Взаємодія з присяжними в кримінальному процесі

З прийняттям нової редакції Кримінального процесуального кодексу від 2011 року в нашій країні зазнав суттєвих змін «інститут суду присяжних». І хоча в Україні дане явище все ще знаходиться у зародковому стані та є особливою формою корпоративного розгляду судової справи, яка представляє собою гібрид колегіального роботи професійних суддів та групової допомоги звичайних громадян при здійсненні правосуддя, адвокатам слід використовувати усі можливості даного інструменту під час здійснення захисту в кримінальному провадженні.

Одразу зазначимо про те, що не слід очікувати якоїсь судової романтики і театральності від суду присяжних. На відміну від англо-саксонської правової системи, присяжні в Україні позбавлені самостійності винесення рішення і багато в чому орієнтовані на думку суддів по всіх процесуальних питань. Проте, щоб суд присяжних не перетворювався у формальність слід максимально підготуватись до даної форми судочинства.

ПРАВО НА СУД ПРИСЯЖНИХ

За ч. 3 ст. 31 КПК кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів, та за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі двох професійних суддів і трьох присяжних. Кримінальне провадження стосовно кількох обвинувачених розглядається судом присяжних стосовно всіх обвинувачених, якщо хоча б один з них заявив клопотання про такий розгляд.

Отже, дана норма чітко вказує: по-перше, суд присяжних можливий лише під час кримінального провадження в суді першої інстанції, а по-друге, наполягати на суді присяжних можна не у всіх випадках, коли обвинувальний акт направлено до суду, а виключно «щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі».

Незважаючи на назву, «суд присяжних» насправді «об’єднаний суд двох професійних суддів та трьох присяжних», та у разі розгляду обвинувачення кількох осіб в одному провадженні, якщо хоча б один з обвинувачених наполягає на такій формі судочинства – призначається суд присяжних, незважаючи на думки інших учасників провадження.

Розповсюджена хибна думка, що, кажучи про довічне позбавлення волі, мають на увазі, як правило, умисне вбивство.

Сучасний кримінальний кодекс містить сімнадцять окремих норм, за які теоретично можливо покарання у вигляді позбавлення волі, тобто в усіх цих випадках у обвинуваченого є право на суд присяжних.

Перелік злочинів, за які може бути призначено довічне позбавлення волі

Стаття 384 КПК визначає порядок роз'яснення права на суд присяжних. Згідно з ч. 1 цієї норми прокурор, суд зобов'язані роз'яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних.

Письмове роз’яснення прокурора обвинуваченому про можливість, особливості і правові наслідки розгляду кримінального провадження судом присяжних додається до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, які передаються до суду.

Отже, відсутність у додатках до обвинувального акту письмового роз’яснення прокурора про альтернативність судової процедури розгляду у вигляді суду присяжних (бажано із підписом обвинуваченого) є фактичним порушенням права на захист, оскільки одним з елементів захисту є необхідність забезпечення умов реалізації права на справедливий судовий розгляд.

Незважаючи, що право на суд присяжних повинно також роз’яснюватись судом під час підготовчого провадження, первісне роз’яснення прокурора в прав на суд присяжних є обов’язковою передумовою направлення обвинувального акту до суду.

Красномовно в даному контексті висловився Верховний Суд в постанові від 30.05.2019 по справі № 181/74/16-к:

Інформування обвинуваченого про можливість розгляду кримінального провадження щодо нього судом присяжних ще до початку судового розгляду надасть йому можливість підготуватися до реалізації такого права, і його рішення з цього питання буде виваженим та обґрунтованим. Тільки у такому випадку буде дотримано засади кримінального провадження, в тому числі забезпечення права на захист, а судовий розгляд буде справедливим.

У протилежному випадку (відсутність роз’яснення прокурором та судом першої інстанції права на суд присяжних) є істотним порушенням процесу та безумовною підставою для скасування вироку у відповідності п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК, оскільки, ставить під сумнів ухвалення судового рішення законним складом суду.

Крім того до закінчення підготовчого засідання, обвинувачений може заявити клопотання про слухання справи судом провадження, навіть не зважаючи, що під час роз’яснення він відмовився скористатись таким правом.

роз’яснення він відмовився скористатись таким правом.

ПРИСЯЖНІ/СУДДІ – ХТО?

Одразу слід відхилити будь-які думки, що присяжні це відомі судом особи та від них нічого не залежить, хоча саме таке враження складається під час спостерігання за судом присяжних. Відповідно до п. 23 ч. 2 ст. 3 КПК України «присяжний» вважається фігурою, які дорівнюється до «судді», а згідно ч. 3 ст. 5 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» виконання присяжним своїх обов’язків є, нічим іншим, як участю Народу в здійсненні правосуддя. Про це захисникові не зайво нагадувати присяжним протягом всього розгляду справи.

