Тотожними є позиви у яких збігаються сторони, підстави та предмет спору (ВС/КЦС № 640/7778/18 від 22.05.2019)

Фабула судового акту: Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Отже із наведеного вбачається, що для прийняття такого рішення мають бути наявний збіг усіх обставин. При цьому нетотожність однієї з них не дає суду приймати рішення про закриття справи.

У даній справі особа звернулась до суду із позовом до роботодавця про стягнення моральної шкоди завданої незаконними діями в частині ухилення від виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу з 07 жовтня 2013 року до 29 вересня 2015 року через ухилення від укладання трудового договору в порядку переведення із Територіальної державної інспекції з питань праці у м. Києві до Територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області після його звільнення з Територіальної державної інспекції з питань праці у м. Києві на підставі пункту 5 частини першої статті 36 КЗпП України.

Ухвалою районного суду провадження у справі закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

З таким рішення погодився і апеляційний суд.

Незгода з такими рішеннями стала підставою для звернення позивача із касаційною скаргою.

Касаційний цивільний суд визнав зазначені рішення судів є помилковими та постановленими із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Обґрунтовуючи своє рішення КЦС послався на те, що з аналізу п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України випливає, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

У даній справі районний та апеляційний суди не звернули уваги на те, що позивач звернувся до суду з цим позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ухиленням від виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу з 07 жовтня 2013 року до 29 вересня 2015 року через ухилення від укладання трудового договору. Натомість у іншій справі позивач просив відшкодувати шкоду за період з 07 жовтня 2013 року до 29 вересня 2015 року у зв`язку з ухиленням відповідача від укладання з ним трудового договору.

Отже підстави позовів не є ідентичними, оскільки спір між сторонами у справах виник з різних підстав, тому висновки судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі є помилковими.

Аналізуйте судовий акт: ВП ВС: Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з’ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача (ВП ВС, справа № 372/1036/15-ц, 07.11.18)

Повторне подання апеляційної скарги, яка є тотожною скарзі поданої раніше та вже вирішеної судом є зловживанням процесуальним правом та підставою для застосування заходів процесуального примусу (АС Одеської області № 495/7494/17 від 16.08.2018)

Звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, не обмежується будь-яким строком (ВС/КЦС,справа № 134/1781/16-ц, 05.12.18)

Постанова

Іменем України

22 травня 2019 року

м. Київ

справа № 640/7778/18

провадження № 61-48585св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Держпраці у Харківській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 23 серпня 2018 року в складі судді Ніколаєнко І. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року в складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенко І. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області про відшкодування моральної шкоди, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати незаконними дії в частині ухилення від виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу з 07 жовтня 2013 року до 29 вересня 2015 року через ухилення від укладання трудового договору з ОСОБА_1 в порядку переведення із Територіальної державної інспекції з питань праці у м. Києві до Територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області після його звільнення з Територіальної державної інспекції з питань праці у м. Києві на підставі пункту 5 частини першої статті 36 КЗпП України.

Також ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на його користь у відшкодування завданої моральної шкоди після ухвалення судових рішень, що набрали законної сили, 30 000,00 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23 серпня 2018 року провадження у справі закрито.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що є таке, що набрало законної сили, рішення у справі у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 23 серпня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить, посилаючись порушення судами норм процесуального права зазначені судові рішення скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, застосував статтю 255 ЦПК України, яка не підлягала застосуванню. Суд апеляційної інстанції на це уваги не звернув та залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.

Головне управління Держпраці у Харківській області надало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що судові рішення є законними і обґрунтованими, висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, підстав для їх скасування немає.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що заявлені позивачем вимоги вже були предметом судового розгляду за цими справами, рішення за якими набрало законної сили (постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2018 року, справа № 820/3761/16, постанова Верховного Суду від 07 червня 2018 року, справа № 640/17665/16-ц, провадження № 61-22919св18).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2018 року у справі № 820/3761/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання дій незаконними та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, залишено без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року про часткове задоволення позову, та встановлено, що у цій справі позивач просив суд стягнути з Головного управління Державної служби України з питань праці у Харківській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 07 жовтня 2013 року до 29 вересня 2015 року в розмірі 158 996,00 грн; визнати незаконними дії Головного управління Державної служби України з питань праці у Харківській області в частині ухилення від укладання трудового договору з ОСОБА_1, запрошеного за погодженням між начальниками на роботу в порядку переведення з Територіальної державної інспекції з питань праці у м. Києві на роботу в Територіальну державну інспекцію з питань праці у Харківській області після його звільнення з роботи в Територіальної державної інспекції з питань праці у м. Києві з 07 жовтня 2013 року.

У постанові Верховною Суду від 07 червня 2018 року у справі № 640/17665/16-ц, провадження № 61-22919св18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про відшкодування моральної шкоди зазначено, що у листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, який в подальшому уточнив та просив стягнути з відповідача на його користь у відшкодування завданої моральної шкоди 352 350,00 грн за період з 07 жовтня 2013 року до 29 вересня 2015 року через ухилення відповідача від укладання з ним трудового договору за погодженням між начальниками про прийняття на роботу в порядку переведення з Територіальної державної інспекції з питань праці у м. Києві до Територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області після його звільнення з роботи в Територіальній державній інспекції з питань праці у м. Києві у зв`язку із переведенням на підставі пункту 5 частини першої статті 36 КЗпП України. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14 березня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2017 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 березня 2017 року скасовано, позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Держпраці у Харківській області на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

За результатами розгляду Верховний Суд у постанові від 07 червня 2018 року рішення Апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2017 року щодо розміру грошової компенсації моральної шкоди залишив без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що є таке, що набрало законної сили рішення у справі у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 у цій справі також стосуються стягнення з відповідача на його користь завданої моральної шкоди за ухилення від виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 07 жовтня 2013 року до 29 вересня 2015 року, ухилення від укладення трудового договору з ОСОБА_1, запрошеного за погодженням між начальниками про прийняття на роботу в порядку переведення із Територіальної державної інспекції з питань праці у м. Києві до Територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області на підставі пункту 5 частини першої статті 36 КЗпП України.

Зазначений висновок судів є помилковим та свідчить про неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ухиленням від виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу з 07 жовтня 2013 року до 29 вересня 2015 року через ухилення від укладання трудового договору з ОСОБА_1 , а у справі № 640/17665/16-ц, провадження № 61-22919св18 позивач просив відшкодувати шкоду за період з 07 жовтня 2013 року до 29 вересня 2015 року у зв`язку з ухиленням відповідача від укладання з ним трудового договору.

Підстави позову у цивільній справі № 640/17665/16-ц та у цій справі не є ідентичними, оскільки спір між сторонами у справах виник з різних підстав, тому висновки судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі є помилковими.

Оскільки порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права призвело до постановлення незаконних судових рішень, вони відповідно до статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 23 серпня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді