Отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги (ВС/КЦС справа № 212/1055/18-ц, 05.09.19)

Фабула судового акта: В цій судові справі батько звернулася до суду з позовом до свого сина про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері у розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу).

Рішенням суду першої інстанції позов був задоволений, однак постановою апеляційного суду це рішення скасовано, - ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Вказане судове рішення позивач оскаржив до Верховного Суду, зазначивши, що апеляційний суд не врахував доводів позову про те, що мати відповідача є пенсіонеркою та отримує пенсію, яка хоча і більша, ніж прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, проте їй цих коштів не вистачає, оскільки значну їх частину вона витрачає на лікування та придбання ліків, оскільки страждає на онкологічне захворювання.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду погодився з позивачем, залишив в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на наступні приписи законодавства та з огляду на такі судження.

Відповідно до ч.1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Аналіз даної норми свідчить про те, що необхідною умовою для виникнення обов'язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов`язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба у матеріальній допомозі.

Положеннями ст. 205 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК України), не є абсолютним. У зв`язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них (ст. 204 СК України).

Таким чином, у справі, що переглядається, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи й застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачка є пенсіонеркою, непрацездатною, має важке захворювання, потребує лікування, а тому має необхідність у матеріальній допомозі, яку відповідач, який є її сином, не надає, хоча є працездатним, офіційно працевлаштований і має можливість сплачувати аліменти на утримання матері.

Посилання апеляційного суду на те, що позивачка хоча і є непрацездатною, проте отримує пенсію у розмірі, що значно перевищує прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, а тому не потребує необхідності отримувати сторонню матеріальну допомогу, безпідставні, оскільки положення ст. ст. 202, 203 СК України, які регулюють спірні правовідносини, не передбачають врахування лише прожиткового мінімуму, встановленого законом, як безумовної умови для стягнення чи відмови у стягненні аліментів.

Таким чином тлумачення норми ст. 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); непрацездатність матері, батька; потреба матері, батька в матеріальній допомозі.

Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.

Для висновку чи потребують батьки матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.

Аналізуйте судовий акт: Факт реєстрації в якості безробітного, неофіційне працевлаштуваня, утриманні двох малолітніх дітей, не звільняє від обов'язку сплачувати аліменти у мінімальному розмірі, визначеному законом (ВС/КЦС,справа № 355/511/17, 07.11.18)

Аліменти на утримання одного з подружжя призначаються лише за наявності сукупності умов, в тому числі, - потреба в матеріальній допомозі і нижчий від прожиткового рівень матеріального забезпечення справа (ВС/КЦС, № 161/16931/16-ц, 11.10.18)

Право на аліменти має непрацездатний член подружжя, який не забезпечений прожитковим мінімумом за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу (ВСУ у справі № 6-3066цс15 від 13 квітня 2016р.)

Постанова

Іменем України

05 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 212/1055/18-ц

провадження № 61-2386сво19

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Гулька Б. І. (суддя-доповідач), суддів: Висоцької В. О., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М., від 11 грудня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері.

Позовна заява мотивована тим, що вона є пенсіонеркою, має статус дитини війни та отримує пенсію по втраті годувальника у розмірі 2 856 грн 22 коп. довічно. Від шлюбу з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона має двох синів: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , які проживають окремо. Син ОСОБА_4 надає матеріальну допомогу на її утримання, а син ОСОБА_2 такої допомоги не надає. Вона є самотньою, людиною похилого віку, єдиним доходом у неї є пенсія, інших джерел доходу вона немає. Вказаних коштів їй не вистачає, оскільки значну їх частину вона витрачає на лікування та придбання ліків, так як має онкологічне захворювання. Відповідач ОСОБА_2 працездатний, проживає окремо від неї, не піклується про неї, не допомагає, аліментних зобов`язань немає.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на своє утримання у розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі судді Пустовіта О. Г. від 21 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь матері - ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/4 від всіх видів його заробітку (доходу). Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка є пенсіонеркою, непрацездатною, має онкологічне захворювання, потребує лікування, а тому має необхідність у матеріальній допомозі, яку відповідач, який є її сином, не надає, хоча є працездатним, офіційно працевлаштований і має можливість сплачувати аліменти на утримання матері.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 серпня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що позивачка хоча і є непрацездатною, проте отримує пенсію у розмірі, що перевищує прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, а тому не потребує необхідності отримувати сторонню матеріальну допомогу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, рішення районного суду залишити в силі.

Крім того, у поданому у березні 2019 року клопотанні, ОСОБА_1 просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду та відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2018 року у справі № 759/1315/17-ц, провадження № 61-10396св18.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року, відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

У лютому 2019 року справа надійшла на Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду відмовлено, справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

17 квітня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вищевказану справу прийнято до розгляду та призначено її розгляд Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд не враховував її доводів про те, що вона є пенсіонеркою та отримую пенсію, яка хоча і більша, ніж прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, проте їй цих коштів не вистачає, оскільки значну їх частину вона витрачає на лікування та придбання ліків, так як має онкологічне захворювання. Вона є непрацездатною та потребує матеріальної допомоги, яку її син - ОСОБА_2 не надає, хоча має таку можливість, оскільки офіційно працевлаштований.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним сином ОСОБА_1 (а. с. 5.).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 - чоловік позивачки (а. с. 4).

Згідно з пенсійного посвідчення, виданого 07 червня 2016 року Пенсійним фондом України, ОСОБА_1 є пенсіонеркою та отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника (а. с. 8).

Відповідно до довідки від 13 лютого 2017 року № 168 Покровського відділу обслуговування громадян у м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на обліку в Покровському відділі з питань призначення та перерахунків пенсій № 11, як пенсіонерка, отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 2 856 грн 22 коп. з 01 жовтня 2017 року та довічно.

Згідно з довідкою публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» від 23 квітня 2018 року № 913 ОСОБА_2 працює фахівцем в апараті управління комбінату, його середній заробіток складає за період з лютого 2017 року по лютий 2018 року - 5 664 грн 32 коп. (а. с. 35).

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 має неповнолітнього сина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 51).

Згідно з довідкою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» Коріняка Вячеслав В. станом на 08 травня 2018 року має заборгованість перед банком у розмірі 14 824 грн 90 коп. (а. с. 56).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Необхідність передання справи, яка переглядається, на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з посиланням на частину другу статті 403 ЦПК України колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду обґрунтовувала тим, що для належного розгляду касаційної скарги та формулювання власного правового висновку виявлено процесуальні перешкоди, пов`язані з існуванням іншого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2018 року у справі № 759/1315/17-ц, провадження № 61-10396св18.

У зазначеній постанові Верховного Суду від 16 квітня 2018 року колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погодилася із судовими рішеннями, якими відмовлено у позові матері до повнолітнього сина про стягнення аліментів на її утримання, мотивувавши це тим, що позивачка отримує пенсію за віком у розмірі, більшому від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

На переконання колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вищевказаній постанові Верховного Суду, викликана наступним.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Правовідносини, пов`язані з обов`язком повнолітніх дочки, сина утримувати батьків врегульовані Главою 17 Розділу ІІІ СК України (статті 202 203 СК України). Зазначені норми права не передбачають врахування прожиткового мінімуму, встановленого законом, як безумовної умови для стягнення аліментів.

Натомість, така умова є обов`язковою у правовідносинах за позовом одного із подружжя до іншого на утримання, що врегульовані Главою 9 Розділу ІІ СК України.

Зокрема, у частині першій, четвертій статті 75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного; один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 13 квітня 2016 року № 6-3066 цс 15 та від 16 серпня 2017 року № 6-1111 цс 17.

Отже, у справі, яка є предметом касаційного перегляду, отримання позивачкою пенсії, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, не є безумовною підставою для відмови у позові, а повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про потребу в матеріальній допомозі.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною другою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Відповідно до частини першої статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Аналіз даної норми свідчить про те, що необхідною умовою для виникнення обов`язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов`язкових підстав -непрацездатність батьків та потреба уматеріальній допомозі.

Положеннями статті 205 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня

2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (стаття 202 СК України), не є абсолютним. У зв`язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них (стаття 204 СК України).

Таким чином, у справі, що переглядається, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи й застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачка є пенсіонеркою, непрацездатною, має важке захворювання, потребує лікування, а тому має необхідність у матеріальній допомозі, яку відповідач, який є її сином, не надає, хоча є працездатним, офіційно працевлаштований і має можливість сплачувати аліменти на утримання матері.

При цьому суд першої інстанції при визначені розміру аліментів на утримання позивачки врахував надання їй допомоги від іншого сина - ОСОБА_4 , а підстав, передбачених положеннями статті 204 СК України, для звільнення відповідача від обов`язку утримувати непрацездатну матір не встановив.

Посилання апеляційного суду на те, що позивачка хоча і є непрацездатною, проте отримує пенсію у розмірі, що значно перевищує прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, а тому не потребує необхідності отримувати сторонню матеріальну допомогу, безпідставні, так як положення статей 202 203 СК України, які регулюють спірні правовідносини, не передбачають врахування лише прожиткового мінімуму, встановленого законом, як безумовної умови для стягнення чи відмови у стягненні аліментів.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що немає необхідності відступати від висновку, викладеному

у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової

палати Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2018 року у справі № 759/1315/17-ц, провадження № 61-10396св18, так як у цій постанові колегія суддів враховувала прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, який отримує позивачка, як один із доводів у сукупності з іншими доказами для вирішення спору і не посилалась на положення статті 75 СК України. Тобто фактичні обставини і застосовані норми права за своїм змістом не є подібними.

Висновки про застосування норм права

Тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення);

2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.

При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла до висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 402 403 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року скасувати, рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 серпня 2018 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Б. І. Гулько

Судді: В. С. Висоцька

В . І. Крат

Д . Д. Луспеник

Є . В. Синельников

М. Є. Червинська