Якщо договором деталізовано обов’язок боржника повернути борг частинами початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення (КЦС/ВС у справі № 127/23910/14-ц від 23.12.2020)

Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube
Якщо договором деталізовано обов’язок боржника повернути борг частинами початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення (КЦС/ВС у справі № 127/23910/14-ц від 23.12.2020) - 0_34882900_1610994809_6005d479552f2.jpg

Фабула судового акту: Суди розглядали цю справу неодноразово. Питання, яке, зокрема, досліджувалося – чи був позивачем пропущений строк позовної давності.

Так, листопаді 2014 року позивач (банк) звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що у серпні 2008 року був укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит на поточні потреби.

Станом на жовтень 2014 року розмір у відповідача утворилася заборгованість кредитним договором.

У січні 2012 року позивач здійснив зарахування страхового відшкодування у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду за захистом порушеного права, із заявою про застосування якого звернувся відповідач, оскільки позичальник припинив погашення заборговності за кредитним договором 19 травня 2009 року, тоді як з позовом до суду про стягнення заборгованості кредитор звернувся у листопаді 2014 року, і не довів факт переривання позовної давності, вчиненням позичальником дій, передбачених статтею 264 ЦК України.

Позиція ВС: Скасовуючи ухвалені у справі судові рішення з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд України вказав на те, що суди на порушення норм процесуального права неповно встановили фактичні обставини справи, необхідні для правильного застосування статей 254, 257, 261, 267 ЦК України, ураховуючи, що умовами кредитного договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку.

У справі, що переглядається судами установлено, що згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов'язаний здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами у розмірі та у строки, визначені договором, та щомісячно не пізніше 10-го числа місця наступного за звітним сплачувати проценти за користування кредитом, нарахування яких здійснюється в останній робочий день поточного місяця за період з першого календарного дня поточного місяця по останній календарний день поточного місця (за методом факт/360, відповідно до постанови Правління НБУ від 18 червня 2003 року № 255

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто, позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку Згідно частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Аналізуйте судовий акт: Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат не є санкцією і не входять до складу основного зобов`язання (ВС/КЦС,№ 569/613/19,03.02.20)

Отмена заочного решения суда, которое набрало законную силу 10 лет назад, в споре по взысканиюс поручителя кредитного долга ( Запорожский апелляционный суд, дело №2-649/10)

Розірвання кредитного договору не є підставою для припинення заходів забезпечення кредитного зобов’язання (ВС/КЦС у справі № 539/3306/17 від 06.05.2020)

Позовна давність застосовується до вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки / (ВС/КЦС у справі № 357/9126/17-ц від 10.10.2019р.)

Постанова

Іменем України

23 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 127/23910/14-ц

провадження № 61-3084св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач -Публічне акціонерне товариство «БМ Банк»,

правонаступник позивача - Акціонерне товариство «ВТБ Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Публічне акціонерне товариство «Компанія страхування життя «Універсальна»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 08 січня 2019 року у складі колегії суддів:

Шемети Т. М., Ковальчука О. В., Панасюка О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство «БМ Банк» (далі - ПАТ «БМ Банк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Публічне акціонерне товариство «Компанія страхування життя «Універсальна» (далі - ПАТ «Компанія страхування життя «Універсальна», страхова компанія) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 15 серпня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМ Банк» (далі - ТОВ «БМ Банк»), правонаступником якого є ПАТ «БМ Банк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 1/94/150808, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 112 200,00 швейцарських франків на поточні потреби зі сплатою 10,99 процентів річних, з кінцевим терміном його повернення 14 серпня 2018 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 15 серпня 2008 року між ТОВ «БМ Банк», правонаступником якого є ПАТ «БМ Банк», та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки № 1/94/150808, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Нідзельською І. Є., зареєстрований у реєстрі за № 2009, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку банку житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1022 га, що розташована за цією ж адресою.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, у зв`язку з чим станом на 30 жовтня 2014 року у нього виникла заборгованість у розмірі 96 689,49 швейцарських франків, що еквівалентно за курсом НБУ 1 317 396,14 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту -

42 902,54 швейцарських франків, що еквівалентно за курсом НБУ 584 547,92 грн; заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом -

46 319,89 швейцарських франків, що еквівалентно за курсом НБУ 631 109,38 грн; пеня - 7 467,06 швейцарських франків, що еквівалентно за курсом НБУ 101 738,83 грн, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 зазначену суму заборгованості за кредитним договором.

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «БМ Банк» про визнання припиненими зобов'язань за кредитним договором та договором іпотеки, стягнення безпідставно отриманих коштів.

