Встановлення батьківства в разі смерті військовослужбовця: процедурні нюанси

Як свідчить судова практика та суттєва кількість періодичних змін у законодавстві, щодо військових і перебування їх у цивільному шлюбі (у фактичних шлюбних відносинах, але без офіційної реєстрації) досі є питанням, яке викликає низку складнощів у реалізації певних прав для фактичних членів родини такого військового.

І одне з таких питань – це визначення батьківства військового, який загинув, щодо дитини, яка була народжена після загибелі такого військового, але була зачата від цивільної дружини, з якою не було офіційного шлюбу. Необхідність встановлення батьківства полягає не тільки для включення відомостей про біологічного батька у свідоцтво про народження дитини, але і для можливості реалізувати дитині загиблого військового низку державних пільг та гарантій, а саме: право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 15 мільйонів гривень, оформити пенсію у звʼязку із втратою годувальника, мати пільги для отримання освітніх послуг, пільги на харчування, медичну допомогу, курортне-санаторне лікування та інші державні гарантії, якими забезпечує держава дітей загиблих військових.

І для того щоб народжена дитина мала всі державні пільги та гарантії як дитина загиблого військового, спершу треба встановити батьківство такого військового, адже у випадках народження дитини після загибелі чи смерті військового недостатньо просто зі слів матері вписати батька дитини у свідоцтво про народження.

Читайте статтю: Як можна раз і назавжди позбутись сумнівів щодо свого батьківства. Практика застосування статей 136 і 137 Сімейного кодексу України.

Тому в цій статті розглянемо порядок та судові тонкощі встановлення батьківства із загиблим військовим, адже не всі практичні моменти описані навіть у процесуальному законодавстві.

Найперше варто звернути увагу на підхід Міністерства оборони України до таких прав та гарантій, які мають народжені після загибелі військового діти. До прикладу, у справі № 280/2822/23 департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України зайняв позицію, що право на отримання допомоги мають ті діти загиблого, які були народжені до його смерті. І така судова практика вкотре свідчить, що у спорах із державою кожен свій крок і намір скористатися тими чи іншими державними гарантіями треба відстоювати в суді.

Аналізуйте судовий акт: Висновок судово-генетичної експертизи (ДНК) має важливе значення в процесі встановлення факту батьківства, проте його необхідно оцінювати урахуванням інших доказів у їх сукупності (ВС КЦС, справа № 592/4443/17 від 30.05.2023 р.)

Тож що треба врахувати і на що звернути увагу, звертаючись до суду із позовом про встановлення батьківства загиблого військового щодо дитини, яка народилася після його загибелі.

Відразу варто зауважити, що судова практика в таких питаннях розділилася на два підходи: перший — встановлення батьківства на підставі доказів і пояснень свідків щодо батьківства загиблого військового стосовно народженої дитини, а другий підхід — проведення молекулярно-генетичної експертизи (дослідження), на підставі якої буде встановлено, чи є біологічним батьком народженої дитини загиблий військовий, чи ні. Кожен із підходів має свої особливості, тому розглянемо кожен із них окремо.

Отже, перший спосіб доказування батьківства у судовому порядку передбачає встановлення цього факту виключно на підставі доказів, які не передбачають проведення будь-яких молекулярно-генетичних експертиз. І незважаючи на той факт, що досить довго існувала стала думка та судова практика, що висновок судової молекулярно-генетичної експертизи у справах про встановлення батьківства має визначальну роль, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2024 року у справі № 367/4662/22 змінила кардинально погляди на справи щодо встановлення батьківства, і ось чому.

Читайте статтю: Коли проживання за кордоном стає ухиленням від виконання батьківських обов’язків

Саме під час розгляду цієї справи Верховний Суд змінив підхід і погляди на процедуру встановлення батьківства, зазначивши, що висновок судової молекулярно-генетичної експертизи у справах про встановлення батьківства є лише одним із засобів доказування, який підлягає оцінюванню в сукупності з іншими доказами у справі. Також варто звернути увагу на думку суду, що в разі відсутності висновку судової молекулярно-генетичної експертизи не виключається встановлення батьківства на підставі інших доказів (письмові, речові, електронні докази, висновки експертів, показання свідків).