Порядок формування присяжних детально прописаний в статті 60 Закону України «Про судоустрій та статус судді», а стаття 61 цього закону містить перелік вимог до кандидата в присяжних, з яким основне, що треба виділити для себе, це той факт, що присяжним може бути особа не молодша 31 року, а присяжними апріорі не можуть бути особи, які мають хронічні психічні чи інші захворювання, незняту чи непогашену судимість, народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, судді, прокурори, працівники правоохоронних органів, військовослужбовці, працівники апаратів судів, інші державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування, адвокати, нотаріуси, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради юстиції, осби, на яких протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення, громадяни, які досягли шістдесяти п’яти років, особи, які не володіють державною мовою. Не може бути присяжним також особа, яка через свої релігійні переконання вважає для себе неможливою участь у здійсненні правосуддя

ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ПРИСЯЖНИХ: ТЕ, ЩО НІХТО З ПРИСЯЖНИХ НЕ ЗНАЄ

Зазвичай, присяжні виконують роль меблі під час судового провадження: вони, здебільше, нічим не відрізняються від слухачів та у всіх процесуальних питаннях покладаються на головуючого.

Разом з тим, присяжним одразу слід наголосити про їх, досить широкі, права. Робити це краще не шляхом прямого цитування норм ст. 386 КПК України, а у вступній промові, яка у відповідності до ч. 1 ст. 348 КПК України, настає після оголошення прокурором обвинувального акту.

Отже, незважаючи, що суд має особисто роз’яснити присяжним їх права, стороні захисту з метою запобігання аморфності присяжних, не зайвим буде звернути їх увагу про почесність їх місії.

Не беруся стверджувати про якісь унікальний текст звернення до присяжних та, звісно, ні в якому разі, не збираюсь нав’язувати його читачу, проте на початку кількох процесах автором, приблизно, зазначалось наступне: «Шановні судді-присяжні! Ви фактично та юридично представляєте Народ у здійсненні правосуддя та маєте тимчасовий статус «судді» на увесь період розгляду цієї складної справи. Саме Ви, присяжні, на рівні з професійними суддями маєте брати участь у дослідженні всіх відомостей та доказів у судовому засіданні, можете сміло, щоб нічого не пропустити, робити нотатки під час судового засідання, з дозволу головуючого ставити запитання обвинуваченому, потерпілому, свідкам, експертам, іншим особам, які допитуються, а також просити головуючого роз’яснити норми закону, що підлягають застосуванню під час вирішення питань, юридичні терміни і поняття, зміст оголошених у судовому засіданні документів, ознаки злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа. У разі активної реалізації своїх прав, усі учасники провадження будуть впевнені в тому, що присяжні дійсно зацікавлені у встановленні істини в даному провадженні, тому сторона захисту, виражаючи свою повагу, сподівається на використанні присяжними усіх прав, що наділяє присяжних чинне законодавство. Закликаю вас до неупередженості, об'єктивності й справедливості та нехай із Божою допомогою – здійсниться правосуддя!»

Іноді такого прийому достатньо, щоб присяжні сприймали себе більш поважно та суддівська монополія в суді присяжних не виглядала абсолютною.

Щодо обов’язків, то в даному випадку сторона захисту має їх достеменно знати, оскільки в подальшому може виникнути ситуація, коли когось з присяжних треба позбутися. Тоді досліджуємо питання: чи порушено присяжним професійних обов’язків: правдиво відповісти на запитання головуючого і учасників судового провадження щодо можливих перешкод, передбачених цим Кодексом або законом, для його участі в судовому розгляді, його стосунків з особами, які беруть участь у кримінальному провадженні, що підлягає розгляду, та поінформованості про його обставини, а також на вимогу головуючого подати необхідну інформацію про себе; додержуватися порядку в судовому засіданні і виконувати розпорядження головуючого; не відлучатися із залу судового засідання під час судового розгляду; не спілкуватися без дозволу головуючого з особами, що не входять до складу суду, стосовно суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього; не збирати відомості, що стосуються кримінального провадження, поза судовим засіданням; не розголошувати відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і стали відомі присяжному у зв’язку з виконанням його обов’язків.

ВІДБІР ПРИСЯЖНИХ

Відбір присяжних - один з ключових нюансів, який в США проводять окремі фахівці, згідно нашого законодавства, дуже нудний та неповноцінний процес.