Зустрічну позовну заяву мотивував тим, що зобов'язання за кредитним договором, на забезпечення виконання яких між ним та банком укладений договір іпотеки, виконані у повному обсязі ПАТ «Компанія страхування життя «Універсальна», з яким він уклав договір добровільного страхування життя, у зв'язку із встановлення йому другої групи інвалідності.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просив: визнати його зобов`язання за кредитним договором від 15 серпня 2008 року № 1/94/150808 та договором іпотеки від 15 серпня 2008 року № 1/94/150808 припиненими, зобов`язати ПАТ «БМ Банк» виключити відповідні записи з Державного реєстру іпотек; стягнути з ПАТ «БМ Банк» на його користь безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 5 494,25 швейцарських франків, 154 774,54 грн та 4 438,00 дол. США.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 березня

2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 15 травня 2015 року, позов ПАТ «БМ Банк» задоволено. Стягнуто з

ОСОБА_1 на користь ПАТ «БМ Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 96 689,49 швейцарських франків, що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 1 317 396,14 грн. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 липня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 березня

2015 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 15 травня

2015 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 липня 2015 року задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 березня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду Вінницької області

від 15 травня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 липня 2015 року у частині вирішення вимог ПАТ «БМ Банк» до ОСОБА_1 , третя особа - ПАТ «Компанія страхування життя «Універсальна», про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Скасовуючи ухвалені у справі судові рішення з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд України вказав на те, що суди на порушення норм процесуального права неповно встановили фактичні обставини справи, необхідні для правильного застосування статей 254, 257, 261, 267 ЦК України, ураховуючи, що умовами кредитного договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 липня 2016 року у задоволенні позовних вимог ПАТ «БМ Банк» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «БМ Банк», суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду за захистом порушеного права, із заявою про застосування якого звернувся відповідач, оскільки позичальник припинив погашення заборговності за кредитним договором 19 травня 2009 року, тоді як з позовом до суду про стягнення заборгованості кредитор звернувся у листопаді 2014 року, і не довів факт переривання позовної давності, вчиненням позичальником дій, передбачених статтею 264 ЦК України.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 12 вересня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «БМ Банк» задоволено частково, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 липня 2016 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов ПАТ «БМ Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «БМ Банк» заборгованість за кредитним договором, а саме: 39 162,54 швейцарських франків - заборгованість за тілом кредиту; 17 553,55 швейцарських франків - проценти за користування кредитом; 101 738,83 грн - пеня. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 23 травня 2018 року касаційні скарги ПАТ «БМ Банк» та ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Апеляційного суду Вінницької області від 12 вересня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки апеляційний суд у порушення вимог пункту 5 частини першої статіт 411 ЦПК України розглянув справу за відсутності відповідача, належним чином не повідомленого про дату, час та місце судового засідання, касаційна скарга якого містить посилання на зазначені прооцесуальні порушення.

Ухвалою Апеляційного суду Віннницької області від 01 листопада 2018 року клопотання Акціонерного товариства «ВТБ Банк» (далі - АТ «ВТБ Банк») про заміну сторони у справі задоволено. Замінено сторону позивача ПАТ «БМ Банк» її процесуальним правонаступником - АТ «ВТБ Банк» у зв`язку з укладенням

13 вересня 2018 року між ПАТ «БМ Банк» та АТ «ВТБ Банк» договором про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитними договорами №13092018.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 08 січня 2019 року апеляційну скаргу АТ «ВТБ Банк» задоволено, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 липня 2016 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов АТ «ВТБ Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь

АТ «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором станом на 30 вересня 2014 року у розмірі 63 377,72 швейцарських франків, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 42 902,54 швейцарських франків; заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом -17 553,55 швейцарських франків, пеня -

2 921,63 швейцарських франків.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем позовної давності до усіх вимог за кредитним договором. Зокрема суд не урахував, що після зарахування у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором страхової виплати, що у валюті кредиту становило 48 485,78 швейцарських франки, ОСОБА_1 у період з лютого 2012 року по липень 2014 року здійснив погашення кредитної заборгованості на загальну суму 17 809,92 швейцарських франки, з огляду на, що на дату звернення із зазначеним позовом про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, у позичальника відсутня прострочена заборгованість за тілом кредиту, тоді як строкова заборгованість за тілом кредиту становить 42 902,54 швейцарських франки.

Ураховуючи, що заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами у позичальника виникла у червні 2009 року, а з позовом до суду позивач звернувся у листопаді 2014 року, а також зважаючи на те, що умовами кредитного договору визначено окремі самостійні зобов`язання позичальника, які деталізують його обов`язок повернути борг частинами, апеляційний суд дійшов висновку, що позовна давність сплинула лише до вимог про стягнення заборгованості зі сплати процентів за кредитним договором за період з червня 2009 року по жовтень 2011 року (що становить

28 766,34 швейцарських франки), а тому з ОСОБА_1 на користь АТ «ВТБ Банк» підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами за період з листопада 2011 року по 30 жовтня 2014 року, що становить

17 553,55 швейцарських франки.

