народна омана, що «на своїй землі роблю, що хочу і чхати я можу на сусіда» неправильна та припиняється судом у випадку порушення прав сусіда.

Звісно поки що у законодавстві відсутні механізми, яким чином, примусово виконувати таке рішення суду, і невідомо яку відповідальність буде нести відповідач у випадку продовження ним перешкод щодо встановлення огорожі. Але початок правильний.