Після формального оголошення складу суду та зясування питань про наявність або відсутність обставин, що перешкоджають участь присяжних у справі, абзац другий частини 3 ст. 387 КПК України містить наступну норму:

Для з’ясування обставин, що можуть перешкоджати участі присяжного в судовому розгляді, прокурор, потерпілий, обвинувачений з дозволу головуючого можуть ставити присяжним відповідні запитання.

Дана норма не передбачає прямого дозволу ставити питання захисникові, але з оглядом на загальні положення ч. 4 ст. 46 КПК України Захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює.

Отже, які саме питання ставити присяжному та чи взагалі є сенс опитувати його?

Звертаю увагу, що основна мета захисту під час відбору присяжних це дати присяжним зрозуміти, що захист налаштований серйозно на боротьбу та донести присяжним, що від них залежить доля людини та ніхто не надасть їм просто відбувати номер.

Отже, згадаємо, що питання в режимі «відбору присяжних» можна задавати «для з’ясування обставин, що можуть перешкоджати участі присяжного в судовому розгляді», тому головуючий не може відбраковувати питання як «не мають відношення до справи».

Серед питань, які доречно задати присяжним, яких ви, звісно, бачите перший раз, я раджу наступні:

Серед питань, які доречно задати присяжним, яких ви, звісно, бачите перший раз, я раджу наступні: «Що стало підставою стати присяжним?» /Грошова нагорода, служба суспільству, інша причина/ «Чи має присяжний досвід в судових засіданнях?» (як присяжний, як позивач/відповідач у цивільному, адміністративному/господарському судочинстві. «Чи брав присяжний участь у судових процесах, які закінчувались виправдувальним вироком?» «Чи розуміє присяжний значення своєї участі в даному провадженні, яке може гіпотетично закінчитися довічним позбавленням волі?» «Чи мав присяжний статус «потерпілого» у будь-якому кримінальному провадженні та чи не зумовить дана обставина виникнення у присяжного упередженого ставлення до обвинуваченого?» «Яке у присяжного відношення до релігії та віри?» «Чи спілкувався присяжний з кимось присяжний про дану справу?» «Чи не зробив для себе присяжний висновок про винуватість або не винуватість обвинуваченого?» «Чи в повній мірі присяжний володіє державною мовою, в тому числі – орієнтується у юридичному лексиконі та ділової української мови?» «Чи готовий присяжний активно використовувати свої права на дослідження доказів, в тому числі ставити питання, робити нотатки, обговорювати спірні моменти, звертатись за роз’ясненнями до головуючого?» «Чи відомо Вам процедуру голосування, встановлену у статті 391 КПК України»? У кожному конкретному випадку перелік питань може бути дещо іншим, але присяжний має знати: легкої прогулянки не вийде. Якщо є сумніви та ознаки недовіри певному присяжному або всьому складу присяжних, то завжди можна заявити відвід в порядку ст. 75-77 КПК України. СУД ПРИСЯЖНИХ: УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ Після відбору присяжних слід прослідкувати, щоб кожний з них вслух прочитав присягу під відеофіксацію. Нерідко присяжним секретар судового засідання подає бланк із присягою, яка пі коментар головуючого «приєднується до матеріалів справи», що буде грубим порушенням ст. 388 КПК України. Окремо слід тримати в умі положення статті 389 та п. 2 ч. 1 ст. 389 КПК України: «Прокурору, обвинуваченому, потерпілому та іншим учасникам кримінального провадження протягом усього судового розгляду забороняється спілкуватися з присяжними інакше, ніж у порядку, передбаченому цим Кодексом» та «Присяжний може бути усунутий від подальшої участі в судовому розгляді кримінального провадження за наявності обґрунтованих підстав вважати, що присяжний у результаті незаконного впливу втратив неупередженість, необхідну для вирішення питань кримінального провадження відповідно до закону». У першому випадку навіть невеличкий обмін репліками під час очікування судового засідання може стати підставою для усунення присяжного. Отже, небажаний присяжний або такий, що викликає сумнів для захисту має бути під пильною увагою сторони захисту. Для реалізації норми права про усунення за вказаними обставинами досить заяви до суду із детальним описом обставини, яка є підставою для усунення присяжного із посиланням на докази. Більш ефектно заздалегідь звернутись до органів поліції із повідомленням про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 376 КК України: Втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися винесення неправосудного рішення. У такому разі доцільно до заяви про усунення присяжного додати й повідомлення про вчинення злочину із відміткою печатки канцелярії органу правопорядку. Окремо скажемо про той факт, що в порядку частини 3 статті 331 КПК України питання про продовження або обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу вирішується одноособово головуючим. Нерідко відбувається так ситуація, коли на засідання не зібрались присяжні у повному складі, а строки запобіжного заходу спливають. У такому випадку головуючий може взяти на себе відповідальність «відкрити» засідання та заявити що «справа по суті не буде розглядатись, але головуючий одноособово може вирішити питання про продовження запобіжного заходу». Це вкрай спірна ситуація, яка не має остаточного вирішення судовою практикою. Проте, відкриття судового засідання неможливо без повного складу суду, про що буде незайвим заявити із наступною аргументацією. Інакше такий крок призведе до винесення заздалегідь неправосудного рішення із наслідком у вигляді негайного звільнення особи з під тимчасового заходу.