Оскільки до вимог про стягнення пені встановлено спеціальну позовну давність в один рік (частина друга статті 258 ЦК України), апеляційний суд вважав обгрунтованими вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 пені за прострочення сплати процентів, за період з 30 вересня 2013 року по 29 вересня 2014 року, у розмірі 2 921,63 швейцарських франки.

Узагальнені доводи касаційної скарги та позицій інших учасників справи

У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій заявник просив скасуватипостанову Дніпровського Вінницького апеляційного суду від 08 січня 2019 року та залишити в силі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 липня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи у справі нове судове рішення про часткове задоволення позову АТ «ВТБ Банк», апеляційний суд неправильно визначив початок перебігу позовної давності, не урахував, що право кредитора на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором виникло 01 жовтня 2009 року,з моменту припинення виконання ним зобов'язань за кредитним договором у зв`язку із встановленням інвалідності, а отже правильним є висновок суду першої інстанції про те, що банк звернувшись з позовом 30 жовтня 2014 року пропустив позовну давність. Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки його доводам про те, що на дату звернення ПАТ «БМ Банк» з позовом, розмір страхової виплати ПАТ «Компанія страхування життя «Універсальна» повністю покривав його заборгованість за кредитним договором. Стягуючи з нього заборгованість у розмірі 63 377,72 швейцарських франки, суд вдався до самостійного її обрахунку, належним чином не обгрунтував її, безпідставно відхиливши його клопотання про проведення у справі судової бухгалтерсько-економічної експертизи.

Про укладення договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитними договорами від 13 вересня 2018 року він повідомлений не був, про заміну сторони позивача у справі з ПАТ «БМ Банк» на АТ «ВТБ Банк» йому стало відомо лише зі змісту оскаржуваної постанови, відповідні зміни до кредитного договору та договору іпотеки за погодження з ним, не були внесені.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з місцевого суду .

Справа надійшла до Верховного Суду у травні 2019 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що 15 серпня 2008 року між ТОВ «БМ Банк», правонаступником якого є ПАТ «БМ Банк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 1/94/150808, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 112 200,00 швейцарських франків на поточні потреби зі сплатою

10,99 процентів річних, з кінцевим терміном його повернення 14 серпня

2018 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 15 серпня 2008 року між ТОВ «БМ Банк», правонаступником якого є ПАТ «БМ Банк», та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки № 1/94/150808 , посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Нідзельською І. Є., зареєстрований у реєстрі за № 2009, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку банку житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1022 га, що розташована за цією ж адресою.

15 серпня 2018 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Компанія страхування життя «Універсальна» укладений договір добровільного страхування життя № 00013, за умовам якого вигодонабувачем у випадку набуття застрахованою особою статусу інвалідності першої або другої групи є ТОВ «БМ Банк», правонаступником якого є ПАТ «БМ Банк»

Згідно з довідкою Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи серії АС № 025601 від 19 травня 2009 року, ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 21 квітня 2011 року, зміненим рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 29 червня

2011 року, у зв`язку із настанням страхового випадку, з ПАТ «Компанія страхування життя «Універсальна» на користь ПАТ «БМ Банк» стягнуто страхову виплату у розмірі 312 207,41 грн, три проценти річних - 14 421,41 грн, пеню - 45 943,66 грн, інфляційні втрати - 41 282,58 грн, а всього - 413 855,06 грн.

18 січня 2012 року ПАТ «Компанія страхування життя «Універсальна», на виконання судових рішень, перерахувала на користь ПАТ «БМ Банк»

413 855,06 грн. Відповідно до розрахунку кредитної заборгованості станом на

30 жовтня 2014 року та випискою по особовому рахунку за період з 15 серпня 2008 року по 06 жовтня 2014 року, 23 січня 2012 року, ПАТ «БМ Банк» здійснив зарахування страхового відшкодування у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що у валюті кредиту склало 48 485,78 швейцарських франка, з яких 47 191,22 швейцарських франки зараховано у рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту; 1 026,42 швейцарських франки - у рахунок сплати процентів за кредитним договором.