І саме такий підхід зараз застосовується у деяких категоріях судових справ, де є потреба встановити батьківство із загиблим військовим, але немає можливості відібрати біологічні зразки для проведення цього дослідження, а ніші кровні родичі відсутні або місце їх перебування невідоме.

Водночас встановлення батьківства у такий спосіб має і свої ризики, такі як оспорення батьківства іншими зацікавленими особами з посиланням на відсутність молекулярно-генетичної експертизи (дослідження) як прямого доказу, який дає можливість з імовірністю 99,9% відповісти на запитання, чи є загиблий військовий батьком дитини. Вага такого доказу буде переважати будь-які інші докази, які можуть надаватися на противагу ДНК-тесту.

Аналізуйте судовий акт: Верховний Суд захистив право батьків загиблого військовослужбовця на грошову допомогу, скасувавши виплату колишній дружині. (ВС КАС № 280/3747/23 від 16.04.2025 року)

Тому, щоб уникнути можливої подальшої судової тяганини, все-таки краще обрати шлях доказування батьківства загиблого військового через проведення ДНК-експертизи. А про тонкощі встановлення батьківства загиблого військового розповідаємо далі.

Перший важливий процесуальний момент – не варто самостійно звертатися до експертних установ для проведення ДНК-дослідження, таку прерогативу краще залишити суду, який має призначити експертизу за клопотанням заявника.

І саме в клопотанні про проведення молекулярно-генетичної експертизи (дослідження), крім головного питання, чи є загиблий військовий батьком дитини, найбільше уваги слід приділити деталям, без яких суд може взагалі відмовити в призначенні ДНК-експертизи. Тож розбираємо, що це за деталі.

Аналізуйте судовий акт: Кріоембріони, створені з генетичного матеріалу спадкодавця, можуть бути успадковані. Так, суд задовольнив позов батьків померлого сина, на передачу їм кріоембріонів, попри заперечення дружини сина. (Центральний районний суд міста Дніпра №203/4924/23 від 08.09.2025 р.)

Перша важлива деталь – це те, що, крім прохання призначити ДНК-експертизу, окремим пунктом обовʼязково необхідно вказувати, з якої установи потрібно витребувати біологічний матеріал загиблого військового для проведення такої експертизи, адже суд не здійснює самостійно пошуку установ, де зберігаються біологічні зразки загиблого.

Другий важливий елемент, який треба обовʼязково зазначити в клопотанні про призначення експертизи, – це вказати особу, яку уповноважить суд отримати в Державній спеціалізованій установі біологічний зразок загиблого та доставить його до експертної установи, адже цілком логічно, що біологічні зразки не будуть видаватися сторонній особі без будь-яких дозвільних документів. Або ж, як альтернатива, відразу в клопотанні вказати, який спосіб суд має зобов’язати і кого саме забезпечити доставлення такого біологічного зразка, адже доставлення таких зразків для експертного дослідження має відбуватися з дотриманням температурних умов у герметичних контейнерах з абсорбувальним матеріалом із метою забезпечення точності результатів майбутнього дослідження.

Читайте статтю: Проблема доказування у справах про позбавлення батьківських прав

Третій, не менш важливий елемент, без зазначення якого суд також може залишити без задоволення клопотання, — це відсутність пункту про надання дозволу на подальше знищення або пошкодження таких біологічних зразків. Тому наступна особливість судового розгляду справ щодо визначення батьківства загиблого військового — обовʼязкове надання судом експертній установі, яка буде проводити генетичне дослідження, дозволу на знищення та/або пошкодження об’єкта дослідження (генетичного матеріалу).

Найцікавіше те, що процесуальним законодавством не визначені ці питання як обовʼязкові, але процесуальні особливості проведення ДНК-експертиз та профільне законодавство, яке регулює порядок проведення таких досліджень, свідчить саме про те, що вказане вище є обовʼязковим до зазначення, про що чітко сказано в інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.

І відповідно, якщо зазначити одразу всі ці пункти в клопотанні про проведення молекулярно-генетичної експертизи (дослідження), то і призначення такої експертизи відбудеться набагато швидше, без усунення процесуальних недоліків, на які може вказати суд, якщо не врахувати особливості призначення ДНК-експертизи.

Автор статті: Поліна Марченко,
адвокат, керуючий Адвокатським бюро «Поліни Марченко»

Джерело: ЮП