Таким чином, суд відкрив засідання у неповному складі. Всі рішення, які суд приймав у неповному складі не є законними, навіть якщо вирішувалось питання про продовження запобіжного заходу, яке з’ясовує головуючий одноособово.

Чинний КПК не передбачає відкриття провадження та засідання у випадку відсутності одного з суддів. Тобто неважно яке розглядатиметеся питання, якщо відсутній склад суду, то загалі немає процесуальної підстави розглядати будь-які питання та клопотання.

Отже, ухвала про продовження запобіжного заходу була оголошена в судовому засіданні за відсутності складу суду, тому не є законним рішенням.

Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.

Так, відповідно до ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Отже, суд має бути встановлений законом.

А закон, в даному випадку ч. 3 ст. 31 КПК України, вказує: Кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, а за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі двох суддів та трьох присяжних.

Тобто, склад суду в особі двох судді та трьох основних присяжних визначено КПК.

Відповідно до ст. 3 КПК України:

23) суддя - голова, заступник голови, суддя Верховного Суду, відповідного апеляційного суду, районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів, які відповідно до Конституції України на професійній основі уповноважені здійснювати правосуддя, а також присяжний;

24) судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами;

Аналізуючи вищевказані норми права: присяжний є суддею у відповідності до ст. 3 КПК, в провадження проводиться складом суду.

Частина 1 ст. 319 КПК зазначає: Судовий розгляд у кримінальному провадженні повинен бути проведений в одному складі суддів.

Відповідно ст. 30 КПК України: У кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.

Разом з цим, згідно ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.

Отже, відкриття засідання, нехай лише для вирішення питання, яке в силу приписів ст. 331 КПК вирішує одноосібно головуючий, маж відбуватись із повною явкою складу суду.

ФІНАЛЬНИЙ ШТРИХ

Стратегія захисту в кримінальному провадженні обирається кожним захисником окремо та про якийсь особливості дослідження доказів або допиту судом присяжних радити досвідченим захисникам не треба. Але доречно буде під час будь-яких процесуальних дій комунікувати із присяжними: звертатись до них, привертаючи увагу до певних нюансів, виражати впевненість, що вони зацікавляться деталями або зададуть питання, - це все для підвищення їх процесуальної сміливості під час майбутнього прийняття рішення.

У фіналі, як правило, у дебатах, я вважаю за потрібне, ще раз виразити подяку присяжним та наголошую присягу:

"Я, (прізвище, ім’я, по батькові), присягаю виконувати свої обов’язки чесно і неупереджено, брати до уваги лише досліджені в суді докази, при вирішенні питань керуватися законом, своїм внутрішнім переконанням і совістю, як личить вільному громадянину і справедливій людині".

Можна додати, що сторона захисту звертається до совісті вільної та справедливої людини, а також вказати, що Ваша думка вирішує долю людину та виразити сподівання на те, що голосування під час наради відбудеться прозоро та чесно. Раджу нагадати про право окремої думки будь-кого з суду присяжних, яка в порядку статті ч. 4 ст. 391 КПК України, не оголошується в судовому засіданні, а приєднується до спрви.

Після оголошення вироку можна ознайомитись із матеріалами провадження та ретельно дослідити результати голосування.

І хоча, стаття 391 КПК України не передбачає обов’язковості письмових протоколів із результатами голосування, завжди можна посилатись на відсутність доказів такого голосування в апеляційної скарзі, якщо доцільно оскаржувати рішення.

Дана стаття не є безумовною інструкцією для адвоката, а лише представляє собою алгоритм можливих дій під час слухання справи судом присяжних та спробою автора поділитись своєю методикою.

Сподіваюсь, що інститут суду присяжних в нашій країні буде реформовано та у найближчому майбутньому суд присяжних стане хоча б віддалено нагадувати аналогічне судочинство країн англо-скаксонської правової сім’ї.

Автор статті: Каланжов Владислав Иванович