Станом на 30 жовтня 2014 року розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 96 689,49 швейцарських франків, що еквівалентно за курсом НБУ на дату звернення з позовом 1 317 396,14 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 42 902,54 швейцарських франків, що еквівалентно за курсом НБУ 584 547,92 грн; проценти за користування кредитом - 46 319,89 швейцарських франків, що еквівалентно за курсом НБУ 631 109,38 грн; пеня - 7 467,06 швейцарських франків, що еквівалентно за курсом НБУ 101 738,83 грн.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із статтями 525 та 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення його виконання в обумовлений сторонами строк. Правові наслідки прострочення повернення позичальником позики визначено статтею 1050 ЦК України, згідно з частиною другою якої, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

У справі, що переглядається судами установлено, що згідно з умовами кредитного договору ОСОБА_1 зобов'язаний здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами у розмірі та у строки, визначені договором, та щомісячно не пізніше 10-го числа місця наступного за звітним сплачувати проценти за користування кредитом, нарахування яких здійснюється в останній робочий день поточного місяця за період з першого календарного дня поточного місяця по останній календарний день поточного місця (за методом факт/360, відповідно до постанови Правління НБУ від 18 червня 2003 року № 255).

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто, позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку Згідно частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 6-2170цс16.

Установивши, що ПАТ «БМ Банк», звернувшись до суду із зазначеним позовом у листопаді 2014 року, заявив вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, і на дату пред'явлення позову розмір строкової заборгованості позичальника за тілом кредиту становив 42 902,54 швейцарських франки, що дорівнює різниці між сумою заборгованості за тілом кредиту, що залишилася несплаченою після зарахування страхової виплати ПАТ «Компанія страхування життя «Універсальна» у розмірі 48 485,78 швейцарських франки, з яких 47 191,22 швейцарських франки у рахунок погашення тіла кредиту та 1 026,42 швейцарських франки у рахунок сплати процентів за користування кредитними коштами, та сумою, сплаченою ОСОБА_1 на погашення заборгованості за кредитним договором у період з лютого 2012 року по липень 2014 року, у розмірі 17 809,92 швейцарських франки, у тому числі 17 339,82 швейцарських франки у рахунок погашення тіла кредиту та 470,10 швейцарських франків на погашення заборгованості зі сплати процентів, апеляційний суд дійшов правильного висновку про необгрунтованість доводів ОСОБА_1 про пропуск кредитором позовної давності до заявлених вимог.

Твердження заявника про те, що унаслідок зарахування страхового відшкодування було повністю погашено його заборгованість за кредитним договором, спростовані судами попередній інстанцій під час вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «БМ Банк» про визнання припиненими зобов'язань за кредитним договором та договором іпотеки та стягнення безпідставно отриманих коштів.

Перевіряючи обгрунтованість наданого банком розрахунку заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами та пені, апеляційний суд, з урахуваннями трирічного строку позовної давності до вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами, правильно визначив їх розмір за період з листопада 2011 року по 30 жовтня 2014 року, та з урахуванням річного строку позовної давності до вимог про стягнення пені, визначив її розмір за період з 30 вересня 2013 року по 29 вересня 2014 року

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом до спірних правовідносин положень статей 254, 257, 261, 267 ЦК України.

Необгрунтованими є і аргументи заявника про безпідставне незадоволення апеляційним судом його клопотання про призначення судової бухгалтерсько-економічної експертизи.

Так, частинами другою, третьою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Висновок експерта у розумінні частини другої статті 76 ЦПК України є доказом, у зв'язку з чим клопотання про призначення експертизи повинно бути заявлено стороною у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення судової бухгалтерської експертизи, апеляційний суд обгрунтовано виходив з того, що відповідач у суді першої інстанції не заявляв клопотання про призначення зазначеної експертизи та не навів поважних причин, що унеможливлювали подання ним такого клопотання до суду першої інстанції. Правильність наведеного апеляційним судом розрахунку заявник не спростував.

Посилання у касаційній скарзі на порушення порядку укладення договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором, укладеним між ним та ПАТ «БМ Банк», є безпідставними, оскільки ПАТ «БМ Банк» та АТ «ВТБ Банк» у встановленій законом формі досягли згоди щодо усіх істотних умов договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором, передача АТ «ВТБ Банк»новому кредитору первинної документації підтверджується актом приймання-передачі документації, що є додатком № 1 до зазначеного договору. Не повідомлення новим кредитором ОСОБА_1 про укладення договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором, за змістом частини другої статті 516 ЦК України, може мати негативні наслідки лише для нового кредитора, а не для позичальника, оскільки у випадку виконання ним зобов'язань за кредитним договором первісному кредиторові, таке виконання буде розглядатися як належне.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками апеляційного суду щодо їх оцінки, що знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 .

Щодо поновлення виконання рішення суду

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою судді Верховного Суду від 21 лютого 2019 року виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 08 січня 2019 року було зупинено до закінчення касаційного провадження у справі, його необхідно поновити.

Керуючись статтями 400, 401, 415, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 08 січня 2019 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 08 січня

2019 року.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак

2933
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярные судебные решения
ЕСПЧ
0